1 грудня – річниця перших виборів президента України. За цей час відбулося 7 голосувань. Обрано 6 президентів. Один відбув два терміни, інший не досидів навіть одного. Далі – коротка історія українських уроків демократії.
На 1 грудня призначено референдум на підтримку незалежності України і одночасно – вибори президента. Починається серйозна політична боротьба.
1990-й – комуніст проти дисидента
До 1990 року в Україні – як і всьому радянському союзі – могла існувати лише одна партія – комуністична. Ще у 1989 як альтернатива був створений народний рух України за перебудову, скорочено – Рух. Потім виникають Українська республіканська партія, Демократична, ліберальна партії і партія Зелених. Майже кожна політсила висуває свого кандидата у президенти України. Утім одразу стає зрозуміло – головна боротьба буде між представником колишньої партійної номенклатури Леонідом Кравчуком – та дисидентом Вячеславом Чорноволом.
1 грудня відбувається референдум. За незалежність України голосують понад 90 відсотків громадян. У Криму – 54%, у Севастополі – 57. Першим президентом України обрано Леоніда Кравчука – понад 60 відсотків голосів. У Вячеслава Чорновола – 23.
Щойно стають відомими результати референдуму, як незалежну Україну починають визнавати інші країни. Першими були Польща та Канада.
Криза і вибори 1994-го
У 1993 починається найбільша в історії економічна криза. Українці знайомляться з страшним словом гіперінфляція. За рік вона становить 10 тисяч відсотків. Усі стають мільйонерами – але мільйонерами–жебраками. На цьому фоні вибухають масові протести. Шахтарі Донбасу раптово вимагають більшої інтеграції з росією і автономії для регіону. Під тиском протестів влада оголошує на 1994 рік дострокові вибори – парламентські та президентські.
"Спочатку були парламентські вибори, потім президентські. Парламентські відбулися в кілька турів. Вони, на мою думку, відбувалися цілий 94–ий рік. Вони відбувалися за мажоритарною системою", – розповідає політолог Андрій Дуда.
Ще не встигли охолонути пристрасті виборів парламентських, як почалися президентські. Вчорашній комуніст Леонід Кравчук – на прізвисько Хитрий лис – раптово перефарбувався у демократа–самостійника.
"Але виконавча влада, яка була представлена президентом Кравчуком і урядом комуністичним, вона керувалась не рішенням українського парламенту, а розпорядженням нового генерального секретаря, який тільки називався президентом України Кравчук. А це приймалося комуністами, як новий "гєнєральний сєкрєтарь",– пояснює український політик Юрій Костенко.
Його головний опонент на виборах – експрем'єр–міністр Леонід Кучма, якого ще називають представником так званого червоного директорату – раніше він очолював завод Південмаш.
Кучма не приховує – розраховує на підтримку проросійських сил і виступає за так зване відновлення економічних зв’язків з росією. Один з керівників його кампанії – відомий українофоб Дмитро Табачник.
На виборах переміг Леонід Кучма – завдяки голосам переважно східних областей. І саме у 94–му росія починає розігрувати поділ України на схід і захід. У хід ідуть історичні міфи, мовне питання, та що завгодно.
1999-й – боротьба нагадує роман Агати Крісті
1999 в Україні – рік президентських виборів. Боротьба нагадує роман Агати Крісті десять негренят. Першою слабкою ланкою став Павло Лазаренко. У лютому Верховна Рада дала згоду на притягнення експрем'єр до кримінальної відповідальності. Головний громадівець зник з радарів, а за кілька днів з'явився в аеропорту Нью-Йорка — з панамським паспортом у руках. Замість запрошеного політичного притулку Лазаренко отримав від влади США наручники і цілий букет звинувачень. Основне – відмивання сотень мільйонів, отриманих злочинним шляхом.
Вячеслав Чорновіл від участі у виборах фактично відмовлявся. Проте це не врятувало його від цькування у пресі. Та розколу Народного руху.
Рік 1999–й, березень. Вячеслав Чорновіл розпочинає поїздки регіонами України для повернення контролю над партією Народний рух України. І йому це вдається.
"І коли 23 березня прийшов до мене на мій День Народження і коли його запитали: " Славко, як справи у Русі, він сказав уже все позаду. Рух я зібрав докупи", – і це для них було страшно", – пригадує сестра В’ячеслава Валентина Чорновіл.
За 2 дні, 25 березня, повертаючись із однієї з таких поїздок, у Кіровоград, Вячеслав Чорновіл загинув. Автомобіль, в якому він їхав зіштовхнувся з КАМАЗОМ, що перегородив дорогу.
Леонід Кучма балотується на другий термін. Але його риторика кардинально змінюється. З проросійського політика перетворюється на патріота. Можливо, він уже почав писати свою книжку "Україна – не Росія".
"Але не дивлячись на очікування, що Леонід Кучма буде проросійським кандидатом, дуже швидко він відмовився від попередніх проросійських ініціатив", – зауважує політолог.
Секрет такого перевтілення простий. Кучма планує вийти до другого туру виборів з лідером комуністів Петром Симоненком і перемогти його, апелюючи до загрози державності. Врешті, так і сталося. Леонід Кучма вдруге став президентом України.
На виконання своїх передвиборчих обіцянок Леонід Кучма пропонує створити прозахідний уряд – на чолі з Віктором Ющенком. Віцепрем'єрка – Юлія Тимошенко. За короткий час уряду вдалося стабілізувати економіку. Але європейський курс протривав недовго.
2004-й – дійсно поворотні вибори в історії України
2004 рік – рік президентських виборів в Україні. Цього разу дійсно поворотних в історії. Віктор Ющенко – прозахідний кандидат, його опонент Віктор Янукович – відверто промосковський. Кремль навіть не приховував на кого робив ставку.
Головними технологами кампанії Януковича стають прислані з росії спеціалісти – знайомі Віктора Медведчука Марат Гелман та Гліб Павловський. Вони починають називати Ющенка нацистом, агентом Америки і розповсюджують від його імені фейкові карти з поділом України на три сорти. Мета цього – консолідувати виборців Сходу довкола начебто свого кандидата – російськомовного Віктора Януковича.
Утім головна проблема чинного прем’єр–міністра у тому, що він як слід не знає ні української, ні російської – а основна його мова феня – кримінальний жаргон. У своїй офіційній автобіографії Янукович величає себе "проффесором" – з помилкою, через 2 ф, допускає ще кілька граматичних помилок. Але найголовніше – стверджує, що він не судимий. Хоча вся країна знає – Янукович двічі сидів. Владна команда починає кампанію з реабілітації свого кандидата. Знаходять навіть тих, з ким "проффесор" кримінального світу разом пішов за ґрати.
Перша ходка Януковича – за розбій. Побили чоловіка і відібрали речі. Друга – більш загадкова: "Янукович був засуджений за те, що з засудженим Бубирем заподіяли тілесні ушкодження середньої тяжкості".
Чим ближче до виборів, тим більше загострюються пристрасті. За кандидатом Ющенком стежать. 5 вересня Ющенка отруїли діоксином. Вміст токсинів в його крові у тисячі разів перевищував норму. Обличчя політика було спотворене. Майже одразу – замах на Януковича. В Івано–Франківську прем’єр–міністра виводять з ладу звичайним яйцем.
Під час обидвох турів голосування спостерігачі фіксують численні фальсифікації. Наприклад, на окремих дільницях рідної для Януковича Донецької області явка виборців перевищує 100 відсотків.
Екзит–поли демонструють перемогу Віктора Ющенка. Однак Центральна виборча комісія оголошує переможцем Януковича. Уже наступного після голосування дня на Майдані Незалежності збираються десятки тисяч українців. Починається Помаранчева Революція.
Майдан Незалежності та Хрещатик стають осердям революції. Звезені потягами прихильники Януковича збираються на вокзалі.
Кремль вимагає від президента Кучми рішучих дій. На 7 день протестів стає відомо – внутрішні війська у повній боєготовності вирушили на Майдан. Готувалася "зачистка", яка могла перерости у кровопролиття. Проте мудрість взяла гору – штурм не відбувся.
"Під час Помаранчевої революції багато людей розуміли, що росія є наш ворог. Інтуїтивно, і з пам’яті історичної, а ця помаранчева верхівка вона абсолютно цього не сприймала. Вони розповідали про братні стосунки, забуваючи, що росія вела проти Ющенка кілька річну жорстку пропаганду. І звинувачувала його в нацизмі. Абсолютно ні про що. Де Ющенко із Сумщини, а де нацизм?", – наголошує історик Олександр Палій.
Врешті за посередництва міжнародних посередників досягнуто компромісу. Верховний суд визнає голосування сфальшованим. Призначається додаткове – так званий третій тур виборів, з додатковим контролем. Натомість представники опозиції та влади разом голосують за зміни до Конституції. У президента забирають більшість повноважень і Україна стає парламентсько–президентською державою.
26 грудня на повторному голосуванні прогнозовано перемагає Віктор Ющенко.
Останнє досягнення помаранчевої влади – суд над Сталіним і його поплічниками. 13 січня 2010–го українська феміда офіційно визнала Голодомор – геноцидом українського народу, вчиненим кремлівською верхівкою. 20 січня, уже програвши вибори, Ющенко ще встиг нагородити Степана Бандеру званням Герой України. На цьому перемоги закінчились – і почався реванш.
2010-й рік – реванш проросійських сил
У січні-лютому 2010–го в Україні пройшли президентські вибори. За результатами другого туру переміг Віктор Янукович.
"Здавалось, другий тур мав би привести до дуже таких несподіваних результатів. Могла повторитись ситуація, як було з Кравчуком і Кучмою, коли Кравчук виграв у першому турі, але програв у другому. Але склалося так, що з мінімальним відривом, у межах 2%, переміг Янукович" – пояснює політолог.
Уже під час інавгурації він порушив протокол – і самовдоволено сховав до кишені символічне президентське посвідчення. А двері парламенту спробували не пропустити його досередини – і у цьому побачили поганий знак для четвертого президента. Знаків буде ще багато – як і специфічних обмовок. Їх в народі назвуть янукізмами.
Відверто проросійський курс влади, відмова від європейського майбутнього, корупція, використання сили, безкарність – усе це спровокувало українців на масовий протест – Революцію Гідності.
2014-й – вибори фактично в умовах війни
Янукович злякався і втік до росії. Зрада президента і його втеча до росії у Конституції не передбачені. Попри цю колізію Верховна Рада обирає нового голову і водночас в.о. головнокомандувача – Олександра Турчинова. Та призначає вибори – фактично в умовах війни з росією. У першому ж турі перемагає Петро Порошенко.
2019-й – як прийшов до влади Зеленський
2019 – рік президентських виборів. Вже від самого початку перегонів стало зрозуміло – досвідчені політики, такі як Юлія Тимошенко або Анатолій Гриценко значно програють коміку та актору Зеленському, якого виборець асоціює з героєм серіалу "Слуга народу" – бідним та чесним вчителем Голобородьком.
Зеленський веде свою кампанію в основному у соцмережах. Виступає за все хороше і проти всього поганого. Обіцяє закінчити війну. Журналісти, утім, з’ясовують – у Зеленського кінобізнес в країні–агресорі росії. Той спочатку усе заперечує.
Врешті у першому турі перемагає Зеленський, слідом за ним – Порошенко. Перед другим туром заплановані дебати кандидатів, від яких Володимир Зеленський намагається ухилитися. Врешті пропонує провести їх не у телевізійній студії, а на стадіоні. Зеленський перетворює дебати кандидатів у шоу.
Врешті, у другому турі з результатом у 73 відсотки перемагає Володимир Зеленський.
Чергові вибори президента мали бути навесні 2024, але поки вони не відбулися – через російську агресію та воєнний стан. Віримо, що вони таки відбудуться у наступному 2025. І будуть справедливими та чесними. Бо попри все історія українських виборів – це історія нашої свободи. Права робити власний вибір, і навіть власні помилки. Тепер ще й розуміння, що за ці помилки треба нести відповідальність.
Незнання історії не звільняє від відповідальності!
Дивіться такожвідео за темою:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також слідкуйте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.