Справжня історія РФ після революції: чим для українців став Зелений Клин та як Кубань оголосила про самостійність

Зелений Клин 5 канал / Машина часу
У лютому 1917 року в Санкт-Петербурзі страйк на державному заводі Путилова переростає у масові заворушення. Влада пробує придушити повстання силою, проте 27 лютого 1917 року частина військ переходить на бік революції

1 вересня 2021. Президент РФ Путін знову вирішив перекваліфікуватися. Цього разу у вчителя історії. Путін, як завжди, облажався.

"Чого Петро семирічну війну зчинив? Чого він зі шведами сім років воював? Вибачте, ні фіга собі", – говорить керманич Кремля перед школярами.

Один зі школярів одразу виправив Путіна – війна не семилітня.

Не минуло і двох днів, як Путіна знову потягло на історію. Уже в століття XVI. Президент Росії вирішив стати адвокатом одного з найбільш жорстоких вбивць в світовій історії – правої руки Івана Грозного Малюти Скуратова. Мовляв, той не вбивав митрополита Філіпа. 

Навіщо Путін знову переписує історію? Яким було реальне минуле країни, яка сьогодні називається Росія? Дивіться в циклі програм "Машина часу". 

Розпад Російської імперії та активізація українських патріотичних сил

Лютий 1917 року, Санкт-Петербург, Російська імперія. Страйк на державному заводі Путилова переростає у масові заворушення. Десятки тисяч робітників виходять на вулиці з вимогами підвищити зарплату, голодні і зневірені жінки починають грабувати продуктові крамниці. Влада пробує придушити повстання силою, проте 27 лютого 1917 року частина військ переходить на бік революції. Петербург поринає у хаос. Припинив роботу транспорт, не вивозиться сміття. У Києві в ці дні відносно спокійно.

Санкт-Петербург у лютому 1917 року
Санкт-Петербург у лютому 1917 року5 канал / Машина часу

Кінець зими 1917 року Київ переживав важко. Голод, холод і дефіцит. Не вистачало навіть хліба. Величезні черги – особлива прикмета того часу. Попри це у місті зберігається спокій. Навіть 28 лютого місцева преса не пише про заворушення у Петербурзі.

28 лютого, коли у столиці імперії уже формуються нові альтернативні органи влади, офіційна газета самодержавства "Кієвлянін" публікує зведення з фронтів, подробиці з життя німецького кайзера Вільгельма і указ Миколи ІІ про перерву в роботі Думи. Уся інша інформація – лише з чуток. Надвечір стає відомо про те, що владу в Петрограді захопив Тимчасовий комітет Думи.

На початку Лютневої революції імператриця-мати Марія Федорівна і її молодша донька Ольга живуть у Києві, в Маріїнському палаці. Мабуть, саме завдяки цьому вони єдині з царської родини, кому вдалося вижити. У розпал лютневих подій мати царя виїжджає у Білорусь – провідати свого Нікі. Повертається вона уже в геть інший Київ.

"На вокзал у Києві вона прибула у супроводі ескорту казаків. На імператорській платформі її проводжав київський губернатор. Коли вона повернулася через два дні, її уже ніхто не зустрічав, вхід на платформу був завалений, казаків не було і близько. Екіпаж теж не подали. Марія Федорівна поїхала на візку", – йдеться в "Історичних хроніках з Ніколаєм Сванідзе".

2 березня у Пскові цар Микола ІІ підписує документ, яким відрікається від трону на користь брата, князя Михаїла. Наступного дня той теж відмовляється від царства. Обезголовлена владна вертикаль розсипається в миттєвість ока.

Історик Андрій Руккас розповідає: "Звістка про зречення царя Миколи ІІ стала несподіванкою для всього населення Російської імперії. Адже царська влада, яка нещодавно відсвяткувала 300-річчя свого правління, здавалась твердою, міцною і нерушимою".

Похапцем створений у Петербурзі Тимчасовий уряд конкурує за владу з Радою робітничих депутатів. Нова російська влада, попри загальні фрази про право націй на самовизначення, навіть не ставить на порядок денний питання України. Українці виринають із багаторічної зимової сплячки самі.

У 1917 року українці вийшли на Софійську площу
У 1917 року українці вийшли на Софійську площу5 канал / Машина часу

3 березня 1917 року, вечір. У кількох кімнатах клубу "Родина", який росіяни називали "Родіна", зібралися учасники товариства українських поступовців – єдиного легального в Російській імперії органу, та кілька соціал-демократів. Науковець Сергій Єфремов зачитав доповідь про останні революційні події. Після цього у всіх постало одне питання.

Історик Олександр Кучерук каже: "От коли почалось перше засідання третього числа, вони почали говорити: "А що ж далі робити?". 

Перша пропозиція – сформувати суто український представницький орган.

Адвокат Синицький одразу ж визначився з назвою. 

"Хто ж придумав цю назву? Виявляється, Синицький. Його приятель Королів-Старий згадує, що ми це обговорювали і Синицький каже: "Дивіться, в кожному селі є рада. А в Києві яка має бути? Центральна!", – розповідає історик Кучерук. 

Перше засідання Центральної Ради не у Будинку вчителя, а біля нинішнього входу в метро Золоті ворота. Ліберали проти лівих – перший конфлікт у Центральній раді. Перші зібрання Центральної ради відбувалися не у відомому всім будинку вчителя, а у підвалі. Було в цьому щось символічне, адже керувати новим органом влади доводилося переважно вчорашнім підпільникам.

Уранці 4 березня адвокат Максим Синицький іде в редакцію ліберальної київської газети, щоб опублікувати оголошення.

"Синицький пішов у газету, української не було. Він пішов у газету "Кієвская мисль", яка більш-менш була нормальна. Він знає, що почому, платить гроші і публікує повідомлення, як рекламне, цього в тексті немає. Але він пише: вчора пізно ввечері в будинку в клубі відбулось засідання і вперше звучить слово "Центральна рада", – розказує історик.

А потім більшовики за німецькі гроші влаштували в Росії переворот. Про ці німецькі гроші згодом детально розповів один із соратників Леніна, уродженець Львова Карл Радек. 

У 1917 році Німеччина уже була на порозі краху – через війну на два фронти – у Франції і Росії – та економічні негаразди. В країні запровадили карткову систему, яку Ленін назвав "ідеально організованим голодом".

Необхідно було ліквідувати бодай один із фронтів. І керівник Генштабу Еріх Людендорф разом із німецьким агентом-соціалістом Олександром Парвусом розробили план такої собі гібридної операції – перевороту в Росії і виведення її із війни.

Тут і знадобились посередницькі здібності Карла Радека. Німці давали поїзд і гроші, а Карл – організовував більшовиків і стежив за дотриманням обіцянок. Сам же залишився у Швеції і був посередником у переправленні грошей з Берліна до Петрограда.

В ленінському пломбованому вагоні було 29 пасажирів. Всього ж до Петрограду прибуло 65 людей, які представляли російську соціал-демократичну робітничу партію.

Ленін
Ленін5 канал / Машина часу

Російський тимчасовий уряд встиг провести слідство щодо пломбованого вагону і держзради Леніна, але довести справу до кінця не зміг. Більшовики здійснили переворот і почали знищувати докази співпраці з Райхом. 

Згодом Радека попросили написати спогади про цей епізод, із ідеологічно правильною інтерпретацією. Але той написав саркастичний опус під назвою "Більшовицька бацила" із таким підзаголовком: "Про те, як більшовицька бацила була відкрита німцями, і як вона була переправлена генералом Людендорфом до Росії".

У тексті повно цікавих подробиць. Наприклад, що пломбований поїзд насправді пломбованим не був – і з нього можна було вийти. Що на станціях більшовиків оточували німецькі солдати і шпигуни, з якими більшовики мило перемовлялись. Що грошей їм спочатку дали мало, а не мільйони, про які писали вороги більшовиків.

А Ленін ніколи не приховував, що візьме гроші будь-яким способом у кого завгодно – аби тільки повалити самодержавство. 

Однак сарказм Радека був прийнятний не для всіх, так само як і саме визнання змови з німцями. Тож брошуру надрукували обмеженим тиражем у регіональному видавництві – і відправили до спецхрану. 

Утворення нових республік та Зеленого Клину на Далекому Сході

Російська імперія розвалювалася як картковий будинок. Республіки виникли в Білорусі, Грузії, Вірменії, Азербайджані, Туркестані та країнах Балтії. Відокремилися Фінляндія та Польща. Але були ще й інші – менш відомі нині утворення, які перетворили нинішню Росію на клаптикову ковдру.  

Ось так виглядала карта колишньої Російської імперії станом на вересень 1918 року. Територія, яку контролювали більшовики, стрімко зменшувалася. Різноманітні республіки займали більшість території нинішньої РФ.

Розпад Російської імперії після 1917 року
Розпад Російської імперії після 1917 року5 канал / Машина часу

І принаймні кілька з них декларували якщо не українськість, то близькі та дружні стосунки з Українською державою.

Насамперед йдеться про Кубань.

Історик Владислав Верстюк говорить: "А от 16 лютого була проголошена самостійність Кубанської республіки. І от помітьте, що про це ніхто не говорить".

Менш відомою є історія далекосхідного державного утворення Зеленого Клину.

У кінці ХІХ століття письменник Гнат Хоткевич писав, що у світі найшвидше росте чисельність двох народів: китайців і українців. В Україні тоді було багато звільнених з кріпацтва бідняків, тож коли імперія пообіцяла дарувати землю на Сході, – туди ринули сотні тисяч наших земляків. Для них цей край став тим, чим було Запоріжжя для козаків або дикий захід для американців.

Зелений Клин
Зелений Клин5 канал / Машина часу

Звільненим кріпакам в Україні давали наділи у 8 гектарів, а на Далекому Сході – одразу 100. Тож багато українських селян, на відміну від менш ініціативних росіян, вирушило через півсвіту освоювати Приамур'я і Примор'я.

Перші переселенці прибули до Приамур’я у 1861 році з Полтавщини. Для цього вони проїхали волами весь Сибір.

На межі століть українцями були 90% європейського населення Далекого Сходу. З побудовою Транссибірської залізниці пожвавився потік росіян та білорусів. Однак усе одно: замість Жовторосії тут виникла Нова Україна.

Свою нову батьківщину українці назвали Приморщиною, Закитайщиною, Далекосхідною Україною або Зеленим Клином. Зеленим, бо всіх дуже вражала багатюща рослинність нових земель, а клином – тому що тоді земельні ділянки звали клинами. 

Коли в Росії відбулась Лютнева революція, українці почали боротись якщо не за незалежність краю, то принаймні за національну автономію.

Історик Андрій Руккас говорить: "Революційні події 1917 року відкрили широку дорогу визначення різних народів. В тому числі українців, які мешкали на Далекому Сході".

Андрій Руккас – один із нащадків українських колоністів.

Він розповідає: "За материнською лінією дід був переселений, родина діда була переселенцями з Полтавщини. Інший прадід по материнській лінії він був чиновником митного відомства міністерства фінансів Російської імперії, служив на китайському кордоні і потім включився в процеси українізації. Він навіть був делегатом від українців Далекого Сходу. Тому ця історія навіть має дотичність до історії моєї родини".

У перші революційні роки на Далекому Сході існувала демократична Сибірська республіка. Вона не заважала боротьбі українців за автономію. Українці об'єднувались, створювали власні органи влади – і власну далекосхідну державність.

Українці на Далекому Сході
Українці на Далекому Сході5 канал / Машина часу

24 червня 1917 року українці Зеленого Клину зібрали перший загальний з'їзд, на якому утворили спільний орган – Тимчасовий комітет для координації роботи. Другий з’їзд у січні 1918 року вирішив послати своїх делегатів до Києва. А третій у квітні проголосив про створення Української держави на Тихому океані та доручив створити українську армію Зеленого Клину. 

Однак згодом проти Нової України почали війну імперці обох мастей – більшовики Леніна і білогвардійці Колчака. Сучасні російські пропагандисти дуже не люблять згадувати ці події, а якщо і згадують, то подають це як українську диверсію проти Росії.

Саме в такому ключі показали мешканців Зеленого Клину в російському художньому фільмі "Адмірал". Українці тут з'являються лише один раз – щоб підступно зрадити верховного правителя Росії Колчака і занапастити всю білу справу. У розширеній версії фільму автори ще й детально показали, як підступні українці розстрілюють беззбройних російських офіцерів. 

Насправді ж все було із точністю до навпаки. Колчак не довіряв українцям, тому до українського полку насильно мобілізував місцевих росіян, зокрема й більшовицьких підпільників. Саме вони підняли заколот – і перебили українських офіцерів разом із курінним Святенком.

Не вписується у схему "української зради" і доля командувача Українського далекосхідного війська. Він воював з більшовиками до кінця – навіть коли сам Колчак кинув своє військо і з коханкою та золотим запасом імперії спробував втекти. І саме він став останньою надією далекосхідних українців.

У жовтні 1918 року вони зібрали 4-й надзвичайний з'їзд, який ухвалив проєкт Конституції українства Зеленого Клину і доручив генерал-лейтенанту Борису Хрещатицькому, українцю з армії Колчака, формувати українські дивізії. 

Борис Хрещатицький – уродженець Донеччини, учасник Російсько-японської та Першої світової, георгіївський кавалер. Створив перше українське з'єднання на Далекому Сході, але наштовхнувся на опір верховного правителя.

Дивізія генерал-лейтенанта Хрещатицького була сформована у складі армії Колчака. Щоправда, коли Колчак зрозумів потенційну небезпеку, яку несе в собі український підрозділ, він заборонив подальший розвиток проєкту, а сформовану дивізію відправив на фронт воювати проти більшовиків.

Коли Колчак утік, Хрещатицький продовжив боротись із більшовизмом в складі козацького війська отамана Семенова. За згоди останнього почав формувати українські полки у Владивостоці. Лише після поразки всіх антибільшовицьких сил регіону виїхав до Маньчжурії. Як і багато інших діячів Зеленого Клину.

Історик Андрій Руккас говорить: "Я вважаю, цілком можливо, що український проєкт на Далекому Сході мав можливість на реалізацію за певних зовнішньо-політичних обставин. Очевидно, що треба було залучатися підтримкою потужних зовнішніх сил, наприклад, тієї ж Японії. І таким чином створювати самостійну чи автономну державу на Далекому Сході".

Одна з республік виникає на Дону. Її лідер – отаман Краснов – згодом скаже дослівно таке: "Росіян необхідно замкнути в рамки старого Московського князівства, звідки почалося просування московського імперіалізму".

Республіка на Дону
Республіка на Дону5 канал / Машина часу

Найбільшим союзником п'ятимільйонного всевеликого Дону стала 40-мільйонна Україна. Українська держава Павла Скоропадського – єдина країна світу, яка визнала незалежність Дону. Правда, Краснов на переговорах нарікає, що українські війська з німцями зайняли донські території. Гетьман обіцяє подумати і домовитись посередині, а поки – дарує отаману прикордонне українське місто, Ростов-на-Дону.

Набагато щедріше гетьман ділиться з Красновим зброєю і людьми – з України на Дон ешелонами відправляють російських офіцерів-біженців – хай повоюють. А на майбутнє домовляються про об’єднання – Дон і Кубань мають увійти до Української держави.

Все це спрацьовує просто ідеально, доки Краснов воює з червоними і свариться з білими, Москва дає спокій Україні. Але ненадовго. Проукраїнська республіка на Дону існує лише доти, доки Скоропадський при владі, а він її втрачає вже у грудні 1918 року. Краснов відбріхується перед білими, що мовляв, ніякої самостійності не хотів, це просто тимчасово, на час війни.

Це не допомагає. І на початку 1919 року отаман, якому не вдалось налагодити співпрацю з Петлюрою, вимушено зрікається влади.

Подальша його дружба з Гітлером перетворює Краснова на червону шмату для нинішніх росіян. В епоху путінського неосталінізму проти нього знову виступають всі – і патріоти, і комуністи, і навіть офіційні провладні казаки.

На Заході ж ідея незалежної козацької держави отримала несподіване продовження у 1959 році, коли президент США Дуайт Ейзенхауер запровадив так званий "Тиждень поневолених народів". В указі серед загарбаних Москвою країн згадувались Красновська Казакія та Ідель-Урал. Перша – територія 12 козачих військ по всіх куточках РФ, а друга – ще шостий автономій Волго-Уральського регіону: Мордовії, Чувашії, Марій Ел, Татарстану, Удмуртії та Башкортостану.

Протягом 1918-1921 років комуністам вдалося зламати опір усіх поневолених регіонів. Під гаслами про право націй на самовизначення було створено Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Продовження – у наступних випусках "Машини часу". Незнання історії не звільняє від відповідальності. 

"Машина часу", "5 канал"

Попередній матеріал
"Вовина тисяча": на що можна витратити гроші за вакцинацію та чому ідея може виявитися провальною – сюжет
Наступний матеріал
Цілюще купання в кратері вулкана, "магічне блакитне око" Атлантики й запальні фестивалі: острови Кабо-Верде чекають на українців
Loading...