Моторошна таємниця Брестської фортеці: чому СРСР саме її зробив "візитівкою" Другої світової – відповідь істориків

Брестська фортеця Shutterstock
Із Брестської фортеці, як говорили радянські історики, розпочалася війна, там, за їхніми ж джерелами, тривала героїчна 32-денна оборона і закладені "перші цеглини у підмурки Великої Перемоги". 5.ua знайшов для вас приголомшливі розповіді двох істориків – один із Білорусі, де відбувалися всі ці трагічні події. Інший – із Німеччини... А ви з прочитаного робіть власні висновки

Брестська фортеця – форпост? Тюрма для смертників!

Радянські історики розповідали про "форпост на західних рубежах імперії". Але в 1830-х рр. біля Бреста кордону не було – до складу імперії вже входила Польща, тож західний кордон Росії простягався набагато західніше Бреста.

У 1830-31 рр. у Польщі і Білорусі спалахнуло визвольне антиросійське повстання – під гаслом "За нашу і вашу свободу". Але було придушене – 40 тисяч убитих, а це майже третина повсталих. Почалися царські репресії на землях Польщі та Білорусі, тоді і з'явилася Брестська фортеця – форпост і гарнізон царських каральних військ, які стежили за "порядком" на завойованих землях, розповідає білоруський дослідник, аналітик Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич.

З колишньої будівлі жіночого бригітского монастиря, який після будівництва фортеці опинився на її території, Росія зробила в'язницю – там тримали політв'язнів. Повстання проти "російських братів" на території сучасної Білорусі в ХІХ ст. ставалися часто, тож "Бригітки" не пустували: учасники повстання 1794 р., солдати корпусу Понятовського і гусари Великого князівства Литовського з армії Наполеона, підпільники "філомати", арештовані 1823 р., повстанці 1831-32 рр., польські й білоруські селяни – повстанці Калиновського 1863-64 рр., члени підпільних організацій кін. ХІХ ст. У період другої Речі Посполитої там же тримали командирів білоруських та українських антипольських партизанів. Невелика кількість місць (за польськими даними, до 350) і добра охорона робили втечу неможливою.

В'язниця "Бригітки", Брест
В'язниця "Бригітки", Брестbk-brest.by

В часи СРСР Брестська фортеця, якщо вірити тодішнім історикам, перебувала на балансі Червоної армії.

А втім, цікавою є історія її оборони під час Другої світової. Точніше, епізод, про який туристам не розповідають. Він пов'язаний із 132-м батальйоном НКВС, бійці якого, без перебільшення, билися з німцями до останнього. Але повну назву батальйону і те, чим його бійці займалися в фортеці, наглухо "забули" в СРСР, і продовжує "не пам'ятати" Росія. Його повна назва: "132-й (конвойний) батальйон НКВС". Тобто він охороняв в'язнів.

В'язниць у Бресті було дві. Основна, №23 ("Краснуха"), дуже розрослася після захоплення Бреста "совєтами" 1939 р. Але все одно площ "не вистачало": згідно з доповідною запискою про "наповнюваність в'язниць", 10 червня 1941-го у "Краснусі", розрахованій на 2680 місць, тримали 3807 людей.

Згадані вище "Бригітки" стали внутрішньою в'язницею УНКВС. Так от, 132-й батальйон НКВС охороняв в'язнів "Бригіток" – "совєти" утримували там особливо важливих в'язнів, білоруських, польських і українських націоналістів. "Бригітки" були в'язницею смертників – люди, які потрапляли туди, були приречені на знищення.

Станом на 20 червня 1941 р. тут було приблизно 680 в'язнів – точна цифра невідома, бо на зміну мертвим постійно надходили нові смертники. Так, протягом 19-22 червня 1941 р. в Західній Білорусі були арештовані 24 442 людини. З них 2059 – члени білоруських, польських і українських організацій – поміщені в спецтюрми (зокрема в камери смертників). Решту вислали в ГУЛАГ. Останній ешелон пішов із Бреста о 1 год. в ніч на 22 червня.

Кайдани
КайданиShutterstock

22 червня артилерія пробила діру в стіні "Краснухи" – варта розбіглася, в'язні вийшли на свободу.

"Бригітку" арта обійшла стороною, в'язницю штурмували групи розвідбатальйону 45-ї піхотної дивізії вермахту під командуванням Г. фон Панвіца. Караул знищили, близько 280 в'язнів німці конвоювали в тил, а наступного дня відпустили. 280 осіб із 680. Решта, як кажуть російські історики, "загинула під час штурму". Але в тюрмі йшов стрілецький бій, когось із зачинених в'язнів могла наздогнати випадкова куля – але ж не 400 осіб! Найімовірніше, бійці 132-го батальйону НКВС в ніч на 22 червня і на початку штурму просто розстрілювали людей. Така логіка містилася і в наказах по відомству від 23 червня, спрямованих у західні області СРСР.

У цьому контексті, до речі, варто згадати тюрму на Лонцького у Львові.

Якщо і учасники подій на "Бригітках" і залишили свідчення про перші години війни, ті поки не доступні. Спецархіви ФСБ засекречені, адже 132-й батальйон для Росії – "героїчні захисники Брестської фортеці".

Та ставлення місцевих до радянської влади було, м'яко кажучи, нелояльним. У фортеці були випадки, що солдати – жителі Західної Білорусі – здавалися в полон або стріляли у своїх командирів, особливо завзятих більшовиків. Чому? Бо арешти і розстріли НКВС проводив із осені 1939-го. У кожного жителя регіону був друг або родич, який опинився в лещатах червоного терору.

НКВС / КДБ
НКВС / КДБвідкриті джерела

"Причини відчайдушної оборони бійців 132-го батальйону – катам нікуди було бігти. ... З563 чоловіки спискового складу, було лише 8 білорусів, покликаних зі східних областей. З них четверо – медики. Солдати й офіцери батальйону НКВС розуміли, що вирватися з фортеці не означає врятуватися – їх би вбили місцеві. І це не припущення. Є свідчення, що при підході німців до Західної Білорусі місцеве населення шукало офіцерів НКВС у будинках командного складу. Доля тих, кого знаходили, була незавидною. У м. Новогрудок місцеві напали на ешелон з ув'язненими, перебили конвой, відпустили земляків на свободу. Зауважу, це було в момент, коли Новогрудок був у тилу Червоної армії", – родповідає Тишкевич.

Тому бійці 132-го батальйону НКВС билися до останнього, не відступали, не здавалися в полон. Точно так кидається в останню атаку скажений звір, загнаний мисливцями.

Правда про 132-й батальйон НКВС не вкладається в офіційний радянсько-російський міф про "доблесних захисників фортеці". Тому місця, де колись стояли "Бригітки", немає в офіційних путівниках Брестською фортеці, каже дослідник.

Тут знаходилася тюрма "Бригітки" у Бресті
Тут знаходилася тюрма "Бригітки" у Брестіbrestdatabase.by

Ба більше, знаючи, що у в'язниці прийняв бій караул, ніхто не проводив пошук тіл бійців. Адже замість останків солдатів і офіцерів НКВС можна було натрапити на "незручні" останки "загиблих під час штурму" в'язнів "Бригіток" із типовими кульовими отворами в черепах.

У СРСР створювали міф. Тому будівлю колишнього монастиря, практично вцілілу під час війни, підірвали 1955 р. армійські сапери. Сьогодні там пустир, порослий лісом. У цей ліс не водять туристів. Про нього не пишуть російські історики. "Бригіток" нема в офіційній історіографії РФ і Білорусі.

Своєю чергою німецький історик, науковець із Лейпцизького університету Крістіан Ґанцер також багато літ досліджував історію Брестської фортеці. Через це, стверджує Ґанцер, він став персоною нон-ґрата в музеї фортеці. В інтерв'ю "Радіо Свобода" дослідник розповів, як виглядають дії Червоної Армії під час оборони Бресту з точки зору сучасної німецької науки. Питання – відповідь:

Вирішальна операція чи невеликий інцидент на Східному фронті?

"Брест був важливим транспортним вузлом, там перетиналися різні шляхи. Якщо поглянути із Заходу на Москву – це пряма лінія. Цей вузол контролювався фортецею, і тому для німців було важливо ліквідувати гарнізон і спокійно рухатися. Це зробило фортецю важливою на початку війни.

Але з глобальної точки зору там відбулося щось дуже незначне. Невеликий інцидент на Східному фронті, дуже мала частина Білостоцької битви. 9000 солдатів у фортеці – це приблизно половина дивізії. І німці кинули на неї одну дивізію зі 190.

Район наступу 45-ї дивізії поблизу Бреста був завширшки 5 км – це дуже маленький сегмент... Лінія фронту з півночі до Чорного моря була 2-3 тисячі кілометрів".

Бої на Білостоцькому виступі
Бої на Білостоцькому виступіВікіпедія

Чи були солдати у фортеці готові до нападу німців?

"Цей випадок показує всі недоліки авторитарної системи. Один чоловік у СРСР тримав владу і ніхто з ним не сперечався, його всі боялися. Він завжди мав останнє слово. Якщо він помилявся, це було погано. Так сталося у цьому випадку.

Радянське керівництво не раз чуло від своїх шпигунів, розвідників, коли саме буде напад. Звичайно, радянські спецслужби зауважили, що на кордоні розташовано багато німецьких військ – треба бути дурнем, щоб повірити, що це просто навчання. Місцеві жителі також спілкувалися з родичами та друзями з німецького боку й чули, що там відбувається. Пересічні люди зрозуміли, що назріває щось жахливе.

Командири на місці боялися діяти так, як треба було. Боялися, що їх розстріляють. Наскільки мені відомо, на флоті був лише один командир, який віддав наказ усупереч тому, що йшло з Москви (не рухатися і залишатися на місці). Він наказав своїм кораблям відплисти – і так їх урятував".

Брестська фортеця, напис на стіні
Брестська фортеця, напис на стінівідкриті джерела

Невже 21 червня у фортеці не ловили жодних німецьких шпигунів?

"Головний радянський історик фортеці Сергій Смирнов писав у книжці "Фортеця на кордоні" (1956), що 21 червня там затримали двох німецьких диверсантів. Теоретично це могло бути, бо звична справа, що там десь були німецькі шпигуни.

Але зі Смирновим є проблема. За його словами, німці сиділи в камері. Коли почався напад, охоронцем був чи то прикордонник, чи то НКВСник Олександр Щергалін. Він як хоробрий радянський воїн з пістолета почав відстрілюватися. І в якийсь момент зрозумів, що у нього немає шансів, тому розстріляв німецьких шпигунів і вистрілив собі у серце.

Але звідки Смирнов міг це знати? Німців цей чоловік убив, себе теж. У сюжеті Смирнова він був один і один відстрілювався. Тож звідки інформація? Ось так працював Смирнов. І не тільки він. Пропагандисти вигадували історії і не помічали, що виходить нелогічно. Але це стало сакральною легендою. В СРСР релігія була заборонена, а людям треба було у щось вірити – люди почали вірити в це".

Чоловік (у центрі) читає книгу Сергія Смирнова
Чоловік (у центрі) читає книгу Сергія Смирноваbk-brest.by

Чи заважала фортеця німцям рухатися на схід?

"У Брестській фортеці було багато солдатів. Але на момент нападу Вермахту більшість із них були на будмайданчиках, полігонах, навчаннях тощо. Вранці 22 червня у фортеці було майже 9000 солдатів. Це дуже дивно і не зовсім розумно – розміщувати такий великий гарнізон на відстані пістолетного вистрілу від ворога, від кордону.

...У районі Бреста насувалися три дивізії, і лише 45-та піхотна мала безпосереднє завдання атакувати Брест і Брестську фортецю. 31-ша і 32-га пройшли повз Брест, північніше і південніше, – і пішли вглиб країни. Їх ніхто особливо не зупиняв. А 45-та на кілька днів затрималася в Бресті.

Але фортеця ніяк не перешкоджала Вермахту рухатися вперед. Після того, як німці перейшли Буг і був забезпечений рух танковою магістраллю, нескінченний потік військ пройшов через ці мости на схід. А в фортеці уже після першого дня солдати нічого не могли зробити".

Форпост чи кам'яна пастка?

"Така велика кількість людей у фортеці – також проблема, як їх вивести. Брама була побудована так, щоб ніхто не міг туди потрапити, щоб можна було добре оборонятися. Не було передбачено, щоб пропускати через цю браму швидко велику кількість людей.

Тому коли почався артилерійський удар, багато радянських солдатів і командирів спробували покинути фортецю і просто застрягли в цій брамі. Вона була дуже вузька, а людей, які хотіли пройти через неї під час обстрілів, багато. Тому укріплення перетворилося на кам'яну пастку для солдатів Червоної армії".

Руїни Брестської фортеці
Руїни Брестської фортецівідкриті джерела

Скільки днів тривала оборона? Радянські історики кажуть, що 32

"Що таке оборона? Якщо одна людина все ще там і, можливо, час від часу стріляє, – це оборона фортеці чи опір однієї людини? Бої на всій території фортеці точилися 3 дні. Потім було кілька пунктів опору – за них билися ще 2 дні. Увечері 5-го дня всі, крім одного, були придушені. Залишився східний форт на північному острові (кобринському напрямку). Піхотою його неможливо було взяти, оскільки він має форму копита. Зайдеш у двір – і тебе розстрілюють. За нього билися ще 5 днів. Увечері 29 червня гарнізон форту здався.

Тобто ввечері 8-го дня війни бої закінчились. Під час оборони фортеці загинули 430 людей.

Тож скільки тривав захист: 3, 5 чи 8 днів? Чи 32, бо, здається, 23 липня була перестрілка на кобринському напрямку? Якщо йти за цією логікою, то німці ніколи не брали Мінськ, бо там завжди було підпілля та спротив. Радянська пропаганда навмисно плутала оборону та опір, щоб зробити все більш героїчним".

75% брестського гарнізону потрапили в полон?

"Перший міф навколо фортеці полягав у тому, що оборона тривала так довго, а другий – що полонених не було.

Приблизно 75% Брестського гарнізону потрапили в полон, 6800 людей. Це активно приховується і музеєм Брестської фортеці, і в принципі. Загинуло приблизно 2000 радянських солдатів. 

Загалом у німецькому полоні загинули 90% радянських солдатів. Це геноцид. Про це у Німеччині говорять поки що мало".

Брестська фортеця
Брестська фортецявідкриті джерела

Чи всім спогадам можна вірити?

"З точки зору історика, ці спогади проблемні. Ті, хто писав їх, знали, про що писати, а про що ні. Знали, що їх звинувачують у зраді, то, можливо, слід показати себе не зрадниками, а патріотами? І тому вони сильно прикрашали власні вчинки. А ще радянська цензура діяла. Те, що опубліковане, було досить сильно відредаговано.

...Наратив Брестської фортеці створив Сергій Смирнов (радянський історик – ред.). Він шукав свідків – і знайшов Махнача та Матевосяна. Але вони вийшли з бою пораненими на 2-й чи 3-й день війни, були у казематах із пораненими і не могли розповідати, що далі відбувалося.

Смирнов знайшов в Центральному архіві Радянської армії в Москві листи Олександра Філя, який писав офіцеру радянської армії Білошеєву. 1951 р. Білошеєв опублікував кілька статей про Брестську фортецю в армійській пресі. Їх можна було прочитати по всьому СРСР. А Філь був десь на Далекому Сході – його судили за те, що він був власівцем. Сам він так не вважав. Філь побачив шанс реабілітуватися – і написав Білошеєву. Той не відповів. Смирнов знайшов листи і запросив Філя до Москви, бо Філь писав, що воював у фортеці понад тиждень, а це більше, ніж Матевосян і Махнач. Філь багато і довго розповідав, але, схоже, систематично маніпулював Смирновим.

Він сказав, що воював понад тиждень, беручи участь у зустрічі командирів 24 червня, коли був написаний наказ №1, одна з ікон Брестської фортеці. Смирнов не міг знати, що Філь потрапив у полон 23 червня. Тобто все, що він розповідав – фантазія або почуте від інших. Щоправда, Філь робив розумно: не виставляв себе головним героєм, але навмисно ставив себе поруч із ними.

На основі таких історій Смирнов писав книги та статті. У нього майже не було джерел. Основа Смирнова – вигадка, перекручування джерел та цензура. Тож він створив картину героїчного захисту".

Брестською фортецею радянська пропаганда маскувала свій крах на початку війни?

"Створення з Брестської фортеці "візитівки" війни – це успіх радянських пропагандистів. Коли Сталін був живий, ніхто, крім нього, не мав права говорити про війну. Історичних досліджень про війну майже не було. Після смерті Сталіна СРСР почав розробляти наратив. Матеріал для великої історії був дуже вдалим – Курська дуга, Сталінград, битва під Москвою, за Кавказ. Відбулося звільнення Східної Європи, Червона армія взяла Берлін і перемогла нацизм.

Матеріал був, але переконливого початку не було, бо в перші місяці війни бачимо майже цілковитий розпад Червоної армії. Мільйони вбитих і мільйони військовополонених. Коли б довелося починати історію з такої невдачі, треба було би пояснювати, як сталося, що німці зайшли так далеко. Потрібен був такий початок, який би не викликав незручних запитань до радянського керівництва".

Брестська фортеця
Брестська фортецяrepublic.com.ua

Чому саме Брест?

"Не скрізь на радянському кордоні був такий провал. Наприклад, у Раві-Руській в Україні чи Лієпаї в Латвії.

Але фортеця мала кілька переваг. По-перше, цей об'єкт можна було показати. По-друге, розташування вельми вдале, адже всі поїзди із Заходу до Москви ішли через Брест. Поки міняли колеса в поїздах, люди могли гуляти містом і зайти до фортеці. В політичному плані це безпечне місце, оскільки Білорусь не є заходом України чи Латвії. Десь 1954 року в Москві вирішили: буде Брест".

Кремль
Кремльsomoscow.com

Історія Брестської фортеці: наука чи ідеологія?

"Героїзм у Брестській фортеці був. Але якщо героїзм – це основна постановка питання, то навіщо наука та факти? Тому навколо Брестської фортеці маємо справу не з наукою, а з пропагандою. У Білорусі є люди, які добре ставляться до науки і розуміють, що я маю рацію. Якби я зробив серйозні помилки, на мене накинулися б усі. Але досі ніхто не довів, що я сфальсифікував або неправильно інтерпретував.

Я пропонував музею провести круглий стіл, щоб публічно обміркувати питання про полон. Але вони не хочуть. Я там персона нон-ґрата...

Наратив про героїчну оборону виконує кілька функцій. Деяких уже не існує: легітимація соціалізму, влада компартії. Але до розпаду СРСР це був сакральний момент.

Друге – легітимація спецслужб. НКВС у героїчній історії має вигляд не злочинної організації, а справжніх патріотів. Подібно до того, як КДБшники сьогодні є патріотами, бо вони "захищають Батьківщину".

Я думаю, що батьківщина – це сумнівне поняття. Важливо те, яка там система. Я не хочу боронити нацистську Німеччину просто тому, що вона є Батьківщиною. Я не думаю, що варто обороняти злочинну державу".

До речі, 1941 року відбулася друга оборона Брестської фортеці. Коли була перша – і чому російська пропаганда так не любить про неї згадувати – 5.ua скоро розповість...

Читайте також: "Жах охопив Москву": як Виговський і союзники під Конотопом в один день розбили багатотисячне царське військо

Попередній матеріал
Україна – не Росія, а Московія – не Русь: як північний сусід століттями крав українську історію
Наступний матеріал
Тарифний зашморг: скільки доведеться платити за комірне восени
Loading...