12 березня 1940 року укладенням мирного договору в москві офіційно завершилася так звана "Зимова" – російсько-фінська війна.

Прийнято вважати, що Фінляндія тоді мало не перемогла агресивний СРСР. Але це не зовсім так. За умовами договору фіни втратили частину територій. Крім того, йшлося радше про заморожування бойових дій, які невдовзі відновилися. А завершилося все так званою "фінляндизацією".

Отже, перемога чи поразка? Про це і поговоримо.

Шлях до незалежності: фінська боротьба проти зовнішніх ворогів і внутрішніх загроз 

У середні віки територію Суомі захопили шведи. У 18 столітті під час північної війни частину Фінляндії завоювала Московія Петра І. А у 19 столітті, за домовленістю з Наполеоном, російський цар Олександр І повністю окупував фінів, оголосивши цю територію Великим князівством. Росія обіцяла фінам широку автономію, але як зазвичай, надурила. 

У 1917 після революції в росії фіни вирішили повернути собі принаймні автономію, проте Петроградський тимчасовий уряд не поспішав йти їм назустріч. Врешті фіни проголосили незалежність. 

Після жовтневого перевороту більшовики почали проти Фінляндії гібридну війну – використавши корисних ідіотів" соціал-демократів, щоб спробувати захопити сусідню країну. 

Карл Густав Маннергейм: Фінляндія на шляху до незалежності та підготовка до війни

Саме у цей час зійшла зірка Карла Густава Маннергейма – фіна шведського походження, який раніше сам служив у російській армії. Він зумів фактично з нуля створити фінські Збройні сили і розбити окупантів та зрадників. Згодом з посади головкома пішов – через незгоду з політиками. Врешті на декілька років очолив Фінляндію – до обрання нової влади.

У міжвоєнний період Маннергейм якийся час провів на дипломатичній службі, а у 30-х знову повернувся до війська, як голова оборонного комітету. Він реформував армію і готував її до можливої війни. Добре розуміючи, звідки йде головна небезпека, розпорядився збудувати на кордоні з росією оборонні укріплення, відомі, як лінія Маннергейма. Він як у воду дивився. У 1939 році Гітлер та Сталін уклали угоду, якою вирішили долю багатьох країн, у тому числі і Фінляндії.

Початок другої світової війни

Третє травня 1939 року. Москва. За участю представників Англії, Франції, Польщі та СРСР тривають переговори по створенню антигітлерівської коаліції. Просто із залу засідань наркома закордонних справ Союзу Литвинова викликають до Сталіна. Вождь народів повідомляє комісару про його звільнення. Замість нього дипломатію доручають голові Раднаркому Вячеславу Молотову. Переговори щодо антинімецької коаліції тривають. Аж до 21 серпня. У цей день голова французької військової місії Думенк радісно телеграфує у Париж з повідомленням, що СРСР готове підписати військовий пакт. Уже за два дні стає відомо про підписання пакту, але іншого – відомого в історії як Молотова-Ріббентропа. За тиждень Гітлер і Сталін в якості Союзників починають Другу світову війну.

Сталін вів ще з весни паралельні переговори з британцями, французами та поляками з одного боку, і Гітлером – з іншого. І вже тоді зробив свій вибір. Ключ до розуміння цього – звільнення Литвинова. Справжнє ім'я колишнього наркома – Меєр-Генох Валлах. Міністр-єврей, звісно, не зміг би підписати договір з нацистами.

31 серпня 1939 року. Верховна Рада СРСР ратифікує договір з Гітлерівською Німеччиною. А вже за декілька годин, на світанку 1 вересня 1939 бомбардувальники Люфтваффе починають бомбити польські міста. Їх коригують радянські радисти з Мінська. Трохи більш як за два тижні відповідно до таємної частини пакту Молотова-Ріббентропа Червона Армія нападає на Польщу зі Сходу. Засуджена практично всіма таємна угода сьогодні знайшла собі адвоката.

Інтерв’ю диктатора путіна Карлсону

За словами російського вбивці, поляки змусили Гітлера почати Другу світову війну.

"Вони загралися. Чому почалася друга світова саме з Польщі? Бо вона виявилася непоступливою. Гітлеру нічого не залишалося", – заявив путін. 

17 вересня у Москві польському послу вручили блюзнірську ноту, в якій повідомляли про вступ у Польщу Червоної армії.

"Віддана сама на себе і залишена без керівництва, Польща перетворилася у зручне поле для усяких випадковостей і несподіванок, які можуть створити загрозу для СРСР. Радянський уряд не може також байдуже ставитися до того, що єдинокровні українці та білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишилися беззахисними", – цитата з ноти польському послу в Москві Гжебовському.

22 вересня 1939 у Брест увійшли перші частини 29-ї танкової армії Червоної Армії. Наступного дня відбувся спільний парад переможців. О 16-00 на трибуну піднялися – від СРСР Семен Кривошеїн, від Третього Рейху – Хайнц Гудеріан.

Ультиматум СРСР та відмова Фінляндії

Уже на початку жовтня Кремль відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа заявив про свої претензії на країни Балтії. В ультимативній формі їм запропонували підписати угоди про взаємодопомогу, за якими СРСР зміг би розмістити на їхній території війська, серед цих країн:

• Литва;
• Латвія;
• Естонія;
• Фінляндія.

Погодилися усі, і лише Фінляндія попри тривалий політичний тиск відмовилася. 26 листопада СРСР заявив про обстріл своєї території фінською артилерією.

Початок війни між країнами

26 листопада 1939-го. Москва, Кремль. Йосип Сталін на таємній нараді сказав усього одне речення: Давайте почнемо сьогодні.

Газета "Правда" на першій шпальті розмістила статтю, в якій прем'єра Фінляндії називають "шутом гороховим". А вже по обіді з'явилося офіційне повідомлення СРСР про нібито обстріл фінами прикордонного села Майніла, в результаті якого буцімто загинули чотири червоноармійця, дев'ять поранено. Увечері того ж насиченого подіями дня нарком закордонних справ СРСР Молотов викликав посланця Фінляндії Іріо-Коскінена, щоб вручити йому ультиматум. 

Фіни, очевидно, не бажаючи загострення, поквапилися з відповіддю, в якій було наведено результати їхнього розслідування інциденту.

Ні абсурдність звинувачень, ні готовність фінів до переговорів, ні реакція міжнародної спільноти уже не могли зупинити Сталіна. 29 листопада СРСР розірвав дипломатичні відносини з Фінляндією, а 30-го чиста одразу п'ять радянських армій перейшли кордон. Війна при цьому не оголошується.

Перед світом Сталін починає гру у Фінляндську народну, "перепрошую", демократичну республіку.

Створення маріонеткового уряду ФДР та формування "Фінської народної армії"

Першого грудня 1939 року СРСР на своїй території створив маріонетковий уряд ФДР з числа радянсько-фінських комуністів і одразу визнало його легітимним, всупереч визнаній світом Гельсінській хунті.

"Ми йдемо в Фінляндію не як завойовники, а як друзі і визволителі фінського народу від гніту поміщиків і капіталістів. Ми йдемо не проти фінського народу, а проти уряду Каяндера-Еркко, який гнобить фінський народ і спровокував війну з СРСР", – цитата з газети "Ленінградська правда", грудень 1939-го.

Ще на стадії переговорів з Фінляндією, Сталін уже почав формувати в СРСР так звану "Фінську народну армію", яка мала складатися переважно з фінів і карелів. Однак виявилося, що після хвилі репресій, людського ресурсу просто не вистачає. Тож до "апалчєнія" почали записувати усіх світловолосих. Ними переважно виявлялися білоруси.

У штабі так званої радянської фінської армії ходив такий жарт: ми не знаємо чи є фінські міни, але точно знаємо, що є мінські фіни.

Штаб корпусу очолив комбриг Романов, який відтоді став Райкасом, а політвідділ – Терешкін, який із жовтня 1939 до квітня 1940 року звався Тервоненом. Лише командувачем так званої "Фінської народної армії" був справжній фін Аксель Анттіла – кадровий офіцер Червоної армії, якого 1937 року репресували, а 1939 року – терміново повернули з ГУЛАГу. Утім армія та виявилася придатною хіба для пропаганди і у боях проти фінів діяли регулярні підрозділи Червоної армії. Попри перевагу СРСР в чисельності армії, авіації і танках –  один до дев'яносто! – фіни давали бій на кожному клаптику своєї землі. 

Втрати у війні та загони добровольців

Після жорстоких бомбардувань Гельсінкі, яке забрало життя тисяч цивільних, Ліга Націй виключила зі свого складу СРСР. Радянський Союз заявив про фальсифікацію рішення, і висловив задоволення, що не скутий міжнародними договорами тепер матиме розв'язані руки. 

Однак у маленькій Фінляндії по цим рукам добряче надавали. Значних втрат Червона армія зазнала штурмуючи так звану Лінію Манергейма – систему оборонних укріплень у Карелії. На Східному фронті менш чисельним фінським військам вдалося оточити одразу кілька дивізій ЧА і вщент їх розбити. І хоча радянсько-фінська війна завершилася навесні 40 року підписанням мирного договору, за яким СРСР захопив частину фінських територій, ціна цих земель виявилася для Червоної армії непомірно високою. 150 тисяч загиблих і 325 тисяч поранених або обморожених – майже півмільйона чоловік.

На боці фінів воювали загони добровольців з числа інших народів, зокрема один підрозділ був сформований з українців. Командував ним легендарний Юрій Горліс-Горський – автор роману Холодний Яр.

Плани воєнної допомоги Фінляндії та атака на радянські нафтові родовища в Азербайджані

У 1939 році західні країни не обмежувалися глибокою стурбованістю, щодо нападу СРСР на Фінляндію. Був розроблений план операції Щука – який передбачав військову відповідь. Реалізований він не був.

Уже у вересні 1939-го після спільного нападу Німеччини та СРСР на Польщу, Британія та Франція дійшли висновку, що дав диктатори – союзники. Особливо їх непокоїли поставки до Німеччини радянської нафти. 

Тож на початку 1940 європейські країни розробили план воєнної відповіді на агресивну політику СРСР. Він передбачав військову допомогу Фінляндії, а також повітряну атаку на радянські нафтові родовища в Азербайджані. 

Відповідно до звіту французького генерала Гамелена знищення нафтових родовищ призведе до воєнного послаблення і Німеччини, і СРСР. 

"Фундаментальної слабкістю російської економіки є її залежність від кавказької нафти. Від цього джерела повністю залежать як їхні збройні сили, так і механізоване сільське господарство. Більше 90 відсотків добування нафти та нафтопереробки зосереджено на Кавказі (в основному в Баку). Тому будь-яка значна перерва поставок нафти буде мати далекосяжні наслідки і навіть призвести до колапсу воєнної, промислової та сільськогосподарської систем Росії", – цитата зі звіту військових уряду Франції, 1940 рік.

План авіанальотів на нафтові родовища та нафтопереробні заводи СРСР був розроблений на початку квітня. Утім політичне керівництво Франції та Британії певний час вагалося, чи варто втягуватися у війну ще й проти СРСР. Поки тривала підготовка, Сталіна врятував Гітлер – напав на Францію і захопив Париж.

Після провальної фінської кампанії СРСР практично без боїв анексував Литву, Латвію та Естонію. 

Фінська стратегія в умовах анексії територій

У березні 1940 року Маннергейм, розуміючи, що війна складається не на користь Фінляндії, запропонував політичному керівництву шукати дипломатичних шляхів врегулювання. Знекровлений війною СРСР пішов на переговори. Фінляндія була змушена погодитися на радянські, тобто російські умови – у тому числі анексію територій. Проте це не означало кінця війни, лише невелику відстрочку.   

22 червня 1941 Німеччина атакувала СРСР. Фінляндія планувала оголосити нейтралітет – це мав зробити прем’єр-міністр Йохан Рангел на засіданні парламенту 25 червня. Утім засідання не відбулося. Цього дня радянська авіація завдала бомбових ударів по Гельсінкі та інших містах Фінляндії. 

Наміри фінів змінилися і вони фактично вимушено погодилися на співпрацю з Гітлером. 

На цьому фото національний герой Фінляндії Карл Маннергейм стоїть поруч з Гітлером, праворуч президент Фінляндії Рісто Рюггі. Співпраця фінів з Третім Райхом була дуже вибірковою. Маннергейм зробив усе, щоб фінська армія підпорядковувалася лише йому. Уже в 1943 фіни почали таємні переговори з антигітлерівською коаліцією. 

Фінляндія уклала перемир'я з СРСР

Утім у цих переговорах було одне але. Сталін намагався поглинути Фінляндію – ні Британія, ні США не могли цьому зарадити. Тоді фіни вигадали хитрість. Президент Рюгі випросив у Гітлера додаткову зброю під особисті зобов'язання. Наступ Червоної армії вдалося зупинити. Після цього Рюгі подав у відставку. Новим президентом обрали Маннергейма. У якого жодних зобов'язань перед Райхом не було. Фінляндія уклала перемир'я з СРСР і почала воювати уже з Гітлером. 

Майбутній прем’єр Британії Ентоні Іден тоді написав: 

"Безумовно, ми маємо сподіватись, що Фінляндії залишать хоч якийсь ступінь реальної незалежності принаймні у сфері культури і торгівлі, а також парламентський устрій, але російський вплив віднині стане панівним у Фінляндії".

Загалом, Іден мав рацію. Те, що сталося після війни з Фінляндією, дехто називає фінляндизацією. Країна зберегла незалежність, але частково. Там були демократія, вільні вибори, ринкова економіка і приватна власність. Однак фіни до 1991 року не були повністю вільними у зовнішній і навіть внутрішній політиці. Вони не могли вступити в ЄС чи НАТО, навіть книжки у бібліотеках та фільми у кінотеатрах доводилося узгоджувати з СРСР. І лишень з його розпадом у 1992 Фінляндія подала заявку на вступ до ЄС. А зараз стала членом НАТО. 

Така от історія, яка не звільняє від відповідальності. 

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Дивіться також: Етнічні українські землі, які віддавна межують із московією: історія Слобожанщини – "Машина часу"

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.