На початку міста Новогродівка не видно, наскільки воно вже розбите і наскільки часто сюди прилітає, а прилітає сюди не те що кожного дня, буквально кожної години. Місцеві кажуть, що це пекло триває більш як тиждень, і щодня, щогодини стає дедалі гірше. Дуже сильні прильоти. Вочевидь, фронт рухається, і чим ближче він підходить до Новогродівки, тим гірша тут ситуація.
– А що там у гаражі (в який прилетіло – ред.) було?
– Слава Богу нічого, тільки підвал. І все.
– Це вранці, кажуть, прилетіло?
– Так.
– У вас, по-моєму, все гірша і гірша ситуація?
– Так, все гірша і гірша, треба звідси...
– Треба. Є можливість, є куди, є як?
– Будемо шукати, а що робити? Тут не хочу, тільки туди.
Цивільні про ситуацію у місті
Жителька Новогродівки Світлана:
– Сьогодні о 4-й ранку, я навіть не чула, я настільки була втомлена, я сама живу, чоловік помер. Вийшла в туалет, чую – бах. Я вже звикла до бахків, заходжу до зали, а двері лежать на дивані, можеш уявити? Діти кажуть: Свєта, тебе ангел зберіг. А сьогодні, сьогодні двері вибило і вона полетіла аж до стінки на крісло. Мене минуло, уявляєш?
Жителька Новогродівки Ольга Олександрівна:
– І вранці, і ввечері, 20 хвилин на десяту позавчора, сьогодні знову прилетіло, у доньки скло повилітало. Тиждень тому ще можна було жити, а це вже все, у нас щодня виїжджають люди, неможливо. Чекаємо машину, не знаємо, як ще доїдемо. Лише Господь знає.
Білими чи то хустинками, чи то простирадлами цивільні маркують свої автомобілі. Спершу ми думали, що це автомобілі, які вивозять людей, ні, зараз з'ясувалося, що просто вішають білі хустинки для того, щоб позначити, що це цивільне авто, бо фронт рухається.
Мешканка Новогродівки Ольга Олександрівна:
– І був приліт у двоповерховий будинок, він ущент згорів і одна жінка згоріла.
– Там?
– Так, там, вона не встигла вийти. Звідки я знаю? Моя кума живе недалеко.
– Це ваша донька тут загинула?
Батько загиблої Наталі Василь:
– Так, так. Як це, як це було? У п'ятницю подзвонила, мала завтра виїжджати машиною, подзвонила, все, домовилися за машину, збираємо речі. А ввечері, в п'ятницю, прилетіло, чекаємо вже 2 дні, відкапують. Добре, що внучат забрав, виїхали в Черкаську область, в Смілу переїхали, а вона – попросили поробити, попросили поробити.
– А де вона працювала?
– Вона працювала в садку, а потім же садок був закритий і вона гуманітарною допомогою займалась. От попросили. Наташо, доцю, виїжджай. Все, тату, в п'ятницю подзвонила, домовилася за машину. А ввечері дзвонять мені.
– Скільки років?
– 38 повних, 86-го року.
– А дітки є?
– Он внучок і внучка старша. А в мене 15 числа перед тим, село Ніколаєвка, у хату прилетіло, хати нема. От синочок.
– Як тебе звати?
– Назар.
– Як ти?
– Погано.
– Погано, дитина плаче.
– Як вас звати?
– Мене? Василь.
– Дякую, Василю, тримайтеся, дуже співчуваю.
– А як триматися? Неможливо.
Околицями Новогродівки проходить залізниця, тут навіть є вантажна станція з однойменною назвою, і саме залізницею рухаються росіяни сюди, в Новогродівку, намагаються рухатися з населеного пункту Желанне, прориваючись уперед, намагаються розширювати фланги.
На КСП (командно-спостережному пункті) артилеристів
– Я правильно розумію, це околиці населеного пункту Желанне?
– Так, це уже Желанне.
– Треба ще далі по посадці.
– Д-30.
– Пробуй проплешину.
– Це противник. А скільки їх там?
– Десь одинадцять, а це два СП.
Офіцер штабу 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Мазепа":
"Тактика ворога, почнемо з того, вона доволі проста, ні для кого не є секрет те, що противник переважає нас у живій силі, тому противник нон-стопом тут у нас на напрямку проводить штурмові дії. Наша задача основна – це не допустити просування їхньої піхоти до наших".
– Один, два, три.
– Маленьке коло, в середині кола є дрова, це касета так кладеться.
– Не дотягнули до посадки.
– Дотянемо, це пристрілочні.
– Пристрілочні?
– Так, це пристрілочні. З першого снаряда дуже важко влучити в ціль. Якщо хтось думає, що артилерія зі снайперською гвинтівкою, то він помиляється.
На позиціях "богів війни" (про ворожі штурми)
Командир гармати 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" ЗСУ "Старий":
– На цю машину немає таблиці стрільби. Перший йде пристрілочний, другий і третій потрапляє в ціль. Таблиця стрільби – це розрахунок снаряда по дальності за оссю напрямку стрільби.
– А чому немає таблиці?
– Бо це совдепівська машина, зроблена на базі 2С3 і "Піона" – гібрид між 2С3 – база іде 2С3, а артчастина йде, як у "Піона", тому дальність іде повним снарядом 28, а зменшеним до 21-го.
– Гармата, постріл!
– Працюємо переважно по передньому краю фронта, тому що піхоти стало, мабуть, разів у 5 більше, ніж було.
– На прийомі.
– Як чуєш?
– Плюс, плюс, добре.
– Спочатку вони переміщувалися на техніці, техніку всю їхню ми загасили, тепер вони пересуваються або пішки, всі резерви стягнули сюди, або пересуваються на мотоциклах, на мопедах. Це ми тримаємо цю лінію оборони.
– При пострілі вуха тільки закривайте.
– Гармата, постріл!
Офіцер штабу "Мазепа":
– Противник діє малими групами, штурмів багато – це нон-стоп.
– Вдень, вночі, коли інтенсивніше?
– Зранку, зранку, період з 3-ї ночі і до 12-ї ранку противник проводить штурмові дії.
– Вони зараз накопичуються, а куди вони потім рухаються?
– Якби ми знали, ми б там їх і зустріли.
– Гармата, постріл!
Офіцер штабу "АІС":
– Посадка густа, реально побачити факт ураження важко, але калібр має говорити сам за себе, тобто потрапляння в ціль має дати результат, безперечно.
На позиціях артилеристів (як заряджається гармата)
Відкривається в навідники і автоматично все заряджає, це машина заведена, це звук, це все, а щоб була тиша, щоб нас менше помітили, вона може працювати як Д30.
– Вручну?
– Вручну, так само ручечкою – чук, і воно пішло.
– Снарядик такий, не легкий.
– 50 кілограмів.
– Двоє людей несуть, напевно.
– Один заряджає.
– Один?
– Так, я вам покажу мого заряджаючого, один.
– Мені прямо цікаво, заряджаючий.
– Колю.
– Що?
– Підійди сюди.
– А, Коля? Це ви 50 кілограм таскаєте?
– Добрий день, вручну.
– Слухайте, як воно, коли інтенсивна стрільба?
Заряджаючий Микола:
– Перший – погано, перший треба увійти в цей ритм, а потім другий-третій – легенько, легенько, легенько. Останній просто залітає, як чашечка кави.
– Як ви в цей ритм входите, 50 кг, звідти сюди зарядити?
– Беріть мою вагу і скільки я можу підняти. Нині 105 кілограм. Два снаряди, тобіж один снаряд легесенько ми можемо. Перший, найскладніше – це перший, щоб зловити цей ритм, далі другий-третій спокойно, легесенько воно іде.
– Гармата, постріл!
На КСП артилеристів
– Ми стараємося їх розбити на підступах, не дати їм можливості накопичуватися.
– Зараз вони в кущах.
– Касета заряджена, касета, кинь їм.
– Плюс.
– Група, яка рухається по дорозі, це перший ешелон (10 людей), це другий ешелон (10 людей).
На позиціях артилеристів
Навідник Олександр:
– Прикриваємо піхоту, щоб піхоті було легше.
– Біля вас КАби падали?
– Дві штуки упало, вони не розірвалися, це наше було щастя.
– Біля вас десь?
– Так.
– Як воно, коли КАБ приземляється?
– Так... сердечко починає частіше битися.
Офіцер штабу "Мазепа":
"Складнощі, так, по-перше, це всі посадки, що ускладнює виявлення противника, і ворожа авіація, тобіж обстріли наших позицій керованими авіаційними бомбами. І не потрібно забувати також про артилерію, на напрямку противник використовує всі зразки артилерії, які в них стоять на озброєнні, починаючи від мінометів, закінчуючи реактивними системами залпового вогню".
В Новогродівці
Мешканка Новогродівки Світлана:
– Добрий день.
– Добрий.
– Виїжджаєте?
– Так. А куди їдемо? До родичів поки.
– Тут жили, правильно?
– Жили, все було добре, все було чудово, але тепер не дуже добре, не дуже чудово.
– А ви чому не виїжджаєте?
– Тут же загинути можна.
– Можна, можна загинути.
– Так а нащо?
– Але можна заховатися і вижити.
– А якщо росіяни прийдуть?
Жителька Новогродівки Наталя:
– Не прийдуть вони сюди, їм тут робити нічого і не страшно, а що? Ні, нам нікуди виїжджати, ми будемо тут, скільки будемо – стільки будемо, до кінця. А росіян тут не буде, вони не прийдуть, ми це знаємо, ми ходимо в церкву, ми молимося, хоча вони теж православні, з хрестами прийшли, це сатаністи, так що ні. Донбас – це наш Донбас, ми нікому його не віддамо і ми тут залишаємося.
– Як воно – жити під обстрілами?
– Страшно. Оце при мені і прильоти були, якраз я бачила оце, я ще стала їхати, дивиться. Донька мені каже – куди ти прешся? Зараз ще будуть. Знову приліт був, бачили, як дим звідціля йшов, тоді знову приліт на школу, а що, звично.
Ви знаєте, то було трошки-трошки, а це як ближче вже підійшло, то тоді було там приліт, там приліт. Були, не без того, але оцей, оцей тиждень, то дрони в нас були, нашого поліцейського Діму оце збив якраз дрон, автобус цей евакуаційний перестав ходити по трасі, тому що дрони. Це нещодавно тракториста, який їхав, теж на нього дрон. Наш Селидівський оцей, рейсовий, розстріляли, дня три, оце так, страшно, а що робити?
НА КСП артилеристів
– Он йдуть, переходять по одному.
– Ще двоє до них біжать.
– Це ворожа група, в цих кущах?
– Так, так, у кущах.
– Плюс.
– Точні координати.
– Зараз йдуть пішки, дуже багато. Вони стягнули сюди всі резерви і піхоти стало разів у 5 більше, так це точно. Вони лізуть, і лізуть, і лізуть. Ми їх валимо, а вони лізуть, звідки вони їх беруть, ми не знаємо.
На позиціях артилерії (як працює арта)
Ми відкручуємо ковпачок, знімаємо, приводимо його до дії в такому положенні і будемо бити по піхоті. Буде вилітати більше уламків, але вони будуть більш мілкі, такі, щоб побити по ту сторону особовий склад. Так, у принципі, це і є 50 кг нашого щастя, яке може полетіти туди.
– Стріляємо по них чи ще ні?
– Зараза, ще наводяться тільки.
Навідник Олександр:
– Ось де один рівень, ось де є другий, всі вони мають зійтися рівно по центру, ось де є бульбашка, яка вона рухається, такого плану, ось де вона, ось друга і все.
– А коли це треба робити швидко?
– Це досвід, досвід і ще раз досвід.
Офіцер штабу "АІС":
– Процес виявлення – буквально хвилина-півтори максимум, перший постріл, а потім ви самі спостерігали, тобто 155-й, 122-й, 155-й, 152-й, 122-й калібр, все лягало.
– Гармата, постріл!
– Треба туди влучити, де вони, накрити їхні бліндажі, це основне. Щоб вони не вийшли звідти і лишилися там навіки.
– Вдається?
– Так.
– Це ж безпека нашої піхоти, яка там трохи далі перебуває. Пропустимо тут, а постраждають там.
росіяни дають нагороди за знищену арту
– Те, як вони зламали Авдіївку, ще було простіше, а зараз набагато жорсткіше стало.
– Серйозно?
– Так, у них більше стало FPV-шок, у них більше стало безпілотників, більше, вони нас вираховують, за нас дають нагороди, все.
– Нагороди?
– Так.
– А які?
– Ми слухаємо їхні перемовини, грошові винагороди за кожну арту, за все.
Командир гармати "Старий":
– Три роки АТО я пройшов з 2014 року, тепер знову тут, і знову на Донбасі".
– А ви були тут?
– Так, Мар'їнка.
– Артилеристом?
– Звичайно. Починав з "Піону", 2С7.
– Хороша машина.
– Так, ми працюємо на будь-якій техніці – 2с1, 2с3 2с5 2с7, нам без різниці.
– Як ваша спина?
Заряджаючий Микола:
– Нині добре, я її чую, нормально, головне, щоб було правильне місце для відпочинку.
– А це яке, правильне?
– Рівне, рівне і тверде.
НА КСП артилерії (про роботу захисників)
– Скільки взагалі сьогодні було?
– Зараз зайшла одна велика, більш як 10 людей, більше ніж 15 людей було.
– Що з нею?
– Все, я думаю, що простріл зараз саме цієї посадки будуть робити.
– Буде стріляти?
– Звичайно.
Офіцер штабу "Мазепа":
"Воно, як не крути, все переходить у таку денну рутину і не помічається просто. Противник штурмує, штурмує щодня, не полишає спроби прорвати нашу лінію оборони, просто виконуємо свою роботу. Не треба їх недооцінювати, але це противник, пощади ніякої не буде йому, вони прийшли на нашу землю, і тут вони і згинуть, тут вони найдуть свій кінець".
"Спостерігаєш усю цю картину, це важко, дивуєшся, не піхота, яка щодня це все бачить і постійно без ротації, звичайно, їм важко", – зауважив "АІС".
Командир гармати "Старий":
– Ротації немає, заміни немає, всі бояться сюди йти, як? Дурень тільки не боїться, усі бояться, тут будь-де може впасти, прилетіти КАБ, все, що завгодно. Якщо ніхто не піде – що робити? Вони і Дніпро візьмуть, і Запоріжжя так само.
Заряджаючий Микола:
– На нас напали за те, що ми хочемо щось для себе зробити, але так не буває. Це людей треба нам трішечки провчити, і я думаю, що на даному етапі мені все подобається. Я вам скажу чесно, я отримую задоволення від того, що ми призупиняємо того противника, який іде на нас, і завдяки нашій стрільбі проходить уперед наша піхота.
– Вогонь!
– Гармата – постріл!
У Новогродівці
Виїзд з Новогродівки. Це дивовижно, але тут ще працює шахта, ми побачили, що працюють кілька магазинів, але самі мешканці міста хаотично і дуже швидко збираються, багато хто не має можливості виїхати, навіть нас просили допомогти вивезти дітей, допомогти вивезти собак.
– Допоможіть, я в будинку тут з донькою сама, сина сьогодні на Одесу відправила.
– Якщо ви зараз сідаєте, то виїжджаємо.
– Куди, ну куди? Мені треба схопити ще 4-х собак, доцю і все, 10-й клас, ми тут одні в цьому будинку.
Люди дуже налякані, дуже багато прильотів, і всі, хто може – намагаються покинути містечко.
Ольга Калиновська, з Новогродівки, "5 канал"
Як повідомляв 5.ua, "За день – до 15-20 штурмів": українські піхотинці тримають оборону під Часовим Яром.
Читайте також: Як гаубиця M777 і дрон "Фурія" палять російську броню на Мар’їнському напрямку – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.