російська пропаганда віддавна малює образ чеченця обмеженим і бандитом. А віднедавна – соратником російського імперіалізму, який воює проти України. На жаль, до зміцнення такого образу додався і президент України. Утім цей образ далекий від реальності. На боці України воює кілька чеченських підрозділів. Воюють за "нашу і вашу свободу". Проти спільного ворога. 

Хто такі чеченці?

"Ми народилися в ту ніч, коли ощенилася вовчиця, вранці, під рев лева, нам дали імена", – такими словами починається гімн Чеченської республіки Ічкерія. І далі: Смерть або Свобода – одного з двох доб'ємося! Власне, слова гімну чітко пояснюють одного з 6 чеченських підрозділів, що воює в Україні проти російських окупантів.

"Я чеченець, борець за свободу, вийшов, щоб демонтувати систему російської федерації", – каже командир спецназу "Борз".

Тим не менше пояснювати, хто такі чеченці не просто треба, але й необхідно. Тому що  ворог, який впродовж декількох століть винищував народи Північного Кавказу, робив усе, аби знеславити їхні імена. 

"росіяни постійно прокручували по радіо, в газетах, інтерв'ю, зустрічах, що ми бойовики. Вони нас весь час називали бойовиками. Жодних бойовиків у нас ніколи не було, були бійці армії опору, добровольці, патріоти. А вони казали, що ми всіх вбиваємо, всіх ріжемо, все підриваємо", – розповідає командир батальйону ім. Шейха Мансура, Муслім Чеберлоєвський.

Початок російської експансії Кавказу

Негативні наративи були завжди. Від початку імперських завоювань росії на північному Кавказі. Як підтвердження, маємо спогади типового "освоювача" гірських аулів генерала Олексія Єрмолова. Пам'ятаєте слова російського Пушкіна: "Тремти Кавказ – іде Єрмолов"? Так це про нього, губернатора Тифліса, командувача російською армією на Кавказі, освіченого: міг вправно на світських бенкетах блиснути античним виразом. І спалив не одне чеченське поселення.

"Нижче за течією Терека живуть чеченці, найлютіші з розбійників, які нападають на лінію…Чечню можна справедливо назвати гніздом усіх розбійників", – писав російський генерал.

"Лінія", про яку згадує Єрмолов у своїх "Записках російського генерала" – це військові залоги, російські фортеці, які згодом перетворились у відомі міста Кавказу – Моздок, Кисловодськ, Грозний. До речі, перша російська фортеця побудована ще у 1567 і пов'язана з ім'ям Івана Грізного. Одіозний синовбивця у той час був одружений з черкеською принцесою і вже тоді хижо поглядав на Кавказ. 

"Він собі вбив у голову, що він претендує на монгольську спадщину, яка простягалась і на Кавказі, бо на Кавказі були зимові ставки монгольських ханів", – пояснює історик Олександр Галенко.

Експансію продовжили і Петро І і Катерина ІІ, та кульмінацією агресивної політики стали кінець 18 і 19 століття. Саме тоді Московія, попередньо зруйнувавши Козацьку Січ і підкоривши більш цивілізаційно розвинуту Гетьманщину, з новою силою пішла на Північний Кавказ. Горянам, аби дати достойну відсіч більш потужному ворогу, необхідно було зробити щось надзвичайне.

"Все почалося з того, що Шейх Мансур, іменем якого названо аеропорт в Грозному, був перший ісламський проповідник, який реалізував цю ідею. Він організував імамат", – зауважує експерт. 

ІМАМА́Т – інститут верховного керівництва в ісламі. Імам (з араб. – проводир) – голова мусульманської громади, наділений одночасно світською і духовною владою. 

Герой, який зміг об'єднати Кавказ проти росії 

Шейх Мансур був чеченцем. І він справді здійснив немислиме: зміг об'єднати різні народи Кавказу на священну війну – газават – проти росії. Сьогодні ім'ям Шейха Мансура названо не тільки аеропорт в Грозному, але й  чеченський батальйон добровольців, який воює в лавах ЗСУ проти російської імперії з 2014.

"Батальйон ми назвали у 2014–му році іменем Шейха Мансура, оскільки Шейх Мансур був у 1780 роках на північному Кавказі військовим, політичним та релігійним керівником усього Кавказу. Під його керівництвом воювали із царською росією.  Коли тодішня росія зрозуміла, що якщо не розбивати кавказців зсередини, то впоратися з ними буде складно. І після цього вони почали поділяти кавказців", – каже командир батальйону ім. Шейха Мансура, Муслім Чеберлоєвський.

В цілому тодішня царська росія, як і сучасна путінська, завжди філігранно грала на амбіціях і просувала до лідерства своїх кишенькових васалів. В такий спосіб вона розпорошила і пригодувала козацьку шляхту в Україні. Коли Петро І, а потім Катерина ІІ руйнували Січ, їм допомагали українські зрадники. І так само вона діяла на Північному Кавказі. І тоді і тепер. 

"На превеликий жаль, якась частина, це найхворіша наша тема, стали зрадниками. Нас тішить, що із значущих фігур ніхто не став. Ніхто не втік, усі стояли до кінця. Зрадниками стали ті люди, які біля них бігали, десь щось намагалися. Коли ми їх називаємо зрадниками, вони ще й ображаються", – каже Муслім Чеберлоєвський.

Російські імперці завжди мали нюх на подібних кадировців. А щодо методів, то їхня суть майже не змінилася впродовж останніх століть. 

"Корупція – це завжди працювало. Тому що роздавалися хабарі, в обмін на підданство. Звичайно, московська політика працювала ще й з огляду на роздрібненість Кавказу, який не був спокійним сам по собі, і намагаючись укладати одну партію проти інших", – зауважує історик.

Напочатку боротьба Шейха Мансура складалась успішно, однак сили були нерівні. 1891-го, після 6 років безперервних військових дій Шейх Мансур був розгромлений в Анапі російським генералом Іваном Гудовичем. Прикро визнавати, але Гудович був українцем і якраз належав до тієї прирученої козацької старшини, яка перейшла на службу царату. Імама етапували в глибину росії, до Шліссельбурзької фортеці.

Це древня похмура в'язниця на острові у витоці річки Нева, до якої кидали політичних ворогів російської імперії. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства там відбуде покару геніальний український математик Микола Гулак. Шейх Мансур після 3 років ув'язнення помер там від сухот. Ставлення в росії до військовополонених завжди було ганебним. І тоді і тепер.

Смерть першого імама Шейха Мансура не примирила північний Кавказ, священну війну проти царської росії продовжив дагестанець імам Шаміль.

Російський жорстокий терор проти чеченців

Кровопролитна війна, яка тривала півстоліття, буквально спустошила Північний Кавказ. Як це відбувалося можемо прочитати в "Записках російського генерала" Олексія Єрмолова. Попередньо він відзначився у жорстокому придушенні польського повстання під проводом Тадеуша Костюшка. А на Північному Кавказі зазнав "слави" справжнього шайтана.

"Поселення наказав я винищити, чудові сади вирубані вщент. Через річку Мартан зроблено гарну переправу та відкрито широку дорогу. На зворотному шляху спалені два селища Рошні. Багато інших приведені в покірність, і війська безперешкодно через Алхан-Юрт повернулися в фортецю Грізну".

Єрмолов був одним з тих російських полководців, чиї мундири по комір заляпані кров'ю. Його методи стануть класичними в російській колоніальній політиці. Не дивно, що під час російсько-чеченської війни у 1994-96 роках танки окупантів йшли на Грозний з написом "єрмолов".

"москва завжди покладалася на терор і території були її основним орієнтиром", – каже Олександр Галенко.

Тим часом простір, де Шаміль почував би себе в безпеці, зменшувався і зменшувався. Останній прихисток імама – гора Гуніб. 29 серпня 1859 року. Після тривалої облоги і боротьби не на життя, а на смерть, російська влада запропонувала  Шамілю скласти зброю в обмін на волю.

"Класичний приклад зради. Шаміль здався на умовах, що його відпустять в Мекку. Там залишалося ще 200 чоловік живих при ньому і йому обіцяли, що його відпустять, якщо він складе зброю. Але так не вийшло. Після того як він склав зброю, його затримали", - наголошує історик.

Звісно, росіяни слова не дотримали. Шаміль відправився не у священний хадж до Мекки, а в Калугу. Проте на відміну від Шейха Мансура, якого заморили у Шліссельбурзькій фортеці, Шамілю "оформили"  почесний полон. Призначили утримання з царської казни, подарували старовинний Коран і коштовну шаблю. Шаблю, кажуть, Шамілю подарував Олександр ІІ в українському містечку Чугуїв біля Харкова. Сьогодні і Чугуїв і Харків безперервно бомбардують російськими "кабами".

До речі, незадовго до смерті легендарний герой Кавказа жив у Києві. На розі Грушевського і Кріпосного провулків був будинок родини Шаміля. За переказами очевидців, імам цінував творчість Тараса Шевченка. Особливо поему "Кавказ". Цікаво, але доля і слава Шаміля не дає спокою сучасному путінському васалу дону Кадирову.

Об'єднання чеченців і українців: ворог у нас один

В період Кавказької війни 1817-1864 років полягло близько 70 відсотків чоловічого населення Чечні. Але до фінальної крапки у цій трагедії було ще далеко. Попереду народи Північного Кавказу чекали  злидні і депортації. Звісно, що втрати в російській армії теж були величезними. Але царат, як і майбутній червоний маршал Жуков, статистикою ніколи не переймалися. Тому що "рускіє баби єщьо нарожают". 

1917 рік – розпад російської імперії. Україна проводить у Києві з'їзд поневолених народів росії – щоб спільно боротися з російським імперіалізмом.

Проте ані Україна, ані Чечня не змогли добитися незалежності. Після короткого загравання у свободу народів починаються масові репресії – як проти українців, так і проти чеченців.

"Україна та Чечня, у нас багато спільного. В історії навіть. Ми далеко свою історію не знаємо, бо вона спотворилася. Радянський Союз, до нього російська імперія, вони спотворювали нашу історію. Наскільки ми знаємо часи голодомору, багато українців переїхали до Чечню. У мене сусіди були, бабусі, вони були українки. Під час голодомору переїхали", – розповідає командир спецназу "Борз".

Щоб приборкати Україну Сталін у 33-му виморив штучним голодом приблизно 4,5 мільйонів селян. Після цього територія, яка недавно була під владою УНР, вже не мала сили на будь-який  спротив. Лишень Західна Україна з початком Другої Світової зробила спробу вирватися з колоніальної неволі. І знову паралелі наших історій. 

"Тому що ворог у нас один. І ця система, яка нас намагається проковтнути, і ми боремося за свою свободу так, як і ви", – наголошує чеченець.

Коли українці боролися в УПА, у чеченців теж виник рух опору. Його лідером став Хасан Ісраїлов. Ба більше, в лавах УПА воювали представники різних національностей, в тому числі чеченці. Ворог про це знав і зафіксував у своїх зведеннях:

"У червні 1943 р. "Головна команда" УПА звернулася з відозвою до народів Кавказу, в якій закликає до організації національних партизанських загонів за погодженням з УПА для боротьби за "самостійні держави Кавказьких народів"(звернення направлено до 4 Управління НКДБ УРСР).

У листопаді 1943 УПА стала ініціатором Першої Конференції поневолених народів Східної Європи та Азії. Звичайно, підпільно. Зустріч з представниками різних народів, які воювали в лавах УПА, відбулась на Волині, в селі Будераж. Саме тоді, і зародилася ідея створити Антибільшовицький блок народів. Стратегічно, це були правильні кроки. Утім доля поки що була не на боці поневолених народів.

"Сочевиця": депортація чеченців й інгушів із рідних гір

1944 рік. москва. кремль. На засіданні політбюро вирішується доля чеченського народу. Йдеться про депортацію з Північного Кавказу усіх чеченців та інгушів, бо на думку Сталіна вони є зрадниками і колаборантами. Усі без винятку. Каменем спотикання був лише термін. Організувати масову депортацію після витіснення гітлерівської армії з території СРСР чи негайно? Йосип Джугашвілі наполіг, що негайно. 

"Кожен народ можна звинуватити в колаборації з іноземними завойовниками. Це не серйозно, але глибинні причини полягають в тому, що вони були конкурентами імперській владі в цьому регіоні, вони відзначалися своєю войовничістю і рішучістю. Сталінському режиму упокорення непокірних регіонів, таких, як Україна, Кавказ, Крим, було достатнім приводом для депортації", – переконує історик.

Один з найганебніших радянських злочинів – масова депортація чеченців та інгушів з рідних гір – увійшов до історії під невибагливою назвою "Сочевиця". Насильним вигнанням сотень тисяч людей керував особисто Лаврентій Берія. Спецоперація розпочалася наприкінці лютого.

"Товаришу Сталіну. Сьогодні 23 лютого на світанку почали операцію з виселення чеченців та інгушів. Виселення проходить нормально. Ситуацій, котрі заслуговують уваги, немає. Було 6 спроб до опору окремими особами, які зупинені арештом або зброєю", – Берія рапортує холодним канциляристським стилем, який відповідає не лише погодним умовам зими 1944, але й маскує масові вбивства.

На думку істориків, очільник НКВС віддав усне розпорядження, аби людей, яких неможливо було депортувати через хуртовину у горах, знищити на місці. Наказ виконали. Це сталося у високогірному аулі Хайбах. Тоді сотні людей загнали в конюшню і підпалили. Тих, хто намагалися вирватись із смертельного полум'я – розстрілювали. Керував операцією комісар держбезпеки третього рангу Гвішіані. Грузин, як і Сталін та Берія.

Втім, національність або інородність  для російської, а згодом радянської імперії не мала значення. Значення мала тільки імперія.  

"Її не цікавило нічого іншого: або ви асимілюєтесь, або вас знищують", – наголошує Олександр Галенко. 

29 лютого операцію "Сочевиця" було завершено. Берія рапортував, що всього виселено і завантажено у залізничні вагони 478 479 людей, з них 91 230 інгушів та 387 229 чеченців. Ось така імперська арифметика.

"Якась уявна небезпека, і в тому числі історична пам'ять про найдовшу завойовницьку війну російської імперії. Все це псує імідж історичної пам'яті нової імперії. І це була одна із ключових причин, чому чеченців виселили", – зазначив історик.

7 березня 1944 президія Верховної Ради СРСР прийняла указ про ліквідацію Чечено-Інгуської АРСР, а також про адміністративне підпорядкування території. Власне, у цілого народу, поки він був ще в дорозі до останніх точок призначення в Киргизії та Казахстані, вкрали Батьківщину. Далі вкрадену землю поділили на трьох: частина відійшла Грузії, інші  – Дагестану та Осетії.

Після цього чеченців та інгушів, як й українців, кримських татар та інших поневолених народів, чекав важкий і довгий шлях повернення додому. Цей шлях триває донині. Так само, як і війна з російською імперією. Тільки театр бойових дій тепер не на Північному Кавказі, а в Україні.

Незнання історії не звільняє від відповідальності!

Читайте також: кремль не збирається домовлятися: уроки історії, які не варто забувати – "Машина часу" 

Дивіться також відео за темою: 

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.