Насправді, причин таких імпульсивних покупок може бути чимало. Та одна із ключових – маркетологи знають, як продати нам ту чи іншу річ/послугу через наші ж тригери. Та що воно таке і в який спосіб рекламники це роблять? Ці та низку питань обговорила журналістка "5 каналу" Софія Норенко із психологинею Оксаною Сашенко.

Якими гачками чіпляють нас маркетологи?

— Оксано, як нам продають через наші ж тригери?

— Тригер – це такий певний пусковий гачок, який нас переносить із точки А в точку Б. Точка А – це я зараз, точка Б – це або минуле, або майбутнє. Що це означає? Ось прямо зараз я стою на порозі якогось магазину. І раптом бачу заклик, що вона віддасть тобі своє серце, наприклад, за ці діаманти. Тоді тригер відносить в точку Б. Я ж хочу, аби вона мені віддала своє серце. І через точку Б все далі – вже як в тумані. Як ось "Роккі й Сир", пам'ятаєш, у "Чіпі й Дейлі"?

— Або ще такі гачечки маркетологів, це три "так", котрі потім нас спонукають казати "так" вчетверте. По типу "ти молода жінка, хочеш знайти собі партнера, ніяк не вдавалося на попередніх побаченнях", – "так, так, так". І ось далі, четвертий, – це вже заклик, що тобі треба зробити. "Реєструйся на нашому сайті, подавай свою анкету, купи цю сукню чи цю помаду і буде тобі щастя". Це такий дуже чіткий тригер.

Як переконати себе не робити необдуманих покупок?

— Якщо, наприклад, я йду знову ж таки по торговельному центру і там якийсь цей заклик, то як себе можливо трішечки відволікти в цей момент від цього тригера і не купити цю непотрібну річ?

— Дати собі пряму відповідь, чого ж насправді душенька моя потребує. Це включає в нас таке здорове критичне мислення і вміння торгуватися із продавцями, але на своїх правах. Тут ми вирішуємо, а не вони.

— Чи правильно я розумію, що, наприклад, люди такі, які шопоголіки, знаєш, більш схильні от саме через таку рекламу більше купувати, чи там трішки по-іншому?

Чому люди стають шопоголіками?

— У шопоголіків інший механізм. У шопоголіків незакрита структура потреби. Структура потреби – це та часточка нашого характеру, котра закладається в нас у дуже ранньому віці до трьох років по народженні. Приблизно з народження, приблизно до трьох років контури нечіткі. А в цей час ми навчаємося собі чітко розуміти – хочу, отримую, бажаю, маю відгук на своє бажання, отримую підтвердження, цінність свого бажання і втілення свого бажання. Як правило, структуру потреби я завжди малюю як воронку, така чорна діра. Коли ми зробили багато покупок, то на якийсь час чорна діра закрита, заповнена і нібито немає таких відчуттів, що мені чогось не вистачає. Але ейфорічний коктейль гормонів від покупки триває до 72 годин, а потім знову ось ця розчарування, чогось не вистачає. Треба піти купити.

— Так, а врешті, як на нас впливають наші тригери в повсякденному житті? Якщо з шопінгом зрозуміло, що це може значно вдарити по нашому гаманцю, то як це в житті відображається, якщо більш розширено глянути?

— Давай тоді підемо до прямих тригерів, точка А, точка В. Я через метафору гачка привожу. Можна собі уявити, що в нас є гачечки або кнопочки, котрі стирчать. Тригер – це такий гачечок. А подія, котра відбувається, може в нас цей гачечок зачепити і дуже добряче нас смикнути і ввести в якийсь стан. Тригером може стати, насправді, абсолютно що завгодно: запах, колір, смак, слово, пісня, погляд певної людини на тебе, певна фраза, яка буде сказана. Для того, аби тригер став тригером, ця подія має бути дуже емоційно заряджена. В цей час ми маємо мати дуже сильні емоційні переживання. 

— Наприклад, стоїш ти на уроці географії, викликали тебе, ти не підготувалася, нічого не знаєш, пропустила, не знаєш, цілу там ніч спілкувалася з тим, хто тобі був дуже цікавий, чи чимось іншим займалася. І тут ти виходиш до дошки, не готова, думала, що пронесе, не пронесло, вчителька запрошує, ти стоїш, і раптом ось цей погляд вчительки, котра дивиться знизу вгору, поправляє оці окуляри свої, і ти в цей час маєш якесь дуже сильне переживання. Сором, наприклад, або страх тривоги через те, що зараз за цю оцінку мені вдома від мами чи від тата добряче влетить. Або почуття провини через те, що трапилося. Все, тригер замкнувся. А потім тобі сорок, ти підходиш, щось купуєш на касі, і тут випадково тітка на касі дивиться на тебе так само, поправляючи свої окуляри, вона зовсім не вчитель географії. Вона зовсім не має наміру поставити тобі негативну оцінку чи присоромити тебе. І тобі точно ні про що соромитися. Але, несвідомо, ми повертаємося в ці відчуття і починаємо відчувати всередині щось те, що було тоді, посеред класу, біля дошки. Нам стає якось ніяково. В нас підіймаються ті самі емоції, навіть тіло той самий стан згадує.

А от як позбутися таких тригерних історій в буденному житті, дивіться у повному випуску "НЕ ЗДУРІТИ".

До речі, у попередньому випуску ми теж говорили про покупки, але трохи інші – як обрати правильний подарунок і не прогадати.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.