Гінесівський рекордсмен, який приваблює тисячі туристів з усієї планети. На найвищій горі Об'єднаних Арабських Еміратів відкрили найдовший у світі зіплайн – це екстремальна канатна дорога, якою поціновувачі небезпечних пригод пролітають зі швидкістю від 120 до 150 кілометрів за годину над двома тисячами метрів скелястих гір. Пригода не для слабкодухих. Побачила екстремальну мекку Еміратів журналістка "5 каналу" і навіть спробувала випробувати "пташиний політ" на собі.
Шолом, страхування, металевий канат і прірва під ногами. Заради цього сюди щороку з'їжджаються тисячі туристів, та побороти страх дається не всім. Замість пташиного польоту, частина спускається з гори транспортом. 5 годин у небі з Києва до Рас-ель-Хайма, звідти ще година на північ – і піщані дюни стають скелястими горами. Звивистий серпантин веде на гірський хребет Аль-Хаджар і найвищу точку Об'єднаних Арабських Еміратів – гору Джебель Джейс. Її висота – майже 2 тисячі метрів над рівнем моря. Біля підніжжя гори туристів зустрічає база для зіплайну й черга з тих, хто вже готується до спуску. Головні вимоги до них – бути повнолітніми й важити більш як 45 і менш як 150 кілограмів. Але крок у прірву роблять не всі. Вдень тут буває від 5 до 10 тисяч туристів.
"У вас є браслет із номером. Це кількість людей, які уже стрибнули. Тож уявіть, ви 68 806-й. Тож як ви гадаєте, це безпечно? Цифри самі за себе кажуть – це цілком безпечно", – каже менеджер з комунікацій Рашид Джохар.
Перевіримо. Та поки що мені одягають два комплекти спорядження – для двох спусків – найдовшого і найкоротшого. Майже три кілометри летітимемо в лежачому положенні, а вже потім буде другий зіплайн – летітимемо сидячи, і насправді дуже лячно. Та на вершині страх мине, кажуть інструктори.
"Мені здається, неможливо бути готовим до такого. Але коли ви підніметесь на вершину, побачите, як літають інші люди, то точно наважитеся", – наголошує праціваниця турбази Вероніка Монтеро.
Автобусом піднімаємося на висоту майже 1700 метрів над рівнем моря. Останні декілька метрів до гори. Ще є можливість передумати і, чесно кажучи, дуже кортить це зробити, бо страшно. На вершині останні приготування: перевірка спорядження і зважування. Поки ж летять інші екстремали і навіть найспокійніші внизу, на вершині починають нервувати. Й хвилювання інших лякає навіть більше, ніж скелі в кінці прірви. Внизу чекає група підтримки. З мене вже зняли все екіпірування і скажу вам чесно, страшно не так угорі, як на середині. Коли ти починаєш уповільнюватися і здається, що залишися десь на півшляху. Але якби мені запропонували спробувати знову, я б обов'язково це зробила, досвід просто неймовірний. Й на завершення емоційного дня можна перевести подих й насолодитися тим, як сонце ховається за гострими вершинами гір.
Ірина Саєвич, Анна Несевра, "5 канал"
