Аби висадити піхоту та забрати бійців з позицій, американська бойова машина піхоти M2 Bradley проїхала близько 20 км. Попри дев'ять атак ударних дронів та обстріли артилерії, спецпризначенці 59-ї окремої штурмової бригади виконали бойове завдання та живими повернулися з передової. Це історія про відвагу, страх і броню, що рятує життя.
Побратимів потрібно виручати – задіяли БМП "Бредлі"
Батальйон спецпризначення "Шквал" отримав завдання заїхати на "посадочку" бійців. Заступник командира штурмового батальйону з позивним "Борода" розповів, як готувалися до спецоперації.
– Треба було замінити позицію, виставлену суміжною бригадою, перейняти в неї позицію і евакуювати їхніх людей. Нам поставили завдання: ми розвідали маршрут і склали план. Треба було через усю kill-зону, дальністю 15-20 кілометрів, на БМП "Бредлі" швидко добратися до місця, поміняти хлопців та повернутися назад. При "посадці" слід було прикривати вивантаження-завантаження піхоти.
– Ми вивчили карту: я, водій, командир і навідник. Всі вивчили хоч по-трохи, задля того, щоб далі працювати, бо у нас кожен один одному допомагає.
– А недружні сили були довкола, наскільки я розумію?
– Так, були. Зв'язку немає, бо їхній РЕБ працює – нам зв'язок глушить. Кожне застосування бронетехніки детально продумується. І для заїзду застосовується маса засобів прикриття, аби не допустити знищення нашої техніки і особового складу.
Штурмовики 59-ї ОШБр розповіли, що на всій лінії розміщення бригади, та й інших бригад, є багато відрізків, що контролюються ворожими дронами на оптоволокні – так звані "кіл-зони". Вони не дозволяють проїхати ці ділянки на певній техніці.
– Чому вчора була застосована техніка? Яка була причина?
– Була крайня необхідність евакуювати бійців, які знаходилися на позиції та не дати противнику просунутися далі. Потрібно виконувати бойове завдання. Врешті, це ж наші побратими, яких потрібно виручати.
– Ми стараємося міняти людей як можна частіше, тиждень-два на позиції перебувають, не більше. Знищили надзвичайно багато противника, нанесли йому багато втрат і унеможливили майбутнє просування їхньої піхоти углиб. Не даємо їм зайти в Дніпропетровську область. Як ми штурмуємо? Ми в більшості відбиваємо у ворога позиції, які нам необхідні.
Вихід з поля пішов не за планом: найголовніше – це везіння
– Ми бачили: ви один раз заблукали.
– Вихід з поля пішов не за планом. Я праву сторону практично не бачив у тріплікс. Лісосмуга закінчилась дуже різко і треба було повернути. А я поїхав трохи далі, бо думав далі вискочити на поле. Не вийшло через РЕБ, але потім зі мною зв'язалися та перенаправили: я розвернувся і поїхав.
– Що залежить від екіпажу в цій ситуації?
– Від екіпажу потрібні вміння і везіння. Найбільше – це везіння. Тому що влучання бувають різні. Їдеш, їдеш, по тобі їб…ло, в тебе повна кабіна диму. Потрібно приймати рішення, куди їхати. Все нормально. Знову їб…ло.
Оператор-навідник на псевдо "Міхей" розповів, що попри дим і пил екіпаж не розгубився: виїхали, не зупинилися.
– В середині – дим?
– Ну, дрон спереду в башту влучив. Але ми продовжували рух до точки висадки піхоти.
– Там який калібр гармати?
– 25 мм Bushmaster і 7,62 Browning.
– З чого ви вчора працювали?
– І з кулемета, і з гармати. На пульті все перемикається: можна тим працювати, а можна – іншим.
– Коли ви вперше зрозуміли, що з "коробочкою" щось не те?
– Після прильоту третьої FPV-шки. Башта почала відмовляти. Пішли збої в системі, повороти башти некоректно працювали. Прибори почали барахлити. Ну, контакт чи щось, розбите скло. І в айбакс чіткої картинки не було видно. Ти не бачиш куди наводитися: не бачиш цілі.
– А як ви стріляли?
– Воно видно було трохи, переключився на денний режим – підлаштовувався під ситуацію.
Оптоволоконні дрони та ліски на башті
Командир "Бредлі" – боєць з позивним "Липа" – розповів, що БМП висадила десант і забрала 72-ку.
– Зараз, бачите, противник застосовує більше дрони, що працюють на оптоволокні. А РЕБи їх не глушать – тому і важче зараз. Тож їхньої ліски було намотано по всій башті.
– Ви серйозно?
– Так, воно видно: котушки з ниткою. Перша десь у поле прилетіла. Я тільки три-чотири помітив, а всі інші – по башті. Але я їх не чув, бо на на механіку воно сильно не відчувається. По капоту десь 3-4 було – я їх побачив. "Тєплак" уже мигає. А хлопці трохи вище сидять, то в них огляд більший. Щоб я не відчував у той момент, все одно тримаю кермо і газ. Якось не встигаєш у той момент думати про страх. Це вже потім, як доїдеш куди потрібно, то воно почне тебе "доганяти".
– Коли вас наздогнало?
– Години за дві.
Головна особливість оптоволокна – використання противником засідок. Техніка не може рухатися до позицій. Ні підвезти БК, ні замінити людей, ні провізію. Тобто кожна поїздка до позицій – це спецоперація.
– Ми виходили на зв'язок з командуванням, вони координували нас. Туди їдьте, там поверніть, а там прямо, тож їхали – прямо.
– Плюс. Добре, хай їде. Удачі!
– Небезпечно, ну, задачі в нас такі.
– Часто у вас такі поїздки?
– Бувають. В принципі, ти сидиш в навушниках, в шлемофоні, то вибух не так відчуваєш, просто трохи давить на вуха. Але, звісно, воно своє дає по-любому: вибухова хвиля є.
Страх є завжди, головне – не панікувати
"Міхей" зізнався, що страх присутній завжди.
– Це нормально. У кожної людини страх є. Так. Головне, не розгубитися, щоб паніки не було. Бо тоді починається дезорієнтація: ти команди не чуєш, починаєш відволікатися на все. І тоді вже злагодження з екіпажем немає.
– А міни окупанти закидають FPV-шками. Я навіть не зрозумів, коли ми на міну наїхали. У нас залізний "мангал" попереду зроблений. Я, коли на ремонті був, попросив хлопців наварити цепи. Можливо, той ланцюг і зачепив цю міну, але "мангал" врятував. Однак, після наїзду на міну пошкодилися траки. Ми куди змогли, туди й доїхали. Потім траки лопнули, і автомобіль наш "роззувся" – спала гусінь.
Коли ми верталися з поля на поворот, на головну дорогу перед посадкою, я вже чув, що клацає. Тобто, є щось неадекватне. Коли на дорозі, на асфальті, воно більше почало клацати. Але зупинятися та дивитись, що сталося – ніхто там не буде. Треба тільки вперед.
– Скільки всього і чого в вас влучило?
– Дев'ять FPV-шок по нас вгатили.
– Дев'ять?
– Так. "Бредлі" – надзвичайно потужна машина. Вона може витримати певну кількість влучань і зберегти життя особовому складу. Машина хороша, захищена, броня міцна. Ну, якщо порівняти з БМП-1, БМП-2, то американська машина, звісно, набагато краща.
Все нормально: ти не встигаєш злякатися
– Розкажіть, що відчували, перебуваючи в середині кабіни.
– Ну, якщо я зараз почну розказувати, то це буде... у вас йтиме лише зі звуком "Пі".
– Розказуйте, я "запікаю".
– Та ну, ні.
"Шума" – механік-водій бойової машини піхоти – пригадав ворожу атаку на "Бредлі".
– Все нормально було, не встигаєш злякатися. Їдеш далі, виконуєш бойове завдання. Єдине, що заважає, це пилюка.
– Пил?
– Так, в кабіні. Добре, що ми в таке місце заїхали, де можна було сховатися. Вона "роззулася", обірвало гусінь і машину завернуло. Права сторона працює, але не можна її центрувати, юол лівий бік не працює. Якби я там заблокував проїзд, то через деякий час було би скупчення машин.
Бійці пригадали, що було далі:
– Поки нічого не літало над головою ми вилізли з БМП, витягнули з машини все, що треба: БК, речі якісь там.
– Тихенько покинули машину і розосередилися по лісосмузі. Відзвонилися командуванню та чекали подальших дій.
– Згодом нас евакували. "Бредлі" теж забрали. Все добре.
– Слава Богу, що всі живі повернулися. Техніка – то таке. Головне, що екіпаж цілий і піхоту забрали. Люди не постраждали.
Ольга Калиновська, "5 канал"
Як повідомляв 5.UA, росія готує новий наступ на Донеччину: плани окупантів та перспективи оборони
Дивіться також відео:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.