Та російсько-українська війна уже 10 років не дає відчути сповна усіх наших традицій. Багато сімей розділені, хтось втратив своїх близьких.
Як бути у таких випадках та чому необхідно все-таки мати традиції? Ці питання обговорила журналістка "5 каналу" разом із психологинею Оксаною Сашенко у новому випуску "Не здуріти".
Що таке традиції?
— Оксано, що таке традиції?
— Сама традиція. Це щось таке, як тімбілдінг у компаніях, тільки внутрішньосімейне. Щось циклічне, що передається із покоління в покоління або із року в рік, або із роду в рід. Найпростіші традиції і ритуали – це сімейні свята, певний формат святкування, певні дії, які будуть повторюватися зі святами.
— А що дають нам традиції?
— Коли в нас є традиції і ритуали, що циклічно повторюються, у нас виникає відчуття, по-перше, стабільності. Усе раз за разом повертається по колу знову на новий виток циклу, значить все стабільно, все йде своїм ходом. А чим більше в нас відчуття стабільності, тим менше тривожності, тим нам простіше існувати в цьому середовищі. Плюс ритуали дають відчуття причетності до цього роду, до цієї сім'ї і цього роду. Традиції дуже гріють. Особливо, коли вже є така сформована лінійка. Це відбувалося перший раз, другий, третій. Насправді трьох разів поспіль вже достатньо для того, аби традиція закріпилася.
- Читайте також: Коли будемо щедрувати та колядувати – все, що треба знати
Яка є альтернатива старим сімейним традиціям?
— Але нині не в усіх є змога відтворити свої сімейні традиції, що тоді?
— На жаль, так, коли ось цей ланцюжок, який нам звичний, в якийсь раз не складається, ми можемо відчувати розчарування, біль, печаль. Нам може бути складно із цим. І знову таки, якщо є змога. Ми можемо шукати альтернативу, до прикладу, як би нам всім разом зібратися, якщо не за одним столом, то зберімося всі разом в зумі, аби, бодай, імітувати цю близькість. Це все одно буде допомагати тримати ось цей мостик традиції, який є між нами. Тому що, якщо знов таки раз, два, три цього не станеться, місточок буде руйнуватися. Тримати близькість настільки, наскільки можна.
— А знаєш, у мене таке одразу, а баба Яга проти, а це все одно вже буде не так.
— Шок, заперечення, гнів, коли ми отримуємо болісний досвід, то шок, заперечення, гнів – це перший етап. Потім зрештою буде прийняття, або тато там, і я з ним через зум, або ніяк, якщо раптом не вдається. Ну або якщо вдається, то прекрасно, повторюємо знову з року в рік.
— Якщо один із членів сім'ї, який теж був дотичний до цього всього, він загинув. Що тоді відбувається?
— У кожній сім'ї, у кожному роді, завжди є та берегиня, котра підтримує ритуали і традиції. Якщо бачите таке в собі, то дуже класно взяти і на себе роль тієї берегині, чи того глави, хто візьме це передавати, або щось взяти зі свого роду, щоб передати далі, або щось започаткувати у своїй сім'ї, аби знову таки передати далі. Але краще й те інше. Краще щось взяти, щось передати.
А як започаткувати власні традиції та чому деякі національні звичаї стають забутими? Дивіться у повному випуску "НЕ ЗДУРІТИ".
А у попередньому випуску "Не здуріти" обговорювалася тема спонтанних покупок: Як не купувати зайвого і до чого тут тригери.
Запропонувати тему для обговорення/поділитись історією: [email protected]