Битва під Оршею: як українці, литовці та поляки знищили цвіт армії московського царя

Після того, як Київська Русь зникла на мапі, майже всі українські землі відійшли до Великого князівства Литовського. Тоді князь Ольгерд Гедимінович зміг звільнити їх від монголо-татар у 1362 році і приєднати до своїх володінь. Нагадаємо, що Литовське князівство стало спільною державою сучасних литовців, білорусів і українців – найбільшою країною тогочасної Європи. Згодом у 1514 році з'явився новий ворог – Московське царство, яке щойно перейшло від Золотої Орди до власної держави, і вже хотіло панувати на українських землях. Сьогоднішній випуск історичних матеріалів буде про битву під Оршею – коли союзне україно-польско-литовське військо розгромило армію російського царя

Битва під Оршею

Битва під Оршею відбулася на території сучасної Білорусі. Раніше ця частина входила до Київської Русі і згодом до Великого князівства Литовського. 8 вересня 1514 року 15-тисячне військо під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького, на той час Гетьмана Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського і Королівства Польського розгромило московське військо на чолі з воєводою Іваном Челядніним.

Перемога під Оршею прославила князя Костянтина Острозького на всю Європу. У київському літописі написано: "Того ж року бій був Костянтина Івановича Острозького з Москвою під Оршею, за Дніпром на Кропивні річці. І побив князь Москву".

Передумови битви

На початку XVI століття Московська держава почала зазіхати на землі Білорусі і України. Тоді наша країна називалася Велике Князівство Литовське. На захист країни було зібрано військо, до складу якого входили литовці, білоруси, українці, серби, кримські татари, поляки, угорці та німці. Очолив армію волинський князь, великий гетьман Литви Костянтин Острозький.

Влітку 1514 року московська армія після місячної облоги захопила Смоленськ і наприкінці серпня вийшла на лівий берег Дніпра неподалік Орші. Тим часом вдалося зібрати польсько-литовське військо, метою якого було відновити втрачені землі і фортеці Смоленщини, захоплені Москвою.

Середньовічні лицарі, вершники, воїни

Хід подій

У ніч проти 8 вересня 1514 року військо Великого князівства Литовського навело через Дніпро навпроти Орші наплавні мости на діжках і переправилося на лівий берег.

Зі світанком Іван Челяднін атакував Костянтина Острозького, намагаючись відрізати його від плавучих мостів, однак союзники зуміли відбити напад. Уже опівдні руські та литовські вершники вдали, що відступають і завели московську кінноту під залп своїх гармат. ЇЇ потім атакував резервний загін із засідки у прибережному лісі.

Під натиском війська Острозького московська кіннота відступила на багнистий берег річки Кропивни між Оршею та Дубровною і там майже вся була знищена. Атака польських гусарів довершила розгром московської армії, хоча погоня за її окремими частинами, що тікали до Смоленська, тривала аж до ночі.

Битва під Оршею

Наслідки та значення битви

Цвіт армії московського царя був знищений. Князь Острозький став відомим усій Європі. Про битву під Оршею розповідалося у чотирьох брошурах, які були видані латинською та німецькою мовами.

Переможця Острозького зустрічали у Варшаві та Вільнюсі, і на честь перемоги під Оршею він побудував у Вільні Свято-Троїцьку та Свято-Миколаївську церкви.

В Україна в честь 500-річчя битви Нацбанк представив ювілейну монету 14 жовтня 2014 року.

Дивіться також відео:

Нагадаємо, раніше 5.ua публікував матеріал – як саме Росія вкрала в українців Церкву і чому нині Томос є одним із найважливіших історичних подій в Україні.

Також дивіться фотогалерею за темою:

Державний прапор України
/
Державний прапор України
Варіант національного прапору України до 1918 року
/
Варіант національного прапору України до 1918 року
Козацькі прапори 1651 року
/
Козацькі прапори 1651 року
Неофіційні кольори Королівства Галичини і Лодомерії (1772-1800)
/
Неофіційні кольори Королівства Галичини і Лодомерії (1772-1800)
Неофіційні кольори королівства Галичини і Лодомерії (1800-1849), герцогства Буковини (1849-1918)
/
Неофіційні кольори королівства Галичини і Лодомерії (1800-1849), герцогства Буковини (1849-1918)
Неофіційні кольори королівства Галичини і Лодомерії (1849-1918)
/
Неофіційні кольори королівства Галичини і Лодомерії (1849-1918)
Прапор Січових Стрільців
/
Прапор Січових Стрільців
Військово-морський прапор УНР (січень 1918)
/
Військово-морський прапор УНР (січень 1918)
Прапор Кримської Народної Республіки (1917-1918)
/
Прапор Кримської Народної Республіки (1917-1918)
Прапор Далекосхідньої Української Республіки (1917-1922)
/
Прапор Далекосхідньої Української Республіки (1917-1922)
Військово-морський прапор Української Держави (липень 1918)
/
Військово-морський прапор Української Держави (липень 1918)
Прапор Махновського руху (1918–1921)
/
Прапор Махновського руху (1918–1921)
Прапор Донської республіки (1918–1920)
/
Прапор Донської республіки (1918–1920)
Прапор Кубанської народної республіки (1918-1920)
/
Прапор Кубанської народної республіки (1918-1920)
Прапор Лемко-Русинської Республіки (1918 – 1920)
/
Прапор Лемко-Русинської Республіки (1918 – 1920)
Прапор Холодноярської Республіки (1919 – 1922)
/
Прапор Холодноярської Республіки (1919 – 1922)
Прапор ОУН-М
/
Прапор ОУН-М
Прапор ОУН-Б
/
Прапор ОУН-Б

Попередній матеріал
Нові переговори щодо Сирії: біг по колу чи натяк на прогрес
Наступний матеріал
Перемога з "душком": чи є золотий медаліст "Ігор нескорених" ветераном АТО