Місто Курахове, що на Донеччині. Як населений пункт боронить 207-й батальйон ТрО.
– Тут спостерігається найбільше їхніх штурмів, саме на техніці в цьому напрямку.
– Бачу-бачу, тримай їх на прицілі. Оце маталига маленька з десантом, а це "Беха" велика, бачите, з десантом теж.
– А скільки там може бути десанту?
– До 12 чоловік.
Про ситуацію на напрямку
– Спілкувався з друзями FPV-шниками, на інших напрямках стоять, то вони там розповідають, що трьома FPV чи двома крилами чергують, шукають хоч би один танк. Кажу: "Приїжджайте до нас, тут вони вас самі знайдуть".
– Усі з клітками і всі їдуть з тралом для того, щоб якщо буде мінозагородження, трал або його підриває, або розгороджує. Тобто, танк спочатку робить дорогу, а потім вони вже доправляють піхоту і намагаються закріпитися.
– Раніше, щоб мені хтось сказав що на нас їде одна одиниця, це, мабуть, були б "отакі" очі і вже не знав що робити. Зараз три одиниці – це просто навіть ні про що.
– Це вони на штурм виходять?
– Саме так. Хочуть закріпитися, але невдало.
– До цього рухалося 11 одиниць техніки, потім позаду ще сім, у два накати вони рухалися, потім, після обіду, знов вісім одиниць і шість так само, на сусіда праворуч.
– Так, одна коробка їде по бетонці до нас.
– Найбільший штурм? Це, мабуть, те, що ми спостерігали, знову ж таки сусід праворуч, це було 13 чи 12 танків у бойовому порядку, розгорнулися в бойовий порядок, плюс, там 40 з чимось ББМок, джипи, мопеди їхні. Вони рухалися на декілька напрямків, так само і сусід ліворуч, і в нашій зоні відповідальності, в зоні відповідальності бригади, до якої ми прикомандировані, але спільними зусиллями цей штурм був відбитий і все було добре.
– Пілоти, увага, будьте в готовності до застосування гранат. Зі скидом, так, чекай гранату. Беріть зараз, якщо до нас переїдуть, будемо відпрацьовувати. Дві одиниці поїхали до 79-тки, одна їде до нас.
– У певний період часу ворог переключився в нашу зону відповідальності, в наш сектор, тобто, ми потерпали від всього: від арти, від FPV-шок, скиди – це був постійний вогневий вплив. За 100 артобстрілів за день нараховували, це декілька штурмів нам в лоба вони спробували, слава Богу, не вийшло і вони від нас плюс-мінус відстали, переключилися, прощупують іншу ділянку. Зараз там, на жаль, хлопці збоку потерпають дуже сильно.
– А він один тільки виходить?
– Ні, їх було троє – дві ББМки десь по дорозі або розбулися або пішли на відкат, залишився один танчик із травом.
– Щупають-щупають, і не дай Бог знаходять десь маленьку дірочку, починають лізти як мурахи на цукор. Якщо вчасно їх не вибити звідти, вони розвивають свій успіх. Проти нас стоїть ті самі бригади, 245-й і 205-й мотострілецькі полки, час від часу їх підсилюють то "шторм-Z" то "шторм-V".
Бйці ЗСУ показали, як відбивають наступ ворога
– Бачите, попереду в нього трал?
– Так, і зверху клітка?
– Так, їздять вони, бачите, по накатаних коліях.
– Ствольна артилерія.
– Є!
– Але тактика в них одна – техніка, в нашій смузі відповідальності бригади – це техніка-техніка-техніка.
– Давай-давай-давай, маленький, вибухай!
– О, прям чувака запалив!
– Нехай горять, паскуди.
– Це людина горить?
– Це водій танка горить. Усе.
– Противник насуває, в день по 2–3 напливи тримати, це не так просто.
– Ще один побіг? Троє.
– По техніці? Я навіть не можу припускати, тобто те, що бачимо тільки в нашій зоні відповідальності, що вже стоїть набитої техніки, то це рази-в рази цифра, так само по людях.
– Ну і так у нас постійно.
– Щодня?
– Ні, не щодня, але буває таке.
– По четвергах, після обіду!
– Слухайте, якщо що, бачите наживо, щоб ви потім не думали... А то потім скажуть "постанова", журналісти під'їхали, картинку включили. Сьогодні горить Славік.
– У нашій зоні відповідальності 3 км – це штук 20, в сусіда праворуч, там вони "красавчики" теж, побільше буде. Так само в зоні відповідальності самої бригади там вистачає, набито чимало.
– Танк без екіпажу їде просто "на автопілоті", скільки вистачить палива в ньому, може, приїде де до нас, будемо мати трофей.
– Та ну, він спалений, навіщо він вам треба?
– Ще не повністю, ще їде "на автоматі". Он мінезагородження, зараз може бути вибух на ТМ-62. Ба-бах.
– Зараз ми з вами спостерігали як противник в черговий раз хоче прорвати нашу лінію оборони.
– Тепер він точно вже нікуди не поїде, але за рахунок мінного тралу, бачите, не дуже вибухова детонація відбувається, тому що вибухову хвилю на себе бере саме мінний трал.
Як захисник у 56 років пішов воювати
– У мене з приємного, от останнє поповнення в мене було, то я вам скажу це мобілізовані люди, яких ТЦК на вулиці взяло-привело, трішки вони навчили, з семи два бійця одразу запрацювали, просто вау – красунчики, два набралися драйву вже в процесі, тобто там "пацанячий двіж", їм сподобалося, вони зараз на позиціях, у першу ніч там уже працювали по ворогу, все супер.
– Ніхто не грузив, я в свій час приходив в 2022-му році добровольцем, мене не взяли.
– Чого?
– Не знаю, вік мабуть, 56. Я так собі вирішив, що як призвуть, то я не буду ховатись, тікати – піду.
– Міша звати, позивний "BMW". Так "BMW" знищив "Беху", в нас так, це перше BMW, що не потекло масло, красунчик.
– Записаний "кулеметник", але там РПГшник.
– Коли ви заходите – це одні відчуття, коли ви побули на позиції, як наші бійці, це не в днях цифра, це місяць може бути, півтора, тому що, на жаль, мало людей, і хлопці працюють.
– 43 доби я там був.
– Не виходили?
– Не виходили.
– Ого!
– Не було ким замінити.
– Причому мені казали, що вони мене приб'ють в якийсь певний час, але спокійно, адекватно сидять на позиції, розуміють, чому вони там знаходяться і яка їх задача.
– Усі так, були багато, там от "Білий", це позивний, то він уже щось там 50, я 43, а він 50.
Про складнощі на фронті
– Найскладніше – це захід.
– Дуже тяжко зараз, тому що посадки викосили, не можуть люди носити, то нам скидами давали пів літри на добу води, пів літри на двох на добу.
– А таке – тушонки, каші – то трохи було.
– Багатоповерхівки Курахового ось такий зараз вони мають вигляд.
– У нас були якісь запаси "Мівіни", але "Мівіну" ми не могли зробити, бо води дуже було мало, а так каші їли, тушонки відкривали. Чаю не могли попити, "Мівіну" не могли зробити, бо не було води. По двоє діб взагалі не пили. Оце ж вони нас штурмували – два БТРи спереду, пізніше вже один зайшов із сторони Победи, так близько...
Як росіяни штурмували захисників
– Метрів 50? Менше?
– Метрів 30 залізли. Вийшов на СП свою, на точку свою, дивлюся – що радше два БТРи на нас, зайняв позицію. Емоції дуже сильні в мене були, що я не міг вистрілити, я вийшов на позицію, прицілився, а воно не стріляє, а воно не стріляє! Я потім відкотився назад, кричу так дуже..., – поділився військовослужбовець "БМВ".
– Злякались?
– Так, дуже сильно, дуже сильно кричав і щоб мені принесли заряд інший. Принесли, я вийшов, уже, правда, тоді гарно бив-влупив, бо я всього його бачив, а вже коли я перезарядився, вийшов, то я вже тільки зад вже бачив. Постріл влучив, там, як в автоматі цілишся. Та все, там нічого такого немає. Вони стали і почали нас штурмувати. Два "двохсотих", такі хлопці – здорові, великі. Автомати забрали, три було автомати, один десь втік, і там уже їх ці дрони добивали наші вже. Вони вже хто там повернувся, ці двоє вже лишились. Я стріляв, але я не в нього не влучив, у того іншого, але і він розвернувся і пішов. Він трохи далеченько був, дрони вже там почали палити їх скидами-скидами, вони там поховалися під них, ті, що повернулися. Вони там їх спалили, потім тяжкі скиди такі пішли, там горів так і патрони, БК стріляло, розривалося. Лісосмуга, то там і штрупачки тільки такі і поле, їм там теж сховатися не було де. І рації ми в них позабирали, їхні автомати, телефони – то слухали по рації, що вони говорять.
– Що говорили?
– Визивали там одного цього, що "200-й" у нас тут лишився, то його постійно викликали.
– "Вихід" це теж так собі атракціон, тобто вийти з позиції – це ти розумієш, що ти йдеш десь туди у спокій і ти розумієш, що ще треба дійти.
– Дронів більше стало, стало більше скидів, навіть ми помітили, що сильніші скиди. Раніше вибух був такий як середній, то зараз як скид, так то вже так, відчутно – так вже рве, що трясе землю.
– У нас відстані, на жаль, зараз на нозі – чималі. Це декілька кілометрів пішки. Туди треба зайти, провізію собі і хлопцям, які там уже певний час сидять, а назад це треба вийти, з собою забрати не дай Бог пораненого або, на жаль, "двухсотого".
– Як на війні? Як на війні. Удома легше.
– Бліндаж у вас хороший. Як воно спати на дошках?
– На дошках краще, ніж на землі.
– А ви на землі спали?
– Бувало там, на початках, і на землі. Їх дуже багато, що вони пруть, але ми намагаємося дати їм відсіч.
Яку тактику має ворог
– Противник активізувався на всіх різних напрямках, ліворуч-праворуч-спереду – мусимо працювати на всі: і наліво, і направо. Скоро почнемо працювати майже на 360 градусів.
– Тому що противник ліворуч як наступає, допомагаємо нашим сусідам, праворуч – допомагаємо нашим сусідам, завичай працюємо інтенсивно.
– Вони починають іти під ранок, тоді починаємо нормально працювати по ним. Кидаємо в основному на заборону, щоб вони не лізли до нашої піхоти, якщо сильно вже лізуть, то підключаємо – там і 155-ка працює і ми 120-ка і мінометка.
– Вони на техніці намагаються штурмувати, на техніці не виходить – пробують в пішому порядку, перебігати просто-напросто посадку. Противник не стоїть на місці, він думає що і як, якщо в нього щось не входить, він однозначно буде шукати інші варіанти аби дійти до наших хлопців. Усе працює в тандемі, воно так і має працювати. Тобто, інженери роблять свою роботу, піхота робить свою роботу, артилерія також робить свою роботу. Наша робота – це захищати нашу піхоту.
– Важко всім, піхоті трішки-трішки так ..., бо там зустріч з противником.
– Був такий момент, коли відбувалися штурми, ми чуємо по радіостанції, працюємо, відбиваємо наступ противника, і коли ми влучали в техніку противника, піхота наша кричала "Давай-давай, ще-ще!", це якраз таки мотивує ще більше їх знищувати. Тобто піхота – молодці, піхота нам дякую, ми дякуємо піхоті. Ти сказав направлення – куди їм стріляти, все, вони стрельнули по тих установках, які ви сказали, і ти бачиш куди прилітає снаряд. Якщо снаряд прилітає не конкретно сюди-сюди, ти його коригуєш, щоб він туди прилетів. Це як іграшка більше, оце є моя робота. Я дивлюся, щоб воно прилетіло туди, куди треба.
– Постріл!
– Лізуть, дай Боже. По Deepstate можна подивитися, як взагалі пересуваються вони. Можна навіть передбачити, що вони хочуть, бо там видно вже, як вони хочуть, де в кільце взяти.
– Просування йде, однозначно, якщо в них більше техніки, ворог не шкодує нічого: ні людей, ні техніки, ні технічних засобів – він просто суне, от просто взяли і кинули, і йдіть. Намагаємося, але однак ресурсів в них набагато більше, ніж у нас.
– Привідкрийте ворота. Вогонь!
– Постріл!
Історії військових ЗСУ
– У мене рідні військові – батько і мати.
– І мати військова?
– І мати, мати зараз – держслужбовець, батько не дозволив підписати другий контракт.
– Я раніше хотів вступати на вчителя музики, трохи грав на музичному інструменті, але одного вечора я собі подумав, однак рано чи пізно все почнеться і треба... Тому що захищати свою Батьківщину – це обов'язок кожного чоловіка, кожного громадянина України, тому що час зараз для нашої неньки складний, тому кожен повинен якийсь вклад робити, вважає інший захисник.
– Як вам сказати? Такого не було, що я там сидів удома, я не буду виходити, тому що можуть вручити повістку – такого не було, їздив на роботу, ходив у магазин, якщо десь потрібно. Прийшла повісдка додому – я по повістці пішов. За освітою я художник-дизайнер, до війни працював за спеціальністю, поділився навідник гармати Антон.
– Останнім часом таксував в Києві, по спеціальності – залізничник, розповів боєць "БМВ".
– Мотивація – в першу чергу, це сім'я і рідні, тому що в першу чергу ми їх захищаємо.
– Якщо ти вже живеш в цивільному житті – ну давай, будь ласка, чимось допомагай, хто зараз тут, морально чимось – донатами, треба допомагати. Якщо ти вже там, маєш руки-ноги, будь ласка, хоч нам допомагай. Або приходь сюди, до мене в батарею.
– А вам потрібні люди?
– Люди завжди потрібні.
– Якщо взяти в цілому ТрО, те, що я спостерігав, теж не з перших днів прийшов, я потрапив в середині літа 2022-го року, саме в цей батальйон, мені, мабуть, пощастило, що я потрапив саме в цей батальйон, саме в ТрО. Чому? Тому що там були свідомі і мотивовані люди зі старту.
– Постріл!
Прем'єра випуску від 23 листопада 2024 року.
Ольга Калиновська, "5 канал"
Нагадаємо, "Гірше вже не буде": як бійці 46-ї ОАеМБр стоять на захисті Курахового – "Невигадані історії".
Читайте також: Як гаубиця M777 і дрон "Фурія" палять російську броню на Мар’їнському напрямку – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.