– На скільки вона близько взагалі до позиції орків?
– Кілометри 2.
– Вистрибувати треба швидко.
– Вистрибувати завжди треба швидко.
– Добрий вечір, побігли-побігли-побігли.
– Я – пілот комплексу "Вампір", це класна штука, вона дуже корисна і така, всебічна.
– Можна і бомбити нею, можна і провізію носити, був у нас такий випадок, що в нас просили навіть носилки для 300-х, то й носилки ним заносили. Вони м'які були, ми їх скручували і чіпляли на скид.
– Розповідайте, що робите?
– Підіймаємо антену для зв'язку з дроном самим.
– Приходить ніч – прокидаються вампіри.
Про особливості дрона "Вампір"
– Теоретично, можемо злетіти в будь-який момент, але справа в тому, що він дуже великий за габаритами і його дуже чутно, і його далеко видно. Підняти його вдень, щоб збили, – це нелогічно.
– Що вам більше подобається – "Вампір" чи "Баба Яга"?
– "Вампір", звичайно, нехай вони самі "Бабою Ягою" в ступах живуть.
– Були такі випадки, що вдень підіймали, то я його підіймав на 300 метрів угору, щоб узагалі його ніхто не зміг ні почути, ні побачити. Тоді так, але це не раціонально – використовувати такий дрон вдень.
– Ближче до зірок.
– Це точно.
– Для ворога страшно, для нас звичайно вже. Звичайно, що бояться, вони його чують, він дуже гучний, як вертоліт.
– І по колу так пішов – розклав, закріпив, контрольне закріплення.
– Я колись "Бабу Ягу" теж боявся, бо *** його знає, що за *** летить.
– Лопаті гострі, напевно?
– Як газонокосилка, траву косити можна.
– Траву? І дерева, такі гілки косить непогані.
– Головне, щоб руки не скосило.
– Спершу, думаю, якийсь мотоцикл здалека чути, ближче політає – ні, пропейлерне, що за ф***гня? По бліндажах сиділи і не висовувалися.
– У місячні ночі бажано менше вильотів робити на одну і ту саму точку підряд. Вони вже знають, коли він підходить і куди. Наша задача його вище підняти, вони готуються, вони їх хочуть збити. Вони "Мавіками" своїми, FPV намагаються їх збити, але це в них дуже слабо виходить, тому що габарити "Мавіка" і цього дрона – то це слон і моська.
– Робить в двох режимах: це GPS-навігатор, він рахується трошки гірший, тому що більше він...
– FPV? Щось летить?
– Це наші. Більше він на пультах, на подавлення.
– Ні, бігом. Краще зайвий раз вибігти.
– Обережно.
– Крутиться, свій.
– Ми називаємо це "піт-стоп", це коли командир прилетів, треба швидко злетіти і знову летіти на позицію – розбирати далі дрони, тому називаємо це "піт-стопом". Максимум десь там 3-4 хвилини в нас виходить на перезарядку батарей і причепити бомби. А буває так, що у нас "піт-стопи" по 10 хвилин, тому що "Мавіки", FPV-шки над головою літають, ти починаєш думати – а це свій? Ну його в баню, може це все так ***, щось скине, а ти тут з бомбою 9-ти кілограмовою чи з ТМ-кою стоїш, думаєш, це ж буде "ба-бах", ну його в баню. І починаєш ховатися чи в посадку, чи кудись у бліндаж – і оце бувають такі моменти.
– Робити так, щоб тебе менше бачили – обережніше з дроном поводитися, обслуговувати його своєчасно, не навантажувати, не перевантажувати – і все, все виходитиме.
– Треба на чергового вийти, дізнатися, що там. Черговий, я "Палич", на зв'язок.
– На зв'язку.
– Що там по БЕБці – вимнули чи ще? Зрозумів, бачу, плюс.
– Поки зникла всяка *** . Тут ніяк без цього.
Для чого ще захисники використовують дрон
– Сьогодні в нас переважно провізія, ми останнім часом допомагаємо – носимо воду, на СПшки скидаємо, щоб у хлопців було що їсти, щоб могли виконувати нормально завдання свої ми – таким чином допомагаємо їм.
– Це ті самі пакети, які наші вампіристи будуть скидати нашій же піхоті. Вони ще й підписані. Індивідуальні замовлення?
– Не те, що б індивідуальні... Доставка на бліндаж, те підписано – на той бліндаж.
– Такі немаленькі, чималенькі пакетики.
– Тут і вода є, і обігрівачі для ніг є, павербанки, навіть спрей для носа – що вимагають хлопці, то відправляємо.
– Щоб не піддавати небезпеці техніку і піхоту, то ми просто заносимо з повітря, скидаємо і цим самим спрощуємо службу і бойові завдання.
– Їжа, консерви, хліб, різне, павербанки – кому що, хто що замовляв. Десь кілограмів 9-10 один пакуночок є.
Як працює "Вампір" та чому росіяни його бояться
– Мені відходити?
– Так точно.
– Відійшли.
– Злітай!
– Ми зі свого боку намагаємося якомога нижче опуститися, скинути, щоб воно не побилося, вода не побилася, на взаємодії все виходить. Було, що і на 30 метрів, і на 20 спускалися.
– Командир наш старається взагалі, щоб прямо підхід до бліндажу.
– Це в мене враження, чи він справді летить повільно?
– 14 м за секунду, нормально.
– Лівіше візьму, гальмуй, я скидаю. Все, порядок.
– Слухайте, піхота напевне вас любить?
– Звичайно, любить.
– Дивлячись чия піхота!
– Давайте, продовжуйте думку.
– Вони ж називають "Вампір" наш "Бабою", бояться, як смерті.
– Кажуть, що навіть всир*ються, коли чують, що над ними...
– Тихо ти, без фанатизму.
– Почекайте, із пісні слів не викинеш.
– Скільки перехватів було, зв'язку їхнього, "походу ко мне сегодня "Баба Яга" прилетит", мені ***".
– До них прилетіла "Баба Яга", скинулася, вони відразу в рацію: "По нам отработала "Баба Яга", наші перехопили – ага, значить, ви там сидите.
– Клас, дякую за коригування.
Бомбування взагалі проводиться, це рекомендовано так, більш-менш влучно – це 70 м плюс там 100-120, залежно від обстановки.
– Зараз я вам приблизно покажу, що ми можемо скидати.
– Це що за бімба така гарна?
– Муаш, 9 кг, уламково-фугасна, розліт уламків приблизно 30 – це стовідсоткові трупи.
– Потужно, оскільки ми несемо від 10 кг, то звичайно, що і бомби потужні, і можемо нести одну велику, можемо нести чотири менших – залежно від характеру цілі.
– Слухайте, це серійне вже виробництво, я так розумію?
– Так, сюди хвостовик вкручується, сюди накольник.
– Тяжка?
– 9 кг.
– Накольничок вкручується, збирається, чіпляється і "цукерка" поїхала до них.
– Якщо там бліндаж, то треба потужне щось, якщо там піхота, то менші чіпляємо і на ураження летимо.
– Все, відходьте.
– Буде злітати?
– Так.
– А як далеко треба відходити?
– Стою, чекаємо зліт "Вампіра", для кого "Вампір", для кого – "Баба Яга". Окупанти її бояться, але зараз хлопці працюватимуть не на мінування і не на скиди. Точніше, на скиди, але для нашої піхоти.
– Полетів "Вампір", "Вампірчик" полетів і поніс теплі вітання нашій піхоті.
– Хлопці сидять у холоді, в голоді – провізію скидаємо, то вже знаємо, що вони не голодні, хоча б більш-менш у теплі в якомусь, так само бомбування – то вже знаєш, що розібрати – менше наших будуть кошмарити. Мінування – що менше техніки буде заходити.
Про роботу операторів БПЛА під час штурмів
– На штурми працюєте чи під штурми?
– Обов'язково.
– Розкажіть, яка у вас функція, коли штурми йдуть?
– Знайти техніку, визначити, де ворог знаходиться, його наступні дії. По техніці не так, а от піхота з бліндажами в повітрі, це все пілінгується – переміщення піхоти ворожої. І от, якщо вони займають якийсь бліндаж, а ми летимо і розбираємо, то це найбільша заслуга – тобто знешкоджуємо, розбираємо їхню позицію, вони вже тоді не можуть там закріпитися, вони відходять.
– Ви рахуєте, ставите там палички?
– Вже ні, по піхоті там, мабуть, уже там до пів тисячі, в основному піхота, бліндажі. Тут із весни ми на Харківщині, тут перемолотили, в нас два екіпажі – ми помолотили їх. Не знаю, я вже їх не рахую, не цікаво.
– Хто прокинувся? Це наші чи їхні?
– Та тут хтозна, тут треба виходити і дивитися.
– Вийдемо?
– Можна і вийти.
– Я ще на доріжку впаду десь там, в мене вже були шанси, там така дорога, такий "бродвей", що просто... "Тигр" мене вже рятував я не знаю скільки разів.
– Злітаю.
– Плюс, підіймаємося.
Розмова з військовими
– Багатопрофільний – і сапер, і на крилі розвідувальному літати вмію, зараз у "Палича" в екіпажі бомбером працюю. Найскладніше мені було в Бахмуті в 2022 році.
– Ким ви там були?
– Штурмовиком.
– О, розкажіть, що там було?
– Кліщіївка... Що там розповідати – два поранення у мене – в коліні протез стоїть і з лівого боку уламок досі. Тоді, як вам сказати, навіть не знаю, хто тоді штурмував – чи "вагнера", чи їхні зеки. Це була посадка Кліщіївка, 16 грудня. Тоді ми їм давали жару. Ми оборонялися, хоч і штурмовиками були, але ми оборонялися, і, виходить, я заступив зранку, і десь о пів на одинадцяту на мене скинули ВОГ, на мій окоп. Дуже пощастило, що зреагував: просто повернувся, побачив світло і зрозумів, що це не просто так. Підставив плече, бо уламок пішов в артерію.
– Перед цим був у стрілецькому батальйоні, мав звільнятися, була вже така думка, у мене двоє батьків із інвалідністю, але запропонували в ВВС. Перед цим я працював на МК-19 і по кроповій, добре розумів, зараз я тут працюю штурманом вже другий місяць. Я дивлюся за показниками пілота, як він летить – висота, рівень сигналу, вивчаю карту, поки він летить. Не дай Бог відрубаються супутники, щоб міг назад повернутися.
– ДШВ в 2016-2017 рік, 81-ша, 3-й окремий бат покійний, зараз на ньому сформована 82 частина.
– Звичайно, після такого досвіду це, знаєте, і батьки менше, і дружина менше хвилюється, бо що таке штурмовики, що ж таке БПЛА?
Захисники про небезпеку та емоції
– Небезпека – це коли ти працюєш з мінами або зі снарядами. Ми їх привозимо сюди в розібраному вигляді, а тут уже починаєш збирати вручну. Не так більше боїшся не за те, що воно в тебе вибухне, бо ти цього, мабуть, навіть і не відчуєш. Більше переймаєшся за побратимів, щоб їх поруч не було.
– Проганяєте всіх?
– Звичайно, я коли зводжу міни, я всіх проганяю. Кажу: "Ідіть звідси, я сам". Біля дрона все зводжу, збираю, дрон і вже ховаюся в бліндаж. Командир тоді тільки злітає.
– Ви знаєте, ви зараз точно схожий на тигра, який чатує над своєю здобиччю.
– Плюси – як завжди, далі від передової, але прилітає – КАБ, мінометка і "Гради", звісно, не дістають. Але бувало таке, що метрів 200 від нас прилітало, але все одно відчуваєш себе більш захищеним.
– Не знаю, я би не сказав, що дуже емоцій, бо спочатку, коли був у Кліщіївці – там і страх, і крики: "Так, я його завалив!" і ще щось. Тут є емоції, такі – от вам ***, козли, але так, щоб уже вау – це вже не те.
– Мабуть, більше емоцій приходить, коли скидаєш хлопцям у бліндажі провізію. Скинули, не треба їм вилазити, шукати цю провізію, щоб вони там не світились, бо вони сидять там місяцями, залазять у нори, повністю закриваються, щоб навіть уночі не світилося, щоб навіть не знали, що там вони сидять. І, звичайно, хочеться, щоб вони менше виходили, менше світилися, щоб не прилітало і не розбирали зі скидів. Більше радості так буває. А так, коли вбиваємо, ну, убили – то й убили – це не перший і не останній раз.
Що кажуть військові про роботу
– Як вам ця робоча чи служба, як ви це називаєте?
– Набридло, одним словом, вже ми втомилися, вже більше року одне і те саме, зауважив "Палич".
– Своєю чергою "Тигр" поділився: буває таке, думаю, оце я піду "на гражданку", що я там буду робити, що я там вмію крім тут ***?
– Однак треба комусь виконувати це, якщо ми це вміємо робити, то ми це робимо.
– А хто? В мене донька маленька, 3 роки, я піду, ще один піде, хто її буде захищати? – задався питанням штурман екіпажу бомберів "Кінь".
– Буває вже так важко, думаєш – чи в СЗЧ піти чи як його списатися?
– Таке говорити, СЗЧ...
– Ну а як, бувають такі моменти, що дуже важко. Не те що тут фізично, дуже важко буває психологічно, наголосив "Тигр".
– Чого?
– Зробили виліт – знову РЕБ, знову КАБ, знову ми сидимо в цьому болоті. Хочеться, звичайно, додому приїхати, до дитини, в чистеньке одягнутися і решта, але бачите, ми тут по коліно...
– Я ще вухо пробив років в 17, на срочку йшов, то зняв, а потім не одягав. І зараз подарували – кажуть – оселедець, а сережки немає. Це ж по козацьких традиціях – якщо один син у сім'ї, то в лівому вусі сережка має бути.
– А ви один син?
– Так.
– Ми не покинемо фронт, бо ми знаємо, якщо ми покинемо тут, то не буде спокою ні нам, ні нашим дітям, ні нашим рідним.
Ольга Калиновська, "5 канал"
Читайте також: "Вони дисциплінованіші. Певне, через тюремний режим": як бійці "Шквалу" штурмують на найважчих ділянках фронту – "Невигадані історії".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.