У зоні відповідальності 24-ї окремої механізованої бригади ім. Короля Данила – Костянтинівка і Часів Яр. Що нині відбувається в населених пунктах, який вигляд мають вулиці та як намагаються вижити місцеві
Ближній тил і передова водночас
Рухаємося Костянтинівкою під звуки стрілецької зброї. Це українські бійці намагаються збити ворожі ударні дрони, FPV-дрони, які постійно тут кружляють. Попри те, що йде сніг, це не заважає їм полювати на свою ціль.
Олег Петрасюк – пресофіцер 24-ї окремої механізованої бригади ім. Короля Данила. Військовий розповів, що українським оборонцям протистоїть дуже сильний противник.
– Оборона будь-якого міста бажає кращого, коли ти зустрічаєшся з таким сильним противником. Звісно, що ресурси неспівмірні. Але якщо подивитися, як розвивалися події в Часовому Ярі, то вочевидь ворог може собі дозволити витрачати дуже велику кількість людей і рухатись повільно. Що, в принципі, не може не радувати.
Я хочу нагадати для тих, хто не знає, що 24-та бригада тримає вихід в Часовому Ярі ще з літа 2024 року. І Костянтинівка – це, по суті, наш близький тил. Саме тому це важливо. І будь-яке українське місто теж важливе.
– На вулиці йде сніг, але він взагалі не заважає ударним дронам ворога відстежувати свою жертву.
Війна змінилася: нині замість артилерії панують
FPV-дрони
– У Часовому Ярі є наші позиції, хоча противник заявляв про те, що він захопив місто повністю десь наприкінці літа 2025 року. Але й дотепер в населеному пункті є наші позиції.
– Останнім часом дуже сильно відчувається, як змінилася війна: майже не чути ворожої артилерії, проте FPV літають, як таксі по Хрещатику.
– Ворог зменшив свої зусилля у порівнянні з 2024 роком. Це видно навіть по тому, як він провів ротацію. Один із найбільших його боєздатних підрозділів – це 98-ме повітряно-десантна дивізія – було виведено з Часового Яру в поганій кондиції. Єдина причина, через яку ворог перестав намагатися проламати Часів Яр – це наша піхота. Ворог завжди буде просуватися там, де йому простіше. Там, де є складнощі, він буде нащупувати якусь нову тактику. Або там, де йде наступ, буде розвивати його.
– По відкритій місцевості йти не дуже затишно через холодний вітер, або рух ударного дрона. При тому, чесно кажучи, ніхто не розбирається: вони свої чи чужі. Потрібно одразу ховатися під будь-які дерева, кущі або зруйновані будівлі.
– У Костянтинівці ми бачимо засилля ударних дронів, не тільки FPV, Молнії та інші. Тут також активно працює артилерія. Все, що ми бачимо в Костянтинівці, з кожним кілометром в бік ворога множиться в геометричній прогресії. І кількість озброєння, і кількість застосування.
– У бронежилеті, в касці, з технікою, я бігаю час від часу від дерева до дерева, тікаючи від дронів. Ось така вона, не дуже легка "прогулянка" Костянтинівкою. Над нами летить зараз, тож ховаємось в розбитій лікарні.
Логістика під вогнем. Вулиці перетворились на кладовище для автомобілів
– Це центральна вулиця. Крайній раз я тут була, то такого кладовища розбитої техніки тут не було. А зараз уздовж всієї вулиці стоять підбиті FPV-дронами автомобілі. І їх дуже багато, напевно через кожних сто–двісті метрів.
Якщо в Костянтинівку буде перебита логістика, то буде дуже важко, зізнаються українські військові.
– Дуже важко. Логістика має підтримуватися постійно. Це дієва тактика – перебивати логістику противника, саме тому ворог буде намагатися її застосовувати. Війна завжди була такою: вона спрямована на обмеження будь-якого потенціалу противника. Тому ми теж стараємося, щоб у ворога не було логістики.
Взяти відстань від Часового Яру до Бахмуту: вона контролюється і нами, і ворогом. Така ж ситуація від Костянтинівки до Часового Яру. Це гра, в якій задіяно двоє: в них теж є проблеми з логістикою. З того, що розповідають нам їхні полонені, я роблю висновок, що ми дуже ефективно застосовуємо наші дрони проти них. Наші дронщики – це найбільший страх серед тих, хто знаходиться на тому боці.
А куди нам їхати? Живуть серед руїн без світла, газу і гарантій на життя
Серед багатоповерхівок, що стоять пусткою без вікон і дверей, можна зустріти поодиноких місцевих.
– Добрий день! Ви тут живете?
– Так.
– Не боїтеся ходити?
– Боїмось. А що робити?
– А чому не виїжджаєте? Тут ж вбити можуть.
– А куди? І за що їхати, якщо пенсіонер? Якщо вб'ють, то в моєму домі, а там – я під чужим парканом буду. У нас нікого в Україні немає, нам їхати нікуди. Ми останні тут залишилися.
– А як ви харчуєтесь? Тут же немає ані світла, ані газу?
– Є запаси. Викручуємося.
– Удачі вам. Бережіть себе.
Люди пересуваються в пошуках їжі, хліба та води.
– Добрий день! А ви куди ідете?
– За хлібом.
– Тут магазин працює?
– Ну, завозять інколи, якщо зможуть привезти.
Важко сказати, чи є цивільні у Часову Ярі
Чи є цивільні у Часову Ярі українським захисникам достеменно невідомо. Про це розповів пресофіцер 24-ї бригади.
– Важко сказати. На момент нашого виходу з центральних районів, там залишалося дуже мало місцевих жителів, деяких ми евакуювали. Останніх цивільних наш 3-й механізований батальйон евакуював з населеного пункту Стінки – це між Костянтинівкою і Часовим Яром. Десь місяць тому звідти вивезли останніх трьох цивільних. Тут я хочу відзначити гарну роботу Часів'ярської міської адміністрації. Вони тримають на контролі все, що відбувається в їхній громаді в онлайн-режимі. Вони спілкуються з людьми і знають їхні потреби. Також посадовці контактують з нами, підрозділами, що безпосередньо знаходяться там. І мені хотілося б поставити їх в приклад. У Костянтинівці я не бачу, щоб люди відчували шалену підтримку так, як її надає адміністрація Часового Яру.
– Скільки ви взагалі по часу тримаєте Часів Яр? Коли зайшли?
– У червні 2024-го. Тоді деякі експерти давали прогнози, що Часік не протримається більше місяця. Ну, бачите – й досі тримається.
– Як піхотинці та ті, хто прикривають їхні позиції, добираються до Часового Яру або його околись?
– В основному, йдуть пішки. Коли дозволяє погода, то ми можемо десь просунутися далі. Так само й противник. Він дуже активно користується погодою: для накопичення сил, покращення позицій і свого забезпечення.
Руїни віри і пам'яті
Мечеть в Костянтинівці, що навпроти Центрального парку, сильно пошкоджено обстрілами.
– Росіянам все одно, яку віру нищити. Ось таким чином зараз виглядає ця мечеть.
Як не дивно, дорогою Костянтинівки ганяють "їжачки" – автомобілі, обшиті сіткою-путанкою.
– Траса для "їжачків". Вони тут ганяють цілий день.
Вигорілий Свято-Успенський храм. Чорні святі на стінах, шматки бетону та арматури на підлозі.
– Я пам'ятаю цю церкву ще цілою. Не знаю, чи молилися тут за росіян, як колись у 2014 році в Лаврі, але можна побачити що самі росіяни зробили з цією церквою. Вона була однією з найбільших церков, яка так і не перейшла до складу ПЦУ. І от що з нею сталося. Я пам'ятаю, як у ній відзначали Великдень. Минуло зовсім небагато часу і церква перетворилася на руїну.
– У церкву прилетіло три-чотири місяці тому. Коли третій раз влучили, то майже все зруйнували. Людей в церкві не було в той час, слава Богу! Потім містяни приходили та намагалися щось врятувати. Ось бачите: тут обгорілі ікони стоять, а ті – вціліли. Люди навіть не боялися вогню. Я перший раз бачив, щоб стільки людей допомагало. Навіщо воно прилетіло таке? Бог всім суддя.
– Гірше з кожним днем, я так розумію?
– Ну, я не знаю... У нас квартал, де стоматологія, був цілий. Зараз половини кварталу вже немає.
– Багато людей ще є в Костянтинівці?
– Дуже мало залишилося, десь 5-10%. З цих великих будинків виїхали в Дружківку, Краматорськ. Багато людей поїхали в Київ та Харків.
– І ви виїжджайте звідси.
– Треба хоч фінанси якісь мати, щоб поїхати. Коли Бог дасть першу можливість, то я поїду.
– Напевно страшно тут залишатися?
– Уночі буває таке, що не дай Бог!
Далі буде…
Ольга Калиновська, "5 канал"
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.