Фортеця в обмін на життя: приголомшливі факти і легенди Свірзького замку на Львівщині

Свірзький замок 5.UA/Наталя Мілевська
Колись неприступні мури, за якими ховаються легенди й історія, нині відкриті для всіх... Але чи всім замок готовий розповісти свою історію? Про що він досі мовчить і чому? Можливо, чекає саме на вас, щоб відкрити усі свої таємниці і розповісти про найнеймовірніші події...

Більшість дослідників відносять першу згадку про Свірж до 1427 р. – саме тоді містечко відвідав польський король Владислав II Ягайло. Однак за даними журналу Spotkania Świrzan, поселення Свірж згадується ще 1416 р.

У 1443 р. Свірж переходить до рук родини Романовських – про них, на жаль, нині майже нічого невідомо. За шість років власники розділили немаленьке місто – на місто та село з однойменними назвами – Свірж.

За даними Софії Легін, співробітниці Львівського музею М. Грушевського, десь 1453 р. місто переходить у власність родини Свірзьких. При чому саме ця родина, припускає вона, взяла собі прізвище від назви поселення, а не навпаки. Свірж став їхньою головною резиденцією. І саме за Свірзьких – братів Андрія та Мартина – розпочалося будівництво раннього замку (1482 р.)

Він був квадратним, зі сторонами приблизно 52х52 метри. На торцях споруди знаходилися 2 башти, з яких донині збереглася лише одна. Адже східну башту розібрали під час масштабної перебудови ще в XVII ст. Унікальна історія, якої сьогодні вже неможливо торкнутися...

Свірзький замок, оборонна вежа
Свірзький замок, оборонна вежа5.UA / Скібінська Марія

Від інших споруджень старого замку донині збереглися лише рештки стін нижніх ярусів.

У давнину ж могутній замок здавався неприступним – з трьох сторін його захищали болота, а з четвертої – глибокий рів.

Свірзький замок
Свірзький замокvidviday.ua

При в'їзді у ворота, якими колись до замку прибували господарі та їхні гості, можна побачити викарбувану дату: 1530.

Свірзьский замок, головні внутрішні ворота
Свірзьский замок, головні внутрішні ворота5.UA/Наталя Мілевська

Оскільки фортецю звели на пів століття раніше, то 1530 року її, імовірно, перебудовували. Такі дати часто фіксували завершення якихось важливих етапів у "біографії" споруд. Чому ці чотири цифри такі важливі? Та тому що про долю замку в ХVІ ст. науковцям майже нічого не відомо.

1641 р. Свірж купує польський шляхтич, урядник Корони Речі Посполитої, полковник королівських військ Олександр Цетнер – і відтоді історія замку і цієї родини поєднається на кілька століть. Переважно саме за Цетнерів Свірзький замок отримав те "обличчя", яке можна розпізнати й зараз.

У ХVІІ ст. на Свірж набігли татари. І з тими часами пов'язана одна моторошна легенда. У замку, який саме належав Цетнерам, працювала місцева дівчина. Під час татарської облоги 1648 р. вона закохалася у ворожого солдата. Вороги довго намагалися взяти замок, але не могли. Тоді "коханий" вмовив дівчину: якщо вона відкриє ворота, то вони навік будуть разом, а ніхто з мешканців не постраждає. Любов засліпила дівчину – і та якимось чином відчинила фортечну браму. Та не кохання чекало на нещасну: захопивши замок, татарин кинув зрадницю у глибокий колодязь – бо хто зрадив один раз, зрадить і вдруге. Тож і нині, переконують місцеві мешканці, тінь нещасної блукає фортецею не маючи спокою, плаче – і, навчена гірким досвідом, закриває всі двері на своєму шляху.

Свірзький замок, внутрішні покої
Свірзький замок, внутрішні покої5.UA/Наталя Мілевська

Якщо вірити легенді, то, ймовірно, на цій світлині часів Першої світової війни і зображено той самий колодязь, у якому знайшла спочинок юна закохана зрадниця.

 Свірзький замок, колодязь, фото 1915-1918 рр.
Свірзький замок, колодязь, фото 1915-1918 рр.photo-lviv.in.ua

Або цей...

Свірзький замок, колодязь
Свірзький замок, колодязь5.UA / Фото: Людмила Горпинич

Є й інша, неромантична версія цієї легенди. Нібито ворота татарам відчинив якийсь довірливий юнак, і не в колодязь його кинули, а закопали в землю по плечі – й лишили помирати. Відтоді його неспокійна душа блукає залами замку і стогне.

Свірзький замок, подвір'я
Свірзький замок, подвір'я5.UA / Фото: Людмила Горпинич

Замок дістався родині Цетнерів старим і не міг надійно захистити ні свого власника, ні городян. Вважається, що реконструювати кам'яного велетня запросили знаного архітектора Павла Гродзінського, автора проєкту Королівського арсеналу у Львові. Під час перебудови від старого замку залишили лише фундаменти, підвали і нижні яруси стін.

На межі ХVIIІ-ХІХ ст. Свірж належав нащадкові графа Олександра Цетнера, польському полковнику, графу Ігнацію Цетнеру. Його пристрастю була ботаніка. Тому цілком логічно вважати, що саме за Ігнацій розбив у Свіржі перші замкові парк та сад.

Ігнацій Цетнер
Ігнацій ЦетнерВікіпедія

Ймовірно, Ігнацій був останнім з Цетнерів, який володів замком. Далі ці стіни постійно переходять із рук у руки: Сєраковські, Катерина Старчевська, Тадеуш Віктор, Марія Іласєвич, Клавдія Чайковська гербу Gryf… Найімовірніше, міфічний грифон на стіні замку – це її родинний герб...

Свірський грифон і герб "Гриф"
Свірський грифон і герб "Гриф"колаж 5.ua

Що залишиться від фортеці, якщо вона в руках, яким не потрібна? Поки замок був "м'ячем" безлічі тимчасових господарів – знов почав занепадати... Так тривало аж до 1907 р., коли власником стає польський генерал Роберт де Лямезан Салінс. Йому він дістався у такому вигляді:

Свірзький замок, 1905
Свірзький замок, 1905photo-lviv.in.ua

Салінс узявся за відновлення замку. Генерал вміло реставрував його, прикрасивши інтер'єри творами мистецтва з власної колекції.

Біля замкової гори розкинувся чудовий парк площею 3 га з доріжками та алеями загальною довжиною майже 1 км. Стежки були посипані гравієм і обсаджені декоративними кущами. На південь від замку ріс фруктовий сад, а від костелу до замку простягнулася алея з деревами і квітковими клумбами.

Цікавим місцем у парку був "Льодовик" – його вирубали у скелі, і влітку там зберігали лід та продукти, які швидко псуються.

Катастрофічні наслідки для замку мала Перша світова... 2 вересня 1914 р. садиба, підпалена російськими військами, згоріла разом із цінностями, родинними портретами і бібліотекою Роберта Салінса. Залишилися лише стіни та два камінні, прикрашені різьбленням каміни, а також окремі кам'яні деталі орнаментів, що прикрашали стіни. На одній із цих світлин навіть можна крупним планом побачити російського солдата:

Після війни граф Роберт знову взявся за реставрацію, поставивши до роботи трьох російських військовополонених – ті за збереженими малюнками та фото відтворювали знищені портали та орнаменти на стелях. Лише дахи башт граф зробив вищими та більш бароковими.

На пам'ять про реставрацію над зовнішнім порталом головних воріт замку встановили кам'яну меморіальну плиту із написом латиною: "HAEC–DOMUS–TEMPORE–BELLI–COMBUSTA–ANNO–DOMINI–MCMXVII–REEDIFICATA", який перекладається так: "Цей будинок згорів під час війни, в році від Різдва Христового 1917 відновлений".

Свірзький замок, головні ворота
Свірзький замок, головні ворота5.UA/Наталя Мілевська

До 1930 р. Роберт де Лямезан Салінс доглядав за будівлею, яка наче стала частиною його самого. Але дбайливий власник помер, тож відновлення замку продовжив його зять – граф Тадеуш Комаровський. Реставрація тривала до 1939 р., а потім – із початком Другої світової і розподілом Польщі між Німеччиною і СРСР – замок остаточно осиротів.

Щоб зрозуміти усю його трагічну подальшу долю, треба "відкотитися" трохи назад у часі – і згадати про іншу сакральну пам'ятку Свіржа – костел Успіння Богородиці.

1494 р. Мартин та Андрій Свірзькі заснували у Свіржі римо-католицьку парафію та збудували дерев'яний храм. Яким він був, невідомо, бо на тому місці 1546 р. звели іншу будівлю. За 20 років при костелі запрацювала парафіяльна школа – перша школа у місті. У XVIII ст. діяло братство, а з 1787 р. існував навіть свірзький деканат, який керував 10-ма парафіями. На жаль, до наших днів готичний вигляд костелу Успіння Богородиці не зберігся. А нові біди почалися вже підкрадалися...

  • 1934 р. з храму вкрали старовинний келих та кілька обрусів – місцевий слуга закону оцінив збитки в 4000 злотих.
  • У вересні 1942 р. нацистські окупанти відправили на переплавлення обидва храмові дзвони.
  • 19 липня 1944 р., коли німців із Львівщини вже витісняли "совєти", танковим снарядом влучило у сигнатурку храму, башта і дах згоріли.

У жовтні 1945 р. вікарій храму Здіслав Семенець та кілька місцевих римо-католиків покинули Свірж назавжди, взявши з собою образ Богоматері з головного вівтаря, кілька ікон та найцінніше костельне начиння. Нині майно Успенського костелу зберігається в костелі міста Гералтів (сучасна Словаччина).

До речі, новітня історія фортеці багата не лише на факти. А й оповита ореолом переказів. За одним із них, після Другої світової війни зовсім випадково у рові перед замком були знайдені замасковані таємні двері. Вели вони до пивниці, в якій один із колишніх власників, граф Комаровський, сховав справжні скарби – не золото і не гроші, а... меблі та цінний посуд. Всі ці пожитки швидко "розбрелися" по розбитих війною домівках місцевих жителів.

Є історія й про інші потаємні ходи, що могли вивести за 20 км від замку. На жаль, більшу частину підземелля довелося замурувати під час численних реставрацій, інакше будівлі загрожував обвал. Тож красива історія про таємні ходи – поки це всього лише легенда. І в замку дійсно є, що пошукати.

Свірзький замок
Свірзький замок5.UA / Скібінська Марія

У радянські часи храм використовувався як склад, і лише в 1995 р. влада передала споруду місцевій греко-католицькій громаді. Під час реставрації храму була знайдена надгробна плита одного з перших власників, Габріела Свірзького, але, на жаль, у жалюгідному стані.

  • У 1950-х роках у самому замку влаштували... школу трактористів. До речі, те, що залишилося у свірзькій святині після війни, заради забавки ті ж таки майбутні трактористи і спалили.

Пізніше тут планували влаштувати будинок творчості Союзу архітекторів. Напевно, це, якщо можна так сказати, полегшило долю Свірзького замку – в порівнянні іншими українськими замками-руїнами. Щоправда, під час заходів, які в СРСР гучно називали реставрацією, протягом 1973-1993 років, замок втратив своє внутрішнє "обличчя" – замість просторих залів утворилися невеликі кімнати.

Саме коли тривали ці "реставраційні" роботи, у замку відбувалися зйомки радянського фільму "Три мушкетери". Фортецю, як і навколишні споруди, можна побачити в кількох епізодах, один із яких – завершальна сцена з назвою "Сніданок під кулями". 

Йдеться про руїни старої оборонної вежі, яку в давнину використовували як каплицю, а до того башта була необхідна для оборони замку. В наші дні стіни вежі збереглася на 2 яруси у висоту – це близько 6 метрів. У нижньому ярусі видно автентичні бійниці. Бійниці 2–го ярусу переробили у вікна, імовірно, коли вежу перебудовували у каплицю. Їхні залишки збереглися до наших днів.

2019 року у Свірзькому замку тривали зйомки історичної драми про Олексу Довбуша українського режисера Олеся Саніна. Легендарну фортецю можна побачити у батальній сцені, коли польські війська атакують фортифікації. І саме тут відбувається протистояння головного героя і його антагоніста.

Події стрічки "Довбуш" розгортаються у I пол. XVIII ст. в Карпатах та оповідають життєву драму українського опришка, історію його кохання і боротьби.

Чим живе замок сьогодні? Наче тільки-но ступив у зали – а в них щойно хтось був... Ніби щойно хтось вийшов... Інші люди? Або, може, і справді невпокоєні душі? Сходи, якими вони спускаються... Комин, який горить лише для них... Фонтан, із якого, віримо, знову битиме вода... Пульсуватиме так, як пульсували колись серця власників Свірзького замку...

А в одній із залів маленькі душі замку готові показатися людям. Маленькі пернаті душі. І їх навіть вдалося сфотографувати. Ціла "сім'я, яка вдихає життя у 600-річні кам'яні стіни...

"Сім'я", яка живе у Свірзькому замку
"Сім'я", яка живе у Свірзькому замку5.UA/Наталя Мілевська

Читайте також: Камінь, що виконує бажання, та кохання попри заборони: які таємниці приховує Золочівський замок на Львівщині

Дивіться фотогалерею за темою:

Жирафоподібне піаніно та порятований ангел: топ-7 окрас палацу Потоцьких у Львові, які не можна пропустити – ФОТО

/
Палац Потоцьких у Львові
Червона зала у палаці Потоцьких, яка слугувала концертною залою
/
Червона зала у палаці Потоцьких, яка слугувала концертною залою
Клавікорт, або Жирафоподібне піаніно
/
Клавікорт, або Жирафоподібне піаніно
Дзеркальна зала, де Потоцькі влаштовували знатні бали
/
Дзеркальна зала, де Потоцькі влаштовували знатні бали
Блакитна зала в палаці Потоцьких – колишня їдальня графів
/
Блакитна зала в палаці Потоцьких – колишня їдальня графів
Блакитна зала в палаці Потоцьких – колишня їдальня графів
/
Блакитна зала в палаці Потоцьких – колишня їдальня графів
Годинник у блакитній залі в палаці Потоцьких
/
Годинник у блакитній залі в палаці Потоцьких
Картини в палаці Потоцьких
/
Картини в палаці Потоцьких
Камін у палаці Потоцьких
/
Камін у палаці Потоцьких
Кабінет Графа-Ордината, або Кабінет Тет-А-Тет
/
Кабінет Графа-Ордината, або Кабінет Тет-А-Тет
Статуя ангела у палаці Потоцьких у Львові
/
Статуя ангела у палаці Потоцьких у Львові
Музей мистецтва давньої української книги. У травні 2021 у будівлі відкрили Музей модернізму
/
Музей мистецтва давньої української книги. У травні 2021 у будівлі відкрили Музей модернізму
Парк мініатюр
/
Парк мініатюр
Парк мініатюр
/
Парк мініатюр
/
Палац Потоцьких у Львові з висоти пташтного польоту

Попередній матеріал
Бомба для фюрера: чому провалилися найгучніші замахи на Адольфа Гітлера
Наступний матеріал
"Бензинова рулетка": журналіст перевірив пальне на АЗС по всій Україні – які результати отримав
Loading...