Одні готували змову, інші – знали і мовчали

19 жовтня 1938 р. генерал-полковник Людвіг Бек покинув посаду начальника Генштабу на знак протесту проти гітлерівського плану анексії Чехословаччини. Намагаючись заручитися підтримкою вищого офіцерського складу для арешту Гітлера і відсторонення його від влади, Бек зібрав однодумців, які за наступних 5 років пройшли шлях від невдоволення й опозиції до спротиву і змови.

У центрі змови виявилися:

• генерал-майор Хеннінг фон Тресков, начальник штабу групи армій "Центр" на Східному фронті;
• генерал-полковник Єріх Хепнер, колишній командувач сухопутними військами, звільнений Гітлером у грудні 1941 р.;
• генерал-полковник Фрідріх Ольбріхт, голова управління постачання армійського резерву,
• генерал-полковник Карл Генріх фон Штюльпнагель, командувач військами в окупованій Франції;
• генерал-майор Ханс Остер, начштабу військової розвідки Абвер;
• фельдмаршал Ервін фон Віцлебен, який пішов у відставку 1942 р.

До змови приєдналися декілька молодших офіцерів, переконаних, що Третій Рейх – сором і катастрофа для Німеччини. Серед них були:

• полковник Клаус Шенік граф фон Штауфферберг, штабний офіцер генерала фон Трескова;
• лейтенант Вернер фон Хефттен, ад'ютант фон Штауффенберга.

Також до змови долучилися представники абверу на чолі з адміралом Вільгельмом Канарісом, деякі дипломати, депутати рейхстагу, посадовці, зокрема начальник берлінської поліції, священники.

А ще учасники "Групи Крайзау". Їхньою метою була докорінна політична реформа Німеччини. Провідними фігурами в цьому русі були Гельмут Джеймс фон Мольтке і Петер Йорк фон Вартенбурґ.

Цікаво, що багато нацистських владних осіб знали про змову, хоча не брали участі в ній, зокрема фельдмаршал Ервін Роммель, командувач військами в Північній Африці, фельдмаршал Гюнтер Ханс фон Клюге, командувач групою армій у Франції.

Замах теслі

До літа 1938 р. абстрактне невдоволення почало набувати рис держперевороту, однак "Берлінський путч" (вересень 1938 р.), коли за задумом змовників, Гітлера планували схопити під час вторгнення в Чехословаччину, судити Народним трибуналом і закрити в божевільні, провалився у найбільш критичний момент – через погане планування. Мюнхенська змова 1938 р. відчутно вдарила по змовниках, адже посилила популярність Гітлера серед німців.

У якості "ліричного відступу" можна згадати про замах на Гітлера, який не був грандіозною військовою операцією.

1939 року тесля Ґеорґ Ельзер розмістив вибухівку за трибуною в пивниці "Бюрґербройкеллер" у Мюнхені, де мав виступати Гітлер. Бомба вибухнула – та вже тоді, коли Гітлера за трибуною не було, бо його промова тривала менше, ніж планувалося. Унаслідок вибуху загинуло семеро осіб, ще 60 отримали поранення. Того ж дня Ельзера заарештували, а згодом відправили в концтабір Дахау, де він помер 1945 року.

План "Валькірія"

Взимку 1942 р. один зі змовників, Фрідріз Ольбріхт, розробив план "Валькірія", розрахований на випадок раптових заворушень, повстань та надзвичайної ситуації, за якого Резервна армія мала придушити такі виступи. Цей план був схвалений Гітлером.

Пізніше Ольбріхт таємно модернізував план так, що при спробі перевороту Резервна армія мала стати знаряддям у руках змовників. Після вбивства Гітлера вона мала зайняти усі ключові об'єкти в столиці, роззброїти та арештувати нацистське керівництво. Після вбивства фюрера планувалося сформувати тимчасовий уряд та укласти мир із західними державами в той час, як війна проти СРСР мала тривати.

У березні 1943 р. генерал фон Тресков та Шлабрендорф вирішили діяти. Однак у березні 1943 р. три спроби вбити Гітлера за допомогою таємно встановлених бомб були невдалими.

Ось одна із них:

У березні 1943 р. Гітлер прибув під Смоленськ у ставку командувача армійської групи "Центр" фельдмаршала Клюге. За умовами опозиції Клюге у своєму бліндажі мав заарештувати Гітлера, але в останню мить передумав. Почали реалізовувати інший варіант: у літак Гітлера, готовий до відльоту зі смоленського летовища (прогрівав двигун), занесли ящик із коньяком, серед якого у двох пляшках була вибухівка з ввімкненим вибуховим механізмом. Гітлер затримувався в бліндажі Клюге. Час, що залишався до вибуху, стрімко скорочувався, погіршувалася погода.

Несподівано на летовищі сів інший літак – із офіцером зв'язку (теж опозиціонером) із пакетом. Операція із замахом "прогорала", а до вибуху залишалося мало часу. Нарешті на летовище прибув Гітлер. Доки фюрер обходив почесну варту, начальник штабу групи "Центр" генерал-майор фон Тресков із дозволу головного охоронця Гітлера посадив у літак фюрера несподівано прибулого з пакетом офіцера зв'язку. Коли літак із кількома генералами злетів, офіцер зв'язку знайшов привід – запропонував головному охоронцю фюрера зігрітися коньяком (Гітлер із генералами сидів у передній частині літака) і пішов в інший відсік по пляшку. Тоді й вимкнув годинниковий механізм. Замаху не відбулося.

На поч. 1944 р. граф фон Штауффенберг почав керувати змовою проти Гітлера. У лютому 1944 р. змовники отримали несподіване підкріплення, коли дізналися, що фельдмаршал Е. Роммель готовий долучитися, бувши невдоволеним ситуацією на фронті.

Вранці 20 липня 1944 р. стало відомо, що Гітлер скликає оперативну нараду військових радників у "Вовчій ставці" в Растенбурзі.

Полковник Штауффенберг прилетів туди о 10:00 і мав доповісти про стан у Резервній армії. У його портфелі серед паперів лежала бомба британського виробництва з годинниковим механізмом. Активувавши бомбу перед тим, як зайти до дерев'яного казармового приміщення, де відбувалася нарада, полковник попросив дозволу сісти ближче до фюрера. Він поставив портфель під стіл за кілька метрів від Гітлера, вибачився і попросився подзвонити. Але полковник Хайнц Брандт, який сів на місце Штауффенберга, раптом посунув портфель так, що той опинився позаду від Гітлера. О 12:42 під час наради пролунав вибух: 4 людини, які перебували у народній кімнаті, загинули, а 24 отримали поранення різного ступеня важкості. Сам Гітлер не загинув, але отримав численні осколкові поранення, опіки ніг, його тимчасово контузило і він втратив слух.

Штауффегберг, почувши вибух і вважаючи, що Гітлер мертвий, виїхав зі ставки. За планом "Валькірія", було оголошено мобілізацію Резервної армії. Однак у ставці Гітлера вже активно йшло розслідування замаху на фюрера. Через 17 годин по радіо повідомили звістку про невдалий замах на життя диктатора – і ця інформація облетіла весь світ.

Кривава розправа

Ближче до півночі 20 липня змовників заарештували. На них чекала кривава дика розправа. Загалом за присудом Народної палати було засуджено до смерті до 200 осіб.

Одного з основних організаторів замаху, Ервіна фон Віцлебена, фюрер наказав повісити на фортепіанній струні.

Фельдмаршал Гунтер фон Клюге пішов із життя досить "романтично". Клюге викликали до Гітлера для пояснень із Франції, і він автомобілем поїхав у Німеччину. Знав, що його там чекає. Зупинився на місцевості, де воював під час Першої світової вій­ни, розстелив ковдру й розкусив ампулу з ціанистим калієм.

Старший ад'ютант Гітлера Бургдорф прибув до помешкання фельдмаршала Ервіна Роммеля і, тримаючи ампулу, сказав, що фюрер пропонує вибір: розкусити ампулу чи повиснути на гострому гаку. Роммель вибрав перше... На другий день всі берлінські газети надрукували некрологи та траурні повідомлення про смерть від ран фельдмаршала – "героя битви в африканській пустелі, кавалера золотого лицарського хреста, залізного хреста з дубовими листками і діа­мантами"...

Генерал-полковнику Еріху Геппнеру, крім участі у замаху, Гітлер нагадав ще й про його відступ на Східному фронті. Геппнера повісили на гаку за щелепу.

Генерали Людвіг Бек та Хеннінг фон Тресков скоїли самогубство.

Штауффенберґа було засуджено до розстрілу.

Німецький історик Вільям Ширер наводить загальні цифри у 4980 страчених та майже 7 тис. заарештованих. За давньогерманськими законами кривавої вини, зазнали репресій і родичі змовників: багатьох із них заарештували та відправили в концтабори.

Злочинців проти людяності називають героями Руху опору

19 липня 1953 року в Берліні відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу, присвяченого німецькому Руху опору. Комплекс відкрили на тому місці, де стратили Штауффенберґа після невдалого замаху на Гітлера. Але сам комплекс вшанував всіх мужніх жінок та чоловіків, котрі протистояли гітлеризму навіть ціною власного життя.

До речі, 2010 року в США на 99-му році життя померла Фрея фон Мольтке – учасниця Опору в Німеччині в роки Другої світової. Вона була однією з тих, хто готував замах на Гітлера 1944-му. Її чоловік граф Хельмут фон Мольтке був неформальним лідером "гуртка Крайзау", що поєднував противників нацизму.

Після арешту і страти чоловіка Фрея фон Мольтке виїхала в Південну Африку, звідки в 1960 р. перебралася до Сполучених Штатів. В одному з інтерв'ю, опублікованому 2002 р., графиня фон Мольтке сказала, що будь-яка людина ніколи не повинна боятися відстоювати свої інтереси.

Читайте також: Моторошна таємниця Брестської фортеці: чому СРСР саме її зробив "візитівкою" Другої світової – відповідь істориків