З одного боку, поетапне послаблення карантину дає надію, що вже зовсім скоро ми повернемося до звичного життя. З іншого – навпаки – ми все одно обмежені. Вже тиждень у нас працюють магазини, салони краси, стоматології, літні тераси кафе і ресторанів. Це, звісно, тішить нас із вами, але не тих, хто працює в цих сферах. Бо ключове нині залишилося на карантині.
Інфраструктура – стоїть. І через це українці не можуть дістатися роботи, до тих самих магазинів і перукарень. Треба або брати таксі, або йти пішки, або гуртуватися в один автомобіль по п'ятеро. Інших варіантів – немає.
І саме через навалу власного транспорту і за відсутності громадського – столиця, скажімо, увесь тиждень простояла в заторах. Це дратувало й обурювало всіх. Міські керманичі зараз просять запустити бодай метро, як в інших країнах.
Підземка не працює лише в Україні та Індії. У решті країн – Штати, Франція, Британія, Іспанія, Італія, Німеччина – метро не зупиняли. З обмеженнями, з певними інтервалами руху, але воно працює. І тому ці країни не мають транспортного колапсу. Але у влади, певно, свій план.
Попри протести людей, транспорт усе одно не запускають. Прем'єр обіцяє зробити це в червні, а профільний міністр – наприкінці травня. Це означає, що чітких дат влада не має. А от в українців є чітке запитання: як дістатися на роботу? Наш кореспондент Ірина Саєвич, яка цього тижня теж немало часу постояла в заторах, шукала логіку в транспортних обмеженнях.
"От сьогодні пройшов 13 кілометрів і відповідно, буду повертатися додому, пройду ще 8 кілометрів", – каже киянин Клим.
Від початку карантину чоловік ходить на роботу пішки. Іншого вибору не було. До офісу міг дістатися лише на метро, але тепер воно зачинене.
Клим Братківський розповідає: "Якщо раніше я за 30-35 хвилин доїжджав, то зараз на пів години там з хвостиком раніше виходжу. – О четвертій ранку не прокидаєтесь? – Ні, звичайно, щоб прокидатися о четвертій ранку, це відповідно такий маршрут, що треба йти, напевно, кілометрів 30".
І хоч коштів на проїзд не витрачає, каже: бути пішоходом теж витратно.
"Моя співробітниця їхала 15 кілометрів, загалом 15 кілометрів. Заплатила вона 250 гривень, бо це був пік. Я наприклад, сьогодні пройду 18 кілометрів і нічого не витрачу, але безумовно, що зношується взуття, штани", – каже чоловік.
А от у продавчині Олени витрати від початку карантину зросли вдвічі. Жінка мешкає за сорок кілометрів від Києва. З області до столиці може дістанеться лише машиною, відповідно, заправляє її частіше. Але більшість її односельців у скрутнішому становищі.
Олена Монастирецька, мешканка села Красилівка, каже: "Люди чекають близько двох-трьох годин, щоб доїхать. Якщо стане якась машина і підвезе. На велосипедах їздять. – 40 кілометрів? – Ну десь ближче, може в Бровари їдуть. Від села до Броварів 10-8 кілометрів, більш ніяк.
Як дістатися на роботу без транспорту? Це питання з 11 травня, коли уряд послабив карантин, непокоїть працівників ринків, кафе, ресторанів з літніми терасами, стоматологій, нотаріальних контор, салонів краси та інших закладів. Перукарка Ірина не має власної автівки, тож єдиний вихід – таксі.
Жінка бідкається: "Туди і назад 400 гривень. – А яка при цьому виручка за день? Ви хоч виходите в нуль, не буває такого, що у мінус? – Ну, буває і в мінус".
Напливом людей одразу ж скористалися служби таксі. Ціни зросли в півтора-три рази. Наприклад, поїздка з лівого на правий берег Дніпра вартувала майже як потяг із Києва до Львова. Крім захмарних цін, зросла і кількість охочих скористатися спецтранспортом. У деяких районах черги на нього ледь не кілометрові. Як і затори.
Цією дорогою журналіст Ірина Саєвич щодня їздить на роботу. Від дому до офісу 6 кілометрів. Навігатор підказує – це 10 хвилин автівкою. Втім, у реальності в заторі доведеться простояти щонайменше годину. В найгіршому разі – майже дві.
Щоб бодай якось розвантажити дороги, столичні чиновники запустили додаткові рейси громадського транспорту. А міський голова Києва, випереджаючи плани уряду, запропонував уже з 22 травня повністю відновити роботу наземного транспорту.
"Ми будемо постійно нарощувати кількість рухомого складу на маршрутах міста", – сказав Кличко.
До столичного бунту доєдналися також міський голова Дніпра і чільник Черкаської ОДА.
Голова Черкаської облдержадміністрації Роман Бондар сказав: "Питання, яке ми ініціювали, – це дозвіл на роботу внутрішньо обласного та міського транспорту".
А міський голова Дніпра Борис Філатов говорить: "Єдине, що ми можемо зараз зробити для вас з іншими міськими головами, це вимагати від влади не займатися самообманом".
Врешті почали говорити і про відновлення роботи метро. Кличко звернувся до уряду, аби київській підземці дозволили працювати з 25 травня. А в Харкові взагалі заявили, що закритий метрополітен – це загроза для безпеки людей.
"Після послаблення карантину багато хто вийшов на роботу і одразу виникло скупчення людей на зупинках і в громадському транспорті… Щоб уникнути наслідків епідемічного характеру, треба відкрити метрополітен", – каже Світлана Горбунова-Рубан, заступниця міського голови Харкова.
Україна – чи не єдина у світі, де метро на час карантину повністю опинилося під замком. Такий вигляд має підземка у США – країна лідер за кількістю інфікованих, так – в Італії, а це – Франція. А ось як зараз виглядає київський метрополітен.
Попри прохання міських голів, відновлювати роботу метро не поспішає ні уряд, ні президент.
"Нам узагалі не складно підписати папірець і хоч завтра відкрити метро або дозволити концерти. Але якими будуть наслідки? Мільйон захворілих?" – каже Володимир Зеленський.
Поки ж станції порожні, підземку готують до потенційного відкриття. На низькому старті "Укрзалізниця". Миють потяги, перевіряють системи вентиляції, міняють мастила, лагодять вагони.
Поки ж залізничники, працівники метрополітену й пересічні українці чекали "зеленого світла" для транспорту, автоперевізникам терпець увірвався. В різних містах країни вийшли на мітинги. Вимагали дозволити пасажирські міжобласні і міжнародні перевезення.
Перевізники Сергій Кривешко каже: "Нам вмирати від коронавірусу чи нам від голоду?"
Наймасовіша акція протесту – у столиці. Перевізники припаркували в центрі понад сотню автобусів, якими до карантину виконували міжміські перевезення. Самі ж рушили до Кабміну.
Два дні пікету, шість годин переговорів із представниками профільного Міністерства та головним санітарним лікарем – і компроміс таки знайшли. Автоперевезення в Україні можуть запрацювати вже з 22 травня.
Перевізник Володимир Нетребенько каже: "Не пізніше понеділка має бути офіційне рішення. Ми його всі чекаємо. Схрестили пальці".
Чи дочекаються до понеділка відповіді? Наразі Міністерство інфраструктури оприлюднило лише стратегію відновлення роботи транспорту. У три етапи.
На першому запустять:
- Міські та приміські автоперевезення в межах району. Крім маршруток;
- Внутрішньообласні маршрути;
- 50% приміських потягів, які возитимуть людей з та на роботу в години "пік";
- Потяги "Інтерсіті" далекого сполучення та нічний експрес;
- Внутрішнє авіасполучення.
На другому етапі мали б відновити:
- Міжобласні та міжнародні автоперевезення;
- Роботу маршруток;
- Усіх приміських потягів та пасажирських потягів за графіком, крім сезонних.
Третій етап це:
- Потяги міжнародного сполучення, за потреби – сезонні пасажирські перевезення в Україні;
- Міжнародне авіасполучення до країн, які відкрили аеропорти.
Метро у планах Мінінфраструктури не передбачене на жодному з етапів. Водночас у стратегії уряду, яку оприлюднили наприкінці квітня, воно мало б запрацювати на останньому – четвертому етапі послаблення. До цього часу чиновники планують уже відновити роботу торговельних центрів, деяких навчальних закладів, готелів, спортзалів, кінотеатрів. Як при цьому діставатися на роботу без метро і чи не завмре місто в заторах?
Стратегія є, але які терміни її втілення? Міський голова Києва просить відновити роботу метро 25 травня. Головний санітарний лікар каже – це може статися на початку червня, у прем'єра свої прогнози – середина літа. Та ні у плані мінінфраструктури, ні в стратегії уряду точних дат роботи поки що не має жоден з видів транспорту. Лише умова – другий етап послаблення запустять, якщо впродовж десяти днів кількість інфікованих знижуватиметься, а кількість тих, хто одужав – зростатиме. Тож запасаємося терпінням і про всяк випадок звикаємо ходити пішки.
Ірина Саєвич, Микола Довгий, "Час. Підсумки тижня"