Бійці 425-го окремого штурмового полку "Скала" Збройних сил України пригадали подробиці, як зачищали вулицю у Піщаному, та про "сомалійську стрілянину" у Красногорівці
Приватний сектор у Піщаному зачистили, попереду – промзона
– Ви в нас штурмовики? Куди сьогодні їдете?
– А Бог його знає, куди повезуть… Отримали завдання – вибити промзону на Піщаному. Приватний сектор уже зачистили, тож залишилася промзона.
– Тяжко ідуть штурмові дії?
– Важкувато. Дуже багато противника.
– Покажіть, це гранати? Ф-ки? А скільки "на вихід" таких гранат беруть хлопці?
– По десять – кожен.
"Костиль", штурмовик 425-го окремого штурмового полку "Скала", розповідає, як відбувається "зачистка" ворога:
– Ми залітаємо – і пішла жара в хату. Караул! Там нічого не лишається: граната-постріл-граната. Окупант, ти там ще "акаєш"? Тоді тримай ще! Добили, "зачистили" і пішли. Коли вони нас оточили вперше, оце тоді мені палець пошкодили, то я його "підрихтував". Йду далі – треба ж помститися. Так що все нормально, працюємо чітко.
Штурмовики налаштовані рішуче: виганятимуть окупантів не поодинці, а "пачками"
– Не страшно?
– Я безстрашний. І "насипаю-насипаю" росіянам до останнього патрона і кажу: "В цій халабуді я вмирати не буду". А вони нас оточили, мовляв, усе. Та ні, хлопці, яке все? Працюємо по них далі.
– Беремо боєприпаси, гранати, термобари, щось таке цікаве, щоб росіян "нажахати". Також беремо утеплювачі для рук – це важливо, щоб руки не замерзали.
– Збираємося вигнати цих п**рів. І бажано не поодинці, а "пачками". Раз-два, раз-два! "Копняками" виганятимемо.
– Вони ж не хочуть іти.
– Ми будемо їх пришвидшувати. У нас на плечі є "шайтан-труба": шмальнув один раз – і все. Привіт окупантам!
Сюрпризи ворогу підносить "маленька штучка" в руках штурмовика
"Привид", старшина локації, показав гранатомет "Матадор". Він гарно працює і проти броньованої техніки, і проти будинків.
– Тут є така штучка – накінечник. Перед пострілом він накручується. В такому положенні це звичайний заряд, а викручуєш його – як термобаричний іде. Можна використовувати або так, або так. Будинки "на раз" складає: аж дах підскакує. Танчики теж по-тихеньку.
– От така "маленька штучка" робить сюрпризи окупантам.
– Так, знищує будівлю, приміщення, підвали. Хороша штука! Один раз "шмальнув" – і можна йти прямо, спокійно, тримаючи автомат.
– Штурмовик кидає в середину приміщення чи підвалу "термобар": усі, хто не згорів – втратили бажання чинити спротив. Таких виявилося двоє: виповзли з палаючого погреба. Наші хлопці поклали їх на землю, може, ці полонені підуть на обмін.
– Склалося враження, що трішки призупинився наступ на цьому напрямку.
– На скільки це можливо притримуємо росіян. Вони не люблять нас: ми "залітаємо" – і пішла "жара в хату"…
– "Матадори", ручні кулемети та інше знаряддя чекають свого моменту, коли пролунає: "На вихід!" Ми поїхали, зробили свою справу і повернулися. Ось такі ми красені!
– У цих погребах та хатах окупанти сиділи добу, протягом якої наші пілоти "виносили" їхні позиції. Але, зрештою, саме штурмовики забезпечили "зачистку". Прийшли, побачили, знищили.
– Що найважче взагалі в таких "виходах"?
– Усе. Важко і морально, і фізично. А ви пробували стріляти в людину? Ні? Як ви думаєте, як це?..
– Ми тримаємо свій напрямок завдяки тилу, волонтерам. Дякуємо всім, хто нам допомагає!
– Тяжко, напевно, вам, бо штурмовики це не піхота.
Груба фізична сила. Або "придушення вогнем"
Кулеметник на псевдо "Михей" каже, що його завдання полягає в тому, аби "прикривати" групу штурмовиків.
– Поки по вікнах лупиш, то ніхто не вилазить, а наша група в цей час підходить. Застосовуємо грубу фізичну силу, так би мовити, "придушення вогнем". Це гучна штука, окупанти її знають і бояться – свої голови не піднімають, коли вона працює.
– Що найважче в роботі кулеметника?
– Напевно, донести його й набої. Пакет боєкомплекту плюс додатковий БК. Це колективна зброя, то я можу частину набоїв передати тому, хто поруч.
– Штурмова граната, типу нашої Ф-ки, але вона з нульовим запалом. Якщо на нашій іде затримка у три секунди, то тут вона миттєво підривається. Зриваєш пломбу, береш ось так, повертаєш, тримаєш ось цю стрічку і кидаєш у будівлю. Є що завгодно для того, щоб окупанту було "весело".
"Мінуснули" вісім ворогів: Жах-жах, бах-бах, є!
Нині "Мехей" готується до свого третього "виходу". Чоловік пригадав про два перші, що були у Піщаному.
– Розкажіть, якими були два перші "виходи"?
– Чудово, мені сподобались. Перший взагалі був легесенький – ми охороняли БПЛА і операторів. А другий уже був серйозний. Я був тоді командиром штурмової групи і ми визволили вулицю у Піщаному.
– Цілу вулицю?
– У нас дві групи було. Наша – "мінуснула" вісім ворогів. Ще двоє поранених втекли.
Перед "виходом" штурмовик обов'язково оглядає ручний гранатомет і БК.
– Це щоб на всіх окупантів вистачило. З цього гранатомета до трьохсот метрів гатити можна. Ефективна штука. Пам'ятаю, одного нашого взяли в оточення, а в нього гранатомет був підствольний маленькій, на Калашникові. І він почав навісними траєкторіями відстрілюватися. Тож росіяни подумали, що їх взяли в оточення і відступили.
– Димова шашка чадить добре: вирвав кільце і кинув. Окупанти виходять чимось "напічкані", у повний зріст і кричать: "Слава росії". А ми: "Давай, "рідний", йди сюди". Жах-жах, бах-бах, є!
– По-сомалійські стріляли, з кулемета?
– Це в Красногорівці було, два роки тому. Окоп великий та глибокий був. Я прострілював усе навколо, щоб вони не підлазили, не мінували, щоб ДРГ не підходила. Треба було виходити раз на 15 хвилин і прострілювати поле, бо тепловізор "не все бачив".
– Цей кулемет такий важкий. Його ще спробуй протримай над головою, а треба ще й стріляти з нього.
– Стріляю...
Кольорові позначки знають тільки свої
– росіяни ж знають, що ви обмотуєтесь зеленим скотчем?
– Звісно. Вони теж не зраджують своїй кольоровій гамі, як мухомори – червоно-білі. Вони не змінюють, а ми вар'юємо: зелений, жовтий, синій. Ми обмотуємося скотчем для того, щоб коли зайдеш до своїх, не вступити з ними "в контакт". Маркування робимо по-різному: можемо шоломи обмотати синім скотчем, на руці або на лямці бронежилету – зеленим. Важливо, щоб свої знали. Цього разу ми мотаємо все у жовтий колір.
Найважливіше – не боятися, бо тоді страх почне контролювати тебе
– А ви боялися?
– Звичайно. Всім лячно у перші рази. Головне – не боятися. Якщо не побореш страх, тоді він почне контролювати тебе. Нам треба, щоб комунікація була злагоджена між собою, і ми по-тихеньку відбиваємо свої території. Це швидко відбувається: всі розходяться по своїх "двійках" і виконують бойове завдання.
– Штурмова, оборонна, уламкова… Це дуже серйозна граната, ми її операторам БПЛА відправили. Є в нас американські димові шашки, дуже ефективні. А ці – французькі.
– Обстріл. Штурмовики зачистили перший бліндаж і вирушили далі. Одна "двійка" вже працює на третьому, а на четвертому бліндажі хлопці затрималися, підходить ще одна "двійка". Врешті закидали і цей бліндаж гранатами.
Старшина: "Хочу, щоб усі повернулися із завдання"
"Привід", старшина локації, перевіряє бойове спорядження кожного штурмовика, хто йде "на вихід".
– Ви реально в кожного бійця перевіряєте?
– Звичайно.
– Навіщо?
– Я – командир, вони всі – мої діти. Я за них переживаю не менше, ніж за своїх рідних дітей. Я хочу, щоб вони всі повернулися із завдання.
– Що важливо не забути під час зборів?
– Усе, що ми даємо їм, є дуже важливим. Медикаменти, боєприпаси, це все перевіряється по десять разів. Краще не взяти сухий пайок, але взяти більше боєкомплекту.
– Скільки БК в середньому беруть з собою бійці?
– Хто скільки може понести. Тут обмежень немає, якщо треба більше, то даємо більше.
– Рюкзак кулеметника важить близько п'ятдесяти кілограмів. Плюс кулемет й автомат. Тож йому не позаздриш.
– "Бідолаха" кулеметник…
– Груба фізична сила.
Ольга Калиновська, "5 канал"
Як повідомляв 5.UA, від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну загальні втрати окупантів у живій силі перевищили 900 тисяч осіб.
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.