Що ж, ми вирішили нагадати усім, ким був В'ячеслав Чорновіл.

Не галичанин, але україномовний?

Багато українців помилково вважали Вячеслава Чорновола львів'янином. Насправді, він був не галичанином, а наддніпрянцем. Народився на Черкащині у вчительській родині. 

Вячеслав Чорновіл не просто добре вчився, він дуже добре вчився. Золота медаль, вступ на філологічний факультет Київського університету. І зміна свідомості.

"На 1 курсі коли він потрапив сюди – перша його здивувала ситуація, коли його питали а він відповідав українською мовою – його питали, а ти що з Польщі приїхав? В кращому разі з Західної України. Для нього це було дивиною тому, що виріс він в українському середовищі. Це були перші знаки питання, які постали перед Чорноволом. Чому в столиці України дивуються його українській мові. Потім були бібліотеки, було багато літератури те, що було не в закритих фондах. Не всі фонди були відкриті, не всюди можна було достукатися дочитатися. Теж багато читав. А потім на 2 рік він все-таки перейшов на факультет журналістики", - розповідає сестра В’ячеслава Чорновола Валентина.

Факультет журналістики відзначався певним лібералізмом і вільнодумством — наслідки так званої хрущовської відлиги. Там формувалося середовище "шістдесятників". Не бракувало у тому середовищі і агентів КДБ. Які активно строчили доноси на найактивніших.

"Але був такий момент – його мали розглядати комсомольські збори, Чорновола, що він не таке каже і не так мислить як радянські студенти і мали виключити з університету. Оці порядні викладачі порекомендували Чорноволу поїхати за комсомольською путівкою. Набирали молодь тоді за четвертою домною у Жданові. Маріуполь тепер. От там якраз у Жданові, в Маріуполі сьогоднішньому, Чорновіл пройшов як він каже практику і життя робітників і в той же час практику журналістську", - згадує Валентина Чорновіл.

Полювання КДБ і перший арешт

Першого разу з лап КДБ Чорноволу вдалось вислизнути. Після року самозаслання на металургію він повернувся до Києва, закінчив університет з червоним дипломом і вступив до аспірантури. Проте не провчився там жодного дня. Кінець відлиги перед багатьма поставив питання руба.

 "Але прийшов 65-й рік, і це той рік, коли були перші арешти української інтелігенції. Ну після тих я не кажу тоді в Сибір повивозили. А от в 50-х рр., заворушилися студенти, декого вже посадили, почав ходити по руках якийсь Самвидав. Без підписів, але Самвидав. І вже тоді якось дуже ретельно тоді приглядалися до тих, хто інакше думає. Чорновіл виявився серед них", - розповідає сестра.

Рік 1964-й, жовтень. У Москві двірцевий переворот. Верхівка компартії, а особливо спецслужби, перелякані непередбачуваною і іноді ліберальною поведінкою Хрущова, вирішують усунути його від влади. Леонід Брєжнєв пропонує керівнику КДБ варіант фізичного знищення вождя шляхом авто чи авіакатастрофи. Утім від кривавого варіанту відмовилися — Хрущов за офіційною версією, пішов на заслужений відпочинок і тихо поступився місцем Брєжнєву. Нова політика партії — відновлення тоталітаризму. В Україні масові арешти. Найпопулярніша стаття — антирадянська агітація. 

Першими на лаву підсудних потрапляють львівські шістдесятники. Вячеслав Чорновіл поки на свободі, у суді він — лише як свідок. Проте свій вибір Чорновіл уже зробив.

 "Перше, що він зробив, коли його викликали на суд свідком, коли судили братів Горинів, Мирославу Зваричевську у Львові, то він сказав своєю скоромовкою, що згідно такої то статті Конституції суд незаконний, суд закритий, я відмовляюся свідчити на такому суді", - каже Валентина Чорновіл.

Уже не так давно деякі однопартійці Чорновола, так звані прагматики, звинувачували свого лідера у тому, що він мовляв романтик. Що ж — дійсно. Але прагматики закінчили лакеями, романтик Чорновіл творив історію.

Вибрик на найгуманнішому радянському суді вартував Чорноволу першого покарання — трьох місяців примусової праці. Проте це його не зупинило. Буквально одразу — новий вияв непокори режимові. На прем'єрі фільму Тіні забутих предків Параджанова.

"Дзюба (Іван Дзюба, український літературозначець і дисидент - ред.) виступив і сказав, що дуже добре, що такі прекрасні фільми в нас з’являються сьогодні, але дуже погано, що в нас відбулися арешти української інтелігенції. І тут Чорновіл сказав, хто проти арештів — встаньте", - згадує сестра політика.

Майже всі учасники акції позбулися роботи. Чорновіл вільним часом скористався сповна. За мотивами показових процесів він пише «Правосуддя чи рецидиви терору». Епіграфами до розділів бере статті з радянської конституції та карного кодексу, а далі аналізує процеси.

"Доказує, що їх не мали права судити. А потім він каже, я сидів тихенько на прип’яті в хатині цигана, який писав українською мовою вірші, я вийшов, каже, йду по Хрещатику, Надійка Світлична понесла в якісь інстанції мою роботу, бо вона була адресована у вищі інстанції, а оглядаюсь — ніхто за мною не йде, мене не хапають, то я каже пішов, та й ще одну роботу написав "Лихо з розуму" це він так написав безтурботно", - розповідає пані Валентина.

Лихо з розуму переконало радянську владу, що Чорновола треба ізолювати від суспільства. Йому присудили 3 роки за антирадянську агітацію. Через півтора роки відпустили по амністії — вирішили, що досить і Чорновіл не продовжуватиме воювати з владою. Помилилися. Уже наступного після звільнення дня, Чорновіл їде до Києва зустрічатися з колегами шістдесятниками.

"Він приїхав і сказав - хлопці, треба активізувати Самвидав. Треба робити щось більше. Не можна сидіти. А хлопці сказати - ні, Славко. Треба сісти й замовкнути на якийсь час, бо бачиш, засудили цих людей. "Лихо з розуму" або 20 злочинців цих, засудили наприклад Панаса Заливаху художника. він би малював ці твори а бачиш, він тепер має 7 років сидіти в тих таборах. І підтримав його хіба що Стус", - згадує сестра.

Підпільний самвидав Чорновола

Попри песимістичні настрої у середовищі інтелігенції Чорновіл береться за роботу. Він самотужки починає видавати самвидавський журнал Український вісник. Крім власне журналістської і редакторської роботи, доводилося опановувати мистецтво підпільника.

"Друкував на цигарковому, на тонкому папері друкував в одному примірнику листок. Надрукував листок, він його ховав у сховах зразу. В нього був таємний сховок на веранді там дощечка виймалася і там він ховав", - ділиться спогадами сестра Чорновола.

Попри тотальне стеження КДБ віддруковані листочки Чорновіл примудрявся передавати Атеною Пашко.

"Йшов на зустріч він тоді з Атеною, скручував цей листочок тоді у руку і клав у рукав. потім брав атену під руку, перекладав, атена тоді несла Люді Шерємєтьєвій, яка потім професора Дашкевича дружина, яка друкувала. Вистачило їй сили до 3-х чи 4-х номерів. Два останніх уже друкував сам Чорновіл, бо вона боялася. Він відчував, що його схоплять, вже в неї нерви здавали", - розповідає Валентина Чорновіл.

Передані машинописні сторінки фотографувалися. Фотокопії ішли в люди — по всій Україні і закордон. 

Довго так тривати не могло. КДБ вирахувало автора 6 номерів самвидавівського журналу і заарештувало Чорновола. Він це передбачив. І свідомо спалив усі мости для відступу.

"Він підготував матеріали на випадок – він вже відчував, що його схоплять. Він написав наперед, що його схоплять ООН і до інших організацій. Що він нічого не скаже на слідстві. Так він себе і поводив. Виставив для себе оцю поведінку, як він має себе вести. І він написав навіть таке звернення, щоб навіть не сумнівалися в його поведінці і він не міг уже інакше себе повести", - каже пані Валентина.

У 72 році КДБ арештовує Чорновола. Вимагають здати спільників. Інакше, - погрожують слідчі, - його може чекати смерть. 

Погрози слідчих Чорновола не зламали. Ба більше, він зумів влаштувати так, що черговий номер Українського вісника вийшов уже після того, як автор опинився за ґратами. Чорновола засудили до 6 років таборів. Своє авторство він підтвердив аж з ГУЛАГу в одному з листів. Роздратоване львівське КДБ не полінувалося дістати в'язня на допит з далекої Якутії. Від спілкування Чорновіл відмовився.

"І Чорновіл мабуть більшу частину свого покарання просидів у тому СІЗО і провів голодівками, як знак протесту. На якийсь 13-й день примусово закладали руки за спину, вкладали ротодержатель в рот, вставляли шланг зовсім не японський як тепер і пошкодили йому подерли горло. В нього ці постійні фарингіти були. Він так хрипло говорив. Бо їм не потрібно було щоб ці політв'язні там загинули з голоду. Вливали якусь юшку, щоб підтримати людину" - згадує сестра.

Українська Гельсінська група

Боротися проти системи наприкінці 70-х років виглядало на божевілля. Здавалося, що імперія зла вічна і непереможна. Однак Чорновіл був одним із тих, хто вірив, що найтемніше перед світанком. І крапля за краплею підточував жорстоку систему.

Рік 1975-й. Гельсінкі, Фінляндія. СРСР хоче показати добру міну при поганій грі і ініціює підписання так званого Гельсінського пакту про права людини.

У самому СРСР між тим нещадно розправляються з представниками  Гельсінського правозахисного руху. Чорновіл, який щойно вийшов на свободу, свідомо стає членом гельсінської групи. Новий арешт його не здивував.

"З українською гельсінською групою розправилися дуже жорстоко. Був тоді Федорчук головою КГБ і вони вирішили змести з лиця землі цих правозахисників. Вони вирішили їх як кримінальних злочинців у кримінальні табори. Тобто розпорошити це все по кримінальних таборах, а там кримінальні злочинці з ними розправляться самі і от не було цього правозахисного руху. Отак і причепили то хуліганство, то якась спроба зґвалтування, то ще щось", - розповідає Валентина Чорновіл.

У 83 році прокурор Якутії домігся для Чорновола перегляду покарання. Ще за 2 роки Вячеслав зміг повернутися в Україну. До Львова. Працював кочегаром. Поки знову не взявся за політику — з роботи його звільнено. 

Народний рух України

Уже за кілька років Чорновіл з соратниками збирає у Львові спочатку 50 тисячний, а згодом кількасоттисячний мітинги. Засновується Народний рух України.

10 березня 1985-го. Помер Генсек Компартії СССР Костянтин Черненко. Це вже третя смерть перестарілого вождя за два з половиною роки. Терміново скликаний партійний пленум вирішує вирватися з царства геронтофілії і обирає лідером відносно молодого (54 роки) Михайла Горбачова. Останній починає говорити про зміни. Мине рік і з вуст Горбачова вперше прозвучить слово "ПЕРЕБУДОВА". Поки у Кремлі боролися з алкоголізмом і вчилися вимовляти демократія, в ГУЛАГу інерція червоного терору продовжувала вбивати непокірних. У таборі Кучино Пермської області 4 вересня 1985-го за нез'ясованих обставин помер поет Василь Стус.

Того ж 1985-го, після 15 років у радянських таборах з Якутії до Львова, повертається публіцист і правозахисник В’ячеслав Чорновіл. Попри густу атмосферу страху довкола, він одразу береться до боротьби з системою.

Випускник факультету журналістики (червоний диплом) політв'язень Чорновіл у галицькому П'ємонті може розраховувати максимум на роботу кочегара. Та й то — ненадовго. Утім Чорновола не лякає ні безробіття, ні ймовірне нове ув'язнення. Нинішній голова Народного Руху Василь Куйбіда згадує, що в середині 80-х Чорновіл з Михайлом Горинем практично не сумнівалися в тому, що незабаром їх знову арештують за політику.

Утім уже за кілька років діяльність Чорновола помножена на відцентрові процеси в СРСР призводить до зсувів масової свідомості. Львів починає вибухати антирадянськими виступами.

Із створеної Чорноволом Гельсінської спілки за кілька років почнуть зароджуватися перші українські партії. Однак ще раніше виникає ідея надпартійного фронту. Так з'являється Народний рух України за перебудову.

Рух зароджувався у Спілці письменників України на вулиці Банковій. Зовсім поруч з тодішнім приміщенням ЦК Компартії України, а нині — Адміністрацією президента.

Головним опонентом Руху став ідеолог тоді єдиної, комуністичної партії Леонід Кравчук. Він робив усе, щоб якщо не перешкодити, то принаймні відтермінувати установчі збори Руху. Коли ж партійці переконалися у тому, що зашкодити створенню нової організації неможливо, у справу втрутилося КДБ. Запрацював перевірений часом метод — якщо не можна уникнути революції, її треба очолити.

Установчий з'їзд Руху відбувся у вересні 1989-го. Ось тут, в приміщенні Київського політехнічного інституту. Головою організації обрали поміркованого письменника Івана Драча. Присутній на з'їзді Кравчук утім добре розумів, що головний опонент не Драч, а безкомпромісний В’ячеслав Чорновіл, єдиний, хто не соромився прямо вимагати незалежності України.

Перші демократичні вибори до Верховної Ради і крах совєтів

Березень року 1990-го. Перші так звані демократичні вибори до Верховної Ради УРСР. Можливість висувати альтернативних кандидатів компартія спробувала компенсувати монополією на засоби масової інформації, через які велася тотальна пропаганда. Відтак комуністи та їх соратники отримали крихку більшість у 239 голосів. У західних областях пропаганді протидіяв напівлегальний Український вісник В’ячеслава Чорновола. Демократичні сили повністю перемогли на місцевих виборах у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях, а також отримали 111 мандатів у парламенті. 16 липня попри тихий спротив комуністичної більшості Верховна Рада тоді ще УРСР проголошує декларацію про державний суверенітет. У Києві — свято.

18 серпня 1991 го. На екранах радянського ЦТ1 Лебедине озеро. Потім заява так званого ГКЧП. Поки у Москві спроба перевороту, київська влада як води у рот набрала. Не побоявся назвати речі своїми іменами лише В’ячеслав Чорновіл.

Уже за кілька днів реванш зазнає поразка. 24 серпня термінове засідання Верховної Ради України і проголошення незалежності України. За тим — референдум і президентські вибори.

Практично від початку короткої виборчої кампанії 1991 року стає зрозуміло, що реально на посаду президента претендують двоє — колишній партійних функціонер Леонід Кравчук і дисидент В’ячеслав Чорновіл. Проти останнього було використано одразу кілька брудних технологій. Які у різних варіаціях повторювали потім десятиліттями. Наприклад, у східних областях Чорновола подають радикальним націоналістом, бандерівцем.

Щоб спростувати міфи, Чорновіл енергійно заходиться їздити по регіонах для зустрічей з людьми.

Харизма, яка заворожувала

Проти Чорновола велася справжня інформаційна війна. За відсутності інтернету працювала армія живих тролів-провокаторів. 

Утім Чорновіл легко спростовував усі чутки. Варто йому було встановити особистий контакт з аудиторією, як працювала його вроджена харизма.

"Я бачила як на президентські вибори, я кілька разів їздила з ним, у Смілі в Черкаській області там зібралася публіка пропартійна. Вони почали щось галасувати, Чорновіл вийшов на сцену, один сам на тій сцені стоїть і каже такою своєю усмішкою – ну люди добрі, ми цивілізовані люди чи ні. Замовкніть. Послухайте мене, а потім я відповім на всі ваші записки, на всі ваші запитання. І шо він такого сказав. А люди замовкли. І на Донбасі якось там не просто було їхати і там виступати, але він якось знаходив спільну мову", - згадує Валентина Чорновіл.

Допомагало і те, що президентська програма Чорновола була простою та зрозумілою. Він пропонував те, що згодом успішно здійснили постколоніальні Польща, Чехія і країни Балтики. Масована чесна приватизація, прості і зрозумілі податки, ринкові реформи. А також те, що нині називають люстрацією. Тоді — у вигляді засудження комунізму за терор і заборони Компартії. Ще один пункт програми — те, що нині називають децентралізацією. І аж ніяк не федералізацією.

Розкол серед лідерів Народного руху

Чорноволу вірили. Кампанія проходила вдало. Брудні маніпулятивні прийоми не спрацювали. Утім уже у 1991му була використана технологія, проти якої Чорновіл кілька разів виявився безсилий.

Технологія розколу демократичних сил вперше була застосована ще за часів СРСР. Окремі лідери Руху активно спілкувалися з керівництвом компартії, дехто не безкорисливо. 

У 91-му розкол посилився. Хоча й не був публічним. Від демократичного табору на пост президента висунулося одразу 5 кандидатів. Які опанували не так Кравчуку, як один одному. І особливо Чорноволу. За активної підтримки уже колишньої партноменклатури. Вибори 1991-го Чорновіл програв. Посів друге місце з 24% голосів.

Варто додати, що Чорновіл користувався неабияким міжнародним авторитетом. Передмову до його книг писав Збігнев Бжезінський. Чорновіл товаришував з Маргарет Тетчер.

Віце-канцлер Німеччини Клаус Кінкель у 90-х роках говорив — мені не цікаво, що пишуть про Україну в газетах, мені цікаво, що про це сказав Чорновіл. Але — нема пророка у своїй вітчизні. Чорновола шанували західні лідери, а в Україні його обпльовувала пропаганда. Його ідеї випереджали стан суспільства, тож, за визначенням Кравчука, він був екстремістом.  

Події на початку 99 го розгорталися стрімко. Ще задовго до офіційного оголошення старту кампанії. Першою слабкою ланкою став Павло Лазаренко. У лютому Верховна Рада дала згоду на притягнення екс-прем'єра до кримінальної відповідальності. Головний громадівець зник з радарів, а за кілька днів з'явився в аеропорту Нью-Йорка — з панамським паспортом у руках. Замість запрошеного політичного притулку Лазаренко отримав від влади США наручники і цілий букет звинувачень. Основне — відмивання сотень мільйонів, отриманих злочинним шляхом.

Вячеслав Чорновіл від участі у виборах фактично відмовлявся. Проте це не врятувало його від замовного цькування у пресі. До якого уже не перший рік долучалися соратники.

 Чорноволу закидають авторитарність, блокування росту молоді, надмірну опозиційність, або навпаки співпрацю з владою. Врешті у лютому 99-го група депутатів-рухівців заявляє про недовіру своєму лідеру. З доволі нечіткими формулюваннями.

Частина розкольників керувалася амбіціями. Прихильники Юрія Костенка хотіли бачити саме його кандидатом у президенти від Народного Руху. Що цілком влаштовувало владу з її вічним РОЗДІЛЯЙ і ВЛАДАРЮЙ.

 Очевидно, не обійшлося, і без іншої мотивації. Біблійних тридцяти срібняків.

Операція по розколу Руху була проведена блискуче. Організатори не врахували тільки одного — особистої харизми лідера, Вячеслава Чорновола.

Загадкова загибель

Рік 1999-й, березень. Вячеслав Чорновіл розпочинає поїздки регіонами України для повернення контролю над партією Народний рух України. І йому це вдається.

За 2 дні, 25 березня, повертаючись із однієї з таких поїздок, у Кіровоград, Вячеслав Чорновіл загинув. Автомобіль, в якому він їхав зіштовхнувся з КамАЗом, що перегородив дорогу. 

Рано вранці 26 березня, коли на місці аварії ще працювали експерти, тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко заявив у ЗМІ, що єдина версія для слідства — випадкова аварія. Такою надмірною упевненістю міністр наштовхнув усіх мислячих людей на підозри, що, можливо, аварія була не такою вже і випадковою.

МВС одразу почало розвивати справу так, щоб звинуватити у ДТП водія Чорновола Павлова, який також загинув. Соратник Чорновола по Руху, колишній слідчий МВС Микола Степаненко розпочав власне розслідування. І одразу натрапив на кілька нестиковок з офіційною версією.

Насторожив близьких покійного ще один момент — інформація про те, що за Чорноволом стежили. І під час його останньої поїздки в Кіровоград, і раніше.

Дивувало те, чому в автомобілі Чорновола не спрацювали подушки безпеки? чому не співпадають свідчення у пасажирів і водія КамАЗу? Чому водій Камазу і його керівник були на гачку в МВС? Чому люди з навколишніх сіл повідомляють про підозрілі КамАЗи?  І чому врешті, цих всіх чому вперто не помічає слідство?

Згодом з'ясовується ще один прихований момент — лютневе зізнання громадянина Росії, колишнього працівника ФСБ Вячеслава Бабенка. Трохи більше як за місяць до загибелі Чорновола останній прийшов у головний офіс СБУ і заявив, що на замовлення своїх російських спонсорів готував вбивство Чорновола. Бабенка допитали і відпустили, про матеріали на якийсь час забули.

Виправдовуючи свою бездіяльність, працівники МВС та СБУ почали заявляти, мовляв, не сприйняли заяви Бабенка всерйоз, бо той справляв враження божевільного. Натомість на Миколу Степаненка такого враження той не справив. Знав дуже багато подробиць.

Справа загибелі Чорновола багато разів закривалася і знов поновлювалася. За 16 років вона обросла тисячами сторінок, десятками експертиз, сотнями свідчень. І новими смертями. 

Нагадаємо, у понеділок, 25 березня 2024 року виповнюється 25 років із дня смерті В'ячеслава Чорновола.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.