obozrevatel.com

Невипадкова окупація: як кримський сценарій був відпрацьований ще в Нагірному Карабасі в 90-х роках

Читайте по-русски
Заморожені конфлікти – це не що інше, як спроба Росії відновити імперію після розпаду СРСР. Схема дестабілізації колишніх республік була написана в Москві ще за часів існування Радянського Союзу, одна для всіх

Розділяй і володарюй. Стара формула. Заморожені конфлікти для будь-якої держави, – це больова точка, яка обмежує поле для маневру і відтягує ресурси. Якщо заморожений конфлікт створений ззовні, то його диригент, підливаючи гасу у вогонь, можне ляльководити цілими країнами, а то й регіонами.

Схоже, це чудово розуміли в Москві, коли із розвалом СРСР "підвісили" ті території, де хотіли залишити вплив. Південно-західний напрямок – Молдова обтяжена Придністров'ям. Азребайджан і Вірменія скуті Карабахом. Грузія спробувала вирватися після Абхазії, так проти неї розіграли осетинську карту. І от в Україні – Крим. Цього тижня 5 років від початку окупації. Багато говориться про те, чому все сталося саме так, які важелі Росія застосувала для впливу на населення, на наших військових, на інфопростір теж. І тут дуже важливі ці паралелі на заморожені конфлікти неподалік.

В Сирії аналогічна ситуація, до слова. Ще прийде час і світ дізнається, хто насправді є батьком ісламістів, до чого тут Кремль і які цілі досягаються. І якщо ми зараз хочемо перемогти, то варто ретельно вивчити – як саме Росія інфікувала сусідні країни бацилою замороженого конфлікту. Позаяк вуха "зелених чоловічків" стирчать у кожному.

5 років тому. Ніч проти 27 лютого 2014 року. Україна все ще оговтується від кривавих розстрілів на Майдані Незалежності і ганебної втечі Януковича. Тим часом у Криму над будівлею місцевої Верховної ради здіймають російський триколор. Контроль над урядом і парламентом автономії захоплюють бойовики без розпізнавальних знаків. Упродовж кількох наступних днів так звані "зелені чоловічки", а насправді російські спецпризначенці, блокують українські військові частини й стратегічні об’єкти в Криму та перекривають в’їзд на півострів. Кривава зима переростає для України у довгу, холодну весну.

В автономній українській республіці Росія миттєво створює маріонетковий уряд на чолі зі своїми кишеньковими сепаратистами. Отримавши дозвіл від Ради Федерації на введення військ, Путін починає повномасштабну окупацію Криму. Кремль посилено перекидає на півострів російських солдатів й техніку. Далі, попри засудження міжнародної спільноти, проводять незаконний бутафорський референдум і остаточно анексують півострів. У Кремлі підписують договір про входження Криму до складу Росії. Мешканцям роздають російські паспорти, а на тих, хто чинить спротив, починають полювання. Кримінальні переслідування, репресії й ув’язнення за сфабрикованими справами Москва пояснює не інакше як "захистом прав російськомовних".

РЕФАТ ЧУБАРОВ, ГОЛОВА МЕДЖЛІСУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ:

"Окупаційна влада не припиняє здійснювати репресії проти проукраїнських та кримськотатарських активістів. Мені відомо про 17 зниклих безвісти, 12 загиблих, 39 політв'язнів, 10 з яких вже засуджено. Країна-агресор цинічно нехтує основоположними правами і свободами людини та міжнародним правом. Я хочу, щоб ми всі об'єдналися задля відновлення територіальної цілісності України, задля Криму"

Світові лідери перекроювання Росією кордонів не визнали дотепер. За зухвале захоплення території й порушення міжнародного права Росію виключають зі складу Великої вісімки. США та ЄС карають Кремль санкціями, які щоразу розширюють.

"Як ви знаєте, уряд США сформував свою політику щодо Криму. Ми не визнавали і не визнаватимемо анексію Криму. Ми запровадили санкції проти Росії через окупацію півострова. І ці санкції залишатимуться чинними, і ми будемо їх збільшувати. Європейський Союз робить те саме", – заявив спеціальний представник Держдепу США з питань України Курт Волкер.

До рішучих кроків міжнародну спільноту підштовхнула не лише агресія Кремля стосовно України. У 2008 році за схожим сценарієм федерація увірвалася до Грузії, окупувавши Південну Осетію. Спершу Кремль активно підтримував місцевих сепаратистів, які виступали за відокремлення автономних регіонів, а потім і сам відкрито розв’язав війну. За день до її початку – 7 серпня 2008 – на територію Грузії Росія перекинула збройні сили, бронетехніку та авіацію. Все нібито для захисту російського населення.

Агресія РФ у Грузії
Агресія РФ у ГрузіїFacebook / Радіо Свобода

Для того щоб пошматувати Грузію, Росії вистачило 5 днів. Федерація визнала незалежність двох самопроголошених республік – Південної Осетії та Абхазії, яку Тбілісі не контролював з 1993 року. За 10 років обидва багаті й перспективні грузинські регіони Росія цілеспрямовано перетворила на пустку й досі навмисно перешкоджає припиненню конфлікту, аби зберегти свій вплив у регіоні. Напругу на Кавказі Москва підтримує також через незакінчену війну між Вірменією й Азербайджаном у Нагірному Карабасі. Запекла боротьба за територію між Єреваном і Баку точиться вже понад 3 десятки років.

Щороку наприкінці лютого цей пам'ятник у центрі Баку засипають квітами й свічками. Азербайджанці згадують одну з найтрагічніших сторінок війни в Нагірному Карабасі – Ходжалинську різанину. Для теперішнього покоління цей монумент – символ пам'яті й жалоби. А для самих жертв трагедії – вічний спомин про незагоєні рани і чи не єдине місце, яке нагадує про рідний дім. Адже їхня мала Батьківщина й досі в окупації.

Стратегічно важливе місто Ходжали вірменські війська взяли штурмом за одну ніч. У лютому 1992 року. Над мешканцями вчинили жорстоку розправу – за день вирізали близько 6-ти сотень людей, понад 60 з них були дітьми. Більше тисячі взяли в полон. Свідки тієї кривавої ночі розповідають: підтримку вірменським бойовикам надавав так званий 366-й полк військ СНД.

"Ні для кого не секрет, що 366-й полк російських військовослужбовців дислокувався в одній точці. Вони стріляли на 150-200 метрів у довжину й зносили все на своєму шляху, а вірмени йшли позаду і добивали. Це було щось на кшталт карального загону. Російський полк був, наче кулак, який розбивав азербайджанців, а роздрібнені групи вже добивали вірменські бойовики. Якби не було росіян, то вірмени в принципі не змогли б захопити місто", – розповідає свідок трагедії Абульфат Керімов.

habarlar.ru

У 1994 році Вірменія, Азербайджан і невизнана Нагірно-Карабаська Республіка укладають перемир'я. А в Мінську ОБСЄ створює контактну групу з врегулювання конфлікту, співголовою якої стає… Росія. Кремль, зацікавлений у продовженні протистояння між Єреваном та Баку, постачає зброю одночасно двом сторонам. Тож не дивно, що за 25 років жодного прогресу в розв'язанні війни досягти не вдалося. Бойові дії в окупованому регіоні періодично поновлюються.

"25 років заморожування конфлікту не дали нам жодних видимих результатів. Факт очевидний – ми не просунулися ні на міліметр у врегулюванні цього конфлікту. Звичайно, ми сподіваємося на його мирне залагодження, але є таке прислів'я: "Хочеш миру – готуйся до війни". Тому ми готові до будь-якого закінчення обставин цього конфлікту", – розповів журналіст, редактор видання Media.az Джавід Османов.

Паралельно з Кавказом Федерація мілітаризує й Придністров’я – ще одну штучно створену республіку. Від 1992 року на території самопроголошеної ПМР незаконно дислокується Оперативна група російських військ, сформована із 14-ї армії Радянського Союзу. Москва наявність свого військового контингенту пояснює миротворчою місією й відмовляється його виводити усупереч закликам ООН. Лише за останні 4 роки у Придністров’ї Кремль розмістив близько 70 установок залпового вогню "Град", значно посилив і оновив матеріально-комунікаційне забезпечення військ та систематично проводить на окупованій території збройні навчання, які загрожують безпеці України та Молдови.

zn.ua

Заморожені конфлікти у Придністров'ї, Нагірному Карабасі, Абхазії та Південній Осетії , Криму – не що інше, як спроба Росії відновити імперію після розпаду СРСР. Схема дестабілізації колишніх республік була написана в Москві ще за часів існування Радянського Союзу одна для всіх – розпалювання в регіонах національної ненависті й міжетнічної ворожнечі, збройна, економічна й політична підтримка місцевих сепаратистів, інформаційна пропаганда, нарощування в гарячих точках свого військового контингенту, поступова мілітаризація окупованих територій, створення сурогатних незалежних республік і зрештою посередництво у мирному врегулюванні розпочатих конфліктів.

Це, зокрема, дає Росії змогу блокувати миротворчі процеси й посилювати залежність іграшкових республік від Кремля. Аналогічний сценарій Москва розгорнула й у Донецькій та Луганській областях. Бомби сповільненої дії на території незалежних країн, які Росія здатна активувати будь-якої миті, – це спроба завадити вступу України, Грузії й Молдови до ЄС та НАТО і тісному зближенню із Заходом. Маріонеткові утворення Кремль охоче використовує як чергову розмінну монету у своїх зовнішньополітичних іграх.

Христина Катарина, Сергій Барбу та Іван Довганик, "Час: Підсумки Тижня"

Попередній матеріал
Зниження ціни на газ не буде, попри передвиборчі обіцянки – Коболєв
Наступний матеріал
Помер соліст легендарного музичного гурту The Prodigy

Коболєв пояснив, що може втратити Україна в разі запуску "Північного потоку-2"

Крилаті ракети "Калібр" і сотня кораблів: як РФ нарощує потужності в Чорноморському регіоні

ЄС виділить €50 мільйонів на безпеку Азовського узбережжя – Президент

40 тис. найманців та філії спецслужб РФ: як Путін контролює окупований Донбас

Україна поверне Крим, наші кораблі стоятимуть в порту Севастополя – Клімкін

Клімкін виступає за створення Black Sea MOM: що воно таке і для чого потрібне