Євро-2012, Революція Гідності, анексія Криму, початок війни на Донбасі, Томос, безвіз та повномасштабна війна: історія Незалежності України

Вважається, що свою гібридну війну проти України путін почав у 2014-му. Але це не так – вона тривала завжди, просто до певного часу – без танків і "Градів", і в химерних форматах – газового, експортного чи дипломатичного протистояння. А у 2012-му між росією та Україною спалахнула так звана сирна війна.

Український Кабмін демонстрував розгубленість і бажання всидіти на двох стільцях.
Урядовці не цураються перспективи і рибку з’їсти, і на коня сісти. Віцепрем’єр бачить Україну і в європейській інтеграції, і з митним союзом прощатися не збирається.

[media type="youtube" link="Y1–BohG7W–g"]

Тим часом Рада з купою порушень ухвалила так званий закон Ківалова-Колесніченка – який давав російській мові офіційний статус – під виглядом регіональної. А міністр освіти – був ідейним прихильником російського рабства. янукович зачастив до Москви. Дедалі більше демонстрував лояльність кремлю – і все прозоріше натякав на хабар.

От і вибори принесли – зовсім інше. До Ради пройшли нові опозиційні партії – "Фронт Змін" Арсенія Яценюка та УДАР Віталія Кличка, а також уперше пробилися радикальні націоналісти – ВО "Свобода". Але завдяки підкупу та фальсифікаціям більшість отримала Партія Регіонів разом із сателітами.

У 12-му році таки була велика світла пляма – футбольне Євро-2012. Країна на ньому більше витратила, ніж заробила – але свято таки вдалося. Тут, на НСК "Олімпійський", 1 липня пройшов фінальний матч – іспанці перемогли італійців з дивовижним рахунком 4:0. Зараз цей час сприймається як затишшя перед бурею.

кремль тим часом посилював тиск на Україну – і почав вбивати. 17 липня прикордонний катер ФСБ рф обстріляв, а потім протаранив український баркас. Четверо рибалок загинуло, п’ятого змусили підписати всі звинувачення: що українці – браконьєри, і самі пішли на таран. Хоча ефесбешне відео свідчить про інше.

Економічний тиск дійшов до максимуму. У липні кремль ініціював так звану шоколадну війну – проти концерну "Рошен". Потім – перейшов до повного ембарго на українські товари. Зсередини Україну лихоманило іще дужче. Навесні у більшості обласних центрів опозиція почала акцію протесту "Вставай, Україно!" Влада відповіла провокаціями і нападами агресивних молодиків. За прізвищем найпомітнішого з провокаторів – їх назвали "тітушками".

Нових протестів на Майдані влада намагалася не допускати. Але було очевидно, що вони знову спалахнуть за першого приводу. І ним стала відмова від євроінтеграції. На перше місце для уряду постало питання відновлення нормальних відносин з російською федерацією.

Уже увечері того дня зібрався Євромайдан, країною прокотилася ціла хвиля мітингів. Залишалась надія на Вільнюський саміт східного партнерства – де Янукович ще міг усе виправити і підписати угоду про асоціацію. Але не підписав. А 30 листопада вночі "Беркут" із показовою жорстокістю розігнав студентський мітинг на Майдані.
Вже наступного дня протести відновилися. 1 грудня Києвом пройшов велелюдний марш протесту.

На вулиці вийшло до півтора мільйона людей. На Майдані відбулось віче. З’явились групи активістів на авто – зародок майбутнього Автомайдану. Радикально налаштовані протестувальники пішли на штурм Адміністрації президента. Там почалися перші сутички. Пізно ввечері "Беркут" брутально побив усіх, хто залишався на Банковій.

11 грудня силовики спробували ще раз зачистити Майдан – але безуспішно. І в 2013 році, попри всі виклики, ми достойно склали іспит на державну зрілість.

Ми відновили дружні, братерські стосунки з росією.

Початок 2014-го – це така ідеальна ілюстрація ролі особистості в історії. Євромайдан тоді остаточно перетворився на Революцію Гідності. І те, як саме вона пройде – як мирна ротація еліт чи криваве братовбивче протистояння – визначала одна людина. Мешканець ось цього розкішного маєтку, Віктор Янукович. 16 січня регіонали і комуністи в Раді ручним голосуванням запровадити так звані драконівські закони – які перетворювали країну на тотальну диктатуру із забороною протестів.

Уряд збільшив особовий склад "Беркуту" вшестеро, посилив його повноваження і озброїв більш потужними і небезпечними засобами, які прибули з росії. І одразу почали гинути протестувальники.

Янукович здаватися не збирався. Кинув проти Майдану спочатку озброєних "тітушок", а потім – спецназ із бойовою зброєю. Але це не допомогло. Уже 19 лютого, ведучи переговори з опозицією за участю європейських посередників, він почав вивозити скарби з Межигір’я і готуватися до втечі. Наступного дня спецпідрозділи міліції на вулиці Інститутській почали масово розстрілювати беззбройних протестувальників. Того ж дня, 20 лютого, почалося російське гібридне вторгнення.

У Криму з’явились так звані зелені чоловічки – російські війська без знаків розрізнення. Вони блокували українські військові частини та органи влади. Януковича вивезли до росії. Там він запросив путіна вторгнутися до України, а російська Дума тому це офіційно дозволила. Спроби нової української влади порозумітися з Кримською – нічого не дали. Бо у парламенті АРК вже хазяйнували окупанти. Під їхніми дулами депутати оголосили незалежність – і референдум для легалізації загарбання. путін тоді навсібіч брехав про свою непричетність і валив усе на США.

Згодом сам зізнався у своїй брехні. Мало того – похизувався, що на випадок невдачі – був готовий спалити Україну ядерною зброєю, разом з так любими йому "русскоязичними".
Вже у квітні путін розширив театр бойових дій і вторгся на Донбас. Диверсанти – усілякі Стрєлкови та Бєзлєри, які брали участь у загарбанні Криму – під виглядом ополчення "Новоросіі" захоплювали міста Донбасу.

Разом із ДНР та ЛНР путінські "народні республіки" спробували проголосити в інших містах – силами нечисленних спочатку диверсантів і збаламучених місцевих мешканців. Проте все пішло не за путінським планом. "Новоросію" як сухопутний коридор від росії до Криму створити не вдалося.

Зазнавши стратегічної невдачі, кремль вирішив втримати бодай те, що захопив. Коли українські війська і добровольці розпочали успішний наступ і майже визолили територію" Л/ДНР" – їх почали розстрілювати важкою артилерією з території рф. Потім почалося пряме вторгнення – і оточення українських бійців у Іловайську.

Під час вторгнення російські солдати потрапляли в полон, але навіть їхні зізнання не спонукали путіна визнати свою роль у вторгненні. Перемоги у війні досягти не вдалося – конфлікт заморозили під час перемовин у Мінську між Україною, росією та ОБСЄ. Але – ненадовго. Гаряча фаза війни в холодну зиму, визнання росії країною-агресором і Мінські перемовини – 2015 рік для України починався дуже тривожно.

З самого початку 2015 року російські гібридні війська почали масовий наступ на Донбасі. Ціллю №1 став Донецький аеропорт, який опинився у повному оточенні. Українські військові успішно відбивали багаторазові спроби штурму ДАП, аж поки будівля не була повністю знищена. У цей же час російські війська та їх маріонетки починають масований наступ на Дебальцево. На українські позиції сунуть десятки, а можливо, навіть сотні російських танків.

Саме в такій важкій атмосфері починаються перемовини "нормандської четвірки" у Мінську. 17 годин важких переговорів – майже без перепочинку. Журналістам вдалося зазняти уривок розмови між президентами Порошенком та лукашенком про путіна.

Результати переговорів – доволі туманні. Лідери "нормандської четвірки" не підписали жодної угоди. Проте начебто домовилися про мир. Тим часом у росії вбито головного опозиціонера режиму путіна – Бориса Немцова.

А от Україна у 2015-му зробила чимало на шляху реформ. Стартувала децентралізація – передача місцевим громадам повноважень та коштів. З’явилися натяки на деолігархізацію – зокрема Президент Петро Порошенко звільняє з посади голову Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського. А ще у 2015-му було створено Антикорупційну прокуратуру. Після цього Єврокомісія рекомендувала скасувати візи для громадян України. Проте до повного безвізу ще чимало перешкод.

Відставка уряду Яценюка, перемога Джамали на "Євробаченні", трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі, перемога Дональда Трампа на виборах у США і врешті – націоналізація "ПриватБанку" – таким нам запам’ятався рік 2016.

У 2017-му Євросоюз став для українців ближчим, а росія – навпаки, ще віддалилася.
Подорожувати до ЄС стало можливим з таким документом, як біометричний паспорт. Натомість на території України припинили працювати канали ворожої дезінформації, в тому числі всілякі "аднакласнікі.ру".

Починаючи з 2017-го українці стали святкувати Різдво – двічі на рік. Спочатку з усім світом – за чинним григоріанським календарем 25 грудня, а потім з росією, Сербією і білоруссю – 7 січня. Парламент зробив вихідними обидва ці дні.

Рік 2018 – морський бій з гри перетворюється на реальність, вперше в історії України запроваджується воєнний стан, Українська церква нарешті не залежна від російської, а США постачають нам летальну зброю – знамениті "Джавеліни".

28 лютого 2018-го. Конституційний Суд України визнав неконституційним так званий мовний закон Ківалова-Колесніченка, яким в окремих регіонах фактично квазідержавною призначалася російська.

Квітень 2018. Президент Петро Порошенко та Верховна Рада України звернулися до Вселенського Патріарха православної церкви Варфоломія з проханням надати Томос про незалежність церкві українській. Згодом до цього прохання долучилися попередні президенти Кравчук, Кучма та Ющенко.

У листопаді – чергове загострення в росіян. Військові судна рф блокують Керченську затоку для торгових кораблів. Українська влада ухвалює рішення перекинути в Азовське море кілька своїх катерів. Однак при вході в Керченську затоку росіяни їх атакують.

Президент Порошенко вперше в українській історії вводить в країні воєнний стан – парламент це рішення схвалює.

31 грудня в Україні стартує президентська виборча кампанія. О 23:55 канал 1+1 олігарха Ігоря Коломойського замість привітання президента Порошенка транслює в своєму ефірі звернення шоумена Володимира Зеленського.

Рік 2019 починається з визначної події і не лише в релігійному житті – напередодні Різдва Вселенський Патріарх дарує предстоятелю ПЦУ Епіфанію – Томос про автокефалію, тобто незалежність української церкви від російської.

2019 – рік президентських виборів. Вже від самого початку перегонів стало зрозуміло – досвідчені політики, такі, як Юлія Тимошенко або Анатолій Гриценко, значно програють коміку та актору Зеленському, якого виборець асоціює з героєм серіалу "Слуга народу" – бідним та чесним вчителем Голобородьком.

Врешті у першому турі перемагає Зеленський, слідом за ним – Порошенко. Перед другим туром заплановані дебати кандидатів, від яких Володимир Зеленський намагається ухилитися. Врешті пропонує провести їх не в телевізійній студії, а на стадіоні.

Врешті, у другому турі з результатом у 73 відсотки перемагає Володимир Зеленський.
Зеленський на хвилі популярності розпускає Верховну Раду. Нові вибори виграє його партія "Слуга народу" – і вперше в історії України одна сила отримує монобільшість та формує уряд.

Нова влада поновлює діалог з росією, зокрема з приводу обміну полоненими. Врешті, вдається визволити чимало українських бранців, зокрема відомого режисера Олега Сенцова, а також полонених під час Керченського морського бою моряків.

володимир путін радо йде новому українському президенту назустріч – вони таки зустрічаються, але до жодних результатів це не приводить.

Команда Зеленського поволі розпадається. Ще у 2019-му з посади пішов секретар РНБО Олександр Данилюк, звинувачуючи президента та його оточення в роботі на олігарха Коломойського. У лютому посаду залишає керівник Офісу президента Андрій Богдан. Його наступник – Андрій Єрмак. Журналісти знаходять його тісні зв’язки з рф, той звично все заперечує.

На волосині опиняється і уряд – через черговий касетний скандал – хтось зливає в інтернет записи розмов прем’єра, де той не надто високо оцінює розумові здібності президента.

Врешті Гончарука відправляють у відставку, а на його місце приходить непоказний і слухняний Дмитро Шмигаль. Ще пізніше Верховна Рада відправляє у відставку генпрокурора Рябошапку, як кажуть у кулуарах – за те, що назвав юридичним трешом справи проти Петра Порошенка і відмовився підписувати йому підозру.

Для боротьби з ковідом влада створює спеціальний фонд, куди спрямовує 66 мільярдів гривень. Проте з'ясовується – попри високу смертність і відсутність у лікарнях найнеобхіднішого, гроші пішли зовсім на інше – їх "закатали" в асфальт.

А ще у 2020-му вибухнув шпигунський скандал. З'ясувалося – українські спецслужби готували спецоперацію по захопленню понад 30 російських найманців, які воювали на Донбасі проти України. Їх хотіли виманити через білорусь начебто для роботи у Венесуелі, дорогою посадити літак у Борисполі, де арештувати всіх. Але хтось злив інформацію про це білоруській стороні, і так званих "вагнерівців" арештували там, а потім – повернули росії. Влада довго заперечувала навіть існування такої спецоперації.

Але врешті аж у 2021-му Зеленський зізнався – операція була і це він сам подзвонив Лукашенку і все розповів.

На початку 2021-го увага світу прикута до Вашингтона. Президент Трамп, який програв вибори, закликав своїх прихильників не визнавати їхні результати і ті кинулися на штурм Капітолію.

Демократія вистояла: новим президентом став Джо Байден. Міжнародна ситуація напружується – США виводять війська з Афганістану і країну захоплює рух Талібан. Ще в кількох країнах – військові перевороти. В Україні триває пандемія коронаварісу і "Велике будівництво" президента Зеленського.

росія стягує війська до українських кордонів. Війна здається неминучою. Влада демонструє спокій.

Рік 2022-й. "У квітні відзначимо Великдень. У травні, як завжди, – сонце, вихідні, шашлик, День Перемоги", – запевнив президент Володимир Зеленський.

У квітні українці таки відсвяткували Великдень. Але не всі. Тисячі вбитих цивільних, безперервні похорони загиблих військових. Попри все, Україна вистояла. У квітні росія змушена була відступити з-під Києва, восени відбувся масштабний наступ України на Харківщині. Визолено Херсон.

Ось і фінал цієї короткої історії. У 2023-му новітній Україні – 32, хоча насправді за цим тисячі років. Фінал наразі відкритий, без хепі-енду. Війна триває. Тож ми не святкуємо, а відзначаємо. І згадуємо кожного та кожну, без кого цього свята би не відбулося. Вічна пам’ять загиблим. Слава живим. Незнання історії не звільняє відповідальності.

Читайте також: Кубань, Стародубщина, Зелений Клин: розповідаємо про історичні землі України у рф.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.