"Походження видів": як і навіщо Дарвін ставив експерименти над власними дітьми

Чарльз Дарвін колаж 5.ua / Shutterstock
Чарльз Дарвін був відданим батьком, але кожну мить свого життя присвячував науці. Листи вченого свідчать про те, як спостереження й експерименти з власними дітьми дозволили йому зробити свої наукові відкриття...

Передусім варто сказати, що любов до науки в Чарльза Дарвіна – спадкова. Мабуть, саме тому він і сам прагнув передати її власним дітям.

Чарльз Роберт Дарвін був п'ятою дитиною із шести в сім'ї впливового лікаря і фінансиста Роберта Дарвіна і його дружини С'юзанн. Його дід, Еразм Дарвін, мав репутацію шанованого вченого-натураліста.

Уже у віці 8 років Чарльз почав цікавитися природною історією. Почав збирати предмети живої природи, мав колекцію раковин, мінералів. Перед вступом до університету Дарвін був асистентом-учнем свого батька-хірурга. Однак іти стежкою батька не захотів – сфера медицини здавалася йому неймовірно нудною, а хірургія – взагалі нелюдським заняттям.

Тим не менш, він відвідував медичну школу при Единбурзькому університеті, але зрозумів, що це не його покликання. Потім три роки вивчав богослов'я в Кембриджі, та також усвідомив, що богослова з нього не вийде. На допомогу приходить університетський професор ботаніки. Він помітив зацікавлення Дарвіна природою й запропонував місце в експедиції, що прямувала до Південної Америки на кораблі "Бігль" під орудою капітана Фіцроя, який до того ж був натуралістом. 27 грудня 1831 р. він покинув береги Англії.

Відомо, що Дарвін був одружений, і до створення сім'ї він підійшов із властивим йому тяжінням до раціональності. Попри те, що з Еммою Веджвуд він був знайомий усе життя, 30-річний науковець розкреслив аркуш паперу на дві колонки і розписав на ньому чесноти і недоліки своєї обраниці. Чеснот виявилося більше, тож вибір був очевидним. У подружжя народилося 10 дітей. Двоє з них померли в ранньому дитинстві, одна з дочок, Енні, не пережила 10-річного віку. Решта дітей вижили, але були досить хворобливими. Сам Дарвін припускав: причиною цього було те, що він із дружиною були двоюрідними братом і сестрою.

Коли у грудні 1839 р. у Дарвіна народився первісток, науковець почав ретельно записувати свої спостереження за малюком. Ці записи, які тепер зберігаються в бібліотеці Кембриджського університету, більше схожі на нотатки дослідника, ніж щоденник розчуленого своєю дитиною батька:

"Протягом першого тижня позіхає, потягується, як старенький, гикає, чхає, смокче...".

Про теорію еволюції сьогодні відомо багато. Набагато менше – про особисте життя Чарльза Дарвіна, і насамперед про те, як родина сприяла його дослідженням. Утім виявлена 2019 року величезна колекція листів і блокнот із нотатками розкривають автора праці "Походження видів" з іншого боку.

Уважне спостереження за розвитком власних дітей зіграло неабияку роль у створенні наукових теорій.

Перший син Дарвіна Вільям народився через рік після того, як вчений познайомився з орангутаном Дженні із Лондонського зоопарку. Завдяки Дженні науковець закріпив свою думку про те, що люди мають спільного з мавпами предка. Дослідника остаточно переконала міміка Дженні та її соціальна поведінка.

Із народженням свого сина Дарвін отримав можливість на власні очі бачити, як розвивається людська дитина, і порівнювати її з тваринами.

Чарльз Дарвін із сином Вільямом, 1842
Чарльз Дарвін із сином Вільямом, 1842ВВС

Будучи ніжним і люблячим батьком, Дарвін був і дослідником, який експериментував із малюком, а подекуди навіть говорив про сина в середньому роді. Ці перші спостереження за Вільямом і орангутаном Дженні лягли в основу книг "Походження людини" 1871 р. і "Вираження емоцій у людини і тварин" 1872 р.

Дарвін у нотатках про Вільяма описує експерименти з емоціями:

"Я видав гучний храп біля його вуха, після чого його обличчя стало серйозним, він злякався, а потім розплакався… Я повторив експеримент".

Сторінка щоденника Ч. Дарвіна
Сторінка щоденника Ч. ДарвінаCambridge University library

Пізніше в "Емоціях" він писав про те, як люди і тварини вперше реагують на шум.

Дарвін досліджував і позитивні емоції. Відзначив, що у п'ять тижнів від народження усмішка Вільяма була лише "випадковим рухом", але вже в шість – малюк посміхнувся очима. Схожим чином він порівнював реакцію дитини і мавпи на своє відображення у дзеркалі, досліджуючи тезу про усвідомлення себе, що, як відомо, є ознакою свідомості.

На щастя для Дарвіна, його дружина Емма добре знала, на що йшла, виходячи заміж за вченого.

"Я усвідомлюю, що Ви вважатимете мене лише зразком виду… Ви формулюватимете свої теорії, дивлячись на мене, і якщо я розсерджуся або в мене урветься терпець, ви лише міркуватимете про це з точки зору науки", – писала вона в листі Дарвіну в січні 1839 р.

Коли діти Дарвіна підросли, вони з об'єктів наукових експериментів перетворилися на його головних помічників – насамперед його дочка Генрієтта, яка редагувала книжки свого батька. Дарвін навіть просив її вичитати "Походження людини", коли вона відпочивала в Європі.

Перше видання наукової праці "Походження видів шляхом природного відбору, або збереження придатних порід у боротьбі за життя", 1250 примірників, розкупили за 2 дні. Охочих не зупиняла навіть ціна – $91 на сучасні гроші за примірник. У книзі не було жодного слова про походження людини, однак в одній із перших рецензій йому одразу дорікнули: "Звісно, усе це цікаво й вельми важливо, але принизливо відчувати себе далеким нащадком медузи".

Книгу публіка прийняла неоднозначно. З одного боку, теорія Дарвіна пояснювала багато суперечливих питань біології, з іншого – майже відразу ортодоксальні християни оголосили її єрессю.

Неоднозначність сприйняття теорії Дарвіна посилилась після виходу 1871 р. його наступної книги – "Походження людини і статевий добір". Уже в ній автор виклав докази походження людини від мавпи.

Чарльз Дарвін вважається науковцем, але... він ніколи не отримував спеціальної біологічної освіти. Фактично він був самоуком – фанатом біології.

Дарвін майже не отримував грошей за свою наукову діяльність. Спадок, отриманий від батька, дозволяв йому не працювати, а робота натураліста, якою він займався все своє життя, була абсолютно добровільною.

Наука в родині була всюди. Все – від власних дітей до рослин у саду – було об'єктом наукового спостереження. У будинку Дарвінів жили півні, голуби, кролики. На підвіконнях та полицях всюди були екзотичні рослини, деякі з них хижі. Дарвін годував їх різними харчами. Він давав їм варені яйця та м'ясо, оливкову олію, уявіть, як він чинив напади на кухню, щоби роздобути їжу для рослин.

Хоча він оприлюднив свої теорії ще 150 років тому, його ранні спостереження є надзвичайно точними. І це попри те, що він не мав можливості побачити скам'янілості інших прадавніх людей. Ці спостереження заклали основу для сучасної науки приматології, яка вивчає мавп, аби краще зрозуміти людство. У певному сенсі дякувати за це слід дітям Чарльза Дарвіна.

Читайте також: Конституція і її четверо "предків": як Україна виборювала свій Основний закон

Попередній матеріал
Від Покуття до Донбасу: який вигляд мали українки-наречені 100 і більше років тому – неймовірні фото
Наступний матеріал
"Ак'яр перетворився на Севастополь", або Як Росія крала минуле у кримських татар: історії топонімів і родин
Loading...