30 років тому, 24 серпня ось тут, у стінах Верховної Ради тоді ще УРСР було ухвалено акт проголошення незалежності України. З нагоди цього ювілею "Машина часу" вирішила згадати все. Принаймні майже усе – як Україна спиналася на ноги і як Росія та її 5 колона тягли її назад в імперію. 

1997

1997 року в Києві з'явився перший McDonald's. За не надто корисною, але яскравою їжею вилаштувалися велетенські черги – мабуть, ще радянська звичка. А ще цього року Україна добровільно погодилася утримувати на своїй території чужі війська. 

1997 р. Росія таки дотисла Україну в питаннях поділу Чорноморського флоту. Лише 18% кораблів передаються Україні, решту забирає Росія.

Нам дістається металолом. Зокрема, один несправний підводний човен "Запоріжжя".

Крім того, російський флот нікуди не збирається із Севастополя. Судна Чорноморського флоту займають усі центральні бухти. Українські кораблі змушені тулитися на околицях. Все це – у великих угодах між Україною та РФ.

У 1997 році Україна та Росія підписують договір про дружбу та про Чорноморський флот. Відповідно до угод, російські війська залишаються на українській території до 2017 року. Такий собі легалізований троянський кінь.

Договір про флот від України підписує прем'єр-міністр Павло Лазаренко. Утім уже невдовзі Кучма звільняє його з посади буцімто за станом здоров'я.

Щойно одужавши, Лазаренко оголошує: переходить в опозицію. Саме вчасно. У 1998-му чергові парламентські вибори.

1998

Рік 1998-й. В Україні чергові парламентські вибори. Вперше – за змішаною, пропорційно-мажоритарною системою. Втомлене від хронічної економічної кризи суспільство дає практично кожен четвертий голос ожилим комуністам. Чимало електорату підтримало лівий блок соціалістів-селян.

За рахунок шалених капіталовкладень в окремі регіони подолали 4% бар'єр спеціально створені проєкти – СДПУ(о) Віктора Медведчука і "Громада" Павла Лазаренка. Шаленій рекламній кампанії "Партії зелених" повірили 5%. Стільки ж отримала і партія влади "Народно-демократична". З реального ж демократичного табору довіру громадян зберіг лише "Народний рух" В'ячеслава Чорновола. Він посів на тих виборах 2-ге місце – приблизно 10% голосів.

Тоді Чорновіл сказав: "Чи маємо ми вільну Україну, якої хотів Шевченко. На жаль, ще ні". 

Базова область, яка підтримала соціал-демократів, об'єднаних із Віктором Медведчуком, – Закарпатська. Проте чимало голосів СДПУ(о) отримує серед патріотично налаштованих виборців на Галичині. 

Політолог Андрій Дуда розповідає: "У середині 90-х років я дуже добре пам'ятаю ситуацію, коли штаб Медведчука дуже активно, коли він відвідував західно-українські області, поширював тезу, що його батько був причетним до ОУН. Це потім він став відверто проросійським політиком. Ми ще дивувалися, а потім виявилося дійсно. Правда, він не був суджений за ОУН, а був суджений, як німецький колаборант, який працював у німецькій управі".

На 98-й припадає пік кримінальних розборок. У березні неподалік Донецька скоєно замах на Євгена Кушніра – лідера так званої банди Кушніра. Представників цього злочинного угрупування підозрювали у виконанні цілої серії замовних вбивств, зокрема донецького бізнесмена Євгена Щербаня. 

Важке поранення лідера банди утім не зупинило. У квітні – нова жертва – відомий фінансист Вадим Гетьман.  

Сам Кушнір загадково гине у СІЗО. Один за одним зникають свідки.

А ще у 1998 році несподівано почалася нова економічна криза. Прийшла вона з Росії. Велетенська сусідка, вчергове встаючи з колін, раптово впала. Там оголосили дефолт. 

У 1998 році до мінімуму впали ціни на нафту – і Росія відмовилася виплачувати борги. Фінансова система РФ впала в кому. Це боляче вдарило і по українських грошах. Гривня втратила у ціні до долара більш як удвічі.

Росія ж продовжує висувати територіальні претензії до України. 

У липні 1998-го на російському владному олімпі з'являється новий персонаж. Федеральну службу безпеки очолює нікому не відомий Владімір Путін.

Іміджмейкери одразу намагаються зробити з нього великого розвідника. Однак це дуже далеко від істини. У час своєї роботи в КДБ у 80-х Путін був звичайним кабінетним щуром у дружній НДР. Ви тільки подивіться на ці фото з архіву ШТАЗі – так називалася німецьке КДБ.

До слова, в часи роботи в КДБ у Путіна було дуже відповідне псевдо "Моль". А ще раніше, під час навчання, було і того гірше – називали "Окурок". 

Читайте також: Міфи від агента "Міль": як Путін підтасовує історичні факти про Україну – розвіюємо маразми

Тож не дивно, що Путін згадувати про це не хоче.

Тоді ж, у липні 1998 року, 120 країн світу приєднуються до так званого римського статуту. На його основі у Гаазі невдовзі запрацює міжнародний кримінальний суд. Місце, де у майбутньому точно буде місце Путіну.

1999

1999-й в Україні – рік президентських виборів. Боротьба нагадує роман Агати Крісті "Десять негритят". Першою слабкою ланкою став Павло Лазаренко. У лютому Верховна Рада дала згоду на притягнення експрем'єра до кримінальної відповідальності. Головний громадівець зник із радарів, а за кілька днів з'явився в аеропорту Нью-Йорка – з панамським паспортом у руках. Замість запрошеного політичного притулку Лазаренко отримав від влади США наручники і цілий букет звинувачень. Основне – відмивання сотень мільйонів, отриманих злочинним шляхом.

В'ячеслав Чорновіл від участі у виборах фактично відмовлявся. Проте це не врятувало його від цькування у пресі. Та розколу "Народного руху".

Микола Степаненко, колишній слідчий МВС, розповідає: "Чорновола самого особисто не те, що переслідують, роблять спробу вивести його з гри. Прибрати його від політсили такої, як "Народний рух". Проти нього виступає Лавринович, його заступник".

Рік 1999-й, березень. В'ячеслав Чорновіл розпочинає поїздки регіонами України для повернення контролю над партією "Народний рух" України. І йому це вдається.

Валентина Чорновіл, сестра політика, згадує: "І коли 23 березня прийшов до мене на мій День народження і коли його запитали: "Славко, як справи у Русі?", він сказав: "Уже все позаду. "Рух" я зібрав докупи і це для них було страшно". 

За 2 дні, 25 березня, повертаючись із однієї з таких поїздок у Кіровоград, В'ячеслав Чорновіл загинув. Автомобіль, в якому він їхав, зіштовхнувся з КамАЗом, що перегородив дорогу. 

Рано-вранці 26 березня, коли на місці аварії ще працювали експерти, тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко заявив у ЗМІ, що єдина версія для слідства – випадкова аварія. Такою надмірною упевненістю міністр наштовхнув усіх мислячих людей на підозри, що, можливо, аварія була не такою вже і випадковою.

МВС одразу почало розвивати справу так, щоб звинуватити у ДТП водія Чорновола Павлова, який також загинув. Соратник Чорновола по "Руху", колишній слідчий МВС Микола Степаненко розпочав власне розслідування. І одразу натрапив на кілька нестиковок з офіційною версією.

Насторожив близьких покійного ще один момент: інформація про те, що за Чорноволом стежили. І під час його останньої поїздки в Кіровоград, і раніше.

Дмитро Пономарчук, прессекретар В'ячеслава Чорновола, говорить: "Я навіть бачив кадри, які потрапили випадково з репортажу про одну пресконференцію в січні 1999 року в УНІАН. Де оператор знімає, як Чорновіл йде до УНІАН, а за ним стоять дивні в цивільному, які специфічно говорять собі щось в рукав. (14:01) У нас такої охорони не було. У Чорновола охорони не було". 

Дивувало те, чому в автомобілі Чорновола не спрацювали подушки безпеки? Чому не збігаються свідчення у пасажирів і водія КамАЗу? Чому водій КамАЗу і його керівник були на гачку в МВС? Чому люди з навколишніх сіл повідомляють про підозрілі КамАЗи?  І чому врешті, цих всіх чому вперто не помічає слідство?

І коли вже суд йшов, знайшли двох свідків, які сказали, що бачили цей КамАЗ. Вони розповідали про це міліції, яка обходила село. Міліціонери писали рапорти. Чому цього нема в кримінальній справі? Чому це приховали СБУ і міліція? Ну і далі вони не тільки приховували, а й фальсифікували.

Згодом з'ясовується ще один прихований момент – лютневе зізнання громадянина Росії, колишнього працівника ФСБ Вячеслава Бабенка. Трохи більше як за місяць до загибелі Чорновола останній прийшов у головний офіс СБУ і заявив, що на замовлення своїх російських спонсорів готував вбивство Чорновола. Бабенка допитали і відпустили, про матеріали на якийсь час забули.

Степаненко говорить: "Але в 2005 році ми вже знали про ці матеріали, почали вимагати, щоб їх повернули. Десь там є довідка, що ці матеріали були знищені".

Виправдовуючи свою бездіяльність, працівники МВС та СБУ почали заявляти, мовляв, не сприйняли заяви Бабенка серйозно, бо той справляв враження божевільного. Натомість на Миколу Степаненка такого враження той не справив. Знав дуже багато подробиць.

Справа загибелі Чорновола багато разів то закривалася, то поновлювалася, однак жодних результатів нема досі. Хоча усі його соратники впевнені: мовиться про політичне вбивство.

Юрій Костенко, український політик, міністр охорони навколишнього середовища у 1992-1998 роках, говорить: "Коли трапилася ця трагедія, я був, мабуть, одним із перших, який заявив до різних засобів масової інформації тих часів, про те, що це було політичне вбивство. Чому? Та тому, що саме смерть Чорновола радикально змінила результати виборів 1999 року".

Леонід Кучма балотується на другий термін. Але його риторика кардинально змінюється. З проросійського політика перетворюється на патріота. Можливо, він уже почав писати свою книжку "Україна – не Росія". 

Політолог Андрій Дуда каже: "Але попри очікування, що Леонід Кучма буде проросійським кандидатом, дуже швидко він відмовився від попередніх проросійських ініціатив".

Секрет такого перевтілення простий. Кучма планує вийти до другого туру виборів із лідером комуністів Петром Симоненком і перемогти його, апелюючи до загрози державності.

Врешті, так і сталося. Леонід Кучма вдруге став президентом України. На виконання своїх передвиборних обіцянок Леонід Кучма пропонує створити прозахідний уряд на чолі з Віктором Ющенком. Віцепрем'єр – Юлія Тимошенко. За короткий час уряду вдалося стабілізувати економіку. Але європейський курс протривав недовго.

У Росії між тим президент Єльцин фізично уже не здатен керувати країною через зловживання алкоголем. Політичні та фінансові еліти розробляють операцію "наступник". На цю роль обирають агента "Моль" – сіренького Владіміра Путіна. Але щоб він сподобався росіянам, йому створюють образ мачо.

Щоб відповідати ролі, Путін вирішив розпочати з невеликою переможної війни – проти Чечні. Щоб якось її обґрунтувати, потрібен був привід. І його знайшли. ФСБ влаштувала цілу серію терактів – підривів будинків у різних містах Росії.

Єльцин між тим відрікається від влади, передаючи її Путіну.

А ще наприкінці 1999-го відбулася найвідоміша українсько-російська футбольна битва. Росія пішла війною на Україну... в межах відбіркового циклу до чемпіонату Європи з футболу. Перший матч пройшов у Києві 1998 року.

На початку матчу звучать гімни країн. Щойно лунають перші акорди "Ще не вмерла Україна", як російські фанати сідають на лави. 

А на полі українські футболісти були значно сильнішими.

Загальний рахунок всього лише 3:2 на користь України – не надто відповідає тому, що відбувалося на полі.

Матч-відповідь у Москві через рік був вирішальним. Росіянам потрібна була лише перемога, Україну влаштовувала навіть нічия.

Напередодні матчу в Росії антиукраїнська істерія. Газета з промовистою назвою "Савєцкій спорт" виходить з гучним заголовком "Бєй хахлов – спасай Расію. Це, виявляється, був такий жарт, бо в одного з росіян було прізвище Хахлов.

Росіяни були впевнені у перевазі своєї збірної. Але матч минав у непоступливій боротьбі. На 75-й хвилині росіянин Карпін зі штрафного забив гол. 

Але через 12 хвилин штрафний уже пробивають українці. До м'яча підходить Андрій Шевченко. А далі...

Нічия 1:1 вибила Росію з розіграшу, а Україна пройшла далі.

Нове тисячоліття Україна зустрічала зі стриманим оптимізмом. Здавалося, що економічні негаразди залишилися у минулому, а Росія нарешті дала нам спокій. Проте виявилося, що уже наступний 2000 рік приніс нам нові випробування. Про них – у наступній серії циклу. Незнання історії не звільняє від відповідальності. 

"Машина часу", "5 канал"