Часто через такі образи здіймається справжній скандал, а за ним і хвиля хейту. Отож, образи культивують гнів, ненависть та агресію.

Насправді схожі стадії ми проживаємо і в буденному житті, бо ж коли образив чоловік, дружина чи ще хтось із близьких, можна зловити ще одну емоцію – гнів. У цьому й криється відповідь на питання: "ЩО ТАКЕ ОБРАЗИ".

Саме про це поняття та як бути із цим відчуттям поговорила журналістка "5 каналу" Софія Норенко із психологинею Оксаною Сашенко. 

Що таке образи?

— Оксано, давай для початку розбиратися, що таке образи?

— Попсова теорія скаже, якщо ви на когось образилися, то простіть цю людину. Або потрібно прощати, або якщо ви образилися, то, можливо, ця людина навіть не варта ваших образів. Але візьмемо класичну теорію базових емоцій Пола Екмана, яка каже, що базових емоцій всього сім, усі інші – це похідні із цих семи емоцій. Ці емоції це - радість, сум, гнів або злість, страх, відраза, цікавість або інтерес і збудження. Образи, як ми з вами чуємо, серед них не було. А отже, треба розбиратися, що ж таке ця образа і чому її немає в базових емоцій.

— Я підозрюю, що там намішаний якийсь спектр ось цих базових емоцій від злості до чогось ще. 

— А насправді ще цікавіше. Образа – це завжди зворотна сторона табуйованої і забороненої агресії або злості. Кожен раз, коли ми образилися, ми просто не дозволили собі розгніватися в цій мірі, у котрій просилися? нашій психіці і нашому несвідомому. Абсолютно кожна образа – це табуйований, заборонений гнів.

Чому деякі люди ображаються часто, а деякі ні?

— Якщо ми розібралися, що це гнів, але чому хтось ображається більше, хтось менше? Тому що в когось більше дозволів на агресію, в когось менше, а в когось взагалі жодного немає? 

— У цьому випадку ми маємо таку найнижчу сходинку роботи з агресією. Є чотири основних, а ось тут найнижча – я навіть не усвідомлюю те, що я гніваюся, я навіть не даю звіту про те, що я розгнівалася, і мене запитають, ти сердишся на мене? І що скаже в людинка? Та ні, звісно ні, то що? Я гнівався? Та ні, як я можу? А всередині така ось ця сама внутрішня цензура, котра каже: "Гніватися погано, гніватися заборонено, хороші не гніваються", а образа продовжує процвітати. Але є хороші новини. Коли ми визнаємо собі, що ми маємо право на гнів, то образи розкапсулюються.

— То як розпочати гніватися і визнати це?

— Ми пишемо листа образ. Привіт, моя мама, привіт, мій тато. Я досі ображаюся на тебе за те, що ти. Я ображаюся про це. Я ображаюся іще про це. А коли лист написаний до кінця, ми закреслюємо слово "ображаюся" і пишемо "гніваюся" або "серджуся". І читаємо цього листа, і він буде заряджений абсолютно іншими відтінками переживань. І ось тут, тут не вірте мені, люди, читачі, зробіть для того, аби переконатися. І як тільки ми визнаємо своє право на гнів або на злість, підіймається величезна кількість енергії.

— Звісно, визнання свого гніву – це лише перший етап. Потрібно навчитися його проживати. Крім того, важливо правильно подавати інформацію людям про те, що може стати тригером гніву-образи. Як це все робити?

Обговорили більш детально у випуску "НЕ ЗДУРІТИ":

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.