Втратили зір, але не віру в нормальне життя. Ветерани російсько-української війни опановують нові для себе методи читання, користування гаджетами, вчаться по-новому відчувати світ. А ще – танцюють, займаються спортом та продовжують жити. Більше про реабілітацію захисників знає журналістка "5 каналу" Софія Фесік.
"Якщо я можу,то я думаю, що любий зможе. Так же само незряча людина, яка ходить. У кого ноги, руки є і голова", – пояснює ветеран російсько-української війни Андрій.
Приготувати салат, вивчити віденський вальс, користуватися компʼютером та телефоном – усе це можливо навіть після втрати зору. У проєкті "точка дотику" ветерани російсько-української війни разом із фахівцями вчаться по-новому відчувати цей світ.
Наприкінці жовтня, виконуючи завдАння на Курщині, Андрій втратив зір.
"Нас послали в курськ, занять там кругову оборону і попав під обстріл, отримав поранення. Поранення було потєря правого глазного яблока і ліве – пошкоджене", – каже ветеран російсько-української війни Андрій.
Нині Андрій проходить реабілітацію. Вчиться по-новому відчувати простір.
"Пустота... ну хоча це не можна назвати пустотою, я ж з людьми спілкуюся.. Зрячому воно легше все робить, а так допомагає мені тільки тростинка", – пояснює ветеран російсько-української війни Андрій.
Тут, на заняттях, разом із фахівцем Андрій вчиться користуватися телефоном на слух. Зізнається, що до поранення навіть менше взаємодіяв із технікою.
"Я знаю, допустім, якщо мені дзвонять, як підняти трубку, положити, набрати номер, який мені потрібно, можу зайти в любу програму і включити те, що мені потрібно. Новості подивитися, я знаю, як це зробити сам. Занять хотілося б побільше, я говорю більше нада, а вони мені говорять потрібно відпочити трохи, не спіши. я такий шо давай бігом, бігом, навчусь", – каже ветеран російсько-української війни Андрій.
Із пораненими працюють кваліфіковані фахівці. Багато із них також втратили зір.
Коли Ігор перестав бачити, почав самостійно вивчати альтернативні методи користування телефоном, щоб тепер допомагати тим, у кого порушений зір, швидше долати цей шлях.
"Є багато спеціалізованих рішень, наприклад, читачі екрану, коли промовляється вслух все, щзо ви можете бачити на екрані. Я вже незрячий сам багато років, і от як тільки з'явилися телефони з екранним інтерфейсом, це та 10й-11й рік, я сам почав ними користуватися, вивчати", – розповідає керівник відділу інформаційних технологій Ігор Кушнір.
Тут допомагають опанувати і базові побутові навички. Разом з ерготерапетвом вчаться готувати їжу, користуватися хатнім приладдям та побутовою технікою наосліп.
"Сюди входить самообслуговування, саме елементарне, як собі нігті почистити, за собою прибрати, також це включає прасування, готування, прибирання. Якщо у нас неозвучені прилади ми використовуємо мітки", – пояснила ерготерапевтка Емілія Ковшар.
Не менш важлива в реабілітації - фізична активність. Тут ветерани мають змогу відвідувати масажі, кататися верхи, займатися танцювальною терапією.
"З'ясувалося, що 2 хвилини віденського вальсу по рівню енергозатратності, як якщо ви в середньому темпі пробіжите 700-800 метрів. Це дуже гарне кардіо", – каже фахівець з танцювальної реабілітації Володимир Батіщев.
"Я не бачу десь місяців 5, а прийшов на реабілітацію десь місяць тому. Ну танці допомагають, навіть я б і зрячим рекомендував займатися. Тіло, відчуття впевненості, дуже допомагає. Впевненість в рухах, стабільна походка, саме головне це безопасність при ходьбі", – каже ветеран російсько-української війни Владислав.
Ярослав втратив зір, коли йому було 5 років. Нині йому 33, 15 з яких він допомагає з реабілітацією людям із порушенням зору. Має власні методики. Знає, як прокласти тактильний маршрут, а потім перенести його у реальний світ, як за допомогою гри в шахи надихнути людей та багато інших цікавинок.
"Людина розуміє позицію своїх шахів, позицію противника, має аналізувати хто де пішов і вже н цьому маленькому просторі шахової дошки людина орієнтується. І от коли людина тим паче починає вигравати, для неї це ейфорія, це кайф, задоволення. Це у нас буде доріжка,різні об'єкти. Ми проговорюємо маршрут на дотик і вирушаємо на маршрут. Десь заблукала людина ми з рюкзачка дістаємо цю штучку і людина на дотик розуміє, де вона знаходиться і куди їй далі рухатися. Це як карта, як мапа", – розповідає фахівець з орієнтування та мобільності Ярослав Плюта.
Орієнтуватися в просторі, читати шрифтом Брайля, займатися на скеледромі та їздити верхи. Ветерани доводять: якщо мати бажання, можна опанувати будь-що, навіть якщо раніше ти ніколи цим не займався.
Софія Фесік, Микола Довгий, "5 канал"
Читайте також: Після війни можна повернутися до нормального життя: у Києві пройшла фотовиставка ветерана Олексія Назаренка
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
