Без житла та можливості працювати: як безхатченки переживають карантин Читайте по-русски

Безхатченко 5 канал / Час. Підсумки тижня
Держчиновники називають приблизні цифри знедолених – понад 3 тисячі в Києві, і більш як 16 тисяч в Україні

І поки дехто визначається, як краще працювати: на дивані чи в офісі, є ті, хто шукає, де б в умовах карантину підзаробити, бо їм і до епідемії – було складно працевлашуватися. Хтось цілеспрямовано хотів байдикувати, а в когось просто так склалися життєві обставини. Я кажу про безхатьків. Вражаючі цифри – в Україні їх кількасот тисяч. Це рахують громадські організації, хоча офіційні цифри, які озвучує держава, в десятки разів менші.

Ми говоримо лише про тих, хто стоїть на обліку, але зрозуміло, що насправді ніхто ж не ходить дворами і підвалами і не рахує цих людей. Чимало безхатьків заробляли на здачі пляшок, металобрухту. Але на момент карантину вони були зачинені. Безпритульні грілися на вокзалах, де й підробляли, або сиділи під стінами храмів. Проте карантин усе це зачинив. Одна з можливостей для безхатьків переночувати в теплі, помитися і попоїсти – це будинки соціального піклування або державні притулки. Але, як з’ясувала наша знімальна група, відвідавши один з таких центрів у столиці, заповнені вони лише на половину.

Тож як пережили пік епідемії безхатьки, Мирослав Солонар розповість. До речі, серед них ми навіть знайшли того, хто робив тест на коронавірус. 

Південний вокзал Києва. Сюди "Підсумки тижня" навідалися не випадково. Здавна це домівка для сотень безхатьків, які називають станцію своєю територією. Тут вони харчуються, сплять, намагаються себе чимось зайняти. Або й узагалі "зависають".

Безхатченки
Безхатченки5 канал

Ігор та Олександр погодилися правдиво розповісти "Підсумкам тижня" про себе. Хоч вони й різні, але обоє опинилися у схожій ситуації: виросли без батьків, встигли створити власні сім’ї, мають темне минуле і вже понад двадцять років животіють просто неба. На камеру зізналися, що крім епідемії коронавірусу їм загрожує ще одна – епідемія голоду та спраги.

Безхатченки
Безхатченки5 канал

Безпритульний Ігор каже: "Я зараз живу тільки за рахунок того, що волонтери приносять їсти".

До карантину Ігор працював на залізничному вокзалі вантажником. Вдень заробляв копійку. Вистачало на хостел та одяг. Коли в Україну прийшла китайська інфекція – все зупинилося. Станцію закрили, Ігор залишився без грошей. І вже третій місяць самоізолюється... на вулиці.

Ігор каже: "Люди шарахаються".

Свій паспорт безпритульний загубив ще десять років тому. І за цей час документ не відновив. Через це на офіційну роботу влаштуватися не може. Вулиця затягнула чоловіка ще з 90-х. Розпочалося все з автокатастрофи, в якій загинули двоє людей. Ігор каже, в ній був невинен.

"В мене врізався районний прокурор. Навіть суддя знайома моя була, то говорила: "Ігоре, ми змушені просто тебе посадити".

Далі життя посипалося: дружина покинула, забрала дітей із собою, відвернулись друзі. Коли вийшов з в’язниці, не було нічого.

В Олександра – червоне обвітрене обличчя, брудні руки, зате окуляри і шкіряна куртка.

"Чесно сказати, вона майже 7 тисяч коштує. Це все поліція знає", – каже Олександр.

Олександр має веселу вдачу, але не має даху над головою. Чекає на поповнення, лише не впевнений, що буде завтра. Любить жартувати і слухати музику.

Безхатченко Ігор
Безхатченко Ігор5 канал / Час. Підсумки тижня

Олександр виховувався в інтернаті, опісля не зміг соціалізуватися і молодість пройшла за ґратами. Далі були спроби заробити за кордоном. Але не виходило. Тому доводилося злидарювати.

Як і його колега по лавці, чекає на допомогу від держави і що хтось має принести йому паспорт, який безхатько давно втратив.

"Чому простому бомжу не зробити документи", – говорить Олександр.

Всі вони працювали, харчувалися та ходили в туалет на вокзалі. Але 21 березня, коли Україну остаточно скував карантин і залізницю зачинили, їхній світ змінився (із 2 червня Центральний залізний вокзал у Києві вже відкрився – ред.).

Залізничний вокзал
/
Залізничний вокзал
Люди біля залізничного вокзалу
/
Люди біля залізничного вокзалу

Волонтер Юрій Ліфансе допомагає волоцюгам. За всі роки своєї благодійної роботи він ще не бачив такої кількості людей, які вперше опинилися на вулиці, бо не змогли оплатити ліжко-місце в хостелі.

Юрій Ліфансе, голова спільноти святого "Егідія", говорить: "Тут один із наших гостей, що приходить, – кандидат наук. Інші двоє їхали, залишились на вокзалі, не змогли зробити пересадку. В них вкрали документи, і вони вже два місяці в Києві в надії, що знайдуть роботу".

Разом з іншими волонтерами тепер роздають їжу частіше, ніж раніше. Замість 5-ти точок у Києві з’явилося 10.

Волонтери
Волонтери5 канал / Час. Підсумки тижня

Сюди приходять навіть молоді люди, які працювали на кількаденних будівництвах чи прибиральниками в магазинах і через суворий карантин залишилися без роботи.

Понад 3 тисячі в Києві, і більш як 16 тисяч в Україні. Державні чиновники називають приблизну кількість знедолених. Хоча громадські організації оголошують інші цифри. За їхніми підрахунками, у столиці 15 тисяч людей живуть на вулиці, а в усій країні і взагалі приголомшили – від 175 до 200 тисяч безпритульних.

В Одесі та сама біда. Безпритульних побільшало: в парках, довкола місцевої залізниці і навіть просто на вулиці. Вони нарікають на правоохоронців. Кажуть, ті не дають їм спокою.

Безпритульний Сергій каже: "Зі стоянки женуть у парк туди, там ночувати. А з парку женуть сюди. Куди, як-то кажуть, бідному єврею податись".

Безпритульний Сергій
Безпритульний Сергій5 канал / Час. Підсумки тижня

Проблеми з безпритульними в Україні немає, переконує влада. Адже кожне місто країни проводить повний цикл соціалізації безхатька. Наприклад, у Києві їм допомагають відновити документи, щоправда, зізнаються, це може тривати кілька місяців. А ще дають змогу працевлаштуватися. Утім, бажання знову увійти в соціум є далеко не в усіх бездомних.

Світлана Назаренко, заступниця директора департаменту соціальної політики КМДА, говорить: "А коли людині говориш, що треба щось робити, вона думає: ааа, громадська організація нагодує, да?!"

Влада столиці надає тимчасовий притулок. Лише за 10 гривень безхатьки можуть переночувати та прийняти душ, і для цього не обов’язково мати при собі документи.

Будинок соціального піклування – це єдине місце в Києві, де безхатьки можуть переночувати та попоїсти. Гадаю, що трохи теплих речей, які не знадобляться мені, можуть зігріти когось іншого. Бо цьогорічна весна аж ніяк не тішить теплом.

Три тижні живе тут безпритульний Андрій. Чоловік очам своїм не вірить, карантин залишив його без роботи, житла, та ще й з переламаною ногою. Єдине тішить: здав тест на коронавірус.

"Результат негативний. – Здоровий як бик? – Да, ще мене не цепануло це", – каже чоловік.

Безпритульний Андрій
Безпритульний Андрій5 канал / Час. Підсумки тижня

Через місяць-два знімуть гіпс і вже шукатиме роботу, щоб орендувати житло. А поки за мить до літа приймає від нас теплі речі.

Притулок розрахований на 150 людей, хоча в Києві йдеться про тисячі бездомних, які не мають де ночувати. Проте в дирекції будинку соціального піклування кажуть: у них майже щомісяця безхатьків назбирується ледь половина.

Вікторія Селіверстова, заступниця директора будинку соціального піклування, каже: "У нас не побільшало, як було в березні десь 80 осіб, так і більше цієї кількості до нас не прийшли".

У той час бездомні Ігор та Олександр будуть чекати манни з неба і… кінця карантину.

"Просто я себе не опускаю нижче плінтусу", – каже Олександр.

Ми щодня зустрічаємо знедолених у себе у дворі, в під’їзді, підземці чи на вокзалі. Але що ми про них знаємо? Я зрозумів, що це насамперед люди, а вже потім безхатьки. Бо ж якщо вслухатись в їхні історії, то розумієш, що опинитись на вулиці може кожен із нас.

Мирослав Солонар, Віктор Сніжко, Михайло Третяк Та Олексій Тищенко, "Підсумки тижня"

Попередній матеріал
COVID-19 у Бразилії: переповнені морги та лікарні на стадіонах
Наступний матеріал
Напівзабуті звичаї Зелених свят: чому дівчата на Трійцю закривали обличчя і як ворожили разом із хлопцями
Loading...