Вибори, ухвалення Конституції та запровадження гривні: що відбувалося в Україні в 1994-1996 роках

Верховна Рада 5 канал
Вибори, ухвалення Конституції, запровадження національної валюти та багато іншого – у спеціальному проєкті до 30-ї річниці незалежності України

Рік 1994 був насичений різноманітними подіями. В Україні відбулися парламентські та президентські вибори, унаслідок яких до влади прийшли проросійські та прорадянські політики. Також 1994-го Україна остаточно відмовилася від ядерної зброї, а Росія почала Чеченську війну.

Починався 1994 рік тривожними новинами з Криму. Там відбулися президентські вибори, на яких переміг проросійський кандидат Мєшков. Він планував запровадження рубля, військово-політичної угоди з Росією, надання усім мешканцям Криму російського громадянства. Але встиг лише запровадити московський час, а вже через рік був усунутий із посади, разом із нею.

Юрій Мєшков
Юрій Мєшков5 канал / Машина часу

"1990-1995 роки – це період активної фази кримського питання. Саме з цим пов'язаний так званий період "мєшковщини". Мєшков – це колишній перший і останній президент республіки Крим, проросійського формування, яке робило все, щоб відділитися від України. На той час Україна змогла локалізувати цю проблему. Я пов'язую невдачу проросійського руху в першій половині 90-х років великою мірою через ефективну роботу українських спецслужб", – зазначив політолог Андрій Дуда.

Парламентські вибори 1994 року в Україні відбувалися за мажоритарною системою, тобто виборці на територіальних округах обирали собі депутата. Складна процедура призвела до того, що вибори розтяглися на довго – перший тур відбувся в березні, а останні вакансії були заповнені аж через три роки.

"Спочатку були парламентські вибори, потім – президентські. Парламентські відбулися в кілька турів. Вони, на мою думку, відбувалися цілий 1994 рік. Вони відбувалися за мажоритарною системою, притому потрібна була 50-відсоткова явка", – уточнив Дуда.

Українці захотіли бачити в парламенті нові обличчя – таких було 80%. Але новими їх назвати можна було тільки умовно. У 94-му відбувся справжній реванш комуністів та їхніх соратників – оновлена Компартія отримала 85 мандатів, 18 – Селянська і 15 – Соціалістична. Лідер соціалістів Олександр Мороз обирається головою Верховної Ради. Соціалісти Мороза проводять у парламент і солодку парочку – Вітренко та Марченка. Їхня головна теза – назад в обійми Росії.

Леонід Кравчук
Леонід Кравчук5 канал / Машина часу

Ще не встигли охолонути пристрасті виборів парламентських, як почалися президентські. Вчорашній комуніст Леонід Кравчук, на прізвисько Хитрий Лис, раптово перефарбувався в демократа-самостійника. Його головний опонент на виборах – експрем'єр-міністр Леонід Кучма, якого ще називають представником так званого червоного директорату. Раніше він очолював завод "Південмаш". Кучма не приховує, що розраховує на підтримку проросійських сил і виступає за так зване відновлення економічних зв'язків із Росією. Один із керівників його кампанії – відомий українофоб Дмитро Табачник.

На виборах переміг Леонід Кучма завдяки голосам переважно східних областей. І саме 1994-го Росія починає розігрувати поділ України на схід і захід. У хід ідуть історичні міфи, мовне питання й узагалі що завгодно. У тому ж 1994-му під тиском міжнародного співтовариства Україна остаточно проголошує свій без'ядерний статус.

"В України було два варіанти щодо ядерного роззброєння. Один варіант пропонувала Росія. Він був дуже простий: всі ядерні боєголовки повинні бути повернені Російській Федерації. З іншого боку, США пропонували інший сценарій ядерного роззброєння: 1. Ядерна зброя не передається Росії, а знищується; 2. США готові бути посередником у переговорах між Україною та Росією, аби Росія не чинила традиційний тиск і не використовувала важелі енергетичні", – наголосив український політик Юрій Костенко.

Леонід Кучма
Леонід Кучма5 канал / Машина часу

5 грудня в Будапешті керівники України, Росії, США та Великої Британії підписують меморандум, згідно з яким його учасники за відмову України від ядерної зброї гарантують їй безпеку та недоторканість кордонів. У 2014 році Росія як учасник Будапештського меморандуму окупувала частину української території, а інші були глибоко стурбовані.

"Український уряд, на превеликий жаль, і в першу чергу це вина Міністерства закордонних справ, пішов на підміну юридично зобов'язуючого на політично зобов'язуючого. Це інша річ. Як тепер кажуть США: ми не давали вам гарантію безпеки, ми підписували документ запевнення в безпеці. Це зовсім інше юридичне навантаження", – пояснив Костенко.

Восени 1994 року українсько-російське протистояння відбувається й на футбольному полі. Вперше після розпаду СРСР в офіційному матчі зустрічаються київське "Динамо" та московський "Спартак", – вони опиняються в одній групі Ліги чемпіонів. Перший же матч турніру – на переповненому полі стадіону "Олімпійський". Після першого тайму команда з Москви попереду – 2:0, а "Динамо" – не реалізує пенальті. Але після перерви динамівці зуміли зрівняти рахунок, а на останніх хвилинах – вийти вперед – 3:2! Вся Україна на вухах від радості. Та перемога для "Динамо" виявилася останньою в турнірі, проте на 94-й рік припадає дебют юного футбольного таланту – Андрія Шевченка.

А ще 1994 року Росія починає чергову війну – так звану першу чеченську. Республіка Ічкерія проголосила незалежність на початку 90-х. Довгий час Росія не наважувалася на агресивні дії, але 94-го розпочала гібридну війну, мовляв, у Чечні проти влади президента Джохара Дудаєва виступила місцева опозиція. Утім майже одразу з'ясувалося, що на боці так званої опозиції воюють російські "іхтамнєти". А коли план спровокувати громадянську війну не вдався, Росія показала своє справжнє обличчя – її велетенська армія рушила на столицю Ічкерії Грозний.

"На той момент Чечня була під їхніми танками, під їхньою авіацією, коли бомбилися мирні квартали, в яких часто жило багато росіян, тому що Грозний – це, як у всіх великих містах, росіян було багато. Тоді вони розуміли, що перемогти чеченців можна шляхом випаленої землі. І вони це робили: вони знищували квартали Грозного. Кидали кульчасті бомби, голчасті, які знищували будинки, як у фільмах про Сталінград", – розповів учасник російсько-української війни, член УНА-УНСО Ігор Мазур.

Фінальний штурм Грозного російська армія розпочала у новорічну ніч 1995-го. Однак замість перемоги це обернулося фатальною поразкою – бронеколони росіян застрягли в міських боях і все угруповання окупантів було знищено.

"Чечня була таким важким кількохмісячним періодом у моєму житті. Ми, коли їхали, ще самі не розуміли, як там будуть відбуватися бойові дії. Ми розуміли, що заходить армія, що чеченці будуть діяти, як партизани, і що нам, українцям, і партизанами бути буде важко. У нас також була така місія – показати підтримку Україною чеченського спротиву. Ця війна вона не є якась війна мусульман проти православних, а це війна тих, хто під агресією перебуває, тих, які захотіли свободи проти імперії", – наголосив Мазур.

У 1996 році російські військові підступно вбили президента Ічкерії Джохара Дудаєва, скориставшись його телефонною розмовою з депутатом Державної Думи Росії. Російська армія також вдавалася до захоплення заручників серед цивільного населення, а один з генералів погрожував повністю стерти столицю Грозний із лиця землі за допомогою балістичних ракет. Попри це, зазнавши колосальних втрат, Росія змушена була залишити Чечню і у 1996 році фактично визнати її незалежність. 

90-ті роки – час постійних конфесійних конфліктів, знову ж таки, інспірованих із Росії. Бо РПЦ – не зовсім церква, а радше один з імперських засобів. Рух за незалежність української церкви був розколотий, унаслідок чого наймасовішою конфесією стало представництво російської церкви в Україні – так звана УПЦ МП.

14 липня за загадкових обставин помер патріарх Української православної церкви Київського патріархату Володимир Романюк. Його похорон за кілька днів перетворився на велетенське побоїще у столиці України.

Патріарх Володимир
Патріарх Володимир5 канал / Машина часу

"Похорон його теж став великою мірою битвою за українську віру, за українську церкву. Те, що влада пішла на такий цинізм, вона сказала "Несіть його на цвинтар". Для них він не був патріархом. Вони до нього навіть не ставились як до священника. Сама похоронна процесія виглядала як акція протесту. Акція, яка мала за мету довести, що не вона все вирішує, що вирішують все ж таки люди", – зазначив Мазур.

Уся владна верхівка на чолі з президентом Кучмою того дня наче навмисно покинула Київ. У якийсь момент частина похоронної процесії вирішує, що патріарх має бути похований у Софії Київській. Однак спецпідрозділ міліції "Беркут" кидається на вірних із палками.

"На вулиці вийшли десятки тисяч. Влада кинула проти нас "Беркут". Якраз поруч, тут недалеко, перекрили дорогу до святої Софії, і тоді першими в бій пішли священники, до речі. Священники, які пробивали ряди "Беркута". За ними пішла УНСО. І ця кришка гробу стала, як таран. У нас не було ніяких палок із собою, а в них були дубці й ті ж самі балони з газом. Але ми змогли те, що ми не відступали, те, що акція, скажімо, що нас побили і ми розбіглись, то ми не розбіглись. Ми дійшли до Софії. Але ломитись через стіни Софії ми не могли. Бо це ж не штурм Софії – це похорон. Тіло ми ж не могли перекидати через стіну. Тоді було зроблене одне-єдине правильне рішення. Ми не пішли на цвинтар, але під стінами Софії – це також свята земля, де були і битви, і молилися люди, приходили. І там з'явилася могила, яка також стала таким знаком, що являла собою Україна в середині 90-х", – пояснив Мазур.

15 жовтня 1995 року, Донецьк, стадіон "Шахтар". Під час матчу чемпіонату України з футболу лунає вибух. Серед загиблих – президент ФК "Шахтар", кримінальний авторитет і так званий хазяїн Донецька Ахать Брагін на прізвисько Алік Грек. Після смерті Брагіна новим хазяїном Донецька стає Рінат Ахметов. 

Кримінальні розбірки 90-х – тема окремої програми. Усі, хто пережив ті роки, добре пам'ятають: звертатися по захист до правоохоронців не мало сенсу – реальна влада була в озброєних братків. Рік 1996-й ознаменувався ще одним гучним вбивством – донецького підприємця та політика Євгена Щербаня.

3 листопада 96-го. Аеропорт Донецька. Зі святкування ювілею Кобзона в Москві повернувся бізнесмен та політик Євген Щербань. Біля трапу літака його чекав сюрприз. Професійні кілери пробралися до трапу літака під виглядом працівників летовища і відкрили вогонь. Щербаня, його дружину та ще двох людей убито. Через багато років Генеральна прокуратура України звинуватить саме Лазаренка в замовленні вбивства Щербаня. Виною всьому начебто став російський газ.

Павло Лазаренко
Павло Лазаренко5 канал / Машина часу

Між тим 1996 року на українському економічному та політичному небосхилі з'являється ще одна зірка – молода й ефектна бізнесвумен Юлія Тимошенко. Вона очолює енергетичну компанію ЄЕСУ, яка стає фактично монополістом із постачання в Україну російського газу. Щоправда, згодом виявилося, що успіхи ЄЕСУ на ринку були багато в чому пов'язані з тим, що її інтереси лобіював прем'єр-міністр Лазаренко. І не безкоштовно. Кіпрський офшор Тимошенків "Сомалі лімітед" перераховував на рахунки Лазаренка десятки мільйонів.

Юлія Тимошенко
Юлія Тимошенко5 канал / Машина часу

Павло Лазаренко як прем'єр-міністр вибудовує велетенську корупційну піраміду. Майже кожен бізнес країни сплачує йому на офшорні рахунки до 50% прибутку – за сприяння. Згодом Transparency International назве Лазаренка серед десяти найбільш корумпованих правителів світу.

У 1996 році в Україні нарешті з'являється власна валюта – гривня. Перші купюри друкувалися ще на початку 90-х у Канаді, бо власного монетного двору в України не було. Після гіперінфляційних карбованців кожна гривня – на вагу золота. Долар можна було купити за 1 гривню 80 копійок. Своєрідним батьком української валюти стає головний банкір країни Віктор Ющенко.

Попередній матеріал
Проголошення незалежності та перша спроба Росії анексувати Крим: що в Україні відбувалося в 1991–1993 роках
Наступний матеріал
Загибель Чорновола та два футбольні тріумфи України над РФ: чим запам'яталися 1997-1999 роки
Loading...