"5 канал" і "Машина часу" розповідають вам про російсько-українську війну та Конотопську битву. 

Дивіться повний випуск програми:

Історики нараховують від 22 до 30 російсько-українських війн. Які є своєрідним продовженням одна одної і наче зливаються одна в одну. Від самого початку свого існування північно-східне утворення, кероване едиповим комплексом, намагалося захопити і знищити Київ, а українців убити та асимілювати. І зараз ми розповімо цю історію з початку та до кінця.

Ситуація в 1658 році

1658-й рік, в Україні триває розв'язана кремлем гібридна війна. Спочатку москва підбурює на повстання кількох козацьких старшин – Барабаша і Пушкаря.

Ті збирають на Полтавщині погано озброєну армію – дейнек. кремль висилає повстанцям свого посла Хитрова – допомогти грішми та зброєю. Утім у травні під Полтавою ополченців Пушкаря розбито козаками гетьмана Виговського. Цар висилає в Україну військо князя Ромадановського під виглядом "миротворчого".

Утім вдавати нейтралітет у Ромодановського не вийшло. Його війська з'єднуються з залишками повстанської армії і відверто грабують українські міста.

Виговський активізує свої дипломатичні потуги. Навесні досягнуто угоди з татарами, а вже восени після тривалих переговорів готова до підписання Гадяцька унія – з Річчю Посполитою.

У серпні того ж року князь Ромодановський всупереч усім можливим угодам оголошує, що "Виговський – "нелегітимний гетьман". Мовляв, "козаки обрали його тимчасовим виконавцем обов'язків на час навчання Юрася Хмельницького. Та й вибирали неправильно. А отже, Виговський – "хунта". Легітимний же гетьман просто під рукою".

Ромодановський проголошує наказним гетьманом кремлівську "шістку" Івана Безпалого. Разом з тим у Прилуках незаконно змістили полковника Петра Дорошенка та стратили кількох відданих гетьманському урядові сотників.

На військові акції московських воєвод український уряд відповідає адекватними діями. У серпні 1658 року козацьке військо рушило на українсько-московське прикордоння. У білорусі паралельно з гетьманом воєнні дії проти московитів почав полковник Іван Нечай. На лівобережжі московські війська та їхні союзники поводились, як в окупованій країні. У стані князя Ромодановського перебував один з лідерів антигетьманської опозиції Яків Барабаш. Його люди разом з московитами стали грабувати українські міста.

Гадяцький трактат

Між тим у вересні 1658-го року москву чекає неприємний сюрприз. Поки на сході кремль намагався нав'язати Україні свої ведмежі обійми силою зброї, уряд Виговського провів переговори на Заході, які завершилися підписанням договору про об'єднання України, Литви і Польщі в новітню Річ Посполиту. Такий собі Східний Євросоюз XVII століття.

16 вересня 1658 року, Гадяч, Полтавщина. Представники польського короля Яна Казимира Станіслав Беневський і Казимир Євлашевський урочисто підписують з гетьманом Виговським і козаками Павлом Тетерею і Юрієм Немиричем угоду.

"Комісія поміж станами Корони Польської та Великого князівства Литовського з одного і вельможним гетьманам та військом Запорозьким з другого боку в обозі під Гадячем, дня 6/16 вересня, року Божого 1658, Бог дав, щасливо і вічнотривало закінчена. Постановили ми вічний, який ніколи не можна розірвати, мир"

Гадяцький трактат, 1658 рік. Переклад Валерія Шевчука

Гадяцька угода була підписана. У документі проголошено створення Великого князівства Руського. Польща, Литва, Русь-Україна становили три частини міждержавного союзу Річ Посполита. Трактат засвідчував, що Україна відмовляється від підданства московії.

Найвища влада в Україні за Гадяцькими статтями мала належати гетьману та Великій раді. Україна повинна була мати свій суд, у якому всі справи велися українською мовою, своїх воєвод та козацьке військо. Паралельно з підписанням Виговський видав Маніфест до "володарів Європи" з поясненням причин війни з росією.

Вища законодавча влада належала національним зборам депутатів, які обиралися від усіх земель князівства. Виконавчу владу здійснював гетьман, який затверджувався королем з поміж кількох обраних козацтвом кандидатів. Вибір претендентів на гетьмана мали здійснювати спільно всі стани українського суспільства – козацтво, шляхта і духовенство. Гетьман очолював збройні сили України. Польським військам заборонялося перебувати на теренах князівства.

Ратифікуючи Гадяцький договір, польський Сейм сильно урізав його статті. В такому кастрованому вигляді не могло його прийняти вже українське суспільство. Особливе обурення викликало залишення в складі Польщі Волинського, Белзького та Подільського воєводств.

"Виговському на певному етапі вдалося добитися того, що сюди була включена і Чернігівщина, і Брацлавське воєводство, але суперечки йшли з приводу Волині, суперечки йшли з приводу Подільського воєводства", – сказав доктор історичних наук, професор Віктор Горобець. 

"Кінцевий варіант Гадяцької Унії, варіант, ратифікований сеймом, був немилосердно покалічений порівняно з тим первісним текстом. І коли Пертяткович, посол від польського короля, приїхав до Івана Виговського і показав йому повний текст цієї угоди, то Іван Виговський сказав: "Ти смерть мені привіз..", – розповів доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко. 

Гадяцька угода у 1658-му році, тим не менше, здетонувала війну з росією – так само, як угода про асоціацію з ЄС – у 2014 році.

21 вересня 1658-го року московський цар видав грамоту з вимогою усунути незручного москві главу української держави та оголошенням початку воєнних дій проти гетьманських полків. В Україну вступає велике царське військо – за різними джерелами, від сімдесяти до ста тисяч вояків.

Маніфест до володарів Європи

Вересень року 1658-го року, у двори усіх європейських правителів прибувають посланці гетьмана Івана Виговського. Кожному королю, першому міністру та духовним провідникам передається лист – "Маніфест до володарів Європи". У документі, написаному латиною, детально описуються причини визвольної війни Хмельницького, спілки з москвою і те, чому тепер українці вважають цю угоду недійсною через конкретні порушення з боку кремля. Які почалися з сепаратного перемир'я з Польщею, а згодом переросли у своєрідну гібридну війну московії проти України.

"В тому, що наші підозри небезпідставні, переконує укріплення, недавно споруджене в нашому столичному місті Києві, з розміщеною в ньому залогою з кількох тисяч московитів, щоб нас тримати в неволі, якої колись було задосить і в Польщі. Так заповзято турбуються московити тим, щоб, приєднавши нас до себе, зробити союзниками по рабству".

Юрій Немирич. Маніфест до володарів Європи

Постать Юрія Немирича

Автор "Маніфесту" – генеральний писар козацької республіки і права рука гетьмана Виговського Юрій Немирич. Цей непересічний чоловік був одним із найбагатших людей східної Європи. Освіту здобував у Кембриджі, Оксфорді, Сорбоні та Лейпцигу. У 20- річному віці юнак написав латиною книгу "Роздуми про війни з московитами", в якій з неюнацькою мудрістю описав звичаї, ментальність і державний устрій московії.

До визвольної війни Хмельницького шляхтич Немирич поставився, м'яко кажучи, скептично. У битві під Збаражем він воював проти козаків на боці Речі Посполитої. Згодом зайняв примирювальну позицію, а в 1657 році поїхав у Чигирин до Хмельницького, щоб запропонувати гетьману козацької республіки свої послуги. Саме Немирич був ініціатором союзу козацької України з Швецією і Семигородом, що дало можливість визволити всю правобережну Україну і навіть на короткий час захопити Варшаву.

По смерті Хмельницького і з обранням гетьманом Виговського Немирич стає генеральним писарем Гетьманщини і в умовах гібридної війни московії проти України ініціює підписання Гадяцької угоди з Річчю Посполитою.

"москва культурно була занадто чужа Немиричеві, і він прекрасно бачив московську тактику поширення хаосу в Україні шляхом підбурювання козацької черні проти старшин. Що стосується Речі Посполитої, то хоча культурно вона була ближчою Немиричеві, але.. політично тодішня Польща мало відповідала державним ідеалам".

Ігор Лоський "Юрій Немирич – канцлер Великого князівства Руського", Львів, 1928 рік.

Мосх знову почав брязкати зброєю. Після невдалої кампанії зими 1658-1659 років, кремль навесні зібрав нове, величезне військо. Не менше ніж 100 тисяч вояків під орудою князя Трубецького.

Конотопська битва

"Боярин князь Трубецкій от его царского величества з войсками великими прислан в Путивлю, до которого і князь Ромодановскій зо всіми полками білагородскими, князь Пожарскій і іних много з войсками великими скупилися в Путивлю. Против которих Гуляницкій з полком Ніжинским і Черніговским пойшов, і там споткавшися за Конотопом, давши з собою бой, і Гуляницкій не додержавши, в город Конотоп вступил, которого боярин Трубецкій з великими войсками, которих было болше ста тысячей, облегши Гуляницкого в Конотопі, от проводной неделі аж до святого Петра держал в облеженю недель з дванадцять, розними способами достаючи".

18 квітня 1659-го року 100 тисячне московське військо підходить до Конотопа. Там перебуває найбоєздатніша на Лівобережжі частина гетьманських військ – три козацькі полки (Ніжинський, Чернігівський та Кальницький) на чолі з сіверським наказним гетьманом Григорієм Гуляницьким.

21 квітня місто опиняється в повній облозі. Оточені в Конотопі козаки від пропозиції Трубецького здати місто і присягнути царю категорично відмовилися.

"І коли місто хотіли взяти приступом, це Григорій Ромодановський із 70-тисячним військом, то фортецю обстріляли із гармат, і позаяк була весна і не могли гармати підтягти дуже близько до фортеці, то ядра не долітали до фортеці. Тому робили психічні атаки. Григорія Гуляницького, це ніжинський полковник, який з 4-ма тисячами козаків та мешканцями міста були у фортеці, то їх схиляли до зради Виговському і намагалися переманити на свій бік. Але Григорій Гуляницький відмовився", – розповіла завідувач музею Конотопської битви Ольга Бачал.

Перша спроба взяти Конотоп приступом наштовхнулась на гарматний та мушкетний вогонь оборонців. московити стали довкола міста обозом, почали копати шанці і ставити гармати. 21 квітня до Конотопа з-під Лохвиці підійшов князь Куракін зі своїми полками. Після того, як за наказом Трубецького він з обозом став з іншого боку міста, Конотоп опинився в суцільній облозі.

"Були не раз штурми і при одному із штурмів була зруйнована одна вежа. Але козаки прицільним вогнем із вежі відстрілювалися і відтиснули противника за межі ровів", – зазначила завідувач Музею Конотопської битви Ольга Бачал.

Після невдалого штурму Конотопа московське командування посилає каральні загони в інші регіони Лівобережжя. 12 травня Трубєцкой відправляє війська на чолі з князем Ромодановським до Борзни. Після двох запеклих боїв під містом та спустошення його околиць, московські війська захопили Борзну. Спаливши місто, вони взяли у полон багатьох жінок і дітей і вислали їх у московію. Козаки відповіли так званими відплатними акціями. Про гуманізм під час війни тоді навіть не думали.

"14 травня тисячний загін глухівських козаків спустошив села Жоровлівку, Капустіно, Канигіно, Стрємоухово та багато інших населених пунктів. Більшість їх мешканців було вирізано та взято у полон".

Анатолій Бойко. Книга "Конотопська битва 1659 року".

Під Конотопом козаки гетьманського війська разом з татарами намагались тримати московитів у напрузі. Так 8 травня козаки здійснили напад на обоз Куракіна. В бою московити втратили шістьох людей забитими та близько пів сотні пораненими. Виговський тим часом повільно рухався з Чигирина на північ у Ніжинський полк. По дорозі він слав листи кримському ханові та мурзі Карач-бею з проханням якомога швидше вирушати у похід.

Червень 1659-го року, Конотоп. В обоз московського окупаційного війська прибуває посланець з кремля з інструкціями для князя Трубєцкого. У них дається дозвіл рядовим воякам на свій розсуд користатися полоненими українцями, щоб підвищити бойовий дух війська, який після двох місяців облоги впав нижче критичної позначки. Крім того, цар наполегливо рекомендує Трубєцкому зняти облогу Конотопа і рушати спершу на Ніжин, а відтак на Київ, щоб там з'єднатися з іншими московськими військами. Гоноровий князь не послухав і вирішив, що таки мусить дотиснути фортецю. Це рішення принесло йому велику ганьбу.

Між тим уже 10 червня кримський хан Мухаммед-Гірей, переправившись через річку Оріль, увійшов з військом у межі Полтавського полку.

Дізнавшись, що війська Мухаммад-Гірея на підході, Виговський рушив прямо на Конотоп. З ним було 16 тисяч козаків при десяти полковниках, п'ять тисяч татар з Ураддин-султаном і три тисячі поляків, сербів та волохів. 24 червня кримський хан з'єднався з українським військом. Взаємною присягою підтверджено договір про спільні дії проти московських військ та про надання один одному військової допомоги проти будь якого неприятеля у майбутньому.

В останні дні червня Виговський раптово нападає на значно чисельніші війська Трубєцкого і Ромодановського, а згодом так само несподівано відступає.

"Олексій Трубєцкой і Григорій Ромодановський дали наказ московському князю Симеону Пожарському наздогнати Виговського. І той, узявши 30 тисяч добірного війська, пустився навздогін Виговському, вважаючи, що малочисельні. Так як у боях, які короткі зав'язувалися, вони зрозуміли, що військо Івана Виговського малочисельне. І ось Симеон Пожарський вирушає вслід за Виговським", – сказала завідувач Музею Конотопської битви Ольга Бачал.

Утім легкої прогулянки не вийшло. На елітну кінноту московського війська уже чекав заготовлений козаками сюрприз. У суху спекотну погоду на переправі через маленьку річку Куколка їх чекала раптова повінь.

"По руслу річки Куколка було зроблено дві такі великі загати. І вода прибуваючи заливала територію довкола того містка, який пов'язує села Шаповалівку і Соснівку, – розповіла завідувач Музею Конотопської битви Ольга Бачал.

Був ранок. Серед московського війська раптово прибула вода викликала паніку. Частина кінноти просто втонула. Інші опинилися в пастці – бо з обидвох берегів на застиснутих у низовині московитів полетіли козаки Виговського та орда Мухаммад-Гирея. За кілька годин від еліти російської армії нічого не залишилося. Схоплений татарами Пожарський за звичаєм облаяв хана добірними московським матюками, за що був тут же обезголовлений. Князь Трубєцкой замість того, щоб вислати підмогу, наказав зняти облогу Конотопа і ганебно втік.

У москві починається паніка. царський двір готується до евакуації за Волгу. Утім Конотоп для Виговського так і залишалася перемогою у битві, а не у війні. Не добивши пораненого ворога, український гетьман припустився великої помилки. Про це – у наступній серії. Незнання історії не звільняє від відповідальності.

Автор проєкту Олег Криштопа

Читайте також: нелюдські звичаї московитів – російсько-українська війна: знищення Батурина – "Машина часу".

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.