"Україну придумали в австрійському генштабі", "мови в України немає", "Ленін подарував щось там Україні", ну і канонічне про "один народ" – це лише невеликий перелік історичної ахінеї, якою Путін вже не перший рік годує власних підданих, а за можливості – й інші держави.
Хай би як абсурдно не звучали всі ці твердження, але раціональні аргументи й факти ніколи не завадять.
Тож Олег Криштопа детально й з гумором розбирає історичні маразми від президента РФ і власне самого Путіна. Хто такий сам Путін і звідки він взявся? Як працював у КДБ і що про нього казали товариші по службі й однокурсники? Чому насправді Путін – профан в історії, та й не тільки? Детальний розбір дивіться у новому випуску програми "Історія для дорослих".
Так, свого ворога треба знати в лице, щоб розуміти його сильні і слабкі сторони. І чого йому від нас власне треба. Зараз я вас здивую: Україні пощастило з Путіним. Бо як би він не намагався наслідувати Сталіна, Гітлера та деяких їхніх сучасників, ми маємо справу зі звичайним клептократом і закомплексованим недоучкою. Боягузом, нездатним на пряме протистояння. І педофілом на додачу.
Путін просто помішаний на історії. Навіть величає себе істориком на зустрічах з істориками справжніми.
Типова поведінка диктатора – нарешті можна задовольнити свої дитячі комплекси. Лівійський лідер Муаммар Каддафі, наприклад, створював пісні для держсекретаря США Кондолізи Райс, генерал Піночет написав книжку про географію Чилі, а лідер кубинської революції Фідель Кастро вважав себе великим молочником – сам робив сири і навіть мав улюблену корову – Убре Бланка тобто Біле вим'я.
Звісно, в історії Путін – повний профан, про що йому неодноразово говорили.
Ігор Долуцкій, російський історик, про керманича Кремля сказав: "Государь наш каже, що погано вчився в університеті. Пиво пив, напевно, він і в школі погано вчився. Пив лимонад. Навчатися треба було".
Іноді, вочевидь, до нього доходить і він сідає за учнівську парту. Але це ненадовго... Врешті в школи зараз він ходить не за наукою, а щоб бути ближче до дітей, яких любить якоюсь дивною любов'ю.
Та повернімося до історії. Точніше тій збоченій картині світу, яка вималювалася у путінській голові – через брак освіти.
Міф 1 від Путіна
Як типовий російський шовініст він привласнює Київську Русь. А події минулого вважає приводом для агресії сьогодні.
Путін заявив: "Саме в Криму в Херсонесі Хрестився князь Володимир. От купель Росія там. А Херсонес – це ж Севастополь. Ви уявляєте який зв'язок між духовним Сходом?".
Навіть російські історики підіймають Путіна на сміх.
Нікіта Петров, російський історик, говорить: "Я скажу вбивчу річ. Князь Володимир був князем Київської Русі. І це Київська Русь була тоді в Криму. І хрещення Володимир розповсюджував уже на Дніпрі. Він хрестив Київську Русь. Так що у кого які історичні права на Крим – це ще треба розбиратися".
Міф 2
З однієї історичної помилки випливає інша – Путін вважає українців і росіян за...
"Один народ", – стверджує керманич Кремля.
Україну, звісно, придумали в австрійському генштабі. Тож саме з нинішніми австрійцями треба домовлятися про новий поділ України, каже Путін.
Територіальні претензії до України – теж псевдоісторичні.
Путін стверджує: "У ході створення Радянського Союзу споконвічно російські землі, які до України взагалі не мають і ніколи не мали ніякого відношення – все Причорномор'я, західні землі російські були передані в Україну".
Ну, звісно – міфічна Новоросія.
"Історія формування України в сьогоднішніх кордонах – це складний процес. А ви що, не знаєте? До 1922 року ці землі Новоросії входили до складу Російської Федерації. З центром у Новоросійську", – стверджує Путін.
Чергова маячня псевдоісторика Путіна. До того, як Російська імперія захопила Причорномор'я, тут існувала так звана Ганьщина, або ж Ханська Україна – український протекторат Кримського хана. Після захоплення імперія дала їй типову для завойовника назву – Новоросійська губернія. Її центром короткий час справді був Новоросійськ, але не російський, а український – так цілих два роки називали нинішнє місто Дніпро.
Та й Новоросія та проіснувала зовсім недовго. А коли говорити про етнічні землі в часи СРСР, то це не Україні Росія щось подарувала при його створенні, а навпаки – східні українські території росіяни просто відтяпали, висловлюючись мовою Путіна.
Міф 3
Улюблений персонаж Путіна в історії – Йосип Джугашвілі. З гучним псевдонімом Сталін.
До слова, в часи роботи в КДБ у Путіна було куди менш гучне псевдо – "Моль". А ще раніше, під час навчання було і того гірше, його називали "Окурок".
Тож не дивно, що Путін згадувати про це не хоче.
Про минуле самого Путіна ми ще поговоримо. А зараз повернемося до його альтер-его – Сталіна. Велич кривавого диктатора не дає спокою Путіну і він усіляко його вибілює: "Сталін, як би до нього не ставилися, не заплямував себе прямим спілкуванням із Гітлером".
Це Путін вкотре захищає пакт Молотова – Ріббентропа і секретний додаток до нього про розподіл сфер впливу у східній Європі. За цим додатком уже за кілька днів СРСР та Третій Райх розділили
Президент РФ стверджує: "Кажуть там секретний протокол, розділ Польщі. Польща сама взяла участь в поділі Чехословаччини. Зайшла у два райони. І забрала. Так, радянські війська зайшли в Польщу. Але зайшли після того, як польський уряд втратив контроль".
До речі, саме так виправдовував своє вторгнення в Польщу і сам Сталін. Але давайте ще раз послухаємо: "Так, радянські війська зайшли в Польщу. Але зайшли після того, як польський уряд втратив контроль".
Нічого вам не нагадує? Війська Путіна теж заходять тільки тоді, коли влада іншої країни втрачає контроль. З Кримом і Донбасом після Майдану. У Сирії – на фоні громадянської війни.
Міфотворення навколо персони Путіна
Тепер, коли ми дослідили уявлення Путіна про історію, поговоримо про його власну історію. Нікчемну на фоні інших диктаторів.
Іміджмейкери намагалися зробити його великим КДБістом чи розвідником. Однак це дуже далеко від істини. Агент "Моль" був звичайним кабінетним щуром у дружній НДР. Ви тільки подивіться на ці фото з архіву ШТАЗі – так називалася німецьке КДБ – ну точнісінько моль.
У 1989 році Берлінська стіна впала. Німеччина возз'єдналася. "Великому розвіднику" Путіну довелося повертатися у Ленінград. Але він виявився доволі кмітливою міллю і зумів скористатися геополітичною катастрофою.
На початку 90-х він став носієм портфеля тодішнього мера уже Петербурга Собчака. А ще – одним із перших відомих корупціонерів.
Виявляється, Путіна завжди дуже цікавили гроші. Багато грошей. Показова історія, як в 90-х уже в Москві він міряється квадратними метрами нерухомості зі своїми друзями, зокрема нинішнім керівником "Роснєфті" Ігорем Сєчіним.
Тепер стає зрозуміліше, навіщо Путіну такий потворний, але велетенський палац на березі Чорного моря.
Зовсім не для того, щоб жити там і насолоджуватися, перепрошую, аквааеробікою. А щоб нарешті переконатися, що у нього найбільше квадратних метрів.
Гігантоманією до слова грішили чимало диктаторів. Наприклад румунський лідер Ніколае Чаушеску збудував свого часу в центрі Бухаресту ось такий палац. Друга найбільша споруда у світі після пентагону.
У Путіна і Чаушеску, якщо придивитися, – чимало спільного.
Обох їх тодішні владні еліти вважали посередностями і саме це винесло їх на поверхню. І Чаушеску, і Путіна розглядали як компромісні фігури, які не впливатимуть на політику... а будуть слухняними виконавцями волі кланів. Але щось пішло не так.
Чим закінчив Чаушеску, відомо. Доведений до голоду румунський народ повстав. І диктатора розстріляли.
Черга Путіна поки не прийшла. Але це, судячи з усього – лише питання часу.
Як Путін прийшов до влади – історія достатньо відома. Якщо коротко – відбувалася операція "Наступник", шукали заміну спитому Єльцину.
Путіну створили образ жорсткого мачо, який зможе зробити Росію великою знову.
Володимир Володимирович вирішив розпочати з невеликою переможної війни – проти Чечні. Щоб якось її обґрунтувати – потрібен був привід. І його знайшли. ФСБ влаштувало цілу серію терактів – підривів будинків у різних містах Росії.
Пізніше про це детально розказав ексспівробітник спецслужби Литвиненко. І його за наказом Путіна отруїли радіоактивним полонієм – у Лондоні.
Потім спробували отруїти ще одного ексрозвідника Скрипаля. Уже невдало. А потім опозиціонера Навального. І знову не вийшло.
Це такий рівень російських спецслужб. Тобто, з одного боку так, президент США однозначно правий – Путін нахабний і підступний вбивця.
А з іншого боку – якийсь неповноцінний. Намагається вбити спідтишка, але навіть це не завжди виходить. Зате сміється весь світ.
До речі, про тактику маленьких переможних війн. Першою була так звана Друга чеченська. Офіційно Росія перемогла. Однак насправді це та сама піррова перемога. Де-факто Чечня незалежна, на Кадирова російські закони не діють. Ще й Росія платить Ічкерії щось на зразок данини.
З усіма іншими війнами – практично те саме. Путін боязко пхає свого носа рівно доти, доки йому по ньому не надають. Так що не такий страшний той Путін, як його малюють. Звичайний клептократ із нереалізованими імперськими амбіціями.
"Історія для дорослих", "5 канал"