Справжня історія РФ: як Катерина ІІ обманом завоювала Крим, а потім підступно ліквідувала Запорозьку Січ

Козаки в бою відкриті джерела
Закінчилася війна за Крим в 1774 році підписанням Кючук-Кайнарджийського мирного договору. Формальна незалежність Криму протривала менш ніж 10 років. Далі Катерина ІІ своїм маніфестом її ж скасувала

1 вересня 2021. Президент РФ Путін знову вирішив перекваліфікуватися. Цього разу у вчителя історії. Путін, як завжди, облажався.

"Чого Петро семирічну війну зчинив? Чого він зі шведами сім років воював? Вибачте, ні фіга собі", – говорить керманич Кремля перед школярами.

Один зі школярів одразу виправив Путіна – війна не семилітня.

Не минуло і двох днів, як Путіна знову потягло на історію. Уже в століття XVI. Президент Росії вирішив стати адвокатом одного з найбільш жорстоких вбивць в світовій історії – правої руки Івана Грізного Малюти Скуратова. Мовляв, той не вбивав митрополита Філіпа. 

Навіщо Путін знову переписує історію? Яким було реальне минуле країни, яка сьогодні називається Росія? Дивіться в циклі програм "Машина часу". 

Російська історія за Путіним виглядає приблизно так. Спочатку був князь Володимир, потім монголо-татарське іго. Далі Іван Грозний, як "собіратєль зємєль русскіх", потім Петро І, як засновник імперії, смута 1917 року і віддавання земель, потім новий великий керівник Сталін і його наступник Путін.

У історії Росії правління Катерини ІІ займає окреме місце. Саме за неї територія імперії розширилася у всіх напрямках. Саме за Катерини імперія остаточно позбулася українською автономії, а ще – захопила Крим та південь України, назвавши здобуті землі на короткий час Новоросією.

Катерина ІІ
Катерина ІІ5 канал / Машина часу

Філософ Ігор Лосєв пояснює: "Практично всі колонізатори схильні давати такі назви завойованим територіям. Скажімо, коли іспанці завоювали Мексику, вони її назвали "Еспанья Нуева" – Нова Іспанія. Хоча це аж ніяка не була Іспанія. І таким чином їх дуже багато: Нова Зеландія, Нова Англія… Це, як кажуть вчені, типовий колоніальний дискурс".

У Путінській концепції цей період, звісно, привід для гордості. Але от саму Катерину сором'язливо увагою оминають. З однієї причини.

6 липня 1762 Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбур разом із коханцями вчинила державний переворот і позбавила влади свого чоловіка Карла Петера Ульріха фон Гольштайн-Готорпа. Ідеться не про Прусію, а про Росію – так почалося правління Катерини ІІ.

Карл Петер Ульріх, який правив під ім'ям Петра ІІІ, прихильно ставився до української автономії. Утім правління його тривало пів року. Хтива дружина за допомогою коханців позбавила чоловіка спочатку свободи, а потім і життя. Політика нової імператриці почалася з експансії у Приазов'я і Причорномор'я. Катерина видає маніфест про свободу поселення для іноземців. Виникають колонії німців, а також військово-цивільні поселення сербів. 

Історик Ігор Гирич розповідає: "Там ще були поселення військові, які складалися і, в першу чергу, із сербо-хорватів. Але ці сербо-хорвати не становили більшої кількості тисячі осіб. Це були військові з'єднання, їх формували і потім ці військові з'єднання оселювали уздовж кордону. Причому, робилося це так, щоб от, скажімо, українське населення Запоріжжя відокремилося від українського населення Подільської губернії, Полтавської губернії от цими, скажімо, інородцями. Ну, це навмисне закладався етнічний конфлікт". 

Запорожці неодноразово громили сербів, вважаючи, що ті займають їхні землі. У 1764 році внаслідок губернської реформи створюється Новоросійська губернія з центром у Кременчуку – туди потрапляють землі війська Запорозького і так звана Нова Сербія. 

Карта України 1764 року
Карта України 1764 року5 канал / Машина часу

Філософ Ігор Лосєв говорить: "Ну назвали Новоросією. Могли назвати по-іншому. Новою Скіфією, наприклад, чи ще якось. Це залежить вже від фантазії колонізатора. А в російських колонізаторів фантазія завжди була дуже слабкою, дуже бідною".

На місці нинішнього Маріуполя у XVIII столітті стояла козацька фортеця Домаха. З приїздом грецьких колоністів імперія перейменувало місто у Павловськ. Правда, уже через рік греки надали йому сучасної назви.

Утім переважна більшість поселенців степу – українці, які втікали на південь від покріпачення Катерини. Перші спроби переписів населення колонізованого Приазов'я і Причорномор'я показали, що українці становлять там понад 70%. Між тим хтива імператриця починає одразу кілька воєн.

Козацька фортеця Домаха
Козацька фортеця Домаха5 канал / Машина часу

Ігор Лосєв розповідає: "Це був період завоювання нових територій Росією в її прагненні виконати, так би мовити, світову імперську функцію і захопити землі колишньої Візантійської імперії. Захопити той Константинополь, який завжди для росіян мав до середини XVI століття таку сакральну функцію. І тому російські імператорські фамілії: Романови – одного з нащадків чоловічої статі завжди називали Константином з натяком на те, що він має повернути Константинополь".

Підкупивши свого колишнього коханця Станіслав Понятовського, Катерина ІІ розпочинає поділи Польщі. Створення у подільському містечку Торговиця так званої польської Конфедерації призводить до повстання гайдамак. На Українське поділля вирушає російська армія. Впоравшись з Залізняком та поляками, російські війська вирушають на Південь воювати проти турків. До них приєднуються запорожці. 

Однією з найважливіших справ Катерина ІІ вважала написання історії. 4 грудня 1783 року була створена "Комиссия для составления записок о древней истории, преимущественно России" під керівництвом графа Шувалова. Дійсним же керівником комісії протягом десяти років була сама імператриця. 

Історична комісія працювала таємно. Займалася збором літописів і їх переписуванням. Тоді фальшували "Повість минулих літ", "Слово о полку Ігоревім" та десятки інших. З'явилися і геть нові тексти. Оригінали ж зникали.  

Історик Олександр Палій розповідає: "Вона зачищала літописи, які існували на той час. В часи Катерини ІІ було спалено збірку літописів, які існували в Києво-Печерській Лаврі. Запросили всіх ієрархів Києво-Печерської Лаври до Санкт-Петербурга і в цей момент робиться величезна пожежа і наш власний історик, він абсолютно пов'язував пожежу в Києво-Печерській Лаврі, де Ярославова бібліотека згоріла (Ярослава Мудрого, – ред.), пов'язував зі спробами Московії переписати свою історію.

Літопис
Літописvsiknygy.net.ua

Основне завдання комісії Катерини ІІ – прив'язати історію Суздалі до Києва в часи Русі.

Між тим історія не тільки писалася, а й робилася. За допомогою козаків Катерина перемагає в російсько-турецькій війні за вихід до Чорного моря. У листопаді 1769 року козаки завдали поразки татарському загону біля ріки Вовчої, взяли участь у битві при Кінбурзі, під Очаковом, та Хаджибеєм. Ходили козаки під Тулогу, Ізмаїл, штурмували Перекоп, захопили Кафу. У липні-серпні 1773 року запорожці стояли біля Гірсово під командою генерал-майора Милорадовича.

Закінчилася війна підписанням Кючук-Кайнарджийського мирного договору.

Філософ Ігор Лосєв говорить: "Ну і коли в 1774 році було підписано так звану Кючук-Кайнарджийску угоду – ну це іще один приклад того, що як казав Бісмарк – жодна угода, підписана з Росією, не варта навіть того паперу, на якому вона підписана. В цій угоді було сказано, що Кримське ханство залишається незалежною державою, але буде вже підкорятися не Стамбулу, а Санкт-Петербургу".

Формальна незалежність Криму протривала менш ніж 10 років. Далі Катерина ІІ своїм маніфестом її скасувала.

"Перетворення Криму на вільну та незалежну область не принесло спокою Росії і обернулося лише новими для неї турботами зі значними витратами. Досвід часу з 1774 року показав, що незалежність мало властива татарським народам і, щоб охороняти її, нам потрібно завжди бути збройними… Беручи до уваги всі ці обставини, ми прийняли рішення дати інший зворот кримським справам і зробити на майбутній час Кримський півострів не гніздом розбійників і заколотників, а територією Російської держави", – йдеться у маніфесті Катерини ІІ, 1783 року.

Землю в Криму Катерина починає роздавати своїм незчисленним фаворитам.

Землі в Криму
Землі в Криму5 канал / Машина часу

Татар почасти виселяють на неозорі простори імперії. Татарських селян покріпачують. 

Покріпачення селян у Криму за часів Катерини ІІ
Покріпачення селян у Криму за часів Катерини ІІ5 канал / Машина часу

Філософ Ігор Лосєв каже: "І тому, коли сьогодні деякі російські історики кажуть, що нібито через цю угоду, от якщо Крим не буде в складі Росії, тоді на нього зможе претендувати Туреччина. Все не відповідає дійсності, бо росіяни, знищивши Кримське ханство, знищили сам об'єкт цієї угоди. І щоб сьогодні ця угода давала якісь наслідки, треба відновити її об'єкт. Себто Кримське ханство. Ну це нереально. Хоча останній представник династії Гіреїв живе в Лондоні. Так що його можна запросити на Бахчисарайський престол".

Повністю депортують з Причорномор'я ще одну націю – ногайців переселяють за Каспій. Конвоювати кочівний народ змушені якраз запорожці.

Поки вони задіяні у цій блюзнірський операції, Катерина віддає наказ ліквідувати уже непотрібну їй Січ.

Запорізька Січ
Запорізька Січ5 канал / Машина часу

У 1825-му імператором Росії стає Микола І. На його інавгурацію припадає невдала спроба повстання декабристів. Страх нової революції супроводжував монарха до смерті. Тисячі нишпорок шукали підступи серед еліти та військових. Микола навіть не здогадувався, що найбільша небезпека походить зі звичайної української хати.

Рік 1834. Микола І підготував відповідь на популярність націоналізму серед поневолених народів. Державною ідеологією стає націоналізм імперський. Міністр освіти Сєргєй Уваров у 1834 році визначає його як: "Православие, самодержавие и народность". Термін "народность" при цьому залишається загадкою навіть для апологетів імперії.

Власне росіяни у велетенській державі становлять меншість. Інші народи повинні асимілюватись. Особливо це стосується українців, яких імперія трактує як неправильних росіян.

Російська імперія продовжує розростатися. Завойовано Бессарабію, Грузію, Азербайджан, Фінляндію. На Балканах виникають підконтрольні Петербургу маріонеткові уряди – під прапорами захисту слов'ян і православної віри.

Найбільшу небезпеку для імперії, як їй здавалося, становили поляки, як інородці, які раз по раз повставали. Яким же було здивування царя та його таємної поліції, коли українці, яких вважали за один народ, раптом теж повстали.

Цар Микола І
Цар Микола І5 канал / Машина часу

Рік 1845. У Києві на Подолі вечорами збирається молодь та інтелігенція поговорити про минуле та майбутнє України. Священик і викладач університету отець Феофан розповідає студентам про роботу давніх братств. Історик Микола Костомаров пропонує за традицією назвати і їхнє зібрання братством: Кирила та Мефодія. До товариства приєднується молодий письменник і художник Тарас Шевченко.

Микола Костомаров – цікава особистість. Позашлюбний син російського поміщика і його кріпачки-українки, він якийсь час сам був кріпаком власного батька. Попри ранню смерть батька-поміщика і скрутне економічне становище матері, зумів отримати хорошу освіту, а згодом і сам став педагогом, зокрема отримав кафедру в Київському університеті.

Більшість професорів зовсім не знала Костомарова і пожадала, щоб він зробив доповідь на тему "З якого часу починати "русскую" історію?". Костомаров згодився на те: лектор висловив, що "русская" історія єсть історія того слов’янського народу, що живе в Росії, через що і починати "русскую" історію треба з того часу, коли спостерігаємо ознаки селитьби тих слов’ян на землях сучасної Росії, тобто після Київської Русі. Відчит – попри розбіжність з офіційною імперською історією – справив величезний вплив на вчену раду і Костомарову одноголосно присудили ступінь професора. Паралельно він продовжує викладати в Київському інституті благородних дівчат. Шевченко стає учасником посиденьок у Костомарова, які й іменувалися Кирило-Мефодіївським братством.

Ідеї товариства записані Костомаровим у книзі буття українського народу. Жодного царя і поміщиків, ідеальна держава козацького типу демократії і федерація слов’ян, але не під егідою Москви, а з центром у Києві.

Літературознавець Ростислав Чопик говорить: "Опора мала би робитись на український триб життя. Демократичний, запорозький. Вони апологетами козаччини були і взагалі органічною народократією. Виборністю гетьмана Кошового і звітністю всіх народних старшин. Українці не зрадили б Бога, бо не поставили над собою царя. Який узурпує чужі життя. Кирило-мефодіївці це озвучили. Я вважаю, що це перша була така геополітична декларація українства".

Основні дискусії точилися між Костомаровим і Шевченком. Ідеологія останнього зводилася до "Геть від Москви".

"Шевченко, вихований читанням "Истории русов" Кониського, зробив з нас людей, що ненавиділи москалів і всіх, що були винні бідуванню нашої рідної України. Москалів ми тоді вважали за народ грубіянський, нездатний ні до чого високого. Ми їх звали кацапами. Про кацапів у Шевченка було без краю багацько сарказмів, анекдотів і приказок", – йдеться у спогадах Пантелеймона Куліша в редакції О. Кониського.

17 березня 1847 року. Велетенська російська імперія починає тремтіти від страху. Таємна політична поліція – Третє відділення – дізнається про існування в Україні таємного Кирило-Мефодіївського товариства. Посилюється охорона імператорського палацу, починаються масові арешти та обшуки.

Кирило-Мефодіхвське братство
Кирило-Мефодіхвське братство5 канал / Машина часу

Першим арештовують молодого юриста Миколу Гулака. Він щойно закінчив Дерптський університет. Чудово знав німецьку, кажуть, навіть з песиком своїм говорив цією мовою. Поки тривав обшук, Гулак попросився до вітру. Але кмітливі жандарми перевірили відхоже місце і в купі фекалій знайшли згортку паперів. Це був статут Кирило-Мефодіївського товариства і його програмний документ – "Закон божий, або Книга буття українського народу". Також серед речей Гулака знайдена печатка з зображенням святих Кирила і Мефодія – як вважали слідчі, знак приналежності до таємного товариства.

Уже під час слідства з'явилася чутка, що ще одна ознака приналежності до товариства – татуювання гетьманської булави. Усіх арештованих роздягли і уважно оглянули, але куди не заглядали – жодної булави не знайшли. 

Справа розсипалася за браком доказів. Імператору донесли, що бунт зрів за гроші французьких ворогів. Вічний страх експорту революцій. Акцент був зроблений на зізнаннях Куліша і Костомарова. Проти Шевченка застосували його вірші. Дісталося і за українську мову, і за козаччину, а найдужче – за іронію щодо царя і його жінки.

"Сатирична поема "Сон", де імператора з родиною Шевченко описав не страшними, а смішними, і стала основою звинувачення. Слідчим третього відділу довелося попітніти в ролі літературознавців. Рукопис Шевченкових "Трьох літ" вичитаний вздовж і впоперек.

Спеціально для царя Миколи деякі вірші перекладені російською мовою. Утім навіть видимості суду над братчиками не відбулося. Керівник Третього відділу граф Орлов виписав і звинувачення, і покарання для всіх арештованих і дав на підпис цареві.

"Шевченко… творив вірші мовою українською, найбаламутнішого змісту. В них він то гукає про славу гетьманського урядування та колишню волю козацтва, то неймовірно сміливо виливає поклеп і жовч на царську родину", – з конфірмації Тарасу Шевченку.

Куліш і Костомаров відбулися засланнями. Гулак отримав три роки ув'язнення. Найдужче перепало Шевченкові. Вирок Третього відділу – заслання в солдати, – цар власною рукою доповнив "забороною писати і малювати".

Уже після заслання, у Петербурзі Костомаров пише статтю "Дві руських народності", де вперше за часів імперії історично доводить, що українці і росіяни не один народ. Різні минулим, мовою, врешті ментально. Теза, з якою неможливо було сперечатися. У відповідь оборонці імперії вигадують нову ідею – про триєдиний народ – велико-, мало- і білорусів. Деталі – за тиждень. Незнання історії не звільняє від відповідальності.

"Машина часу", "5 канал"

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Попередній матеріал
Турборотації Зеленського: чому звільнили п'ятьох міністрів
Наступний матеріал
Щеплення від COVID-19: коли зможемо колоти українську вакцину
Loading...