Вона захищала нас на східному фронті навіть на 5 місяці вагітності. Була розвідницею (з позивним "Малюк") штурмової групи батальйону "Айдар". Кавалерка ордену "Народний герой" Андріана Сусак завітає нині на чаювання.
Вона почала свою війну у 26 років – півтора року на фронті. Гаряча перша фаза російсько-української війни: тримала оборону 25 блокпосту, жила в бліндажах, їздила на танку, виходила на бойові операції за лінію фронту.
До війни – школа "на відмінно", навчання в Києві на перекладача (англійська / німецька). Роботу й кар'єру покинула. У травні 2014 року з Майдану, у білих чоботах, з сумкою через плече та 115 гривнями в кишені, Андріана з іще сотнею добровольців поїхала в бік Луганська на фронт... Її перший бій був під Щастям у складі групи під назвою — "Чорні".
Дядько Андріани, брат бабусі – воїн УПА. Уся родина була репресована – 20 років заслання в Сибірі.
Молода мама. Одна з героїнь документального фільму про жінок-воїнів "Невидимий батальйон".
З Андріаною Сусак "Малюком" почаюємо про війну, яку не хочуть обговорювати в тилах; про мотивацію жити у тих, хто бачив смерть; про масові жертви інформаційної війни і про бій з брехнею; про те, чи можна зібрати усю правду про війну і чи треба її розповідати тим, хто не захищав, не воював, не помічав. Зустрічаємося з Андріаною Сусак о 23:10
