У березні 2024–го, після окупації Авдіївки, ворог продовжив активний наступ на Донеччині та заходився загарбати Покровськ. Нині це найгарячіший напрямок на лінії фронту. Саме там сьогодні продовжують службу бійці 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
Покровський напрямок
"Противник підійшов ну дуже близько до Покровська, 8–9 кілометрів залишилося, тому ми зараз на цьому напрямку. В березні, 21–23 числа ми відбили наймасованіший за всю, історію повномасштабної війни, наймасованіший штурм противника, 34 танки, 31 БТР.. Зараз, під Орлівкою кладовище металобрухту лежить", – каже головний сержант 25 ОПДБр Аргон.
У листопаді–грудні рух армії ворога надто прискорився, і нині окупанти за крок до перерізання логістики Покровська. Готові і захоплювати місто. Україна може втратити один із ключових вузлів комунікацій. Ситуація критична.
"На даний момент ми стоїмо просто на напрямку, по центру Покровська. На своєму напрямку ми вдало стримуємо противника. Але на флангах, це уже зі сторони Селідова, намагаються балками, невеличкими населеними пунктами обходити і брати в клешні. Таку тактику вони і на Бахмуті використовували, і на решті населених пунктів. Взяти в клешні, взяти під контроль логістику, щоб завадити нам підвіз боєприпасів. Для розуміння, у нас в день використовується десь від 120 до 150 БК. Процентів 50–60 з них це успішне, а решта засоби подавлення противника також працюють, вони не стоять на місці розвиваються", – розповідає головний сержант 25 ОПДБр Аргон.
Але і проти таких воювати нині непросто, розповідають хлопці. Ворог щодня стає нестерпним.
"На даний момент в таких суворих умовах найбільш небезпечних, тому що у ворога дуже солідні засоби ураження, БПЛА", – каже командир взводу роти ударних БПЛА 25 ОПДБр Буржуй.
Історія бригади
25 Січеславська бригада з'явилася понад 30 років тому на Дніпропетровщині. Вона унікальна, бо її десантники чи не єдині, хто вміє десантуватися парашутним способом майже у повному складі та разом із технікою.
До повномасштабки їздили у миротворчі місії.
Війну зустріли на тренуванні в Криму, там їх заблокували окупанти, які саме вторглися на півострів.
Бійці бригади брали участь у боях за Слов’янськ, Красний Лиман, Донецький аеропорт, Шахтарськ, Щастя, Станицю Луганську, визволяли Дебальцеве.
"Ми бригада МЧС. Де найгарячіше, туди нас і кидал, стабілізувати ситуацію, гасити ці пожежі", – розповідає головний сержант 25 ОПДБр Аргон.
Повномасштабне вторгнення
Повномасштабку 25 бригада зустріла на Авдіївському напрямку.
"Ми пройшли важкі бої, воювали в різних місцевостях. Як почали з Авдіївського напрямку, переходили на сторону Лисичанська, потім Харківська операція, Лиманська", – згадує головний сержант розвідувального взводу розвідувальної роти 25 ОПДБр Вітер.
"Мені довелося брати з собою 12 хлопців і заходити на танках. Все проходило, як в Другу світову війну. В тебе є автомат, в тебе є гранати, в тебе є противотанкові засоби. Це максимально там якась муха, РПГ–22, ну і там РПГ–7, ручний протитанковий гранатомет. Але ж він там стріляє на 600–700 метрів максимум. А танк виїжджає за кілометр, розрядив повний боєкомплект", – розповідає головний сержант 25 ОПДБр Аргон.
Восени десантники прорвали оборону росіян на напрямку Балаклія – Волохів Яр, на Харківщині, визволяли від окупантів Чугуївський та Ізюмський райони і сам Ізюм.
"Ми разом з трупою 3–го полку СПО самі перші зайшли в Ізюм. Брали в полон, попадалась нам і не тільки регулярна армія а і люди з приватних військових компаній, був один офіцер підполковник. Ми залітаємо на цей блокпост. Ну і ми просто... Перші хвилини ти взагалі не розумієш, не усвідомлюєш. Ти просто ходиш навколо. Зрозуміло, що як тільки ми зупинилися, ми спочатку все зачищаємо. Ми беремо перехрестя під свій контроль. Це було найперше. Але потім ми ходимо, ти бачиш цю стелу і ти в такому знаходишся, в ейфорії в приємному шоці, тому що ти перший зайшов", – згадує головний сержант розвідувального взводу розвідувальної роти 25 ОПДБр Вітер.
25–тка визволяла окуповані міста та селища Лиманської громади Донецької області, воювали на Луганщині.
Нині росіяни сильні. Вони завзято взялися захоплювати українські землі, попри все. Особового складу не перерахувати, сили накопичують, техніки із кожним днем дедалі більше.
"Треба поважати свого противника, але цього противника ми поважати не можемо, , але недооцінювати також не можна, тому що противник максимально готується, максимально також розвивається в сфері і безпілотних систем, і в засобах подавлення наших, засобів ураження. Воюємо не тільки, в рукопашку, але й мозгами і технологіями", – розповідає головний сержант 25 ОПДБр Аргон.
Наші теж не відступають. Проти росіян у лавах 25 воюють різні війська. Нині розвивають підрозділи безпілотників, бо дрони символічно окупували армію і стали чи не головним видом озброєння.
Наші армійці воюють і вдень, і вночі. Для темних операцій у 24 є спеціальні підрозділи. Для цієї бригади складні ситуації на полі бою не виклик.
"Можемо брати в штурмах, але ще з особливостей, що ми можемо робити, це вночі. Складніше ніж в день, тому що збільшується кількість засобів з якими ти заходиш, тому що тобі треба бачити через нічник, стріляти через приціл або лазерний цілевказівник. Це просто складно, тому що особливість пересування вночі, наприклад, через пристрій нічного бачення, напевно, люди частіше це бачать як в якихось фільмах, як люди йдуть, як все красиво, але складність полягає в тому, що тобі треба певний час звикати до пристрою, тому що у тебе зображення більш плоске. Треба ідеально знати, розуміти своє спорядження", – каже головний сержант розвідувального взводу розвідувальної роти 25 ОПДБр Вітер.
"Висидіти в окопі треба мати не аби–які, як кажуть, сталеві. Сталевий хребет, таку сталеву мужність. Мій хлопчина вийшов, пробував на позиції 57 днів. Він каже, ну сидіти ще пів біди. А от за рахунок того, що у противника дуже багато засобів цураження, переміщатись небезпечно", – розповідає головний сержант 25 ОПДБр Аргон.
У 25 бригаді чимало бійців відзначені найвищою державною нагородою «Герой України».
"Я прийшов на війну для того, щоб мої діти не воювали. Якщо ми зараз заморозимо цю війну, то фактично в часі це все перенесеться. Моєму сину вже 16 років. Тобі воювати буде він. А я цього не хочу", – каже командир взводу роти ударних БПЛА 25 ОПДБр Буржуй.
"Я вважаю, що нам треба зосередитись на нашій підготовці і на продовженні ведення бойових дій. Це не повинно нас зупиняти, це не повинно на нас негативно морально впливати. Це ще одна перевірка нашої стійкості. І тут нам варто згадати, що ми змогли втримати Київ, хоча об'єктивно була ну дуже серйозна загроза наступ по всім фронтах, ми втримали Харків, ми потім звільнили Ізюм, Лиман, звільнили Херсон", – переконаний головний сержант розвідувального взводу розвідувальної роти 25 ОПДБр Вітер.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також слідкуйте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.