"5 канал" і "Машина часу" розповідають вам історію українсько-польських взаємин.

Дивіться повний випуск програми:

24 лютого 2022 – починається повномасштабна російсько-українська війна. Країни ЄС та США звично стурбовані. Однією з перших на допомогу Україні приходить Польща. Західний сусід приймає усіх охочих біженців. Сам надає військову допомогу і спонукає до цього інших. Після років напружених взаємин, здавалося, українсько-польські стосунки нарешті стали дружніми і майже братерськими.

Проте вже влітку 2023 між Україною та Польщею знову не все гладко. Польща закриває кордони для українського збіжжя, а Варшава навіть викликає на килим українського посла. Між країнами та народами знову пролягає тінь кривавого минулого. І історичних помилок, в результаті яких кожного разу переможцем опинялася росія.

Історія українсько-польських взаємин

Вона, до речі, сягає сивої давнини. Наприклад у XIII столітті столицею королівства Русь було місто Холм, нині Хелм у Польщі.

У XIV столітті після згасання династії українська Галичина відійшла до Польського королівства. Згодом у складі Речі Посполитої опинилося більшість українських етнічних земель.

Взаємини українців і поляків у тій державі рівноправними назвати важко, тож не дивно, що після ряду козацьких повстань сталася війна Хмельницького. У результаті Польша позбулася спочатку Лівобережної України, а згодом і сама була росією знищена та поневолена.

Протистояння

І Україна, і Польща відродилися в результаті І Світової війни. Але замість протистояти зовнішнім ворогам самі зійшлися у великій війні за східну Галичину. Лише російська небезпека примусила тодішнього українського лідера піти на катастрофічні для нього та всієї України поступки.

Міжвоєнна політика Другої Речі посполитої щодо українців була м'яко кажучи репресивною та асимілятивною. У відповідь українці заснували ОУН.

У 1939 срср та Німеччина розділили Польщу. Згодом і вся Україна опинилася під німецькою окупацією.

7 лютого 1943 року. Волинь. Під прикриттям ночі у містечко Володимирець заходить велика група озброєних людей. В руках у них переважно карабіни і нагани, у декого навіть сокири, лише у кількох автомати. Швидко подолавши кілька вулиць, чоловіки атакують відділ німецької поліції. Коротка перестрілка і з будівлі знято прапор зі свастикою. Убито коменданта-німця і 7 поліцаїв. Звільнено полоненого члена ОУН Діброву. Такою була перша антинімецька акція Української повстанської армії.

Утім як стверджує польський історик Гжегож Мотика, "це був не кінець акції, а початок рейду". На його думку уже вранці наступного дня буцімто "той самий загін УПА" під командуванням Перегіняка" вчиняє напад на польську колонію Паросля біля Сарн. У результаті атаки сокирами вбито 155 мешканців села, серед них жінки і діти. І хоча нападники представилися червоними партизанами, польські історики переконані, що йдеться саме про першу антипольську акцію УПА на Волині. Натомість українські історики наполягають, що конфлікт розпочався на Холмщині з антиукраїнських акцій Армії Крайової. Хто б не почав перший, уже за кілька місяців це переросло у справжню українсько-польську війну, відголоски якої лунають ще нині.

Причин і приводів для кривавого польсько-українського протистояння було більш ніж достатньо. Це і напружені стосунки у міжвоєнний період, і взаємні звинувачення у колабораціонізмі, і під'юдження з боку німців та радянських партизан, і роль окремих лідерів, а головне – несумісні уявлення керівників українського і польського підпілля про повоєнні кордони. ОУН і її військова потуга УПА бачили у майбутньому Україну в кордонах етнічного розселення українців. Польське підпілля хотіло повернення Польщі у кордонах 39 року. А свою етнічну меншість на Волині та в Галичині вважало достатнім аргументом для цього.

Жертвами і учасниками війни ставали не тільки учасники повстанських армій, але й переважно – мирне населення. Представник іншої нації автоматично вважався ворогом. Незалежно від статі і віку. Причому обидві сторони свої напади і звірства виправдовували як так звані "відплатні акції".

Ситуація на Волині

Поляки на Волині становили етнічну меншість – всього 16%. Проте кількість воєнізованих формувань з їх боку була значною. У липні після зриву переговорів між ОУН та польським підпіллям, УПА завдало серйозних ударів по базах АК і польської самооборони. Водночас знищувалися цілі села.

На початок 44-го року конфлікт перекотився з Волині на Холмщину. Там не було УПА, зате діяли добре озброєні відділи АК.

Ситуація на Холмщині 

"На Холмщині масові вбивства почалися в 1944 році навесні, тобто ще в часи німецької окупації. Символом цієї трагедії є село Сагринь. Де було вбито беззахисних по суті – біля кільканадцяти осіб. Ні однієї жертви з боку нападаючих польського підпілля з боку поляків не було. Там було замордовано за ніч у Сагрині понад 600 українців", – сказав голова об'єднання товариств депортованих українців "Закерзоння" Володимир Середа.

За короткий відтинок часу спалено кількадесят українських сіл. Керівництво ОУН для захисту місцевого населення ухвалює рішення про передислокацію на Закерзоння відділів УПА і створення там нових підрозділів лісової армії.

"То було таке українське село, повстанське село, в якому було чи не найбільше в окрузі хлопців УПА власне за часів окупації німецької, а потім за часів більшовицької. І відповідно тут є багато захоронень, навіть є на тому цвинтарі. В нас на Україні важно знайти таке село, яке могло би показати, що стільки є захоронень українських вояків української повстанської армії власне на цьому цвинтарі є", – розповів заступник директора КП "Доля" Володимир Харчук.

У 1945 році уже після Ялтинської конференції Сталін зіштовхнувся на Закерзонні з серйозною проблемою. Ні армія, ні нквс, ні слабкі органи польської радянської влади не контролювали ситуацію в регіоні. На Перемишльщині виникає так звана "повстанська республіка".

"На цьому терені у 1945 році у другій його половині улітку находилася його так звана "Повстанська республіка". У силу тодішніх мілітарних і різних обставин військо польське не мало доступу на ці терени. Терен "Повстанської республіки" у 1945 році протягом майже 6 міс знаходився під контролем адміністрації ОУН, а мілітарно підпорядкований УПА", – зазначив історик (Польща) Богдан Гук.

Антиукраїнські акції польського підпілля та так званих "батальйонів хлопських" проходили під гаслом – "українці в Україну", "Українці за Буг" тощо. Одним з ініціаторів терору був АКівець Маріан Голембйовський. А виконавцем – підпільник на псевдо "Рись".

Сотні загиблих цивільних українців у Павлокомі та інших селах. Не менш криваві відплатні акції українців.

Спроби переговорів між сторонами

Нарешті приходить розуміння безглуздості боротьби і спільних інтересів. У травні 1945-го на Закерзонні одразу кілька спроб переговорів, які дають результат. Підписується певний пакт про ненапад, який передбачає перенесення розмови про кордони до кращих часів. Учасники зустрічі – вчорашні вороги поляк Голембйовський і українець Євген Штендера.

"Не без певної гордості можу зараз сказати, що те що для багатьох зараз стає очевидним – польсько-українська співпраця, я реалізував вже 40 років тому. Я взяв на себе ініціативу припинення ворожих стосунків поміж нашими народами в ситуації, яку зараз багато кому важко буде зрозуміти", – сказав Маріян Голембйовський.

"Виявилося що, по обидва боки існує багато людей, які щиро прагнуть мирного порозуміння і тривалої співпраці поміж польським і українським народами. Можна тільки жалкувати, що багато з тих людей загинуло на полях битв або в комуністичних в'язницях", – розповів Євген Штендера.

Спільна антикомуністична акція

Аж у 1946-му році АК та УПА зважилися на спільну антикомуністичну акцію. Атаку на казарми нквс у грубешові. Перша зустріч УПівців і АКівців у лісі для її учасників запала у пам'ять.

"Часу на розмови про криваве минуле було небагато. Прийшов момент бою. Згідно з планом 120 вояків УПА отримали завдання штурмувати приміщення нквд та переселенчу комісію, повстанці "Волі" і "Незалежності" – так називалося колишнє АК – мали нападати на польську безпеку, міліцію та осередок компартії. Особливістю бою було використання українськими повстанцями так званих "торпед" – трофейних турбореактивних снарядів. Ручний ГРАД. Торпедник для цих снарядів сконструював чотовий УПА, уродженець Полтавщини, Гриць Руденко. "Торпеди" летіли з ревом літака, залишаючи за собою вогняний слід. Власне з артобстрілу міста й почалася атака повстанців", – мовиться у спогадах ветерана у д/ф "УПА на Закерзонні".

"Першу торпеду, – згадував "артилерист" УПА, – пустив я в кошари (казарми) нквд. Торпеда попала в середину. Перед випущенням торпеди в будинку було світло, та видно було, що всередині кімнати робиться. Отже, я бачив, як двоє большевиків милось, а пізніше убирались. По вибуху торпеди я не бачив вже жодного світла, ані людей в кімнатах", – мовиться у книзі Володимира В'ятровича "Історія з грифом "Секретно".

Бій у місті тривав півтори години, за цей час розбито будинки нквд, убп, пошти, захоплено комендатуру міліції, знищено автомобілі та документацію, звільнено з полону 25 в'язнів.

Невдачею закінчився штурм переселенчої комісії – її охороняв добре озброєний гарнізон.

Що цікаво – військо польське у бій з повстанцями не вступило – про це була попередня домовленість між ними і підпільниками. Серед тих, хто відмовився виступити стріляти в своїх земляків, був поручник Войцех Ярузельський, майбутній комуністичний диктатор Польщі.

Серед УПА було 5 загиблих і 3 поранених. Серед них – і керівник операції, Євген Штендера.

Історія звісно нікого нічому не вчить, крім повторення помилок. Для Польщі цей урок простий – спочатку росія поглинає Україну, наступна Польща.

Як повідомляв 5.UA, Катинь і Смоленськ: злочини Сталіна та путіна – "Машина часу".

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.