"Розстріляне відродження": роковини знищення інтелектуального фонду нації – перелік жертв

Курбас, Куліш YouTube /
Загалом в один день, за рішенням несудових органів, було страчено 134 представники української інтелігенції – цвіт нації

3 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох було розстріляно геніального режисера Леся Курбаса, драматурга Миколу Куліша, літераторів Миколу Зерова, Мирослава Ірчана, Григорія Епіка, Павла Филиповича, Валер’яна Підмогильного, Михайла Ялового, міністра освіти УНР Антона Крушельницького, академіків Матвія Яворського та Степана Рудницького й інших визначних українців. Загалом в один день, за рішенням несудових органів, було страчено 134 представники української інтелігенції – цвіт нації. Вбивства були присвячені 20-ій річниці жовтневої революції.

У період із 27 жовтня до 4 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох совєцька влада розстріляла 290 українців. Серед них були вчені, культурні, державні діячі, священнослужителі. Через це Сандармох називають "українською Голгофою", або місцем загибелі "розстріляного відродження."

Розстрілювали українську інтелігенцію 1930-их років НКВДист Михайло Матвєєв зі своїм помічником. Вони розстрілювали "Соловецький етап". Це 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення. Михайло Матвєєв – основний виконавець розстрілів – був нагороджений орденом Червоної Зірки "за успішну боротьбу з контрреволюцією". Розстріли повинні були проводитись у суровій таємниці, проте відбувся "витік інформації".

Загалом же за 15 місяців масового терору в 1937-38 роках в СРСР було ув’язнено чи депортовано понад 2 мільйони людей, з них 682 тисячі розстріляно. В Україні було знищено всіх, хто міг розвивати національну культуру чи бодай теоретично чинити опір режиму, і кого не встигли знищити під час війни 1917-22 років, репресій 1930 і наступних років і геноциду 1932-33.

Розстріляне відродження
Розстріляне відродженнявідкриті джерела

Видатні представники українських політичних, військових, інженерних, наукових, селянських та мистецьких кіл створювали нові течії в образотворчому мистецтві, літературі, кіно, театрі. Більшість із них мали гарну освіту, дехто знав багато мов, і всі вони займалися самоосвітою. Вони намагались використати будь-яку можливість ознайомитися зі світовою культурою і творили своє видатне, висловлювали свою думку. Але кому це тоді треба було? На думку Сталіна та його прибічників, уже цим вони могли завдати шкоди "робітничо-селянській" державі.

Великий терор – державна таємниця росії

Долі вбитих під час сталінського Великого терору у 1937–1938 роках тривалий час були державною таємницею. Спочатку близьким заарештованих відповідали, що вони "не числяться" у цій в'язниці чи органі НКВС. З 1939 року рідним повідомляли про нібито вирок на "10 років без права листування", а з кінця 1945 року – про смерть в ув'язненні з природних причин. 

1963 року влада дозволила у відповідь на запити повідомляти про розстріли засуджених "трійками" та "двійками", але тільки якщо раніше рідним не видавалися фальшиві довідки про смерть. І лише з 1988 року це обмеження зняли. Однак точні місця вбивств та поховань були і залишаються державною таємницею. Навіть в актах про виконання вироку вони, зазвичай, не вказувалися.

Як відомо, наприкінці 1980-х почали виникати пошукові загони місць поховань. Їх утворювали родичі, історики, краєзнавці та журналісти. У 1990 році виникло товариство "Меморіал", очільник якого склав списки страт Великого терору в Карелії за вироками карельської "трійки", московської "двійки" по Карелії та "особливої трійки" Карелії задля вершення "національних" операцій. У цих таблицях вперше позначено приблизні області розстрілів, які зазначено у звітах про виконання вироків. За цими даними, 3479 людей убито в районі Медвежої Гори.  В одному з актів щодо виконання вироків, винесених на першому засіданні "трійки" щодо Карельської АРСР 7 серпня 1937 року, виявлено вказівку про поховання "в 500 метрах південно-західної сторони від Челбінського тракту за 10 км від станції Медгори". Однак пошуки в районі вказаного місця не мали успіху.

1994 року виявили копії протоколів № 81–85, 134, 198, 199, 303 особливої "трійки" по Ленінградській області, з котрих стало ясно, що операція з масового знищення в'язнів пройшла в три щаблі: 1111 осіб розстріляно з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року, 509 – з 8 по 10 грудня, 198 – не пізніше за 20 лютого 1938 року. 

Відомо, що кат Матвєєв 1938 року був заарештований і засуджений, і це пов'язано з розстрілом соловецьких в'язнів. З цієї справи дослідники дізналися, що вбивстьва відбувалися за 16 кілометрів від селища Медвежа Гора "у звичайному місці виконання вироків над ув'язненими Білбалтлагу".

За підсумками цього відкриття восени 1996 петербурзький "Меморіал" став готувати пошукову експедицію. Зрештою журналістка і краєзнавець Надія Єрмолович з'ясувала, що дійсно, згідно з низкою оповідань місцевих жителів, у районі занедбаного піщаного кар'єру між Піндушами і Повенцем за сталінських часів було місце масових розстрілів. 

1 липня 1996 року експедиція розпочала шурфування передбачуваного місця поховання у старій частині кар'єру. Однак усі виконані проби ґрунту дали негативний результат, не показавши порушення ґрунтових шарів. Вирішили перевірити весь периметр кар'єру. За 500 метрів від кар'єру в сосновому борі було виявлено місце з безліччю своєрідних квадратних просідань ґрунту розміром 4 на 4 метри та приблизно 20 см завглибшки. Під час розкопки на новому місці на глибині 2 метрів виявили людські останки. Після цього дослідники викликали представників місцевої прокуратури і склали заяву про виявлення масового поховання страчених із проханням порушити з цього приводу кримінальну справу. Судово-медичне обстеження встановило, що давність останків становить понад 50 років, а вбивство сталося шляхом пострілу в потилицю. Проте зрештою прокуратура в порушенні кримінальної справи відмовила, пославшись на давність.

Місце розстрілу назвали Сандормох – так на старих картах називався занедбаний хутір, що лежав поблизу. У наступні дні пошукових робіт виявили й промаркували 150 розстрільних ям (згодом їхня кількість зросла до 236), а також позначили межі місцини поховання. При цьому навколо неї виявили кругову дорогу, на якій, імовірно, розставлялися конвой і охорона під час убивств.

Поіменний перелік жерт

Список відомих імен українців та осіб, які мали українське походження, відбували покарання в Соловках та були розстріляні у період 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох:

1. Альвайль Зігурда Адольфович, німець, що народився на Галичині. Професор Одеського інституту інженерів зв'язку.
2. Атаманюк-Яблуненко Василь Іванович, поет.
3. Баб'як Василь Васильович, викладач садово-декоративного технікуму, геолог Донбаського водного тресту.
4. Бадан-Яворенко (Бадан) Олександр Іванович, у роки еміграції був секретарем голови Директорії Винниченка, вчений секретар Наркомосу в 1927-1930 рр., професор Комуністичного університету ім. Артема.
5. Балаш Йосип Іванович,  селянин.
6. Баран Михайло Лукич, був зав. управління науки Наркомосу УСРР, викладач ряду ВНЗ, з 1932 р. директор НДІ літературознавства ім. Т. Шевченка.
7. Баранник Михайло Сидорович, проректор і доцент радянського права ВКСХУ ім. Сталіна.
8. Барбар Аркадій Олексійович, віце-директор медичного департаменту Міністерства народного здоров'я при гетьмані П. Скоропадському, директор департаменту того ж міністерства при Директорії, ст. асистент Київського медичного інституту з 1924 р.
9. Барг Йосип Якович, економіст.
10. Бардашевский Федір Васильович, вчитель.
11. Бенедик Антон Наумович, вчитель.
12. Бечаснов Василь Васильович, контррозвідник штабу Врангеля.
13. Бистрий Яків Єремійович, колишній офіцер петлюрівської армії, хлібороб.
14. Білий Михайло Іванович, технічний редактор газети "Заготiвля та експорт" Наркомзовнішторгу УСРР.
15. Білий Михайло Степанович, службовець.
16. Бовсунівський Петро Федорович, історик-економіст, викладач Планово-статистичного технікуму.
17. Бойко Іван Іванович, старший агроном "Українського плодоовочтрактороцентру".
18. Бондаренко Петро Степанович, працював інструктором районної каси взаємодопомоги.
19. Бондаренко Семен Прокопович (Бухарін Федір Андрійович), токар, робітник заводу "Російський Провіданс" у м. Маріуполь.
20. Борець Олександр Михейович (у протоколі Особливої трійки – Ворець), бурильник-прохідник, десятник сантехнадзору рудника ім. Чубаря (Криворіжжя).
21. Бромберг Михайло (Меєр) Давидович, робітник.
22. Будницький Данило Зельманович, заступник директора Фізико-технічного інституту (ЛФТІ) в 1932–1935 рр., інженер-фізик заводу "Ілліч".
23. Ваврин Олександр Йосипович, селянин.
24. Вайсберг Йосип Абрамович, історик-філософ, професор, ст. викладач Військово-медичної академії, батальйонний комісар.
25. Вангенгейм Олексій Феодосійович (у протоколі Особливої трійки Федосійович), професор, заступник голови Центрального бюро краєзнавства в 1920–1931 рр., дійсний член Головної геофізичної обсерваторії (м. Ленінград), керівник Єдиної гідрометеорологічної служби СРСР.
26. Вальда-Фарановський Олександр Казимирович (у протоколі Особливої трійки Вальда -Франовський), агроном, зав. сектору Всеукраїнського коопхарчоб’єднання.
27. Верещак Тимофій Якович, робітник.
28. Вікул Сергій Павлович, зав. сектору праць марксизму-ленінізму "Партвидаву" ЦК КП(б)У.
29. Вінницький Тарас Іванович (він же Кюнц Франц Михайлович), зав. навчальної частини робітфаку при Енергоінституті.
30. Вовк Степан Петрович, викладач хімії.
31. Вовкотруб Семен Петрович, помічник машиніста заводу "Більшовик".
32. Войтюк Яків Семенович, викладач соціально-економічних наук у Медичному і Кооперативному інститутах.
33. Волгай Василь Костянтинович, асистент з курсу історії народів СРСР у Вологодському педінституті в 1934–1935 рр.
34. Волков Василь Митрофанович, науковий працівник Української Академії наук (за іншими даними – начальник Управління держзабезпечення Наркомсоцзабезу УСРР).
35. Волков Георгій Федорович, пенсіонер, екскурсовод Товариства політкаторжан і засланців.
36. Волох Омелян Іванович (у протоколі Особливої трійки Волок), голова Українського бюро Союзу шоферів, студент 1-го курсу архітектурного інституту.
37. Волошин Павло Петрович, відповідальний секретар ЦК МОДР БСРР, помічник директорії Білоруської державної бібліотеки.
38. Вольфсон Ной Бенціанович, культпрацівник (за іншими даними – економіст-плановик).
39. Вороний Марко Миколайович (Марко Вороний), 1904 р. н., народився у м. Чернігів, українець, із дворян, навчався в Муздрамінституті та інституті Народного господарства, поет (псевдонім Антіох), член Спілки радянських письменників.
40. Ганджа Олексій Миколайович, директор картограм. (У 1921–1926 рр. перебував за кордоном, в СРСР прибув з Польщі).
41. Гарбуз Антон Микитович, професор Машинобудівного інституту, аспірант Інституту сходознавства.
42. Глейх Григорій Давидович, культпрацівник.
43. Глузман Пінхус Гершович, професор історії ВКП(б) Дніпропетровського університету.
44. Глущенко Тимофій Гнатович, голова Комісії із закупівлі в Америці пароплавів для Радторгфлоту.
45. Гончаренко Федір Максимович, колишній жандарм, колишній есер, колишній член КП(б)У, тесля.
46. Гаусман Тадеуш Морісовіч (Горінський Осип Карлович),інженер-конструктор заводу ім. Марті.
47. Гоца Василь Пилипович, філософ, професор української літератури, директор Інституту народної освіти.
48. Григорович Дмитро Артемович, агроном-плановик контори "Центроплодоовоч".
49. Гройсман Леонід (Авраам) Ісаакович, колишній член ВКП(б), мельник.
50. Грушевський Сергій Григорович, професор, історик. повернувся з еміграції в 1931 р., (небіж історика М. С. Грушевського).
51. Гумецький Федір Михайлович, службовець.
52. Гуцуляк Семен Юрійович, директор радгоспу Свинартресту в с. Онуфріївка Харківської обл.
53. Демчук Петро Іванович, юрист, професор, керівник кафедри діалектичного матеріалізму Комуністичного інституту радянського будівництва і права.
54. Дідушок (Дідушек) Василь Федорович, колишній співробітник Розвідуправління Генштабу РККА. 
55. Дідушок (Дідушек) Володимир Федорович, відповідальний секретар ревізійної комісії дорожнього комітету Управління Південно-Західної залізниці.
56. Дідушок-Гельмер (Дідушек-Гельмер) Петро Федорович, один з організаторів українських січових стрільців, колишній член СДП Австрії, колишній член КП(б)У, економіст, начальник іноземного відділу Головного управління ЦПФ СРСР.
57. Дорожний-Міненко Іван Дмитрович,  доцент, завідувач кафедри літератури й мови Педінституту.
58. Дудкевич Казимир Іванович, аспірант-кінорежисер "Союзкіно".
59. Дятлів Петро Юрійович, професор інституту Комунального господарства.
60. Емдіна Белла Ізраїлівна, економіст-трудовик проектного бюро Наркоммісцпрому.
61. Епік Григорій Данилович, літератор, головний редактор видавництва "Червоний шлях".
62. Ерстенюк Микола Васильович, юрист, референт-стенограф наркома освіти УСРР.
63. Желєзняк Порфирій Омелянович, селянин-одноосібник. Учасник повстання в 1920–1921 рр.
64. Загоруйко Федір Дорофійович (він же Загоруй Федір Єрофійович), інженер будівництва Володарського мосту.
65. Замислов Петро Кузьмич, економіст, працівник контори "Союздрук".
66. Запорований Степан Гаврилович, агроном, студент Лінгвістичного інституту.
67. Зеров Микола Костянтинович (Микола Зеров), 1890 р. н., народився у м. Зіньків Полтавської губернії, українець, літературознавець, поет, перекладач, професор Київського університету.
68. Зєвін Зіновій Давидович, інженер-технолог.
69. Іллінський Павло Васильович, працював інженером тракторного заводу (ХТЗ).
70. Ільницький Володимир Володимирович (він же Телеп’янович Йосип Іванович), заввідділу постачання НДІ педагогіки УСРР.
71. Ірчан Мирослав Дмитрович (Баб’юк Андрій Дмитрович, Мирослав Ірчан), літератор, відповідальний редактор журналу "Захiдна Україна".
72. Карпінський Йосип Станіславович, священик з 1913 р., служив в українських парафіях, настоятель Махновського приходу з 1921 р.
73. Качанюк Михайло Адамович, літератор-критик, референт Всеукраїнського комітету драматургії.
74. Кереказо Костянтин Іванович (Юрченко Андрій Григорович), машиніст, старшина ВМФ.
75. Кімарський Олександр Хомич, інженер з технормування Управління театрального будівництва.
76. Кириленко Тарас Андрійович, водій.
77. Кишан (за ін. даними Кишон) Петро Васильович, колгоспник, служив червоноармійцем військ НКВС у м. Тифліс (Грузія).
78. Клименко Володимир Миколайович, хлібороб. Заарештований як "член керівної п'ятірки Попільнянсько-Фастівської.
79. Клосс Михайло Миколайович, прядильник фабрики "Червона нитка".
80. Клюковський Рафаїл Петрович, селянин.
81. Книшек Олексій Михайлович (у протоколі особливої трійки Книшик), пом. начальника охорони кооперативів при промисловій міліції.
82. Ковальський Йосип Антонович, викладав у меліоративному технікумі в Києві. З 1928 р. католицький священик (таємно висвячений у храмі св. Катерини в Ленінграді), служив у Фастові
83. Ковальчук Григорій Іванович, агроном-зоотехнік райколгоспферми.
84. Ковальчук Кирило Іванович, курсант школи ВЦВК.
85. Ковальчук Яків Єфремович, письменник, журналіст.
86. Коган Лев Мойсейович, директор Утилькомбінату.
87. Козловський Борис Григорович, зав. масовою роботою Будинку техніки водного транспорту (директор Музею водного транспорту).
88. Козоріз (Козоріс) Михайло Кирилович (Кірович), книгознавець, науковий співробітник ВУАН, діяч у літературному об’єднанні "Західна Україна".
89. Коник Климентій Йосифович, економіст, директор Житомирського інституту народної освіти, керівник сектору планування науки Держплану УСРР.
90. Корбутяк Василь Юлійович (Юрійович), завідувач Граківської агрохімічної бази НДІ хімії.
91. Коренковський Павло Лук'янович (Лукич), асистент Медінституту.
92. Корзун Ілля Тихонович, працював на Дніпробуді. Намагався перейти кордон з Польщею.
93. Корсовецький Ілля Олександрович, сільський вчитель.
94. Косар-Заячківський Мирон Титович, у минулому санітарний унтер-офіцер, колишній член КП(б)У і член Політбюро ЦК КПЗУ.
95. Котляревський Григорій Порфирович, колишній заступник начальника Політвідділу Чорноморського флоту.
96. Кошкарев Микола Павлович (Кошкань Макар Павлович), колишній член ВКП(б).
97. Кривенко-Матиєнко Петро Михайлович, журналіст, директор видавництва "Західна Україна".
98. Крушельницький Антін Владиславович, літератор, співробітник "Української радянської енциклопедії". (Міністр освіти УНР, після 1919 р. жив у Відні, в 1925 р. повернувся в м. Львів, у 1932 р. приїхав із сім'єю в УСРР.)
99. Крушельницький Богдан Антонович, агроном, вчитель 1-ої Ольшанської середньої школи і викладач Райколгоспшколи.
100. Крушельницький Остап Антонович, викладач німецької мови в Інституті променергетики.
101. Кубрак Йосип Микитович, помічник технічного керівника у видавництві.
102. Кузняк Микола Григорович, директор Інституту профосвіти, професор, проживав: м. Маріуполь. (У СРСР прибув 1924 р., працював науковим співробітником і директором бібліотеки Українського інституту марксизму-ленінізму).
103. Кузьменко Тимофій Тарасович, завкафедри Інституту червоної професури і Комуністичного університету ім. Артема; науковець Українського інституту марксизму-ленінізму.
104. Куліш Микола Гурович (Микола Куліш), 1892 р. н., народився в с. Чаплинка Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині – територія Херсонської області), українець, член КП(б)У в 1919–1934 рр., драматург.
105. Курбас Олександр Степанович (Лесь Курбас), 1887 р. н., народився в м. Самбір (Галичина), українець, із сім'ї актора, колишній член партії соціал-демократів, закінчив історико-філософський факультет Львівського університету, керівник Молодого театру в 1917–1922 рр. (м. Київ), організатор і керівник театру "Березіль" до 5 жовтня 1933 р., народний артист УСРР. З грудня 1933 р. постановник Малого театру і Єврейського театру в москві.
106. Кухаренко Микола Олександрович, службовець.
107. Кушніренко Павло Сильвестрович,  викладач сільськогосподарського технікуму. Притягувався у справі "Трудової селянської партії". У 1931 р. звинувачений в участі в контрреволюційній організації.
108. Ландман Ісаак Якович, начальник відділу обліку і статистики Управління Південно-західної залізниці.
109. Лівий Іван Кирилович, юрист обласної контори "Хаторг", працівник Інституту радянського будівництва і права.
110. Лозинський Михайло Михайлович, член Галицького уряду в 1918–1919 рр., професор міжнародного права Українського вольного університету (м. Прага) в 1921–1927 рр. У СРСР прибув в 1927 р., професор Інституту радянського будівництва і права.
111. Люкач ( Лукач, Лукаш) Ян Григорович, ксьондз з 1916 р., служив в українських приходах.
112. Мазуренко Юрій Петрович, начальник планово-фінансового сектору Наркомунгоспу УСРР, професор Інституту народного господарства, голова Харківського наукового товариства при ВУАН.
113. Мазуров Стефан Єфремович, бурильник шахти № 4 Сорокинського рудоуправління (Донбас).
114. Максимюк Юзеф Григорович (він же: Гопкало Микола Федорович), студент Всеукраїнського комуністичного сільгоспінституту ім. Артема, член КПЗУ в 1929–1932 роках.
115. Мандель Мойсей Ісаакович,  журналіст. Перебував в ув'язненні в Польщі. У СРСР з 1932 р., заступник завідувача іноземного відділу редакції центрального органу КП(б)У "Комунiст".
116. Марченко Григорій Дмитрович, студент Московського державного університету, перед арештом – агент охорони 7-го залізничного полку Наркомату шляхів сполучення.
117. Масаков-Чермуш Ісаак Генріхович, майстер цеху швейної фабрики в Харкові.
118. Машкевич Юрій Миколайович, священик, бухгалтер радіотехнічного вузла.
119. Огороднік Пилип Назарович, садівник Робкоопу.
120. Озерський Юрій Іванович, голова "Головнауки" УСРР, голова Держвидаву УСРР, викладач Інституту народної освіти.
121. Олійник Василь Онуфрійович, секретар голови Раднаркому УСРР Любченка, викладач Інституту червоної професури, науковий співробітник і аспірант Інституту історії ВУАМЛІН.
122. Олійник Йосиф Михайлович, колгоспник.
123. Павлас Антон Васильович,  селянин-одноосібник.
124. Павлов Михайло Романович, економіст, професор, заст. начальника Управління народно – господарського обліку УСРР.
125. Павлушков Микола Петрович, науковий співробітник ВУАН.
126. Паламарчук Олексій Тимофійович, артист Всеукраїнського будинку Червоної армії.
127. Панів Андрій Степанович, літератор, викладач Інституту народної освіти, співробітник Інституту ім. Тараса Шевченка.
128. Пасевич Сергій Іванович, у 1927 р.  висланий на Урал, працював завідувачем райміськгоспу в м. Ірбіт.
129. Петренко-Самойленко Микола Трохимович, перекладач при Відділі публікацій законів Наркомюсту УСРР.
130. Петров Іван Петрович, голова Нікопольського райвиконкому,.
131. Петровський (Пиха) Йосип Карлович, машиніст парової машини Торф'яного товариства.
132. Печенюк Іван Петрович, водій машини 3-го мехполку в м. Бердичів.
133. Пилипенко Борис Кузьмич, науковий працівник Всеукраїнського історичного музею ім. Тараса Шевченка.
134. Підгаєцький Володимир Якович, психіатр, фахівець з гігієни праці, професор Київського медичного інституту, член президії медичної секції ВУАН.
135. Піддубний-Толмачов Григорій Федорович, заступник директора з фінчастини видавництва ЛiМ ("Література i мистецтво") до 1932 р.
136. Підмогильний Валер’ян Петрович, 1901 р. н., народився в с. Чаплі Катеринославської губернії, українець, безпартійний, прозаїк, перекладач у видавництві ЛiМ ("Література i мистецтво").
137. Плюндрас Прокіп Васильович, технічний керівник видавництва "Рух".
138. Поліщук Валер’ян Львович, літератор, редактор журналу "Авангард".
139. Поліщук Клим Лаврентійович, літератор, редактор Держвидаву України.
140. Полоз Михайло Миколайович, голова Комітету охорони пам'ятників природи і нарком фінансів УСРР, заступник голови Бюджетної комісії ЦВК СРСР.
141. Поляк Марк Самійлович, начальник навчально-методичного сектору Хіміко-технологічного інституту.
142. Попович Степан Миколайович,  інженер-економіст, помічник редактора економічного відділу Партвидаву ЦК КП(б)У.
143. Приступа Петро Іванович, завсектору кадрів Інституту народного господарства, студент 2-го курсу Інституту радянського будівництва і права.
144. Прохорець Олександр Григорович, колишній студент Планового інституту.
145. Пух-Гринчук Григорій Прокопович, агроном-машинознавець, працював у МТС м. Ашхабад, потім проживав у Персії.
146. Репа Тимофій Іванович, співробітник повпредства СРСР у Варшаві в 1922–1927 рр., перед арештом – начальник облліту.
147. Решал Арон Соломонович, директор Всеукраїнського курортного тресту.
148. Решал Ізраїль Соломонович, помічник уповноваженого НКВД.
149.Ричич Олексій Мойсейович, рядовий Червоної армії в 1927–1931 роках, до арешту – слюсар МТС.
150. Ровинський Дмитро Демидович (Деомидович), актор і режисер, працював у театрах Києва, Харкова, Полтави, Дніпропетровська, організатор і директор державного українського театру "Жовтень".
151. Рублевський Олексій Денисович, голова Київського міськкому Спілки письменників УСРР.
152.Рудницький Степан Львович, 1877 р. н., народився в м. Перемишль (Галичина), українець, учений-географ, викладач Львівського, Віденського, Празького вільного українського університетів. У СРСР з 1926 р. Засновник і директор Інституту географії і картографії, академік ВУАН.
153. Садовський Геннадій Леонідович, колишній військовий комендант Житомира, учитель.
154. Сакало Олексій Григорович, слюсар Полтавського паровозоремонтного заводу. У 1925 і 1932 рр. притягався до відповідальності за "контрреволюційну троцькістську діяльність".
155. Самборський Юрій Якович, консультант Постійного представництва УСРР.
156. Сапега Савер’ян Сергійович, десятник-будівельник тракторного заводу (ХТЗ).
157. Сарван Олексій Григорович, заступник директора Інституту радянського будівництва та права.
158. Семенчук Василь Спиридонович, колишній заступник начальника міськзеленбуду, технік-будівельник Свердловського райтресту.
159. Середа Семен Митрофанович, викладач сільгосптехнікуму.
160. Сіяк Іван Михайлович, професор, директор Лінгвістичного інституту.
161. Сіяк Микола Михайлович, доцент, викладач німецької мови в Інституті комуністичної освіти.
162. Синяєв Василь Петрович,технічний керівник облуправління мір і ваги.
163. Сірко Василь Петрович, секретар Криворізького міськкому, член бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У.
164. Скубко Борис Тихонович, службовець.
165. Слісаренко Олексій Андрійович (Олекса Слісаренко), агроном, літератор.
166. Слюсар Григорій Іванович, уповноважений тресту "Союзмолоко".
167. Солодуб Петро Кирилович, доцент Політехнічного інституту і член президії Горплану в Ленінграді. З 1931 р. начальник сектору складання п’ятирічного плану важкої промисловості Держплану СРСР.
168. Стасюк Петро Іванович, вчитель і кооператор.
169. Стрєльцов Микола Костянтинович, газетяр, член Харківського колективу письменників.
170. Ступаченко Павло Євгенович, тесляр, працював у сільському господарстві.
171. Сугак Іван Микитович (варіант прізвища: Сугак-Сугаков), службовець.
172. Тимецький Петро Дмитрович, журналіст-редактор, колишній політичний редактор і уповноважений Головліту Наркомосу УСРР, викладач німецької мови комсомольських шкіл заводу "Серп і молот" і Авіаційного інституту.
173. Тимошенко Авксентій Захарович, службовець.
174. Тихонов Тимофій Іванович, технічний керівник артілі Лаборпромет Ленкультпромсоюзу.
175. Трохименко Микола Федотович, філолог, науковий працівник Інституту мовознавства, завсектору ВУАН.
176. Туз Іван Андрійович, економіст, завідувач виробництва фабрики наочних посібників.
177. Тур-Запоренюк Іван Петрович, працівник повпредства УСРР у Празі, заступник уповноваженого Народного комісаріату закордонних справ УСРР.
178. Турська Олена Федорівна, адвокат Юридичної консультації.
179. Тютюнник Микола Антонович, спеціаліст з лісового господарства, колишній кандидат у члени КП(б)У, старший референт сектору економіки праці і кадрів Укрлісгоспу.
180. Фарина Петро Дем’янович, завідувач соціально-побутової групи тресту "Трубосталь".
181. Филипович Павло Петрович (Павло Филипович), 1891 р. н., народився в с. Кайтанівка Звенигородського повіту Київської губернії, українець, із сім’ї священника, літературознавець, поет, перекладач, викладач Інституту народної освіти, науковий співробітник ВУАН, проживав: м. Київ, вул. Леніна, буд. 42, кв. 20.
182. Фреєв Степан Михайлович, доцент вузу при Поліграфкомбінаті.
183. Фур’єр Осип Миронович, викладач педтехнікуму.
184. Хам Микола Андрійович, науковий працівник Південного інституту молочного господарства.
185. Хижняк Михайло Федорович, інженер-конструктор НДІ контролю.
186. Хуторянський Володимир Якович, рахівник артілі.
187. Черняк Євген Йосипович, професор, заступник директора НДІ історії матеріальної культури.
188. Чехівський Володимир Мусійович, 1876 р. н., народився в с. Горохуватка Київської губернії, поляк, голова Ради міністрів і міністр закордонних справ УНР у 1918–1919 роках, професор-історик.
189. Шайковський Григорій Михайлович, чорнороб електрозаводу Катериновської залізниці.
190. Шаль (Шаля) Іван Васильович, філолог, професор Краснодарського педінституту.
191. Шах Іван Григорович, за фахом видавничий працівник, студент Художнього інституту.
192. Шваюк Олексій Іванович, редактор газети "Більшовицька правда".
193. Шкеров Яків Абрамович, партійний і профспілковий працівник.
194. Шматько Михайло Пилипович, студент Комуністичного університету викладачів суспільних наук.
195. Штангей Володимир Фокович (Володимир Штангей), літератор, заввідділу масової і політичної роботи клубу ім. Блакитного.
196. Штейнберг Йосип Львович, слюсар Дніпропетровського заводу ім. Красіна.
197. Яворський Олексій Климентійович (Климович), педагог, науковий співробітник Всеукраїнської бібліотеки при ВУАН; представник видавництва "Рух".
198. Яворський Матвій Іванович, історик, економіст, політолог, науковий співробітник ВУАН, академік.
199. Яловий Михайло Миколайович (Михайло Яловий), літератор, поет, редактор журналу "Червоний шлях.
200. Яцун Олександр Кузьмич, аспірант історичного факультету Інституту червоної професури.
201. Ящун Михайло Йосипович (у протоколі особливої трійки – Ящук), економіст.
202. Абраменко Катерина Харитонівна (у протоколі трійки — Авраменко), історик, арештована 1935 р. як член «"троцькістської терористичної організації". 
203. Вайн Олександр Овсійович,
науковий співробітник.

Читайте також: Як НКВС ламав українську інтелігенцію: приголомшливі свідчення колишніх в'язнів і зізнання їхніх катів 

Дивіться також відео за темою: 

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Попередній матеріал
ЗСУ стримують один із найбільших наступів ворога – хроніка 983-го дня Великої війни
Наступний матеріал
Не розбійники, а гордий волелюбний народ: чому чеченці воюють за Україну – "Машина часу"
Loading...