"5 канал" і "Машина часу" розповідають вам коли почалася російсько-українська війна.
Дивіться повний випуск програми:
Історики нараховують від 22 до 30 російсько-українських війн. Які є своєрідним продовженням одна одної і наче зливаються одна в одну. Від самого початку свого існування північно-східне утворення, кероване едіповим комплексом намагалося захопити і знищити Київ, а українців убити та асимілювати. І зараз ми розповімо цю історію з початку та до кінця.
Діяльність Тиміша Хмельницького
1652-й рік, квітень. П'ятий рік українсько-польської війни. Загін Тимоша Хмельницького вирушає на південь – син гетьмана Богдана планує укласти династичний шлюб: оженитися з донькою господаря Молдови Розандою Лупул. Наслідком має стати союз Гетьманщини з молдованами у боротьбі проти Речі Посполитої. Польський уряд, дізнавшись про ці плани, вирішив їм зашкодити. Навперейми козакам вирушило 50-тисячне військо під орудою Марціна Калиновського. Для засідки було вибрано місце біля гори Батіг на березі Південного Бугу, неподалік Ладижина. Козацька розвідка утім спрацювала краще за польську. Військо гетьмана Хмельницького несподівано прийшло синові на допомогу. Удар татарських союзників поляки відбили, проте в цей самий час непомічені козаки прорвалися у шляхетський табір. Польське військо практично повністю втратило кавалерію і ганебно втекло.
Середина XVII століття – час великої кризи у Європі. Революції спалахують у Франції та Англії. В останній король позбувся голови. У Східній Європі після повстання Хмельницького починається розпад Речі Посполитої? в якій століттями уживалися православні і католики, українці, литовці та поляки.
На території України від початку війни з Річчю Посполитою формується держава – з власним військом, органами управління та економікою. Проте виникає проблема її легалізації в очах світу.
"Справа в тім, що українська держава, яка виникла під загравами української національно-визвольної війни сімнадцятого століття, потребувала узаконення у християнському світі. Ну, точно так, як і тепер, будь яка держава має бути узаконеною. І єдиним способом узаконити тоді цю державу, в умовах України, коли правитель був не з князівської династії, коли елітою стало козацтво, а не традиційна українська еліта, шляхта, полягала в тому, щоби будь яка християнська держава, взяла на тимчасово, під свою протекцію Україну", – сказав доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко.
Богдан Хмельницький був не лише чудовим військовим тактиком, але й блискучим дипломатичним стратегом.
Одруження Тимоша Хмельницького з Розандою Лупул створювало передумови для виникнення необхідних умов для створення династії Хмельницьких. Проте під час заворушень у Сучаві у 1653-му році Тиміш гине. Свою протекцію Україні для боротьби з Польщею, пропонує Османський султан та цар Московії. З двох зол Хмельницький обирає, як йому здавалося, менше. Союз з начебто так само "православною" москвою.
Переяславська рада
У січні 1654-го року у Переяславі відбувається міфологізована в росії та срср козацька рада. Подробиці вигаданого "воссоєдінєнія" так званих "братських народів" творці цього міфу вимушено опускали.
На так званій "Переяславській раді" присутньо тільки 284 особи. Відмовилися присягати москві Брацлавський, Полтавський, Уманський і Кропив'янський козацькі полки, полковник Іван Богун, частина міщан Києва, Переяслава, Чорнобиля. Митрополит Сильвестр Косів та архімандрит Києво-Печерського монастиря Йосип Тризна також навідріз відмовилися мати справу з московитами, як з нащадками Орди та паліями українських книг.
Від імені кремля на переговори прибув боярин бутурлін. Коли козаки за тогочасним звичаєм очікували, щоб він від імені царя також присягнув їм, той відмовився. Виник скандал, залагодити який вдалося лише фразою бутурліна, мовляв, "царське слово перемінним не буває".
"Для тогочасних міжнародних відносин не було притаманно, якісь "довічні союзи", хоч вони так і називалися, "вічними мирами", якесь стратегічне партнерство, властиве теперішній фразеології. Тоді всі договори створювались на коротко і починали порушуватись з того часу, як ще чорнила на них не висохли. Кожен намагався досягти своєї мети. Богдан Хмельницький її досяг", – розповів доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко.
Поки на так званих "березневих статтях" висихали чорнила, почався спільний похід українсько-московського війська проти Польщі і був він успішним – взято Смоленськ та Вільно. Проте вже під час розподілу територіальних успіхів виникли непорозуміння. А далі москва в обхід козаків підписала з Польщею мирну угоду. Хмельницький вважає це зрадою, яка скасовує дію усіх договорів і звертає свої погляди у бік Швеції, проти якої саме нагострили ножі Варшава і москва.
У жовтні 1656 року, ігноруючи протести москви, Хмельницький вступив у ширшу коаліцію з Швецією, Семигородом, Бранденбургом, а почасти з Молдавією і Валахією, метою якої був поділ Речі Посполитої. Гетьмана у тій коаліції найбільше цікавило те, що вона давала йому можливість зайняти західноукраїнські землі та з'єднати їх з правобережною Україною.
У січні 1657 р. 50-тисячне україно-семигородське військо (30 000 угорців і 20 000 українців), на чолі з князем Юрієм II Ракоці й полковником А. Ждановичем, напало на Польщу й зайняло Галичину та значну частину Польщі з Краковом і Варшавою. московські агенти серед козацького війська утім завдали удару у спину. Ракоці не знайшов порозуміння з місцевим людом і втік, козаки відступили. Хворий Хмельницький, отримавши звістки про поразку, раптово помер.
"Американський історик Фік назвав Переяславську Раду "парадом непорозумінь", оскільки кожна зі сторін по різному трактувала досягнуті домовленості. Україна, як я вже говорив розглядала це, як всеохопний улегітимлювач її, а московія дивилася зі своєї дзвіниці, крізь призму отих своїх експансіоністських стратегій, крізь призму своїх планів, стосовно українських земель, які вона виношувала з кінця п'ятнадцятого століття", – зазначив доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко.
Наприкінці свого життя Хмельницький відкрито виступав проти московії, проте у російській, а пізніше радянській історіографії, цей факт попросту опускали, витворюючи на базі короткочасної і невиконаної кремлем угоди міф про "возз'єднання" народів". Козацька держава в якості автономії існувала ще понад 100 років. Проте після взаємних поборювань часів руїни, поразки Мазепи та репресій петра і катерини поволі розчинилася у новітній імперії, яка вкрала в України навіть назву.
Смерть Богдана Хмельницького
1657-й рік. Богдан Хмельницький раптово захворює і помирає. Припускають, що його отруїли. За однією з версій, до однієї з доньок гетьмана сватався польський шляхтич, на сватанні вони випили по чарчині. Відтоді Богдан і занедужав. За іншою версією Богдана отруїли московити, яким стало відомо, що Хмельницький вважає попередні угоди недійсними і шукає союзу зі шведами. Судмедекспертизи у ті часи не проводилося, тож хто насправді причетний до смерті українського володаря – невідомо. Не встановиш це і зараз – оскільки невідомо навіть, де покоїться тіло гетьмана. Після смерті його забальзамували, і воно, для прощання з народом, ще місяць лежало у труні в одній з чигиринських церков. Згодом Хмельницького поховали у збудованій ним же церкві у Суботові. У 1664-му році, згідно з версією Чернігівського літопису, наказний гетьман війська польського Стефан Чарнецький захопив Суботів, наказав викопати тіло Богдана, спалити його та вистрілити попелом з гармати. За іншими версіями, козаки перепоховали гетьмана десь у підземеллях Богданової гори в Чигирині.
Аби не допустити міжусобиць у боротьбі за гетьманську булаву, Богдан Хмельницький перед смертю запропонував проголосити гетьманом свого сина Юрія. Гетьманування його тривало місяць. У свої шістнадцять він не зміг дати ради складній внутрішній і ще складнішій зовнішньополітичній ситуації. 23 серпня 1657 року Юрій зрікається влади. Хоча нові вибори ще навіть не призначені з москви на них уже виїздить спеціальна делегація.
Серпень 1657-го року. московський цар відправляє в Україну свого посла василя кікіна та царського боярина князя олексія трубецького, які мають організувати вибори нового гетьмана. Смерть Богдана Хмельницького москва сприймає, як сигнал до початку рішучих дій. На порядку денному закріплення позицій в Україні та перетворення козацької держави на частину московії.
Козацька рада у Корсуні, гетьманування Івана Виговського
Козацька рада відбувається у Корсуні. московських посланців на неї просто не пустили. Новим гетьманом обрано Івана Виговського, поміркованого політика і чудового дипломата.
москва вирішила одразу перевірити Виговського на лояльність. Гетьману та старшині було "наказано" приготувати припаси для військ князя григорія ромадановського, якого москва, всупереч волі Чигирина, направляла в Україну. Подібних прав Переяславська угода москві теж не давала. Намагання царського уряду переглянути відносини були відкинуті загальновійськовою козацькою радою у Корсуні.
На противагу гетьману, за активної московської участі, формується сильна опозиція, куди увійшли запорожці, ображені тим, що їх не запросили на вибори та кілька полковників, які мріяли про гетьманську булаву. На Виговського за сприяння москви навішують купу ярликів. То називають його промосковським, то пропольським. Однак жоден з цих штампів не відповідав дійсності.
"Коли ми уважно придивимося до зовнішньої політики Богдана Хмельницького, яка здійснювалась через гетьманську канцелярію, котрою завідував Іван Виговський, то ми побачимо, що всі оті контраверсійні заяви Івана Виговського нібито промосковський, нібито пропольський за часів Богдана Хмельницького, вони всі надзвичайно точно лягають в русло зовнішньополітичного курсу Богдана Хмельницького", – сказав доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко.
Одразу після смерті Богдана москва усіма своїми діями дає зрозуміти, що трактує Переяславську раду, як відправний пункт для експансії на українські землі та їх приєднання до своєї держави. У 1658 році московський посол кікін заявив Іванові Виговському, що мала росія, себто Україна є "отторженой вєтвю от вєлікой росіі і прісовокуплєна к оной самім Богом". Уся ця пафосна риторика ситуативних союзників супроводжувалась безчинствами московських військ в українських містах.
"Перше, надзвичайно серйозне порушення березневих статей укладених у москві відбулося з московського боку у 1656-у році, коли московія за спиною України уклала "Віленське перемир'я" з Річчю Посполитою і вийшла з війни проти Речі Посполитої. Це суперечило, як букві так і духу березневих статей і згідно з тогочасними політико-правовими уявленнями європейськими. Березневі статті, а разом з ними і Переяславська Рада втрачали свою чинність і опинялися на задвірках історії", – розповів доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко.
російсько-українські відносини після укладання переяславського договору відразу наштовхнулись на ряд серйозних протиріч. Головним з них була радикальна відмінність у суспільно-політичному устрої обох держав. Інтереси централізованої монархії, що тяжіла до абсолютизму, жодним чином не могли співпадати з інтересами козацької республіки.
Цікаво, що на пафосну промову посла Кікіна про "отторженую от Вєлікой Росіі вєтвь", "прісовокупльонную Богом", Виговський спокійно і з гідністю відповів у дусі – "хай собі велика росія буде великою, а Україна Україною".
Дії москви
Одразу після обрання Виговського, москва за його спиною починає активно підтримувати опозицію, яку очолили авантюристи – Яків Барабаш, Іван Безпалий та полтавський полковник Мартин Пушкар. Врешті-решт підбурювана московитами опозиція взялася до зброї. Виговський змушений був застосувати силу. А москва, наче це не вона спровокувала повстання, вдає з себе миротворця.
"З початком повстання, москва проводить курс на примирення гетьманського уряду з повсталими козаками. Суть цих дій зводилась до замороження конфлікту, а відтак, контролю над ним. Паралельно з миротворчими заходами, москва активно готується до воєнних дій"
Андрій Бульвінський. Стаття "Конотопська битва 1659-го року".
У лютому 1658 року царський посол богдан хитрово, підтримуючи антигетьманських повстанців, почав вимагати у гетьмана Виговського згоди на введення російських гарнізонів у Чернігів, Ніжин, Переяслав та інші міста і утримання їх за рахунок місцевого населення.
Гетьман російський ультиматум відкинув. Наприкінці травня 1658-го року під Полтавою Виговський в союзі з татарами розгромив основні сили повсталих. Ця перемога зруйнувала поточні плани царя та перешкодила відправці воєвод в українські міста. Це була політична поразка москви та її прихильників в Україні. Однак уже влітку того ж року під приводом приборкання уже вгамованих свавільників москва вводить в Україну свої "миротворчі" війська.
Поразка промосковських повстанців у травні 1658-го року примусила московського царя олексія зробити поспішний і відвертий крок. У червні в Україну входить 20 тисячне військо під командуванням ромодановського. Щойно вступивши на українські землі, ромодановський зустрічається з рештками розгромлених повстанців – це Барабаш і 500 його дейнеків. Дуже схоже на події серпня 2014-го року.
"У жовтні 1658-го року двадцятитисячне московське військо григорія ромодановського увійшло в українські землі і почало військові дії на Лівобережжі. Власне, це був передднівок Конотопської битви, початок цієї війни. Іван Виговський мусив реагувати. В тилу у нього була військова залога російська яку очолював воєвода шеремєтьєв", – зазначив доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко.
Завданням ромодановського було з'єднати свої сили з військами Шереметьєва, які окупували Київ. Дуже цікаво виглядають інструкції, які надсилали "миротворцю" Ромодановському з кремля.
"В інструкціях ромодановському було побажання роз'єднати Виговського з татарами: послухає – боронити його, ні – боронити Пушкаря"
Літопис Самійла Величка
Поспішне введення російських військ і їх з'єднання з так званими "повстанцями", скинуло усі маски. Відповідно, Виговському уже не випадало грати у дипломатію і вдавати нормальні відносини. Тим більше московська армія на українських землях показала себе в усій окупаційній красі.
"Він (Ред. – Ромодановський) перейшов річку Псьол і вдарив на Миргород, який застав безборонний. Тут він позабирав у тамтешніх жителів усі їхні маєтки і зволив потягти до Лубен. Лубенський полковник Павло Швець з усіма лубенцями, тим більше були прихильниками Виговського, забрали все, що могли і пішли геть з Лубен. Ромодановський притяг до Лубен і нічого не заставши, спалив їх дощенту".
"Літопис Самійла Величка"
Поява в полках ромодановського лідерів розгромленої опозиції, розповзання по містах Лівобережжя російських залог, страти кількох відданих гетьману сотників, насильства та грабунки царських військ були розцінені козацькою старшиною як виклик і початок відкритої збройної агресії.
У відповідь на ворожі дії царських воєвод гетьманський уряд вирішив силою змусити московське командування видати лідерів опозиції та вивести війська з території України. У вересні 1658-го року відбувся похід гетьманських військ на українсько-московське прикордоння. Паралельно воєнні дії проти московитів на території білорусі почав полковник Іван Нечай. Зваживши, що війська замало ромодановський відступив, з тим, щоб повернутися знову.
"Двадцятого жовтня в Україну увійшло московське військо на чолі з ромодановським. Воно мало встановити контроль росії над південними і центральними районами Лівобережжя та забезпечити переобрання на місце Виговського підконтрольного москві гетьмана"
Андрій Бульвінський. Стаття "Конотопська битва 1659-го року".
російсько-українська війна була у розпалі. Для України вона ускладнювалася повоєнною розрухою і наявністю промосковської п'ятої колони. Актуальним став пошук нових союзників. Про спробу створення східного Євросоюзу у Гадячі, про переможну битву під Конотопом і програну війну – у найближчих програмах. Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Автор проєкту Олег Криштопа
Читайте також: нелюдські звичаї московитів – російсько-українська війна: знищення Батурина – "Машина часу".
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.