На Майдані Незалежності попрощалися з ветераном російсько-української війни Миколою Микитенком. Він у ніч проти 11 жовтня на знак протесту проти дій влади, зокрема, і проти відведення наших військ від лінії фронту, вчинив самоспалення. Чоловік зазнав численних опіків, кілька днів пролежав у комі в лікарні, а 14 жовтня – помер. З 2014 року Микола Микитенко боронив Україну на сході. Брав участь у боях під Слов'янськом. Попри зливу, підтримати рідних і попрощатися з ветераном війни прийшло чимало людей. З ними спілкувалася кореспондентка "5 каналу" Маргарита Варадовська.
Дочка Миколи Микитенка Юлія – командирка першого в Україні взводу дівчат у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. 20-річною пішла на фронт. У 2017 поховала свого чоловіка, який загинув у бою. Тепер ховає батька.
"Зараз 3:25, я просто хочу, щоб Україна була незалежною", – говорить Юлія Микитенко, дочка Миколи Микитенка.
Це був останній допис Миколи Микитенка у фейсбуці. У ніч проти 11 жовтня він, одягнувши однострій із бойовими нагородами, вчинив самоспалення на Майдані Незалежності на знак протесту проти політики влади.
"Конкретно його не влаштовувало, як наразі злив інтересів України в Тристоронній контактній групі. Політика розведення, політика інспекцій наших позицій. Це взагалі неприпустимо ні для кого", – каже Юлія Микитенко, дочка Миколи Микитенка.
Микола Микитенко був активним учасником Революції Гідності. Потім записався до добровольчого батальйону Нацгвардії імені Сергія Кульчицького. Під час евакуації збитого вертольота на Карачуні був поранений. Після лікування служив у різних бойових підрозділах в зоні ООС.
"Микола був завзятим, Микола був яскравим. Микола був воїн, як кажуть воїн, з дитинства, з першого по десятий. Ми росли ще у радянській Україні тоді, але патріотом України він був завжди", – говорить Михайло Пруцаков, друг Миколи Микитенка.
Серед тих, хто прийшов попрощатися з Миколою, були не лише родичі та друзі, а й багато військовослужбовців і звичайних людей, вражених його вчинком.
"Він би хотів, щоби звернули увагу на те, що влада не звертає уваги. Він би хотів, щоб влада поважала військових. Щоб не замовчували те, що відбувається на сході. Називали речі своїми іменами", – зазначає Анатолій Кушнірчук, капелан ЗСУ.
"Він вчинив дуже відважний вчинок, не знаю, як він на таке наважився. Не міг не прийти не вшанувати його пам'ять", – говорить Юрій.
Своїм вчинком Микола Микитенко хотів привернути увагу до того, що відбувається в країні. Від влади досі не було жодної реакції на цей акт протесту.
"Зі мною контактували лише волонтери, побратими, громадські активісти, тільки громадяни, жодної співпраці від уряду я не побачила. Єдине, що КМДА дозволила провести прощання. Більше жодних запитів, дзвінків ні до мене, ні до моєї родини не було. Ми хочемо, щоб на нас реагували. На ветеранів, військовослужбовців. На банальні якісь вимоги. Ми просто хочемо бути почутими", – наголошує Юлія Микитенко, дочка Миколи Микитенка.
Спочиватиме Микола Микитенко на Житомирщині, де похований і його батько.
Маргарита Варадовська, Олексій Іванченков, "5 канал"
