– Прижимайся!
– Де?
– Позаду! Вантажте його.
– Кожна евакуація – це окрема спланована, можна так сказати, операція. Так, як раніше було можна, тобто, ти викликаєш "евак" і він там під'їжджає, зараз так зробити вже майже неможливо.
– Якщо раніше можна було використовувати там броню і гуслянку, зараз гуслянку – по-перше, вони знають маршрути наші, гуслянку чутно і вони вже знають, що ми їдемо і обстрілюють здалеку по пристрілених позиціях. Ми, коли їхали, "емкою" одного разу десь кілометрів за 5 до позиції почали просто посипати мінометом, дрон коригує.
Як відбувається евакуація
Бойовий медик 207-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ "Фіш" розповів:
– Як це відбувається? Машина стає лобом до противника, там найтовща броня, мехвод каже, відкривається апарель і ви рахуєте до 45-ти, 45 секунд – це пристрілочний постріл, і за 45 секунд вони наведуть, через 45 секунд приліт буде чи в машину, чи поряд з машиною, але вам вистачить.
– Сама вона водить, браунінг може працювати ще. Тобто, за цей час ви маєте, як у нас було, – це десантування групи, яка змінюється, і треба було знайти, здається, там 5 чи 6 поранених було. Є правила погрузки, насправді, за цей час ти їх просто запхаєш туди, в десантне відділення, як можеш.
– Один військовослужбовець був, не зміг на точку добратися, а в нього два турнікети на ногах було, на правій і на лівій, і він, я дивлюсь, він десь метрів 50 перед машиною, перед лобом, а він такий кремезний був, там кілограм 120, і він на руках повз як, знаєте, у фільмі жахів.
– Ми його за руки і побігли, мехвод уже побачив нас, він почав уже на місці вже розвертати, ми на цю апрель падаємо, кричимо: "Газу!". Тільки від'їжджаємо – одразу приліт в це місце. Два екіпажі до цього, які поїхали, були підбиті. Ми треті їхали, але забирати хлопців треба, тому що солдати мають розуміти, що в будь-якому разі будуть за ними рватися.
– Викошені посадки, викошена зелень. Інколи простіше підскочити машиною якоюсь і в кузов... Але вдень їздити – це дуже погана ідея. Ситуація така, що на під'їзді до наших позицій, вони знають дороги, поля заміновані і по пиловому сліду вони вже можуть визначити нашу локалізацію і робити постріл на упередження, от нещодавно стволка 120-та, чи 122 чи 125 – приліт був метрів 15 перед нами.
Бійців ледь не переїхав танк
– Дорогою назад нас наш танк ледь не переїхав.
– Це як?
– Це по "сірій" їдеш, вечірній, а назад повертаєшся – вже ніч наступає. Ти ж якщо увімкнеш фари – то тобі гайки. А танк так само їде, без фар, і там пилу купа, ми пил підіймаємо, танк пил підіймає і він за цією пиловою завісою нічого не бачить і такий в тебе вимальовується силует метрів там 15 перед тобою і ти розумієш, що вони взагалі тебе не бачать, а танку ж дорогою поступитися треба, європротокол там не складеш, водій зреагував – кювет, об'їхав.
– Бажаю здоров'я! Ось наслідки нічного-вранішнього обстрілу, пошкоджено авто евакуаційне.
Про складність роботи бойового медика
– Там і фарт і підготовка. Тобто, РЕБ, плюс – прикриття. Плюс, навіть, якщо тих, що вклали голови – загинули хлопці, їх діставати так само дуже важко, вони пасуть, вони знають, що ми будемо забирати тіла, забирати треба, бо знаєте, в нас там твій лежить побратим, ти бачиш його, а він 400-та, він "зниклий безвісти", то батькам треба хоч поховати, розумієте, по-людськи, це теж треба робити. Це дуже важко.
– 2 колеса, вікна немає.
– Так, я бойовий медик роти, але, в нас знаєте, як це? По мірі того, як тане кількість людей, а обов'язки лишаються ті самі, що і були, то вони просто розподіляються між тими, хто є. Взагалі, армія така досить утилітарна штука, там їдуть на тому, хто може їхати.
– Та я солдат-стрілець – і забезпечення, і адміністрація, і ми всі однакові функції, тобто, ти спочатку стріляєш, а потім – медик, все інше.
– Піхота – це терпіти-терпіти-терпіти. Можливо, ще штурми, це страшно, але, мабуть, важче все ж таки піхота, тому що хлопці, я там 13 діб був на позиції, так само – там нема води, нема їжі, про їжу взагалі мовчу, там 2 пакетики цукру на день в нас було, вода, а на кортизолі, знаєте, серце б'ється, через дихання втрачаєш, навіть сидячи на позиції, особливо не бігаючи, плюс переходи, вони теж важкі, тобто навантаження ти несеш на собі, окрім БК, окрім їжі-води, ще купу всякого – і будівний матеріал, і накриття. Над тобою постійно літають дрони, оце стрес, знаєте, як вони, вони обшарюють ці кущі і ти лежиш, а над тобою 3 штуки, шукають тебе, а ти думаєш – що змалюють, що не змалюють? Ти маєш завжди мати план "А", план "Б", план "С", маєш бути на зв'язку, маєш доповідати. Ти – солдат, ти туди не боятися прийшов, не виживати, а виконувати бойову задачу.
– Виживу – почну в церкву ходити.
Хто має воювати і як хлопці опинилися на фронті
– Хочеш вижити – виконай бойову задачу. Якщо ми не виграємо цю війну, то буде Буча-Ірпінь-Ізюм... Ви знаєте, скільки таких Буч-Ірпеней і Ізюмів ще є? Які просто не розпіарені? Будь-яке село.
– Я від початку добровольцем пішов. Неправильно була мотиваційна політика побудована, тому що якість тих людей, розумієте... Як казав мій товариш: "Ти недобровола із траншеї в атаку не виженеш навіть палицею".
– Це нормально, люди бояться, але іти мають не всі підряд, а ті, хто мотивовані і можуть. Всі новини з ТЦК, розумієте, я коли дивлюсь і думаю: це дискредитація мундиру, це дискредитація армії. Це що? Плюс комплектування невмотивованими людьми просто призводить до того, що там ті кадри, які можуть щось робити, вони просто будуть мати більше навантаження, довше знаходитись як "БМВ" "на нулі" і рано чи пізно тебе десь дістануть.
– Є "закон Мерфі" – якщо щось може трапитись, воно трапиться, рано чи пізно.
– Туди ніхто не хоче йти, там не класно, але треба йти. І оце "треба" має якось виховуватися.
– В обороні ніхто ще нічого не виграв – щоб виграти війну, треба наступати, а ми просто гаючи час, відтягуючи щось, до чогось, я не розумію до чого, втрачаємо залишки тих людей, які пішли і вмотивовані. А що буде потім, я навіть... Що? Будемо стояти, поки переможемо.
– Привіт із Слов'янська!
– Ніщо нас не зупинить, слава Україні! Хлопці, дякую дуже.
– Дякую.
Ольга Калиновська, "5 канал"
Читайте також: "Що ж я тіло повезу, а душа тут залишиться": як "Білі Янголи" евакуйовують місцевих із Курахового – "Невигадані історії".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.