Про етнічні українські землі які віддавна межують з московією вам розповість "5 канал" і "Машина часу".

Дивіться повний випуск програми:

Частину з них росія таки поглинула. Наприклад нинішню територію Білгородщини. Тієї самої, де останнім часом активно діяли "Російський добровольчий корпус" і Легіон "Свобода Росії".

Але не лише. Ще про Острогожчину, яка теж нині чомусь стала "росією".

Також про Сумщину, Харківщину, Луганщину і частину Донбасу аж по Бахмут.

"До цього регіону була певна неувага, не стільки істориків, скільки загальноукраїнської свідомости і усвідомлення що то за місцевість. Всі знали що є велике русифіковане місто Харків. Тим не менше всі хто цікавиться політикою, всі хто цікавиться сучасністю, вони знають назви Балаклія, Ізюм, Сватове. І дискутують як правильно ставити наголос: Бахмут чи Бахмут? Це перед війною величезні відкриття, тому що на рівні загальної свідомості починається усвідомлення історії питомого українського регіону", – сказала історик Володимир Маслійчук.

Історія Слобожанщини

Загалом ці терени мають назву Слобожанщина або Слобідська Україна. Україною цю територію називали навіть за катерини другої – у складі російської імперії певний час існувала губернія з такою назвою.

Ці землі здавна заселялися українцями, і тривалий час мали власну окрему автономію. Але почнемо з давніх часів.

"На території Слобожанщини була так звана "Салтівська культура". Там були алани, сармати і трошки хозари. Воно було в основному знесене половецькими набігами і потім там утверджуються половці", – сказав історик Олександр Палій.

У часи Русі частину Слобожанщини заселили наші предки.

"Територія частини Слобожанщини, зокрема її західної частини, заселена з давніх часів, зокрема часів Київської Русі. Там відповідно замешкувало плем'я сіверян. Якщо ви подивитесь на географію, то там одна з основних річок – це Сіверський Донець. Вона й називається на честь Сіверян. Сіверяни також замешкували Чернігівщину, частину Сумщини і західну частину Слобожанщини", – розповів історик Олександр Палій.

Східну ж частину Слобожанщини певний час заселяли кочові племена.

"Що стосується східної частини Слобожанщини, то певний час там мешкали печеніги. Гори, так звані "Святі гори", свого часу називалися Печенізькими. Туди на Слобожанщину достатньо регулярно ходили походами наші князі. У ХІІ столітті на честь перемог наших князів збудовано Михайлівський собор у нас у Києві. Саме на тих місцях на Слобожанщині було розбито половецьку навалу, надзвичайно потужну і надзвичайно небезпечну. Тому що, нагадаю, що в той час тюрки фактично зламали Візантійську імперію", – сказав історик Олександр Палій.

Перша половина ХІІІ століття. Так зване "монгольське нашестя" кладе край існуванню держави, яку нині називають Київська Русь. Північно-східні території опиняються у складі Золотої Орди. Майбутні Україна та білорусь вливаються до Великого князівства Литовського Руського і Жемайтійського. У тому числі і землі Слобожанщини.

Чому ці землі називали Диким полем

"Після татаро-монгольської навали там була майже пустка, дуже мало залишилося населення. Називали ті землі "Диким полем". Слов'янська колонізація масово починається вже в часи Литовської держави. Тобто була розбита Орда у 1363 році у битві на Синіх водах. До складу литовської армії входили більшість українців. Деякі міста Слобожанщини були засновані до так званого "приєднання" України до росії", до "Переяславської угоди", – розповів історик Олександр Палій.

Наприкінці XV століття після розпаду Золотої Орди виникають нові держави – московія та Кримське ханство. Причому московське князівство на сотні років залежне від Криму.

Кордон між Кримом та московією тоді проходить саме територією Слобожанщини. Землі ці через регулярні татарські набіги переважно порожні. З XVII століття Московська влада запрошує сюди українських козаків. Обіцяючи їм "неймовірні вольності". Фактично автономну державу.

"російське місто Тула – це 180 км від москви. Уявіть собі кримські татари південніше цієї лінії відчували себе дуже спокійно. Ходили куди хотіли, гуляли куди хотіли. По суті кордон з московщиною починався за 180 км від кремля. І от українські слобідські полки кардинальним чином змінили цю ситуацію. Тобто вони, стоячи на цих шляхах, на Ізюмському шляху, кудою проходили кримські татари на московщину, українські козаки своєю кров'ю дозволили піднятися московщині", – сказав історик Олександр Палій.

Процес масового переселення, заснування міст та слобід

Процес масового переселення і заснування міст та слобід припадає на середину XVII століття – час війни Хмельницького за незалежність. Десятки тисяч козацтва з родинами переселяються у відносно спокійний регіон.

"В той час були засновані Харків, в той час були засновані Ізюм, Мерефа. На території росії є такий Острогожськ, великий такий слобожанський полк, практично половина Слобожанщини. І вона, на жаль, залишилася поза територією України, хоч там і мешкали українці", – зазначив історик Олександр Палій.

Буквально за кілька десятиліть на землях Слобожанщини виникає фактично окрема країна. Форма устрою –  типово козацька: полкова.

"На території Слобожанщини розташовано від 5 до 6 полків. Із столиць цих полків зараз за межами України розташовано лише Острогожськ. Всі інші розташовані на території України. Спочатку московщина закривала очі на всі свободи українських слобідських полків і дозволяла зовсім не платити податків, козаки жодної копійки не платили. Поруч мешкали російські кріпаки, які по суті були рабами, яких можна було продавати, міняти, програвати в кари. Крім того їм дозволяли варити горілку. Хоча для царя шинки і горілка це була колосальна стаття доходу. І коли козаки ламали цю монополію, то вони фактично робили пробоїну у російському бюджеті", – розповів історик Олександр Палій.

Ситуація з другої половини XVII століття

З другої половини XVII століття фактично почало існувати дві майже незалежні Українські держави, які визнавали зверхність московського царя. Гетьманщина на чолі з гетьманом і Слобожанщина.

Гетьманам, починаючи з Хмельницького, така ситуація не надто подобалася і вони усі намагалися забрати Слобожанщину під власне управління.

"Однак самі слобідські полковники не надто хотіли мати над собою верховну владу. І такий автор козацького міфу "Невідома історія русів" напише: кожен хотів бути у своїм полку гетьманом. Ці сюжети дуже характерні українській історії, особливо ранньо-модерного часу. Відносини Слобожанщини з Гетьманщиною будуть суперечливими, тим більше царський уряд ставав на сторону слобідських полків", – зазначив історик Володимир Маслійчук.

"У Івана Мазепи була ідея приєднання слобідських полків до Гетьманщини. Тобто він постійно намагався просунути у Петербурзі цю ідею. В той час як Петро І був зацікавлений у знищенні України, всього козацтва, в тому числі на Гетьманщині", – зауважив історик Олександр Палій.

"Не лише Мазепа, будь-який гетьман прагнув, щоб ця територія, від початків залюднення Слобожанщини, від Богдана Хмельницького, який прагнув цих свавільників покарати. Від його оруди втікали туди на Дике Поле, нерідко під московську оруду, жива сила. Звичайно, гетьман Богдан Хмельницький погрожував, що він піде і випалить ті слободи", – зазначив історик Володимир Маслійчук.

Наступник Хмельницького Іван Виговський уже змушений був з москвою воювати. І, до речі, переміг.
Про підпорядкування Слобожанщини ні він, ні його наступники не забували.

Найбільших успіхів в об'єднанні Українських земель вдалося досягти таки Івану Мазепі. Проте і йому не вдалося перемогти слобожанський сепаратизм. До речі, фатальна битва під Полтавою, цілкм могла би бути битвою під слобожанською Охтиркою, але історія не знає умовного способу.

"Найяскравіший випадок теж пов'язаний з Мазепою, випадок із містечком Котельва, яке було теж у Гадяцькому полку і відчинило ворота війську Мазепи і Карлу XII. Потім Мазепа з Карлом XII вийшли і Охтирський полковник Федір Осипов – той полковник, що передав донос Іскри і Кочубея до москви, він особисто приїхав і переконав котельвінську старшину, аби її не карали, перейти під його керівництво. Через Котельву впродовж існування козаччини, тобто впродовж 50 років, точилися сварки між Гетьманщиною і Слобожанщиною", – зазначив історик Володимир Маслійчук.

Загравання московської влади з слобідськими козаками завершилося уже з початком XVIII століття. На них наче перевіряли як подіє те чи інше закручування гайок на решту українців.

"Як напише Михайло Грушевський, "слобідські полки були пробним каменем". Що це означає? Це означає, що ті експерименти, які запроваджувалися в Гетьманщині з приводу автономії, скасування прав і вольностей, вони спочатку запроваджувалися в слобідських полках. І звичайно, скасувавши гетьманську владу у 1764 році зберігся полково-сотенний устрій Гетьманщини до 80-х років XVIII століття. На Слобожанщині був скасований. Відповідно це скасування, воно стало ось тим пробним каменем, щоб щось подібне застосувати у Гетьманщині", – сказав історик Володимир Маслійчук.

"Після ліквідації Гетьманщини, це 1764 рік, після відставки останнього гетьмана Розумовського, після ліквідації Запорозької Січі 1775 року, ось між цими датами відбувся фактичний "демонтаж" слобідського козацтва. Тобто вони спочатку залишалися, але їх переводили у грубо кажучи "солдатські полки". Практично, з відсутністю будь-якого самоврядування. Їм давали красиві мундири цим козакам українським, але по суті їх позбавляли основного – свободи. І це відбулося у 1760-и- роках фундаментально, а закінчився у 1780-их цей процес перетравлювання гнилою російською імперією козацьких свобод", – розповів історик Олександр Палій.

У 1764 році за правління імператриці катерини другої було одночасно ліквідовано автономію Гетьманщини та Слобожанщини. Обидві перетворилися на "губернії".

А на місці знищеної Запорізької Січі постала "новоросійська".

"Утім на відміну від Гетьманщини українцям Слобожанщини пощастило значно більше - вони переважно не знали, що таке російський вид рабства – кріпацтво", – сказав філософ Ігор Лосєв.

Історик Олександр Палій зауважив: "Водночас в той же час на Слобожанщині козаків у кріпаки не записували, як і скрізь. Козаків записували у державні селяни і у них не було такого гноблення, як над кріпаками".

У цей же час саме на Слобожанщині сходить зірка одного з найбільших мислителів в українській історії – Григорія Сковороди.

"Основний біограф Сковороди Михайло Ковалевський, він так зазначив: що Україні він віддавав перевагу над малоросією. Тобто Слобожанщині над Гетьманщиною. І він так риторично, метафорично висловився: "тому що в ріках Гетьманщини застійна вода, а в Слобідській Україні – проточна. Сковороді було важко перебувати серед тогочасного духовенства Гетьманщини, серед тогочасного шляхетства, які жили в консервативному світі, пам'ятали про вольності, про гетьманів. У той же час Слобідська Україна була динамічнішою і спокійнішою в плані політичних процесів", – зазначив історик Володимир Маслійчук.

Українське національне відродження на Слобожанщині

Як не дивно, українське національне відродження почалося частково саме з Слобожанщини.

"Харків став першою столицею національного відродження. Проза українська починається безпосередньо в Харкові творами Квітки-Основ'яненка. Драма українська теж починається в Харкові від Миколи Костомарова, який напише "Саву Чалого". І перед нами харківський романтизм. Те, без чого націоналізм, тобто національне усвідомлення, не буде доречним", – розповів історик Володимир Маслійчук.

Уродженець російсько-українського прикордоння, Микола Костомаров освіту здобув у Харківському університеті. Після цього певний час був на службі в російській армії – у вже згадуваному Острогозьку. Там історик поліз в архіви і з'ясував, що раніше це був український козацький полк. Мине зовсім небагато часу і вже як професор Київського університету Микола Костомаров буде одним із засновників Кирило-Мефодіївського братства. А ще напише програмну статтю дві руські народності, яка, здавалося б раз і назавжди покладе край розмовам про "адін народ".

"Основний історик Слобожанщини Дмитро Баглій він чітко оформив те, про що йшлося й до нього, що це край заселений переважно українськими етнічними елементами, тут є Україна. Відповідно українська культура тут є домінантною і всі повинні це визнавати. Він написав книжку на основі своїх попередніх праць "Історія Слободської України", де це чітко обґрунтовано. Тобто це кінець легітимізації. Насправді те, що це частина України було доведено ще у XVIII столітті", – зазначив історик Володимир Маслійчук.

Історик Олександр Палій зазначив: "Тому ми бачимо велику кількість вихідців зі Слобожанщини у такому патріотичному дусі. Навіть Міхновський, автор "Самостійної України", він звідти родом.

Історія Миколи Міхновського

Адвокат та один з лідерів українського національного руху Микола Міхновський насправді народився на нинішній Київщині, але вагому частину свого життя пов'язав із Харковом. Це сталося доволі випадково. Молодий чоловік закохався в одружену жінку і змушений був разом з нею втікати з Києва від громадського осуду. Особисте щастя так і не склалося, зате Харків Міхновський розворушив.

Зокрема він був одним з організаторів таємної організації "Оборона України". Почати вирішили – з підриву пам'ятника пушкіну, який окупаційна влада встановила на честь 250 річчя так званого "воз'єднання" росії та України". Міхновський також був співзасновником першої на підросійській Україні української партії і автором брошури "Самостійна Україна".

У 1917 з початком української революції Міхновський був одним з небагатьох, хто виголошував гасла повної незалежності України і потреби будувати свої збройні сили. Його не слухали, аж доки росія не почала війну проти України.

Тоді збройні сили довелося будувати з нуля. Полковник Чеботарів з Харкова оголосив про створення Гайдамацького Коша Слобідської України. Проте на його заклик вступати до доровольчого формування відгукнулося мало людей. Справа зарухалася, коли Кіш очолив значно медійний Симон Петлюра.

Ту війну українцям вдалося виграти, але уже наступна була програна. Слобожанщина стала частиною України радянської. Але не вся – дещо поцупила росія.

У 1924 автор самостійної України Микола Міхновський приїхав до Києва. Його одразу заарештували чекісти. За кілька днів випустили, а ще за день його знайшли повішеним. Його своєрідний заповіт актуальний і сьогодні.

"Ми востаннє виходимо на історичну арену і або поборемо, або вмремо.. Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов'ю до України!– наголосив Микола Міхновський у "Самостійній Україні".

Як повідомляв 5.UA, Кубань: як землі, заселені українцями, опинилися у складі рф – "Машина часу".

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.