"Ак'яр перетворився на Севастополь", або Як Росія крала минуле у кримських татар: історії топонімів і родин

. Shutterstock
Карасубазар, а не Білогірськ. Корбекуль, а не Ізобільне. Курман, а не Красногвардійське. Після депортації кримських татар у травні 1944-го радянська влада змінила топоніми Криму, аби стерти пам'ять про реальну історію півострова та його корінний народ. Доти кримськотатарське походження мали понад 90% кримських назв, кажуть історики

СРСР спочатку змінила назви районів та райцентрів, потім міст, селищ і сіл. Найактивніше це відбувалося в четверту річницю депортації, 18 травня 1948 р. – змінено понад 1000 історичних назв, а кількість перейменованих вулиць, площ та скверів історики навіть не беруться підрахувати. "Радіо Свобода" розповіло про реальні назви місць, трагедії виселення родин та історії їхнього повернення.

Перейменування

Білогірськ. Багато століть це – Карасубазар. У XVIII ст. Карасубазар певний час був столицею Кримського ханства. Навіть за Російської імперії назву міста не змінювали.

Карасубазар (нині – Білогірськ), Крим
Карасубазар (нині – Білогірськ), Кримwww.avdet.org

"Родина моєї мами, якщо не помиляюсь, уже тоді, в 1944-му у травні-місяці, вони жили у Карасубазарі – це Білогірськ", – згадує режисер Ахтем Сеітаблаєв. Його мамі було 6 років і, розповідаючи сину про Крим, вона згадувала, що там було багато сонця. Родина батька Ахтема – із села Мамашай, що біля Севастополя. Тепер це Орловка.

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв народився у невеличкому степовому селі Бозкой, тоді це був Фрайдорфський район. Цього села вже не існує. Родину Джемілєвих розкулачили в 30-ті рр. та заслали на Урал, але вони таємно повернулися на півострів. У родове село – Ай-Серез біля Судака – повертатися було небезпечно, тож осіли в степовому селищі. Ай-Серез – це грецька назва, перекладається як Святий Сергій. Мустафа Джемілев вважає, що "совєти", мабуть, вирішили, що назва кримськотатарська, то й перейменували село у Міжріччя.

Селище Ай-Серез, Крим
Селище Ай-Серез, КримFacebook / Низами Ибраимов

Після депортації в Ай-Серезі навіть знищили цвинтарі кримських татар.

"Після підписання Кючук-Кайнарджійського мирного договору (мирна угода між Росією та Османською імперією 1774 р., кінець російсько-турецької війни – ред.) Росія оговорила для себе покровительство над християнами в Кримському ханстві. Заступництво використовувала по-своєму, по-російськи: почала депортувати християн у внутрішні губернії Російської імперії, переважно в район Маріуполя. Стався дуже великий масовий перехід християн в іслам, тільки щоб не піддаватися депортації. До депортації було два кладовища: одне мусульманське, чинне, а інше – закрите, там ніяких поховань не було. І наші діди говорили, що ось тут поховані наші предки, які ще не були мусульманами. Ну, зараз там ані того, ані іншого кладовища немає, після депортації 1944 р. всі сліди перебування кримськотатарських татар вони викорінили, зруйнували", – розповідає Мустафа Джемілєв.

Селище Курман, або Курман-Кемельчі, нині – Красногвардійське. Курман означає "польовий стан", а Кемельчі – це прізвище кримськотатарських мурз, які володіли цими землями до 1783 р. Громадський активіст Заїр Смедля розповідає, що селище славилось врожаями пшениці, має давню історію, але згадки про неї були частково знищені.

Курман-Кемельчі (нині – Червоногвардійське), Крим
Курман-Кемельчі (нині – Червоногвардійське), Кримвідкриті джерела

"У 1784 р. згадується, що почали тут будувати селище на місці руїн Курман-Кемельчі. А чому були руїни? Російські війська під керівництвом фельдмаршала Мініха зробили набіг на Крим, розорили близько тисячі сіл у степовій частині Криму. Спалили, знищували жінок, дітей, людей похилого віку", – розповідає Заїр Смедля.

Село Корбекуль – це тепер Ізобільне біля Алушти. Звідси частина пращурів заступниці чільника МЗС України Еміне Джеппар. У ній тече кров усіх трьох субетносів народу Криму: ногаїв – степняків, татів – горців, та ялибойлю – жителів південного узбережжя.

Корбекуль (нині – Ізобільне), Крим
Корбекуль (нині – Ізобільне), КримВікіпедія

Села Хайманчі та Ойрат, де жила частина предків Еміне, щезли після депортації. Залишився південний гірський Корбекуль, звідси родом батьки її дідуся. Кримські татари вирощували тут фрукти.

"Корбекуль – це дуже відоме селище. Навіть є "Корбекуль Хайтармаси" – пісня про селище. Як можна вирощувати фрукти в горах? Можна, виявляється. Це те, про що пишуть більшість дослідників: що після депортації втратили традицію зберігання води. У Криму через екосистему воду добували. Була система акведуків у південному Криму і саме тому сільське господарство було розвинуте за кримських татар", – розповідає Еміне Джеппар.

Кучук-Узень перекладається як Мала Ріка, тепер це Малоріченське. Звідси – рід співачки та композиторки Джамали.

Кучук-Узень (тепер – Малорічинське), Крим
Кучук-Узень (тепер – Малорічинське), КримВікіпедія

"Там займалися вирощуванням винограду і понині, власне, там є навіть винзавод "Малоріченське". Один із найяскравіших спогадів – це те, що мій прадід, Джамаладдін, вирив джерело, справжній чокрак (кр.-татар. "джерело", – ред.). Там він є і зараз, і користується все село. Навіть складно про це якось говорити, тому що такий важливий момент: усе було у них чудово – були свої джерела, свої виноградники, сади", – каже Джамала.

Депортація, повернення

Бабуся Еміне Джеппар – Ніса – втратила матір ще до депортації. Коли людей силоміць зігнали на площу для виселення, вона змогла пробратися додому, зібрати цінності – і вижити завдяки ним, а ще врятувати дітей сестри, яка опинилася в іншому вагоні-теплушці.

"Одна сестра померла прямо в процесі депортації в тому вагоні. А в цієї сестри було двоє дітей малих. І вона їх шукала... Бабуся казала, що вона знайшла їх у якомусь дитячому будинку, вони вже попухли від голоду. Вона каже, що ледь їх встигла врятувати. Підкупила людину в цьому дитячому будинку, якусь жіночку, віддала їй золотий дукат. І так вона викрала цих двох своїх племінників", – розповідає Еміне Джеппар.

Прабабуся Джамали у такому вагоні втратила дочку.

"Прабабуся розповіла, що вона захопила невеликий мішок якоїсь крупи, не можу зараз пригадати, якої саме. Але забрали. Їжу забирали практично відразу. У неї на руках була грудна дівчинка, яка, на жаль, не пережила цей шлях", – розповідає Джамала.

Дитячі спогади матері Ахтема Сеітаблаєва стали поштовхом для сюжетних ліній фільму про депортацію "Хайтарма".

Ось що Ахтем Сеітаблаєв розповідає про образу майора Кротова у фільмі:

"Пішли нацисти – велика радість. Солдата в радянській формі бабуся запросила додому, нагодувала. Він побачив дітей, навіть покликав до себе мою маму, посадив собі на коліна і раптом почав плакати. На запитання бабці, чого він плаче, сказав, що дуже схожа на цю дівчинку, тих самих років, у нього є донька, яку він майже ніколи не бачив. А вночі він прийшов у складі декількох ще солдат і офіцера, щоб депортувати родину моєї мами. Але він був тим, хто хоч якось намагався допомогти в цьому жахітті. Певною мірою завдячуючи йому, не забули документи, взяти насіння якесь... І навіть у цьому каральному органі, яким був НКВС, знаходились люди, які знаходили мужність принаймні зробити все для того, щоб залишитися людьми. Потім він, цей персонаж, сублімував у майора НКВС Кротова".

Від насильницького виселення постраждали переважно літні люди, жінки, діти. Більшість чоловіків була на фронті чи у партизанах. Лише деяких радянська влада залишала працювати для забезпечення господарств. Як дідуся Заїра Смедлі, комбайнера. Родина Смедлі жила в селі Ортай, яке донині вже зникло. Під час окупації Криму дідуся схопили нацисти. А після звільнення півострова всіх полонених арештувала радянська влада.

"Мій дідусь тоді був засуждений до 10 років ВоркутЛАГу. Ось так його зустріла радянська влада, так його звільнили. Після того, як були депортовані кримські татари, в нашому селі Ортай, яке перейменували у Фрунзево, розмістили 400 з гаком родин із Тамбовської обл.", – каже Заїр Смедля.

Деякі родини втратили свої домівки двічі. Будинок родини Джемілєвих радянська влада спочатку перетворила на клуб, а потім віддала людям, заселеним у Крим замість кримських татар. Джемілєву вдалося викупити будинок. Але після 2014 р. на будівлю наклала арешт російська влада.

"Господар одразу відчув, із ким має справу, і заломив таку ціну, що палац можна було купити. Здається, 50 тисяч доларів. Для сільської місцевості це величезна сума на ті часи. Але, тим не менш, після довгих перемовин все-таки цей будинок викупили, передали фонду "Крим" (національний фонд кримськотатарського народу, заснований II Курултаєм кримськотатарського народу 1991 року – ред.). Ми там планували поруч якусь землю викупити і зробити це місцем відпочинку для ветеранів національного руху. І ось нагрянула окупація і тепер окупанти наклали арешт на все майно фонду "Крим", – розповідає Мустафа Джемілєв.

Знову без свого Криму

Багатьом кримським татарам, які виїхали на материк, дорога додому закрита: через активну державну та громадську діяльність. Еміне Джеппар сумує за батьківським будинком у Керчі, який родина звела після повернення з депортації:

"Мої батьки будували свій великий будинок, двоповерховий, про який ми мріяли. Для мене це була одна з найяскравіших згадок дитинства, коли я приєднувалась до тата, і ми планували, де буде чия кімната. Я мріяла про свою кімнату. Цей будинок вони будували майже 10 років. І для мене цей будинок – уособлення долі моєї сім'ї, долі мого народу. І найбільше сумую я саме за цим будинком".

Заїр Смедля живе у Криму. Щороку напередодні Дня пам'яті жертв геноциду отримує попередження від російських окупантів – щоб, мовляв, жодних мітингів. Розповідає, що в його селищі Курман росіяни встановлюють пам'ятники, які не мають жодного історичного підґрунтя.

"Маршрут пересування Катерини. Ну не була вона в Красногвардійському, не заїжджала. І тому не могло бути в Курман-Кемельчі цієї катеринівської милі, яку зараз нібито відродили, відновили. Переписування історії, потрібно зробити якийсь символ", – каже Заїр Смедля.

На думку Ахтема Сеітаблаєва, важливо ще до деокупації повернути населеним пунктам історичні кримськотатарські назви. І писати їх на мапах і в міжнародних документах.

"Зараз окупаційна влада проводить арешти, затримання о четвертій ранку, переважно в цей час. І зрозуміло чому. Вони таким чином психологічно тиснуть і натякають, що все цілком можливе, і депортація в тому числі, намагаються залякати людей. Тому коли люди в таких умовах отримують якусь добру звістку і підтримку, і розуміють, що навіть якщо зараз, під окупаційною владою, офіційно повернути автентичну назву не вийде, то принаймні у всіх міжнародних довідниках, за міжнародним правом, Карасубазар буде мати назву Карасубазар, Бахчисарай – Бахчисарай, Сімферополь – Акмесджит...

Акмесджит (нині – Сімферополь), Крим
Акмесджит (нині – Сімферополь), Кримwww.avdet.org

...Севастополь – Ак'яр", – каже Ахтем Сеітаблаєв.

Як'яр (нині - Севастополь), Крим
Як'яр (нині - Севастополь), Кримcrimeantatars.club

Джамала хоче, щоб Криму повернули його справжню історію: 

"Мені би хотілося, щоб повернули не тільки назви різних сіл і місць, а й правдиву історію про те, скільки там було насправді кримських татар, скільки їх жило, як вони жили. Мені б хотілося, щоб розповідали справжню правду про корінний народ Криму".

Відновлення географічних кримськотатарських назв – це частина боротьби за деокупацію Криму, вважає Мустафа Джемілєв.

"Ми свого часу створювали комісію з відновлення історичної топоніміки. Тому що якщо мовиться про реабілітацію депортованого народу, це означає не тільки визнання незаконності депортації. Ми вважаємо, що ще до деокупації потрібно повністю відновити географічні найменування, додепортаційні. І на всіх картах повинні бути їхні справжні найменування", – впевнений лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.

2016 року законом про декомунізацію український парламент переіменував 75 кримських населених пунктів. Але за цим документом, історичні назви вони отримають тільки після деокупації.

Читайте також: "Жодного корабля, гарнізону, підрозділу": як 1992 року Україна – попри погрози Москви – "з нуля" відновлювала свої Військово-морські сили

Попередній матеріал
"Походження видів": як і навіщо Дарвін ставив експерименти над власними дітьми
Наступний матеріал
"Жах охопив Москву": як Виговський і союзники під Конотопом в один день розбили багатотисячне царське військо
Loading...