Як Сталін і Гітлер закохалися один в одного: історія "мужеложества", про яке знає, але мовчить Путін

Сталін і Гітлер відкриті джерела
Поговоримо про таємних геїв. Не про всіх – про одного, але такого, що ой… 2021 рік. Кремлівський карлик почав із чергової спроби переписати історію...

А саме – вже в січні доручив створити закон, який би навіки заборонив порівнювати Гітлера і Сталіна. І Совєтський союз із Третім Райхом.

А от щодо порівняння – то Гітлера і Сталіна й так давно порівнюють – ще з 1930-х років. Надто вже вони копіювали одне одного.

Сталін і Гітлер
Сталін і ГітлерСкріншот відео

А вже щоб познущатися, західна преса їх зображала у вигляді гей-пари.

Тут сарказм був подвійним. По перше, два тирани, які всю свою кар'єру обіцяли боротись: один із комунізмом, другий – із фашизмом, раптом палко закохались одне в одного. А по-друге, вони дуже активно і навіть надміру демонстративно боролися з геями. І обидва при цьому виставили себе ідіотами. Тому таке порівняння було для них удвічі образливішим.

За перші роки свого існування нацистська партія ніяк не позначила власного ставлення до секс-меншин. 1928-го Гітлер вирішив виправити цей недогляд – і оголосив геїв ворогами, бо вони начебто позбавляють німців мужності. І його тут же висміяли соціал-демократи.

Вони на всю країну розтрубили, що найближчий Адольфів соратник, творець нацистських штурмових загонів Ернст Рем – активний і відкритий гомосексуал, який не вилазить із гей-клубів і масово приймає у штурмовики своїх численних коханців.

Гітлер і Ернст Рем
Гітлер і Ернст Ремi2.wp.com

Адольф став посміховиськом для опозиційної преси. Його самого почали підозрювати в любові до хлопчиків. Підстав було немало. Офіційно фюрер був неодруженим, оточував себе самими чоловіками, коханок тримав у таємниці – тобто поводився підозріло. І таке підозрювала не тільки жовта преса – але і цілком солідні контори. Американська розвідка під час війни доповідала Рузвельту, що Гітлер – гей і садомазохіст. Фюрер дико образився. Рема розстріляв, соціал-демократів розігнав, та і геям дісталося – їх кидали в тюрми і концтабори десятками тисяч.

"Мужеложество" – саме так неоковирно називали чоловічу гомосексуальність у радянському кримінальному кодексі. У кодексах союзних республік також згадувалась "педерастія" – так називали одностатеві стосунки в ранніх працях із сексології початку ХХ ст. Тоді її вважали сексуальним розладом.

З кримінального кодексу це слово і його похідні увійшли в розмовну мову громадян СРСР. Але значення його різко розширилось. Ось що з цього приводу читаємо в "Енциклопедії нашого українознавства" Олександра Кривенка і Володимира Павліва: "У країнах екссоюзу поняття "підерас" є лайкою і лише дотично пов'язане із гомосексуальним "педераст". Його форми і різновиди – підар, пєдік, пєдріла, підерасіна – широко побутують у мові населення цих теренів, навіть серед тієї його частини, котра не зможе відповісти на просте запитання: "Хто такі гомосексуалісти і чого вони хочуть?".

Але радянська державна гомофобія починалась зовсім не так, як у Гітлера. Навпаки – після революції більшовики скасували прийняте в російській імперії покарання для геїв. Їхні клуби почали виникати по всій Росії.

Ось фото учасників Петроградського гей-клубу початку 20-х рр.:

Петроградський гей-клуб поч. 1920-х рр.
Петроградський гей-клуб поч. 1920-х рр.Вікіпедія

Чимало гомосексуалів було і серед більшовицької верхівки. Не приховував своїх уподобань перший нарком зовнішніх справ СРСР Георгій Чичерін.

Перший нарком зовнішніх справ СРСР Г. Чичерін
Перший нарком зовнішніх справ СРСР Г. ЧичерінВікіпедія

Також геєм вважали члена Політбюро Миколу Бухаріна. Ленін його називав "улюбленцем партії", а Сталін – просто Бухарчиком.

член Політбюро Микола Бухарін
член Політбюро Микола Бухарінi2.wp.com

Бухарчик, щоправда, був людиною широких поглядів, і цікавився не тільки чоловіками, але й неповнолітніми дівчатками. Коли боротьба за владу активізується, Сталін відправляє опального Бухаріна у відрядження – у Париж, купувати архіви Карла Маркса. Відправляє разом із його новою 16-річною дружиною. Ну не витримав полум'яний 47-річний більшовик Бухарін, не дочекався її повноліття.

До певного часу – не проблема. Але у 30-х маховик репресій розкручується все більше, і Сталіну треба все більше приводів, щоб кидати людей у табори. Тож 1934-го толерантність в СРСР закінчується, у кримінальних кодексах усіх республік з'являються статті за "мужеложество". Їхня мета – просто неосяжна: "Проти мужеложества не у вузькому сенсі цього терміну, а проти мужоложества як антисоціального прояву статевих зв'язків між чоловіками, в яких би формах це не здійснювалося". За таким формулюванням "в будь-яких формах" – можна посадити будь-кого. І саджали: інтелігентів, солдатів, робітників і селян.

Потім, правда, конфуз вийшов. Коли настала черга усувати виконавців Великого терору – виявилось, що найбільший борець із геями, голова НКВС Микола Єжов – і сам такий! Мужеложество – єдина стаття звинувачень, з якою він погодився в суді! Залізний нарком внутрішніх справ був активним гомосексуалістом. Що, втім, не заважало йому мати контакти і з жінками.

До речі, позаочі Єжова називали "кривавим карликом". Нікого не нагадує? Але його гомосексуальний конфуз нікого не зупинив. Загалом в СРСР за звинуваченням в "мужеложестві" ув'язнили до чверті мільйона людей – в 5 разів більше, ніж у нацистській Німеччині. Єжова – розстріляли. Як і улюбленця партії Бухарчика. Той намагався врятуватися доволі своєрідно. На одному з останніх у своєму житті засідань Політбюро раптом заявив: "Я не кажу, що я страшно любив Сталіна в 1928 році. А зараз я говорю: люблю всією душею".

У листі до Сталіна він зізнався: "Влітку 1928 року я був у тебе, і ти мені кажеш: знаєш, чому я з тобою дружу? Ти не здатен на інтригу! Я кажу – так. А в цей час я бігав до Каменєва ("перше побачення")". Про що це він? Все ще про політику – чи на щось натякає? Невже Сталін теж мав би посидіти в ГУЛАГу – за мужеложество?

Офіційна історія каже: Сталін був двічі одружений, мав щонайменше трьох дітей. Як і Бухарчик, полював на неповнолітніх. Ще до революції у засланні він розбестив 14-літню селянку, а з другою дружиною – Надією Алілуєвою – почав жити, коли їй було всього 15. Але це тільки верхівка айсберга.

.
.belrussia.ru

Що видно, на перший погляд? Сталін любив змушувати своїх соратників танцювати, а сам спостерігав. А ще – цілував чоловіків у губи. Крім того, йому лестили постійні зізнання в коханні. Не в повазі як до керівника, а саме в коханні – як від Бухарчика.

Та і сучасні російські біографії тирана викликають дивні асоціації. Наприклад, такими пасажами: "И Леваневского Сталин любил, хотя в этом было больше расчета, нежели чувства".

Що при цьому творилось у його голові насправді – сказати важко. Але можна спробувати – завдяки начальнику охорони вождя генералу Миколі Власику. У того було своєрідне хобі – він збирав за Сталіним усіляке сміття – записки, малюнки, листівки, на яких той лишав автографи. Після смерті тирана Власика заарештували, а колекцію – вилучили. Однак 16 малюнків згодом випливли – і вони реально вражають!

Виявляється, вождь народів і найкращий друг фізкультурників збирав оригінальні замальовки відомих художників, типу Рєпіна і Сурікова. Але не будь-які, а лише ті, на яких зображені голі чоловіки-натурники. Збирав – і робив на них "жартівливі" підписи своїм улюбленим синім олівцем. Ось такого штибу:

Малюнок Сталіна
Малюнок Сталінаhabanerra.livejournal.com

У деяких натурниках Сталін впізнавав знайомих – живих або убитих ним – і звертався начебто до них.

Цього натурника Сталін назвав Георгієм Плехановим – вже померлим на той час соціалістом, який виступив проти жовтневого перевороту і причиненої ним громадянської війни:

Плеханов на малюнку Сталіна
Плеханов на малюнку Сталінаhabanerra.livejournal.com

Лішенєц – це людина, яку в сталінському СРСР позбавляли громадянських прав – виборчих і свободи пересування.

А тут тиран впізнав соратника – всесоюзного старосту Михайла Калініна.

Пише: "Що такий худий, Михайле Івановичу?" – "Роботою займаюсь", – "Онанізм – не робота. Марксизмом займись!":

Калінін на малюнку Сталіна
Калінін на малюнку Сталінаhabanerra.livejournal.com

Є ще один прояв сталінської творчості. Очевидці пишуть, що під час засідань Сталін часто малював якихось чортиків. Ці малюнки потім збирав і знищував секретар тирана Поскрьобишев. Але один малюночок вцілів. Ось він – про перевірку наркомату фінансів. Підвішений – чинний нарком Микола Брюханов.

Брюханов на малюнку Сталіна
Брюханов на малюнку Сталінаpbs.twimg.com

До малюнка додавалась записка: "Всім членам Політбюро. Брюханова за його нинішні і майбутні гріхи слід підвісити за яйця. Якщо вони витримають, тоді слід визнати його невинним, все одно що виправданим у суді. Якщо вони відірвуться, його слід втопити в річці".

Записка Сталіна
Записка Сталінаwww.eg.ru

Це не жарт і не гумор, а тупе і брутальне знущання всесильного тирана над своїми рабами і підлабузниками. Ще й показне. Малюнок із запискою Сталін таки пустив серед членів президії, і її зберіг тодішній технічний секретар Політбюро Георгій Маленков. А наркома згодом таки розстріляли – після невідомо яких тортур.

Микола Брюханов
Микола БрюхановБезсмертний барак

Була у Сталіна і ще одна форма творчості. Він дуже цікавився кіно. Переглядав і затверджував новинки, навіть читав сценарії і втручався у зйомки. А перед війною – замовив фільм про себе. Точніше, про себе в образі царя Івана Грозного.

Сталін особисто вичитав сценарій, передивився матеріал – і запустив кіно у прокат. І воно стало сенсацією на Заході – як перша радянська гомоеротична драма.

Тут показово все. Не ображена дівчинка з пікантно оголеним плеченьком – а молодий цар. На час коронації він стає двометровим красенем із підведеними очима. Коли у нього гине дружина – її замінює вірний товариш. А коли цар святкує перемогу над численними зрадниками – фаворит танцює перед ним у жіночому сарафані.

Чи знає про це все Путін? Безперечно – і явно не тільки те, що ми знайшли у відкритих джерелах.

Попри все – настирно проводить ресталінізацію сучасної Росії. Тирану зводять пам'ятники і розхвалюють на ТБ. Народ – як завжди, підтримує. Ось як це висміяла група "Рабфак": "Пусть вернеться вся х@йня, пятилетку за три дня! Флаги, марши, мавзолей! Дерькократам – п@здюлей! Сталина, Сталина, пацаны устали на… Чтоб нас больше не е@ли, встань, хозяин, из земли".

Вертається все – з масовими репресіями і пошуком ворогів, передусім іноземних агентів – і гомосексуалів. Лише у деяких росіян це викликає прямі асоціації.

"Государственная гомофобия, которая на самом деле, похоже, такими формулировочками у нас в стране вводится, это признак того, что страной правят пид@расы", – такою є думка російського дисидента, журналіста Артемія Троїцького. Ми ж ні на що не натякаємо – хіба на те, що історія, як завжди, повторюється – але, як завжди, нічому не вчить.

Читайте також: "Мата Харі по-українськи": як шпигун-коханець зі Львова обвів навколо пальця три найпотужніші розвідки світу

Попередній матеріал
Щеплення від COVID-19: які дослідження проходять вакцини та наскільки вони ефективні
Наступний матеріал
Битва за Шушу: військова спецоперація, до якої готувалися роками
Loading...