Згадуючи бої на Херсонщині, військовослужбовці кажуть: "Кринки – це одразу "м'ясо", одразу по-жорсткому". Нині морпіхи воюють на сході. І на хлопців покладають великі надії жителі Покровська.
Бійці 38-ї бригади морської піхоти завжди тримають зброю напоготові
– Зброя має бути завжди начищеною.
– Повністю треба розбирати?
– Так, звичайно. Якщо просто після пострілів на полігоні, то чищення займає близько 20-30 хвилин. Якщо після виходу на позицію – це може займати близько двох годин, а то й не один раз.
– Автомати у вас – АК?
– Так. Є і М4, але переважно це автомати Калашникова, тому що АК менш вибагливий до сирості.
– Скільки з собою потрібно БК брати? Патронів, зокрема?
– Чим більше, тим краще. В мене – шість магазинів, то буде 18 пачок. Один хлопець прийшов, то 40 магазинів "лупанув" за 10 днів.
– Штурм був?
– Набігали хлопці до наших, до нас.
– Хлопці? Прям хлопці набігали?
– Так, ****.
– Останній раз я "видовбав" з браунінга два короби. Це за 15 хвилин, поки вони там бігали.
"Висадка в Нормандії": "залітаєш" на той берег, а по тобі ведуть вогонь
"Самець", військовослужбовець 38-ї бригади морської піхоти, розповів про похід морпіхів на Кринки:
– Десь 26-го, перед Новим роком прибули. 1 січня ми вже потрапили у Кринки. Всю дорогу, поки пливеш, по тобі б'є зброя різних калібрів: і міномети, і касетні снаряди. Мені пощастило допливти: наш човен не підбили. Як казав один із побратимів, якщо попадаєш на Кринки – це одразу "м'ясо", одразу по-жорсткому. Мені це нагадало фільм "Висадка в Нормандії", тільки не було оцих кулеметів з берега. Тобто, усюди бахкає і розривається. Але до перших поранень і того, що побачиш навкруги, не дуже розумієш небезпеку.
– В окупантів точки нашої "вигрузки" були пристріляні, тобто одразу, як "залітаєш" на той берег, по тобі ведуть вогонь. Шанси на те, що можна стати "трьохсотим" або "двохсотим", дуже високі. На тому боці, у лісі, ми перевдяглися: там як командний пункт, викопані бійцями "льожки". А звідти вже виходили на позиції.
– "Льожки" – це ямки?
– Так. Вони могли бути вириті, як з нуля, так і ті, що потім докопали та обладнали... Це накриття з деревини, якої там було вдосталь, бо навколо – сосновий ліс. Коли його розбили, там залишилося досхочу готових колод. З них робити "льожки" та тримали оборону.
Нині 38-ма бригада – на Покровському напрямку
Самий центр Покровська. Місто не розбите, але руйнування є. Найчастіше "прилітає" на околиці. В одній з місцевих крамниць продають навіть каву:
– О, є кава, нічого собі! Як ви працюєте тут?
– Ну...
– Люди є? Що купують?
– І цукерки, і торти купляють – гормон радості, молочко, ковбаску, хлібчик. Все купують, поки тут. От як русня зайде, я виїду звідси. Я вже вивезла своїх собак, котів, тільки крамничка залишилася.
– Страшно?
– А хто не боїться? Ну, не здригаємося. Нікуди людям їхати. Евакуацію пропонують: ну, вивезуть і залишать, немає ні грошей у людей, нічого немає. Тут бабусі переважно. Я зачиняла магазин на пару днів, коли своїх тварин вивозила, так коли повернулася, то бабусі плакали: "Ми думали, що ви закрилися і ми без хліба залишилися". Коротше... ще є люди. Поки хлопці тримають місто, ще тут побудемо, а тоді вийдемо, пішки вийдемо. Я думала, втримають Донбас, в мене була така надія, та я й зараз вірю: може, придумають хлопці щось. Вірю в Бога і ЗСУ.
Під Покровськом росіяни "живуть" лише місяць
Морпіхи 38-ї бригади розповідають, що термін перебування російських окупантів на фронті дуже короткий.
– У них контракт. Тобто, на пункті відбору контрактники були з 28 серпня, а 10-15 жовтня вони вже були "200-ті", "300-ті". Був такий навіть штурмовик із групи захвату, який прожив на війні, грубо кажучи, місяць. День у день: коли він підписав контракт, то за місяць "задвохсотився", але був під наркотиками.
"Пророк", командир десантно-штурмової роти 38-ї бригади морської піхоти, показує документи російського контрактника.
– Брали полоненого, який сидів на позиції три місяці без їжі та води. На п'ятий день він здався в полон, бо ми туди трішечки закинули міну "ТМ-ку". Поки що на нашому напрямку контрольована ситуація. Але два місяці тому тут був хаос. Наша бригада прийшла сюди та стабілізувала ситуацію. Наприклад, якщо брати наших сусідів праворуч, то там ворог намагається рухатися на танках, на БМП та піхотою. А ліворуч росіяни старалися йти на якихось обрізаних "жигулях", зробивши з них "пікапи". Тобто, заходить якийсь підрозділ: що в нього є, з тим він і йде.
– В них є найбільший "золотий ресурс", якого немає в нас: вони мають багато піхоти. Вони йдуть у полі, серед білого дня, або вночі без "нічників", без тепловізорів, без техніки. По двадцять-тридцять людей, з яких зайдуть лише двоє чи троє. Їхні бригади та полки тут трішечки "стерлися" і тепер сюди "кидають" усіх. На одній ділянці, довжиною у 2 км, можуть бути чотири бригади.
Перед виходом на позиції захисники збирають бойовий рюкзак
– Починаємо з того, що комплектуємо його: сіделечко, аби під попу підкласти, якщо десь там сідаєш, плащовик від дощу, обов'язково мусять бути шкарпетки на заміну, бо догляд за ногами обов'язково має бути. Ще вологі серветки, щоб витерти руки-обличчя-ноги, змінна білизна, вода та щось для швидких перекусів.
– Ще додаємо батончики – солодко, приємно й калорійно. Треба покласти посуд для того, щоб розігрівати їжу, а ще ковбасу, може бути якийсь бочок, сало, масло. До рюкзака додаємо лопатку та набори для чищення зброї. Обов'язково беремо шнури для підзарядки гаджетів, ліхтарики. І лишаємо місце для боєкомплекту.
Військовослужбовці, які виїжджають на "нуль" для бойового чергування, кажуть, що найкраща погода – це туман, дощ або інші опади.
– У негоду не можуть літати ворожі дрони, бо дуже погано бачать. А коли сильний вітер, то вони зовсім не літають.
– Окупанти застосовують оптоволоконні дрони, FPV-дрони, якими вони залітають навіть до тієї дороги, що ви рухалися. Для них це відкритий простір. Ворог має дуже багато нічних безпілотників: їх використовує не тільки як FPV, як камікадзе для знищення техніки, а й для розвідки.
– Для військових погана погода – це "хороша погода"?
– Так. Це якщо їхати туди, де не дуже "весело".
Бійці 38-ї окремої бригади морської піхоти їдуть на позиції на броньованому автомобілі. Всередині: рюкзаки, мішки з їжею, БК, автомати, броня, шоломи.
– "Вихід" – це не один день?
– Якщо все добре, без поранень і так далі, то близько 10-ти днів у середньому. Інколи людина на позиціях може бути і більше: бувало, хлопці на 30 днів виходили.
– На Кринках кожен день дуже багато було "накатів" від росіян – вони постійно рухалися в нашому напрямку. Ми тримали ліву частину, де вони намагалися зайти в село. Там було тільки два шляхи, щоб доправити продукти або БК: або на човнах з людьми, або на великих масивних дронах. А тут такої проблеми немає. Логістичні шляхи в нас налагоджені, є постійний підвіз піхоти, БК, їжі. А в окупантів тут тенденція одна: це "м'ясні" хаотичні накати. На нашій ділянці вони зазвичай переміщуються малими групами, це може бути одна або дві людини. Вони накопичуються в одній точці і тільки потім намагаються штурмувати.
Піхотинці, які відчергували своє, повертаються "на базу" – відпочивати
– Ну що, як ви?
– Усе чудово, життя – малина.
– Це прекрасно!
– Як на позиціях було?
– Досить таки "жарко", не нудно, все було чітко. У нас завжди все йде за планом.
– На "нулі" був 16 днів. Я б ще залишився, але треба трохи "справи повирішувати".
– У сенсі – помитися, попрати одяг?
– Не треба, будь ласка, я мрію про це!
– Яка тут ситуація зараз?
– Більш–менш стабільна. Штурми йдуть. Буває, що нападають досить часто. День на день не випадає, бо все залежить від погоди: зазвичай вони лізуть, коли туман, мряка.
Протягом трьох місяців 38-а бригада відіграла ключову роль під Покровськом та Мирноградом. У штурмових діях морпіхи дали ворогу по зубах, і нині він "присів на п'яту точку" та чекає.
– Усе в нас йде добре. Ми хлопці гарячі, що робимо – знаємо, головне, ставитися до всього з позитивом і все буде чітко. Зараз облаштовуємо нову позицію. Вивантажили дрова для бліндажів, оформляємо точку, щоб було простіше виконувати бойові завдання.
– Скільки ви брали з собою БК і скільки везете назад?
– Усі магазини мають бути повні, тому що виходимо з бойової задачі і невідомо, що може бути по дорозі. Цього разу було спокійно. Пару дронів пролетіло, але ми сховалися і все нормально. Але бувають різні моменти.
– А вам хочеться чогось смачненького зараз поїсти? "На базі" чекають котлетки і биточки.
– Ми українці, тож, звичайно, любимо поїсти. І повірте, ми зараз туди повернемося і всього того там уже не буде!
– Боже, як гарно пахне!
– Тут є печінка смажена, рульки запечені, риба смажена, ще є печериці з м'ясом, куряча відбивна, свиняча котлета, рулет з підчеревини, крученики з твердим сиром, грибами.
Кухар, якого в підрозділі поважно називають "Шеф", каже, що це не святкові страви, а щоденні. Сьогодні бійців порадують: макарони, сарделька, перець фарширований і борщ зелений. Ще – шашличок.
– М'ясо таке ніжне, м'якеньке... Я свинину не їм, бо вона для мене жирна, але це дуже смачно, дуже!
– Сьогодні я йду на позиції, на 10 днів, то хлопці дуже шкодують.
– Ви, кухар, на позиціях будете?
– Так. 10 днів там, 10 днів тут.
– Якщо чесно, для нас завжди радість, коли наш "Шеф" тут. Тому що коли він йде на позицію, це для всіх горе – доводиться переходити на сухпаї: "Мівіна", пюрешка, таке...
– Давно ви кухарем працюєте?
– У мене 30 років стажу, я – шеф-кухар. Моя перша спеціальність – "кухар дитячого дієтичного харчування", а друга – "кухар-технолог". Закінчив Хмельницький харчовий технікум.
– Ви мобілізований?
– Так, з вересня.
– Як вам на позиціях?
– Добре. І страшно, як на війні.
Військовослужбовець "Тихий" на війні з березня 2022 року. Повертаючись з "нуля", одразу береться за каву.
– 38-ма бригада не була одразу. Спочатку я був в 503-й. На Херсонщині, у Кринках. Найважче було переплисти Дніпро. На суші, в крайньому разі, можна відбігти, десь сховатися, а там – вода. Добре, хто вміє плавати, то бронежилет і все екіпірування треба бігом скинути, а то підеш на дно. Плюс одяг намокає, зайва вага. Хто не дуже добре плаває, ті просто тонуть.
– Були такі випадки?
– Були, просто хлопці не встигали виплисти.
Бійці продемонстрували трофейну зброю, на яку начепили синьо-жовту стрічку.
– Що тут написано?
– "Домовой". Його господар був колись. А тут: "Подкова".
– Як воно – працювати з трофейною зброєю?
– Чудово.
Морпіхи кажуть, наразі штурмові дії та сутички відбуваються на окремих ділянках. Піднятися до того рівня, який був на лівому березі Херсонщини, коли виконували завдання з форсування річки і десантування, то нині це неможливо.
"Мандаринка – це окремий вид кайфу. Я щасливий!"
– Що може бути кращим за запах мандаринки?
– Можливо, запах м'яса?
– Ні! Мандаринка! Вона мені снилася. Реально, без жартів, снилася мандаринка. Дякую!
– Дайте іншим хлопцям. Тихо-тихо, тримайте себе в руках...
– Це окремий вид кайфу! Я – щасливий!
– Боже, як мало насправді людині потрібно для щастя… Хто на вас чекає вдома?
– Дружина і два сини. Одному вже 4 роки, іншому – 14 грудня виповнився рік.
– Гарного вам вечора! Відпочивайте, набирайтеся сил.
Проводжаючи знімальну групу, "Тихий" каже:
– Людина мусить звикнути. Якщо ти не звикнеш, то погано – воно "з'їсть" тебе. А накручувати себе не є добре, треба завжди вірити в найкраще. На що я надіюся? Може, вони все ж таки домовляться, хоч на деякий час настане тиша. Не тільки я, всі на це сподіваються.
Ольга Калиновська, "5 канал"
Як повідомляв 5.UA, протягом 13 березня ЗСУ знищили понад 1400 окупантів та майже 50 артсистем.
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.