Як відомо, 14 вересня 2021 року колишній заступник генерального прокурора Микола Голомша розповів нові подробиці щодо смерті В'ячеслава Чорновола у 1999 році, які доводять, що це було сплановане вбивство. Так, Голомша заявив, що політичного лідера вбили чотирма ударами кастету. Такою самою зброєю, імовірно, вбили водія.
Заява експравоохоронця потонула в десятках підтверджень та спростувань.
Відреагували навіть в Офісі генпрокурора, там заявили, що слідство перевіряє версію щодо умисного вбивства В'ячеслава Чорновола.
Із часу загибелі Чорновола минуло 22 роки. Надто багато, аби з'ясувати усі подробиці. Але цих років ніколи не буде надто багато для встановлення істини. Відповіді на запитання: чи було це вбивством? І чи була б Україна іншою, якби він не загинув? "Машина часу" вирішила згадати, хто такий В'ячеслав Чорновіл, як він загинув, кому це було вигідно і що не так із розслідуванням?
Ось на цьому місці пізно вночі 25 березня 1999-го сталася аварія, що забрала життя лідера "Народного руху України" В'ячеслава Чорновола. Загинула не просто одна людина, не просто політик, відійшла у минуле ціла епоха.
Багато українців помилково вважали В'ячеслава Чорновола львів'янином. Насправді він був не галичанином, а наддніпрянцем. Народився на Черкащині у вчительській родині.
В'ячеслав Чорновіл не просто добре вчився, він дуже добре вчився. Золота медаль, вступ на філологічний факультет Київського університету. І зміна свідомості.
Сестра В'ячеслава Чорновола – Валентина Чорновіл – згадує: "На першому курсі, коли він потрапив сюди – перша його здивувала ситуація, коли його питали, а він відповідав українською мовою – його питали: "А ти що з Польщі приїхав?". У кращому разі з Західної України.
Але прийшов 65-й рік, і це той рік, коли були перші арешти української інтелігенції.
Першими на лаву підсудних потрапляють львівські шістдесятники. В'ячеслав Чорновіл поки на свободі, у суді він – лише як свідок. Проте свій вибір Чорновіл уже зробив.
Сестра розповідає: "Перше, що він зробив, коли його викликали на суд свідком, коли судили братів Горинів, Мирославу Зваричевську у Львові, то він сказав своєю скоромовкою, що згідно з такою то статтею Конституції, суд незаконний, суд закритий, я відмовляюся свідчити на такому суді".
"Вибрик" на найгуманнішому радянському суді вартував Чорноволу першого покарання – трьох місяців примусової праці. Проте це його не зупинило. Буквально одразу – новий вияв непокори режимові. На прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" Параджанова.
Громадський діяч, літературознавець Іван Дзюба тоді виступив і сказав, що дуже добре, що такі прекрасні фільми в нас з'являються сьогодні, але дуже погано, що в нас відбулися арешти української інтелігенції. І тут Чорновіл сказав, хто проти арештів – встаньте.
Майже всі учасники акції позбулися роботи. Чорновіл вільним часом скористався сповна. За мотивами показових процесів він пише "Правосуддя чи рецидиви терору". Епіграфами до розділів бере статті з радянської конституції та карного кодексу, а далі аналізує процеси.
"Лихо з розуму" переконало радянську владу, що Чорновола треба ізолювати від суспільства. Йому присудили 3 роки за антирадянську агітацію. Через півтора року відпустили по амністії – вирішили, що досить і Чорновіл не продовжуватиме воювати з владою. Помилилися.
Він самотужки починає видавати самвидавський журнал "Український вісник". Крім власне журналістської і редакторської роботи, доводилося опановувати мистецтво підпільника.
"Друкував на цигарковому, на тонкому папері друкував в одному примірнику листок. Надрукував листок, він його ховав у сховах зразу. В нього був таємний сховок на веранді там дощечка виймалася і там він ховав", – розповідає сестра політика.
У 1972 році КДБ арештовує Чорновола. Вимагають здати спільників. Інакше його може чекати смерть, погрожують слідчі.
"Його як заарештували, йому і погрожували тією статтею – зрада Батьківщини, а це розстріл", – згадує пані Валентина.
Погрози слідчих Чорновола не зламали. Ба більше, він зумів влаштувати так, що черговий номер "Українського вісника" вийшов уже після того, як автор опинився за ґратами. Чорновола засудили до 6 років таборів.
Потім було ще одне ув'язнення – за Гельсінський правозахисний рух. Нарешті свобода, робота кочегаром, перебудова і "Народний Рух України".
18 серпня 1991 року. На екранах радянського центрального телебачення показують Лебедине озеро. Потім заява так званого ГКЧП. Поки у Москві спроба перевороту, київська влада як води у рот набрала.
Не побоявся назвати речі своїми іменами лише В'ячеслав Чорновіл.
Уже за кілька днів реванш зазнає поразка. 24 серпня термінове засідання Верховної Ради України і проголошення незалежності України. За тим – референдум і президентські вибори.
"На посаду президента України Чорновола першими запропонували висунути і висунули шахтарі Донецька. А потім підтримала уся Україна", – згадує голова НРУ Василь Куйбіда.
Практично від початку короткої виборчої кампанії 1991 року стає зрозуміло, що реально на посаду президента претендують двоє — колишній партійних функціонер Леонід Кравчук і дисидент В'ячеслав Чорновіл.
На тих виборах Чорновіл програв. Але очолюваний ним "Народний Рух" протягом першого десятиліття незалежності залишався головною опозиційною силою. Аж поки у рік президентських виборів 1999-го його не спробували розколоти. Чорноволу вдалося повернути контроль над партією.
Сестра політика Валентина каже: "І коли 23 березня прийшов до мене на мій День народження і коли його запитали: "Славко, як справи у "Русі"?", він сказав: "Уже все позаду. "Рух" я зібрав докупи і це для них було страшно".
За 2 дні, 25 березня, повертаючись із однієї з таких поїздок у Кіровоград, В'ячеслав Чорновіл загинув. Автомобіль, в якому він їхав, зіштовхнувся з КАМАЗОМ, що перегородив дорогу.
Рано вранці 26 березня, коли на місці аварії ще працювали експерти, тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко заявив у ЗМІ, що єдина версія для слідства – випадкова аварія. Такою надмірною упевненістю міністр наштовхнув усіх вдумливих людей на підозри, що, можливо, аварія була не такою вже і випадковою.
МВС одразу почало розвивати справу так, щоб звинуватити у ДТП водія Чорновола Павлова, який також загинув. Соратник Чорновола по "Руху", колишній слідчий МВС Микола Степаненко розпочав власне розслідування. І одразу натрапив на кілька розбіжностей з офіційною версією.
Колишній слідчий МВС Микола Степаненко розповів: "Перше – маршрут руху. Той маршрут, по якому їхав водій КАМАЗу, він не зовсім вдалий. Бо він довший, треба об'їжджати Бориспіль, і треба їхати через увесь Київ вантажною машиною. Крім того, на місці події є явний поворот. Пропустити такий поворот не так і просто".
Насторожив близьких покійного ще один момент – інформація про те, що за Чорноволом стежили. І під час його останньої поїздки в Кіровоград, і раніше.
Дмитро Понамарчук, прессекретар В'ячеслава Чорновола, розповів: "Я навіть бачив кадри, які потрапили випадково з репортажу про одну пресконференція в січні 99 року в УНІАН, де оператор знімає, як Чорновіл йде до УНІАНу, а за ним стоять дивні в цивільному, які специфічно говорять собі щось в рукав. У нас такої охорони не було. У Чорновола охорони не було".
Дивувало те, чому в автомобілі Чорновола не спрацювали подушки безпеки? Чому не збігаються свідчення у пасажирів і водія КАМАЗу? Чому водій КАМАЗу і його керівник були на гачку в МВС? Чому люди з навколишніх сіл повідомляють про підозрілі КАМАЗи? І чому врешті, цих всіх чому вперто не помічає слідство?
Степаненко розповідав: "І коли вже суд йшов, знайшли двох свідків, які сказали, що бачили цей КАМАЗ. Вони розповідали про це міліції, яка обходила село. Міліціонери писали рапорти. Чому цього нема в кримінальній справі? Чому це скрило СБУ і міліція? Ну і далі вони не тільки приховували, а й фальсифікували".
Згодом з'ясовується ще один прихований момент – лютневе зізнання громадянина Росії, колишнього працівника ФСБ В'ячеслава Бабенка.
Лютий року 1999, Київ. У центральний офіс Служби безпеки України заходить непоказний чоловік. Він представляється В'ячеславом Бабенком, експрацівником ФСБ Росії. Бабенко заявляє, що певні російські кола замовили йому вбивства ймовірних конкурентів Леоніда Кучми на президентських виборах в Україні. Зокрема, Павла Лазаренка та В'ячеслава Чорновола. Особливо лідера "Народного Руху". Допит Бабенка проводив особисто заступник голови СБУ Юрій Вандін.
Степаненко розповів: "Коли він почав, де урна стояла в ВР, яким чином (тоді ремонт був у ВР) заходив Чорновіл через тильний вхід, де він живе. Такі подробиці людина, яка відстежує маршрут, Чорновола просто не могла не знати. Багато знав і це свідчило про те, що він над цим працював. І от він вирішив здати росіян".
СБУ ніяк не відреагувало на зізнання Бабенка – протокол його допиту потонув поміж інших матеріалів. Уже за кілька днів Лазаренко, рятуючись від кримінального переслідування, втік з України. Трохи більш як за місяць, 25 березня 1999 року, у ДТП загинув В'ячеслав Чорновіл. Як стверджують близькі і соратники – його вбито.
Степаненко говорить: "У 2005 році ми вже знали про ці матеріали, почали вимагати, щоб їх вернули. Десь там є довідка, що ці матеріали були знищені".
Виправдовуючи свою бездіяльність, працівники МВС та СБУ почали заявляти, мовляв, не сприйняли заяви Бабенка серйозно, бо той справляв враження божевільного.
Справа загибелі Чорновола багато разів закривалася і знов поновлювалася. За 16 років вона обросла тисячами сторінок, десятками експертиз, сотнями свідчень. І новими смертями. За загадкових обставин помер один із пасажирів нещасного КАМАЗу, на прізвище Шолом.
"У 2012 році вже крутили, в кримінальній справі було стільки доказів, що це вбивство, що закрити її просто неможливо. Крім того, випливають ще багато злочинів. Виплило, що сфальсифікована кримінальна справа по Шолому. І це ж вбивство це отруєння. Уже 2 кримінальні справи. Потім експерт, який встановив, що подушки безпеки не спрацювали, я показую йому – от ваш підпис і печатка, а він каже: "Я такого не робив". Я не спеціаліст по системах безпеки, я спеціаліст по ДТП. І це на суді", – згадує Степаненко.
З часу загибелі Чорновола минуло 22 роки. Надто багато, аби з'ясувати усі подробиці. Але цих років ніколи не буде надто багато для встановлення істини.
Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Як повідомляв 5.UA, 22 роки тому на трасі під Борисполем в аварії загинув лідер "Народного руху України" В'ячеслав Чорновіл. Дисидент, політв'язень радянського режиму, він брав активну участь у проголошенні незалежності України. Чорноволу пророкували високі шанси на президентських виборах. Та 1999 року його життя обірвалося. Родичі та колеги вважають, що аварія була спланованим убивством. Нещодавно колишній заступник генерального прокурора розповів нові подробиці щодо смерті В'ячеслава Чорновола. Микола Голомша наголосив, що політичного лідера вбили чотирма ударами кастету. Такою самою зброєю, імовірно, вбили водія.