Перші відомі нам святкування нового року були у древніх Шумерів. Відзначали оновлення календаря навесні. Тоді ж у шумерських містах обирали нових правителів – з найнижчих верств населення. Щоправда, владою ця людина насолоджувалася недовго – 5 днів. Після цього її вбивали – задля очищення усього Межиріччя.
Як у світі святкували Новий Рік у давнину
Фреска змальовує святкування нового року в Давньому Єгипті. Посередині бог Сотіус, який позначає Сіріус – зірку, яка була невидима в Єгипті 70 днів і з'являлася у небі саме на Новий рік, який також співпадав з розливанням Нілу. Це було орієнтовно у середині липня.
У давньому Римі новий рік святкували також весною. Але є одне але. Довгий час римляни жили за десятимісячним календарем. Децембер – тобто десятий місяць – був останнім у році. Два додаткові місяці: на честь дволикого Януса – Януарій та бога підземного царства фебруаріса – з'явилися у 7 столітті до нашої ери. Реформував календар Юлій Цезар – тоді ж з'явився місяць на його честь – Джулай англійською, і 1 січня став новим роком.
Київська Русь з прийняттям Християнства і юліанського календаря почала відзначати новий рік 1 березня – це вважалося датою створення світу. Але з 13 століття православна церква змістила цю дату на вересень – згідно з рішенням Нікейського собору – мовляв, у цей день Ісус, відмовившись від спокус диявола, почав проповідувати Царство Господнє.
Власне, усі ці переноси ми можемо побачити нині під час відзначення Різдва та нового року. Наприклад, дідух – це про осіннє відзначення, після жнив. У знаменитому ж Щедрику співається про ластівку – нагадування про часи, коли новий рік був навесні.
Найвідоміша у світі колядка – український "Щедрик"
Грудень 2022–го. Нью–Йорк. У найвідомішому концертному залі світу Карнегі холі звучить найвідоміша у світі колядка – "Керол оф зе белс" або Щедрик. Так за океаном відзначають 100–річчя першого виконання Щедрика у США. Це сталося саме тут, у Карнегі–холі, а потім колядка помандрувала іншими штатами. Уже тоді американці гучно плескали, захоплювалися українською музикою, але плутали українців з росіянами.
"Шматочок старої росії прибув до Далласу в неділю під маркою Українського Національного Хору. Поки члени хору влаштовувались, очільник групи басів, Троїцький, поділився короткою інформацією стосовно хору та його батьківщини України. Зауваження цього чепурного малороса зводились до того, що члени його хору не росіяни, а українці. "Ваші газети називають нас росіянами, але вони помиляються", говорив він ламаною англійською, "Ми українці, хоча Совєти й урядують в нашій країні". "Америка дуже гарна і ми б хотіли нашу країну бачити на неї схожою. Сподіваємось, що одного дня ми знову матимемо власний Уряд і будемо подібні до вас". "The Dallas Morning News", 4 грудня 1922 року.
1 січня 1919 У молодому театрі відзначали ювілей Вороного. Присутній на заході Симон Петлюра побачив диригента Олександра Кошиця і у нього виникла несподівана ідея. Уже наступного дня, 2 січня – зустріч Симона Петлюри з Олександром Кошицем і композитором Кирилом Стеценком. Ідея неформального керівника держави – створити український хор і за його допомогою продемонструвати світу на Паризькій мирній конференції, що Україна – не росія.
"2 січня вони прийшли і обидва, хоча Олександр Кошиць так пише, що "дивлячись мені у вічі" Петлюра дав два тижні на організацію капели для закордонної подорожі", – розповідає історикиня Тіна Пересунько.
Звісно, двотижневий термін – це, щоб встигнути на початок мирної конференції – виявився нереальним. Лише через три тижні Петлюра проштовхнув через Директорію УНР закон про утворення Української Республіканської капели.
"Асигнувати в розпорядження Міністра Народної Освіти та Мистецтва з коштів Державної скарбниці один міліон сто сорок дві тисячі п'ятсот франків на видатки, зв'язані з подорожжю Капели до Парижу та інших країн Західної Європи, витрати яких переводяться згідно доданому до цього розпису". (Закон Української народної республіки про утворення Української республіканської капели, 24 січня 1919 року)
"Головна мета політична цієї закордонної подорожі – був виступ на Паризькій мирній конференції. І бюджет капели як я порахувала, мав складати, якщо один мільйон франків на сьогоднішні кошти перевести – то це 20 млн доларів, якщо я не помиляюся", – наголошує історикиня.
Заборона Різдва, Святого Миколая і навіть Нового року
Святий Миколай – реальний персонаж часів Римської імперії 3 століття. Його переслідували за християнство, а він – за легендами – допомагав дітям. У Середньовіччі Миколай став дуже популярним в Європі, а в день його народження почали дарувати подарунки дітям. Згодом церква спробувала перенести цю традицію на Різдво, але врешті батьки почали обдаровувати дітей двічі – і 6 грудня, і 25.
У Радянському союзі не було Різдва. Комуністи його вкрали, тобто заборонили, а за святкування могли кинути за ґрати. Головний символ свята – святий Миколай – теж був репресований. Врешті, Різдво замінили на новий рік, а Миколая – на Діда Мороза. Останній досі масово присутній у країнах колишнього СРСР – хоча переважно як анекдотичний персонаж. У відеоархівах у ролі Діда Мороза можна побачити навіть нинішнього президента України Володимира Зеленського.
Комуністи захопили владу у колишній Російській імперії в результаті перевороту у 1917 і одразу оголосили війну релігії, яку називали опіумом для народу.
"Головним нашим завданням є сприяння фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобонів", – мовилося в декреті Ради народних комісарів від 23 січня 1918 року.
Утім до пори до часу боротьба комуністів з релігією обмежувалася репресіями проти чільних представників церкви і захопленням церковних земель. Різдво ж залишалося святковим днем – і вихідним.
Усе змінилося наприкінці 20–х, коли одноосібно владу в СРСР захопив Йосип Сталін. Він – колишній студент семінарії – вирішив повністю викорінити церкву з суспільного життя. Вона та усі її атрибути мали бути знищені фізично. У 1929 був роблений цілком таємний циркуляр "Про заходи щодо посилення антирелігійної роботи". І його постулати почали втілюватися у життя. Зокрема зʼявилася начебто громадська організація Союз войовничих безбожників, яка знищувала церкви. Того ж 1929 року було внесено зміни до Конституції, якими вірних церкви та священників обмежували у правах.
А у 30–х служителів церкви почали масово кидати за ґрати. Під час великого терору арештовано понад 100 тисяч священнослужителів. Більшість – розстріляно. Під роздачу потрапило не лише Різдво, а й Новий рік. Обидва дні зробили робочими. У кінці 20–х заборонили навіть ялинку. Продавців очікував штраф – 100 рублів – гігантські гроші на той час.
Зміна тактики кремля
Владі чинили тихий, проте масовий опір. Тоді у Кремлі змінили тактику. Там вирішили здійснити заміну. Християнства на нову релігію – комуністичну. Де роль Бога виконував померлий, але вічно живий Ленін.
Те саме вирішили зробити і з Різдвом. Замінити старе буржуазне свято – новим, пролетарським новим роком. Капіталістичного ж святого Миколая мав замінити друг робітників пролетар Дід Мороз.
Головним ідеологом змін був звісно сам диктатор – спеціаліст з усіх питань Йосип Джугашвілі Сталін. Справжнім автором ідеї заміни Різдва на новий рік та самого Діда Мороза був маловідомий у світі функціонер комуністичної партії Павло Постишев з позивним Єрмак.
Постишев – уродженець Владимирської губернії росії. Син робітника, він не закінчив навіть початкової школи! Ймовірно, брак освіти й критичного мислення посприяли тому, що підліток приєднався до комуністичного руху на текстильній фабриці, де він працював.
У 1908-му юного Павла заарештовують. З 1917 року він серед керівників комуністичного повстання. У 23-му ревного функціонера вперше відправляють до України, де він шукав ворогів революції, щоб їх розстрілювати.
У 1932-му Сталін влаштував українським селянам, які повставали проти радянської влади, штучний голод – голодомор. Армія забирала у них зерно, яке продавали за кордон.
Утім у 1932-му з точки зору Сталіна загинуло недостатньо українців – "всього лише" 300 тисяч селян. Тож у 1933 з кремля в Україну відправили партійне підсилення – у тому числі Павла Постишева. Число вбитих голодом зросло – до 4 мільйонів.
Згодом саме Постишев реально став головним більшовиком в Україні у місяці найбільшої смертності від голоду. І ратував за радикальні та репресивні методи у процесі відбирання хліба в українських селян.
Улюбленою роботою Постишева було шукати шкідників у партії і місцевій владі. А хто шукає, той, як відомо, знаходить. На засіданнях комітету партії він допитувався в кожного – "скільки доносів на колег ви написали?!" У пошуку ворогів народу та фашистів він знаходив ворожі символи на шкільних зошитах, сірниках та навіть у ковбасі! Чим завинила ковбаса, спитаєте ви? Усе просто. Постишеву здалося, що в її розрізі проступає профіль комуніста Лева Троцького, який на той час уже став ворогом Сталіна.
Хто і навіщо вигадав Діда Мороза?
Зазіханням на вождя народів завинили й шкільні зошити. Постишев зауважив на них ворожу витівку: "Портрет товариша Сталіна проткнутий лінією, ніби ножем". Зошити вилучили з продажу. Сірники теж перестали продавати – бо на коробці Постишеву ввижалися японські каски. Але головне досягнення Постишева – Дід Мороз.
Хоча у Постишева майже не було освіти й по суті він був неграмотним, та на пропаганді знався. Уявіть собі Радянський Союз 30-х років. Не вистачає харчів, одягу, житла. Та всього не вистачає. Маховик репресій набирає обертів. Люди вічно голодні, обідрані і – зневірені.
Тут варто нагадати – в оригінальній комуністичній концепції пролетарі окремих свят не потребували. Як, до речі, і вихідних. Та саме в мракобісні 30–ті роки стає зрозуміло – потрібні радянські ритуали й свята, які би давали змученим людям розрядку. Грубо кажучи, гніт має чергуватися із якоюсь ілюзією полегшення. І саме тут під керівництвом Постишева повернулася спочатку новорічна ялинка, а потім – і Дід Мороз.
Наступник Сталіна Микита Хрущов у спогадах пише, що запровадити новорічні ялинки замість різдвяних Постишев запропонував Сталіну особисто. У 35–му в одній з газет підкореної більшовиками України з'являється невеличка стаття товариша Постишева, де він закликає комсомольців і піонер–працівників організувати святкові новорічні ялинки в школах і садочках:
"У дореволюційний час буржуазія завжди влаштовувала на Новий рік своїм дітям ялинку. Діти робітників із заздрістю через вікно підглядали на ялинку, яка блистіла різнокольоровими вогнями і дітей багачів, які веселилися навколо неї. Чому ми позбавляємо цього прекрасного задоволення дітей Радянської країни?".
Очевидно, це ретельно узгодили з усією партійною верхівкою. Бо наступного дня робітників відправляють в'язати мішки для подарунків, а в лісгоспах рубають ялинки. Так дерево перестало бути буржуазним і попівським. Товариш Постишев зустрів у столиці радянської України Харкові новий рік із першою офіційною ялинкою в СРСР. А в 37-му Дід Мороз та новорічна Ялинка перебралися у кремль.
Праобраз Діда Мороза – лихе божество холоду
В образі Діда Мороза комуністи чимало вкрали. Прообразом Діда Мороза був заборонений Святий Миколай. Ім'я ж Діду скомуніздили у давніх міфічних персонажів. Таких було достатньо, бо ж у росії справді буває збіса холодно.
Мороз, Морозко чи – тільки не смійтеся – Зюзя у дохристиянських віруваннях – лихе божество холоду, віхоли, криги. Такий злий старезний дід, який усе заморожує своїм подихом.
Спеціальна методичка з детально прописаним сценарієм запровадила веселого дідугана з білою бородою в шубі і з подарунками на новорічні свята в самий розпал репресій. Під час великого терору з 37 по 39 рік було репресовано 180 тисяч релігійних діячів, 110 тисяч – розстріляно.
Під репресії, до речі, потрапив і автор Діда Мороза. Постишева оголосили ворогом народу і стратили у 1939.
Але його дітище – Дід Мороз – процвітав. Нові Сталінські улюбленці – поети Сергій Міхалков і Лев Кассіль – написали сценарій першого новорічного свята, яке стало офіційним в СРСР. Їхній штучний Дід Мороз на багато років витіснив зі свідомості мас Різдво та Святого Миколая. А ще – був одним із ключових елементів нової радянської ідентичності, який стирав відмінності між республіками.
Політика заміщення Різдва та Святого Миколая Новим роком давала певні успіхи, проте в багатьох регіонах люди потайки продовжували святкувати Різдво. Як не старалися у кремлі, за 70 років вони так і не змогли повністю перемогти Різдво. Швидше, програв СРСР, який у 1991 розпався – саме напередодні Різдва.
Читайте також: Попри війни, пожежі та виклики: як відсвяткували Різдво у різних країнах світу
Дивіться також відео за темою:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.