Сьогодні "Машина часу" вирішила розібратися з другим. На всі поразки московії не вистачить часу, тож ми зосередимося на головних, зокрема від українського війська.
Наприкінці 15 століття розпалася монгольська імперія Золота орда і на її уламках постало агресивне Московське князівство. Тамтешні володарі одразу оголосили себе спадкоємцями Русі і почали війни проти сусіднього Великого князівства Литовського Руського і Жемайтійського.
Князь Острозький розбив московське військо
Влітку 1514-го московська армія після місячної облоги захопила Смоленськ і наприкінці серпня вийшла на лівий берег Дніпра неподалік Орші. Московським військом, що налічувало майже 80 тисяч вояків, командували князі Михаїл Голіца-Булґаков та Іван Челяднін. Литовсько-українсько-польським з чисельністю до 30 тисяч керував князь Острозький. Він зумів скористатися суперечностями між московськими боярами та повністю розгромив їх.
"А гетьману його, видатному князю Костянтину Івановичу Острозькому дай Боже багато здоров'я і щастя на майбутнє, щоб як нині; побив рать московською, щоб так побивав рать татарську, проливаючи їх кров бусурманську", - З "КОРОТКОГО КИЇВСЬКОГО ЛІТОПИСУ" XVI СТОЛІТТЯ
Після смерті Богдана Хмельницького Московія вирішила остаточно захопити Україну. Не знайшовши порозуміння з новим гетьманом Іваном Виговським цар почав проти гетьманщини спочатку гібридну, а потім і відверту війну. На українські землі рушило 100 тисячне московське військо, яке зупинилося біля містечка Конотоп.
Битва під Конотопом 1659
Червень року 1659-го, Конотоп. В обоз московського окупаційного війська прибуває посланець з Кремля з інструкціями для князя Трубєцкого. Цар наполегливо рекомендує Трубєцкому зняти облогу Конотопа і рушати спершу на Ніжин, а відтак на Київ, щоб там з'єднатися з іншими московськими військами. Гоноровий князь не послухав і вирішив, що таки мусить дотиснути фортецю. Це рішення принесло йому велику ганьбу.
Між тим уже десятого червня кримський хан Мухаммед-Гірей, переправившись через річку Оріль, увійшов з військом в межі Полтавського полку.
Дізнавшись, що війська Мухаммад-Гірея на підході, Виговський рушив прямо на Конотоп. З ним було шістнадцять тисяч козаків при десяти полковниках, п’ять тисяч татар з ураддин-султаном і три тисячі поляків, сербів та волохів. Двадцять четвертого червня кримський хан з’єднався з українським військом. Взаємною присягою підтверджено договір про спільні дії проти московських військ та про надання один одному військової допомоги проти будь якого неприятеля у майбутньому.
В останні дні червня Виговський раптово нападає на значно чисельніші війська Трубєцкого і Ромодановського, а згодом так само несподівано відступає.
Утім легкої прогулянки не вийшло. На елітну кінноту московського війська уже чекав заготовлений козаками сюрприз. У суху спекотну погоду на переправі через маленьку річку Куколка їх чекала раптова повінь.
Був ранок. Серед московського війська раптово прибула вода викликала паніку. Частина кінноти просто втонула. Інші опинилися в пастці — бо з обидвох берегів на застиснутих в низовині московитів полетіли козаки Виговського та орда Мухаммад-Гирея. За кілька годин від еліти російської армії нічого не залишилося. Схоплений татарами Пожарський за звичаєм облаяв хана добірними московським матюками, за що був тут же обезголовлений. Князь Трубєцкой замість щоб вислати підмогу наказав зняти облогу Конотопа і ганебно втік. У Кремлі паніка. Цар готується до евакуації. Однак походу на Москву не сталося.
Кримська війна 1853 – 1856
9 січня 1853-го, Петербург. На прийомі у великої княгині Олени Павлівни самодержець Микола Перший відвів у бік для розмови британського посла Гамільтона Сеймура і з властивою йому безцеремонністю почав розмову про переділ сфер впливу.
Туреччина – "больной чєловєк", - без зайвої дипломатії почав цар. Стамбул пора перейменувати у Константинополь. Росія готова взяти під свій захист усіх православних.
Миколі Першому здавалося, що його пропозиція щодо поділу Туреччини здасться англійцям цікавою. Як і Путін сьогодні, Микола геть не підозрював, що в Британії його пропозиція викликала тільки огиду і роздратування. Попри категоричну відмову, Микола Перший вирішив іти напролом.
Посланник царя вирушив у Стамбул з ультиматумом — мовляв, турки притісняють православних, а російський імператор, як їх заступник не може цього допустити. Тому вимагає, щоб усі православні Османської імперії стали паралельно підданими російського царя. Захист православного міра у всій красі.
Султан, зрозуміло, відмовив. Почалася війна. Восени 1853 російський флот під командуванням Нахімова перестрів турецькі кораблі в бухті міста Синоп. Користуючись перевагою у гарматах, росіяни геть знищили турецькі судна. Але обстріл міста продовжили. Від Синопа буквально не залишили каменя на камені. Пікантності ситуації додавало те, що в цей час у Дарданеллах були британські і французькі кораблі.
Після нетривалої осади Одеси французько-британсько-турецький десант висадився біля Євпаторії. І рушив у бік Севастополя. Почалася осада Севастополя. Угар патріотичної публіки швидко згас. З'явилася думка, що Росія — єдина правильна країна, а навколо — самі вороги.
Невдовзі Росія здає Севастополь. Місто практично знищене, чорноморський флот союзники пустили на дно. За умовами мирного договору у Росії нема права його відновити.
Російський історик, дослідник Кримської війни, Олександр Янов не втомлюється проводити паралелі між безумством тодішнього і нинішнього царя.
"Тот ведь тоже смертельно боялся революции. Тоже шел освобождать соплеменников. Тоже восстанавливал историческую справедливость. Тоже разжигал в стране патриотическую истерию. И тоже бросил вызов Западу. Все совпадает. Буквально. И что же? Каждый школьник в России знает, чем закончилась эта последняя ошибка царя – Крымской войной, постыдной капитуляцией, "позорным миром", - Олександр Янов, видання Сноб.ру
Царювання останнього російського імператора Миколи Другого від початку виявилося кривавим. З нагоди його коронації у Москві вирішили влаштувати бучні урочистості. Усім учасникам обіцяли подарунки - хліб, ковбаса, солодощі і спеціальний кухоль. Це приваблює на церемонію півмільйона людей. Починається тиснява, у якій загинули тисячі. Церемонію не перервали і щойно було прибрано тіла, натовп заспівав Боже, царя храни.
російсько — японська війна. Поразка під Цусімою
Уже за кілька років Микола Другий вляпався у свою першу міжнародну авантюру - захопив частину територій, яка тоді належала Японії. Розширення руского міра на Далекий Схід тоді було в пріоритеті - це називалося "великої азійською програмою".
Микола Другий був свято переконаний у силі російської зброї, тож коли Японія згодом висунула територіальні претензії, він їх просто проігнорував.
Один із радників царя Плеве прямо казав - щоб не допустити революції, нам потрібна маленька переможна війна. Війна відбулася, але вона виявилася не переможною - Росія зазнала болісної та ганебної поразки.
Російська армія була розгромлена як на суші так і на морі. Показова історія крейсера Варяг, який стояв на рейді у корейському містечку Чемульпо. Раптово з’явилася японська ескадра для висадки десанту. Варяг ніяк не перешкодив цьому, і вирішив прориватися до своїх.
Після короткої перестрілки капітан затопив корабель, а команда у шлюпках перебралася на іноземні судна - з зобов’язанням більше не брати участі в бойових діях. Попри це імперська пропаганда перетворила поразку на перемогу. Міфічний Варяг перед загибеллю начебто затопив ворожий крейсер і міноносець, а ще одне японське судно вивів з ладу. У реальності - жодного разу навіть не влучив у ціль.
Під Цусімою японський флот вщент розгромив російську ескадру. Більшість російських суден затонули, решта були захоплені. Вражає кількість полонених - понад 70 тисяч росіян опинилися в японських таборах. понад сотню уже після завершення війни відмовилися повертатися на батьківщину.
Війна та ще й програна занурила Росію у борги. Бідність та безправ’я спровокували хвилю протестів. Так почалася дворічна революція, результатом якої з одного боку стало введення конституції та громадянських свобод, а з іншого - загострення реакції.
Похід Петра Болбочана на Крим
У 1917 Радянська росія Леніна почала неоголошену війну проти України. Було окуповане Лівобережжя та Київ. Однак після підписання Брестського миру російські війська почали стрімкий відступ. Найдовше тривали бої за Донбас і Крим.
10 квітня 1918го у Харків прибув військовий міністр Жуковський. Він усно поставив перед Запорізькою дивізією завдання — до приходу німецької армії зайняти півострів і повернути Україні Чорноморський флот. Відповідальний за виконання — полковник Петро Болбочан. Уродженець Поділля, син священика, він з юності присвятив себе військовій справі. У 1917-му один із тих, хто всупереч керівництву УНР почав формування української армії. З 1918 — командир спочатку полку, а згодом дивізії.
Протягом короткого марш-кидка дивізія запорожців звільняє Катеринослав, Запоріжжя і Маріуполь. Звідти корпус під керівництвом полковника Болбочана рушив на Крим.
"Червоні закріпилися на Перекопському та Чонгарському перешийках і приготувалися до впертої оборони. Професійним військовим було очевидно: проламати такий опір здатна або значна чисельна перевага, або – військова хитрість. Підполковник Болбочан зробив ставку на друге", - Дмитро Калинчук. Як українська армія захопила Крим
Обстеживши усі можливі напрямки атаки, Болбочан вибрав залізничний міст через Сиваш. Спочатку на мотодрезині проскочив загін спецназу, який вступив у бій із залогою, за тим рушили бронепоїзди і ешелони з піхотою та артилерією. На вечір уже було взято Джанкой. Наступ продовжився у бік Бахчисарая і Сімферополя.
З дня на день очікувався переможний вступ українських військ у Севастополь. 29 квітня на всіх кораблях Чорноморського флоту замайоріли синьо-жовті прапори.
Полки німецької дивізії почали блокування запорожців. Уряд УНР раптово забув про своє усне розпорядження, і взагалі про дивізію Болбочана, ще й визнав Крим незалежним. Повна зрада. Німці вимагали від запорожців роззброїтися, ті категорично відмовили. Мало не дійшло до кровопролиття.
Скандал вирішився у мирний спосіб, але Болбочану довелося залишити Крим. Поки німці сварилися з українцями, Леніну вдалося вивести з Севастополя більшість кораблів у Новоросійськ і там... втопити.
Кримський похід — блискуча перемога Української армії. І водночас зрада та поразка політиків. Уже за тиждень - продовження історії про поразки російської армії і перемоги української зброї. Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Дивіться також відео: ДЕНАЦИФІКАЦІЯ росії. Досвід Німеччини – "Історія для дорослих"
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.