22 січня 2024, у День соборності України, президент Володимир Зеленський підписав указ про історично населені українцями території російської федерації. "5 канал" і "Машина часу" розповідають вам, що це за землі, і чого бракує указу?  

Рік 2021. Напередодні повномасштабного вторгнення президент рф путін вчергове повторює антиісторичні міфи: українці та росіяни один народ, Україну створив Ленін, Україна вкрала історичні російські землі. 

 "При створенні СРСР ісконно руські території, які до України ніякого відношення не мають – причорномор'я, західні регіони росії були віддані України з дивним формулюванням – для підвищення кількості пролетаріату", – заявив тоді російський диктатор.

росію створили українці?

Усе це звісно – маячня. Бо при уважному вивченні питання виявляється, що усе точно навпаки – росію створили українці, і це вона відібрала в українців їхні етнічні території. І зараз ми про все це детально розкажемо.

Наші далекі предки жили у державі Русь зі столицею у Києві. У часи свого розквіту це утворення простягалося від Чорного до Балтійського морів. Потім відбувся напад монголів і північно-східні території на кілька століть опинилися під владою Орди. Саме тоді там з'являється московське князівство, яке поволі починає поглинати сусідні князівства. 

Українські землі між тим опиняються у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського та Польщі. ВКЛ на піку своєї могутності теж простягається від Балтики до Чорного моря. 

Проте Золота Орда розпадається, і Московія висуває територіальні претензії на усі колишні князівства Русі та й на ординські землі також. Починаються безперервні війни з Великим князівством Литовським. 

Влітку 1514-го московська армія після місячної облоги захопила Смоленськ і наприкінці серпня вийшла на лівий берег Дніпра неподалік Орші. Московським військом, що налічувало майже 80 тисяч вояків, командували князі Михаїл Голіца-Булґаков та Іван Челяднін. Литовсько-українсько-польським з чисельністю до 30 тисяч керував князь Острозький. Він зумів скористатися суперечностями між московськими боярами та повністю розгромив їх.

"А гетьману його, видатному князю Костянтину Івановичу Острозькому дай Боже багато здоров'я і щастя на майбутнє, щоб як нині; побив рать московською, щоб так побивав рать татарську, проливаючи їх кров бусурманську", – з "Короткого Київського літопису", XVI століття.

Року 1648 українські козаки під проводом гетьмана Богдана Хмельницького повстали проти Польщі і створили власну державу – Гетьманщину. А у 1654 за договором з Московією увійшли до її складу на правах автономії. 

Українські автономні держави у складі російської імперії

Згодом на теренах московії, а потім російської імперії існувало фактично три українських автономних держави з різними статусами. 

Південна частина – це територія війська запорізького низового. Північніше – власне гетьманщина з полковим устроєм. Східна частина – Слобожанщина. Про неї детальніше розповімо в одному з наступних випусків. Що впадає у вічі – значні частини українських земель нині у складі росії.   

Такий устрій проіснував до кінця 18 століття, поки Катерина Друга не ліквідувала автономію Гетьманщини та Слобожанщини та не знищила Запорізьку Січ. Українські землі були поділені на звичайні імперські губернії. 

"Адміністративних кордонів з назвою Україна чи малоросія чи білорусія не існувало в російській імперії. Там тільки невеличкі винятки були щодо царства Польського і Фінляндії, а все інше було поділено на губернії", – розповідає історик Геннадій Єфіменко.

Межі та назви цих губерній постійно змінювалися. А ще росія намагалася асимілювати українців і доводити, що ми з росіянами… 

Попри постійні заборони української мови, уже перший всеросійський перепис населення довів – українці є і їх більшість на великих теренах. 

"Точну інформацію про кількість українців дав перший всеросійський перепис населення, який було проведено у 1897 році. І тоді по повітах, по волостях було зрозуміло де українці становлять більшість", – каже історик.

Етнічну приналежність тоді визначали за мовою спілкування. Як бачимо, в усіх губерніях, які були на території нинішньої України, українці становили більшість. Єдиний виняток – Таврійська губернія з Кримом – але і там українською говорила відносна більшість.  

"Відправна точка українських кордонів – це поява етнографічних карт, на яких ми бачимо ареал розселення українців. Кожна етнографічна карта не є точним документом. Українці користувалися тими етнографічними картами, які давали їм максимальний ареал розселення українців. Якщо ми говоримо про західні території, то це те, що ми знаємо і розуміємо, як Холмщина. Це та територія, яка знаходиться за Бугом на території сучасної Польщі, це Галичина по Сян", – розповідає співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров.

Революція у російській імперії

У 1917 році в розпал Першої світової війни в російській імперії сталася революція. Цар Микола Другий зрікся престолу, імперія припинила своє існування, влада перейшла до Тимчасового уряду. 

Українці швидко сформували прообраз парламенту – Центральну Раду, яка заявила про бажання сформувати національно-територіальну автономію.

Одразу постало питання про кордони. Головним критерієм було визнано етнографічний – Україною мав стати край безперервно заселений українцями. За основу взяли результати російського перепису 1897 року. 

Виявилося, що проводити кордони по межах губерній некоректно, адже їх проводили зовсім не по етнографічному принципу. Всього українці мешкали у 19 губерніях.   

"Українські керівники Центральної Ради, зокрема Грушевський, коли складали записку, з якою поїхали до Петрограда. Але при цьому він говорив, що у майбутньому треба буде уточнити кордони, але поки що нехай буде 9 губерній. Українців там не прийняли. Винниченко багато писав з цього приводу у своєму "Відродженні нації", що самі демократи виявилися гіршими, ніж російські шовіністи", – каже історик Єфіменко.

Врешті, українці вирішили не чекати погоди з Петрограда і самі пролосили Україною територію тих губерній, де вони становили більшість. 

"Остаточне визначення границь УНР, як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і суміжних губерній і областей, де більшість населення українське, має бути встановлене за згодою зорганізованої волі народів", – Третій універсал УЦР.

Українські землі за більшовиків

На росії послідовно відбулися майже всі стадії прийняття неминучого. Заперечення появи Україну змінив гнів, а далі почався торг. 

Теоретично потім мала настати депресія і нарешті прийняття. Але на росії стається переворот і до влади приходять більшовики. 

На словах Ленін і компанія визнають право України на незалежність, а на практиці починають загарбницьку війну. Уже в лютому армія Муравйова захоплює Київ. Практично у ці ж дні у Бресті відбуваються мирні переговори з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Учасники як радянська росія, так і Українська народна республіка

Територія, яку тоді визнала за УНР росія, була значно більшою за нинішні українські межі. Наприклад Україні відходила Стародубщина. 

1 травня 1918 року у місто Таганріг зайшли німецькі війська. Саме місто на третину було українським, натомість в окрузі українці становили етнічну більшість. Уже невдовзі делегація таганріжців відправилися до Києва – просити Скоропадського прийняти край до України. Гетьман з рішенням не поспішав, адже на цю землю претендувало також Всевелике військо Донське на чолі з отаманом Красновим – незалежне, до речі, від росії. 

Врешті, після переговорів Тагангріг відійшов незалежному Дону. Утім уже невдовзі почалася нова війна росії проти України. 

В України до влади приходить Директорія. Натомість ленінська росія терміново створює свою, гібридну Україну. Так званий тимчасовий робітниче-селянський уряд засідає спочатку у Курську, а потім у Суджі на Стародубщині – нині це територія ерефії. 

Український радянський уряд

Так званий тимчасовий робітниче-селянський уряд, сформований у кремлі, до речі, почав з… територіальних претензій до росії!    

"З огляду на природне тяження Білгородського повіту до Харківської губернії, Тимчасовий Робітниче-Селянський уряд України постановив: Згідно клопотання Білгородського ревкому приєднати Білгородський повіт до складу Харківщини".

Утім згодом від Білгорода довелося відмовитися. Бо так званий український уряд не приховував кому він служить: 

"Временное рабоче-крестьянское правительство Украины создано по постановлению ЦК РКП, является его органом и проводит все распоряжения и приказы ЦК РКП безусловно", – Християн Раковський, голова раднаркому УСРР у 1919.

Болгарин Християн Раковський у 1919 році очолив так званий український радянський уряд. Ставлення до українськості у нього було неприховано вороже. "Декретування української мови як державної є реакційна, нікому не потрібна справа", – наприклад казав він. 

Крім того, Раковський безапеляційно заявляв, що на Донеччині "большинство населения великорусское и мы предлагаем опросить это население". 

Стародубщина

Варто зазначити, що як і нині російські більшовики тоді проводили на окупованих територіях такі собі псевдореферендуми. Як це робилося, можемо розглянути на прикладі Стародубщини.

Ще 17 червня 1918 року Чернігівський губернський комендант Єгоров телеграфував у Київ: 

"Комісія з Москви проводить анкету серед людності, хто бажає злуки з Московщиною, а хто з Україною. Позаяк населення прагне злуки з Україною, підписи за злуку з Московщиною вимагаються погрозою розстрілу". Ще розпачливіше повідомлення безпосереднього очевидця "більшовицького опитування" старости Стародубського повіту Кибальчича, який, ризикуючи життям, повідомив у телеграмі від 7 липня 1918 року: "Населення в паніці. У занятій більшовиками частині повіту людей вирізають, як баранів", – Чернігівський губернський комендант Єгоров 1918.

Саме ґрунтуючись на такому "волевиявленні", більшовики оголосили російською давню територію Стародубського козацького полку та Мглинського, Новозибківського та Суразького повітів, що нині входять до складу Брянської області росії.

"Під час переговорів Україну змусили відмовитися ще від 4 повітів чернігівської губернії", – розповідає Єфіменко.

До речі, аналогічна історія була у Смоленській губернії, серед населення якої, за даними дореволюційних довідників, частка етнічних білорусів становила 56,7%, а безпосередньо у Смоленському повіті — аж 90%. Не дивно, що саме Смоленськ 1 січня 1919 року став столицею новопроголошеної Радянської Соціалістичної Республіки Білорусь. Втім, після проведеного через рік "опитування" не лише Смоленщина стала суто "російською", а навіть у Гомельському повіті частка білорусів дивним чином скоротилась з 74 до 16%! 

Кубань

 У 1919 році у Франції відбувається паризька мирна конференція, яка мала на меті встановити європейські кордони після Першої світової війни. Хоч із запізненням, але туди приїздить і делегація Української народної республіки з ось такою картою українських етнічних земель.  

Карта складена за етнографічним принципом. Цікава передовсім тим, що українською тут вважається Кубань.

Всупереч поширеній нині думці Кубань навіть формально не була належною до УНР. Хоча на короткий час була незалежною.

У вересні 1917 українську делегацію запросили на засідання Кубанської військової ради. Там їх вітали українською мовою. 

"Дорогі гості! Мачуха доля відірвала наших дідів Запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду… Царі, робили все, щоби вибити з наших голів, з наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері", – з виступу Миколи Рябовола, голови Кубанської військової та Кубанської законодавчої рад.

Утім згодом Кубанський край перейшов під контроль спочатку Добровольчої російської армії, а згодом окупований більшовиками.  

Україна у 1917-1928 роках

Тодішні європейські лідери – передусім Британія та Франція – українцям у незалежності відмовили. Польща отримала українські Галичину та Волинь. 

"Пізніше те, що стало таким першим кордоном на заході епохи національних держав, це кордон за підсумками Ризького договору, який укладений між Польщею і більшовицькими репрезентантами Росії та України. Це вже був кордон не з українською народною республікою, а з УРСР, яка невдовзі стала частиною СРСР і це вже стало кордоном між Польщею та СРСР", – розповідає Максим Майоров.

Для того, щоб підписувати договори про західні кордони, свою маріонеткову Україну – УСРР – незалежною нарешті визнали московські більшовики. Тож довелося проводити кордон і східний.

"Саме в цих кордонах, з Таганрогом, шахтами радянська Росія вперше з 1917 року визнала формально незалежність радянської України. Ось 28 грудня 1920 року було визнано вперше в кордонах із Таганрогом і шахтами", – розповідає історик.

І саме у таких кордонах у 1923 році УСРР формально добровільно увійшла до складу Радянського Союзу. 

"Оце та точка, від якої можна відштовхуватися і говорити хто кому віддавав і хто що забирав. Бо це та точка, коли було визнано взаємовизнання і суверенність з обох сторін. І саме на той час Україна була і з шахтами і з Таганрогом. В радянський союз Україна увійшла з цими кордонами, підкреслюю. Уже після створення СРСР почалися розмови про перегляд кордонів. Україна подала заявку на Слобожанщину, ну на південні повіти Курщини і кілька повітів Вороніжчини. А росіяни хотіли повернути ті території, які були передані у 20 році Україні", – каже Єфіменко.

У двадцятих роках відбулося так зване вирівнювання кордону. Рівняли чомусь переважно у російський бік, що яскраво видно на картах.

"Це було виправлення кордону, не етнічний чинник а якийсь адміністративно-географічний. І в той же час забрано було від України більшу частину тих територій. Які були приєднані у 20 році. Таганрозька округа, де абсолютну більшість становили українці, але її більшу частину віддали, тобто забрали в України. Тобто Ленін – Сталін не подарував щось, а навпаки забрав", – пояснює історик.

Центрально-Чорноземний край

Ще одним регіоном компактного проживання українців був так званий Центрально-Чорноземний край, де за переписом 1926 року загалом налічувалось 1,7 мільйона наших земляків, зокрема на Воронежчині – 1,1 мільйона осіб, а серед 33 волостей тодішньої Курської губернії етнічні українці переважали у восьми.

Ще одного російського регіону, заселеного колись переважно українцями в указі президента чомусь нема. Це – так званий Зелений Клин на далекому сході ерефії.  

Зелений Клин

Звільненим кріпакам в Україні давали наділи у 8 гектарів, а на Далекому Сході – одразу 100. Тож багато українських селян – на відміну від менш ініціативних росіян – вирушило через пів  світу освоювати приамур'я і примор'я. 

Перші переселенці прибули до приамур'я 1861 року з полтавщини. Для цього вони проїхали волами весь сибір.

Якщо коротко підсумувати – поява такого указу президента це добре. Краще пізно ніж ніколи. Однак поки він має суто пропагандистський ефект – ну як ти, скажімо, примусиш російську владу поважати права українців? 

На сьогодні все. Незнання історії не звільняє від відповідальності.