Справжня історія РФ: як Микола ІІ скасував заборони на використання української мови та як Распутін впливав на царя

Распутін і сім'я Романових 5 канал / Машина часу
У жовтні 1905 року Микола ІІ змушений піти на поступки і підписує маніфест, яким у Росії встановлюються громадянські права. Поміж іншого скасовані заборони на використання української мови

1 вересня 2021. Президент РФ Путін знову вирішив перекваліфікуватися. Цього разу у вчителя історії. Путін, як завжди, облажався.

"Чого Петро семирічну війну зчинив? Чого він зі шведами сім років воював? Вибачте, ні фіга собі", – говорить керманич Кремля перед школярами.

Один зі школярів одразу виправив Путіна – війна не семилітня.

Не минуло і двох днів, як Путіна знову потягло на історію. Уже в століття XVI. Президент Росії вирішив стати адвокатом одного з найбільш жорстоких вбивць в світовій історії – правої руки Івана Грозного Малюти Скуратова. Мовляв, той не вбивав митрополита Філіпа. 

Навіщо Путін знову переписує історію? Яким було реальне минуле країни, яка сьогодні називається Росія? Дивіться в циклі програм "Машина часу". 

9 січня року 1905 року, Петербург. Морозяний ранок. У робітничих кварталах гамірно. Працівники заводів і фабрик, святково вбрані, виходять на вулиці, з жінками і дітьми. Вони збираються до священика. Але не до церкви. Ближче до центру міста розрізнені групи зливаються у величезний натовп – всього 150 тисяч. У голові процесії – піп Георгій Гапон. Він віддає короткі розпорядження з яскраво вираженим українським акцентом. Уродженець Полтавщини Георгій Гапон схвильований. Вирощений на містичних історіях, він особливо запам'ятав апокриф про святого Іоана, який зумів осідлати чорта і верхи на нечистому дістатися Єрусалима.

Георгій Гапон
Георгій Гапон5 канал / Машина часу

Все життя Гапон очікував нагоди самому вчинити подвиг і ось цей момент настав. Гапон організував величезний страйк і веде масу робітників до царя Миколи ІІ – вручити тому петицію з соціальними та політичними вимогами. На вимогу священника похід виключно мирний: ні в кого серед тисяч учасників походу немає зброї, усі тверезі. Біля Нарвських воріт демонстрацію вже чекають армійські підрозділи з зарядженими гвинтівками. Лунають постріли. Гапон поранений, сотні людей убито.

Кривава неділя дає старт російській революції. У Петербурзі вуличні бої, бунти в Москві, Києві, Харкові та Полтаві. В Одесі українські моряки підіймають повстання на панцернику Потьомкін. У жовтні 1905 року Микола ІІ змушений піти на поступки і підписує маніфест, яким у Росії встановлюються громадянські права.

Страйк у Санкт-Петербурзі
Страйк у Санкт-Петербурзі5 канал / Машина часу

Сам Георгій Гапон змушений втікати за кордон у Женеву. Синод російської православної церкви відлучає його від церкви. На еміграції Гапон намагається встановити взаємини з різними російськими політичними партіями для їх об'єднання у справі революції, однак налякані його харизматичністю усі відсторонюються від колишнього батюшки. Врешті у 1906 році Гапон повертається в Росію. З ним заграє російська влада. Під час однієї з поїздок Гапон зникає. За кілька днів його знаходять задушеним. Вбивство так і не розкрито. Георгій Гапон був рідкісним винятком у РПЦ, більшість служителів якої проявляли вірнопідданість імперській владі.

Царювання останнього російського імператора Миколи ІІ від початку виявилося кривавим. З нагоди його коронації у Москві вирішили влаштувати бучні урочистості. Усім учасникам обіцяли подарунки – хліб, ковбаса, солодощі і спеціальний кухоль. Це приваблює на церемонію пів мільйона людей. Починається тиснява, у якій загинули тисячі. Церемонію не перервали і щойно було прибрано тіла, натовп заспівав "Боже, царя храни".

Уже за кілька років Микола ІІ вляпався у свою першу міжнародну авантюру – захопив частину територій, яка тоді належала Японії. Розширення "русского мира" на Далекий Схід тоді було в пріоритеті – це називалося "великою азійською програмою".

Микола ІІ був свято переконаний у силі російської зброї, тож коли Японія згодом висунула територіальні претензії, він їх просто проігнорував.

Один із радників царя Плеве прямо казав: "Щоб не допустити революції, нам потрібна маленька переможна війна". Війна відбулася, але вона виявилася не переможною – Росія зазнала болісної та ганебної поразки. 

Російська армія була розгромлена як на суші, так і на морі. Показова історія крейсера "Варяг", який стояв на рейді в корейському містечку Чемульпо. Раптово з'явилася японська ескадра для висадки десанту. "Варяг" ніяк не перешкодив цьому, і вирішив прориватися до своїх.

Бої біля берегів Японії у 1905 році
Бої біля берегів Японії у 1905 році5 канал / Машина часу

Після короткої перестрілки капітан затопив корабель, а команда у шлюпках перебралася на іноземні судна – з зобов’язанням більше не брати участі в бойових діях. Попри це, імперська пропаганда перетворила поразку на перемогу. Міфічний "Варяг" перед загибеллю начебто затопив ворожий крейсер і міноносець, а ще одне японське судно вивів з ладу. У реальності – жодного разу навіть не влучив у ціль.

Під Цусімою японський флот вщент розгромив російську ескадру. Більшість російських суден затонули, решта були захоплені. Вражає кількість полонених – понад 70 тисяч росіян опинилися в японських таборах. Понад сотню уже після завершення війни відмовилися повертатися на Батьківщину.

Війна, та ще й програна, занурила Росію у борги. Бідність та безправ'я спровокували хвилю протестів. Так почалася дворічна революція, результатом якої, з одного боку, стало введення конституції та громадянських свобод, а з іншого – загострення реакції.   

У жовтні 1905 року Микола ІІ змушений піти на поступки і підписує маніфест, яким у Росії встановлюються громадянські права. Поміж іншого скасовані заборони на використання української мови. 18 жовтня звістка про це поширюється в австро-угорському Львові. Зазвичай стриманий Іван Франко, як дитина, біжить до свого сусіда Михайла Грушевського з криками про перемогу революції в Росії. Невдовзі радість поступається суму. Грушевський ухвалює рішення про переїзд українських інституцій до Києва.

Іван Франко
Іван Франко 5 канал

Наприкінці 1906 року Іван Франко отримав від свого друга і сусіда Михайла Грушевського неприємну звістку – "Літературно-науковий вісник" переїздить до Києва. Двері Львівської редакції назавжди зачинені для Івана Франка.

У 1907 році в Росії проголосили Конституцію – і Франко, як соборник, розумів, що центр українського життя має бути в Києві.

Львів – це був тил, коли діяли Валуєвський циркуляр і Емський указ. Тоді українське життя реалізувалося через Галичину. Якщо витворились умови, то він мав бути вісник у Києві.

Одночасно з проголошенням Конституції та громадянських прав у Росії посилилася імперська реакція. Російський шовінізм скрізь шукає ворогів. Одні з них – це українські "мазепинці", інші – євреї.

20 березня 1911 року, Київ. Переддень іудейського свята Песах. На березі Дніпра, в одній з викопаних шукачами скарбів печер знайшли тіло 12-річного хлопчика. На тілі 45 ран. Невеликих, зате глибоких. Убита дитина втратила дві третини крові. 5 склянок, як уточнить обвинувачення на суді. У вбитому впізнають гімназиста Андрія Ющинського. Слідство одразу висуває версію ритуального вбивства християнської дитини, щоб скористатися її кров'ю.

Йосиф Зісельс розповідає: "Ще на початку XIX століття були звинувачення євреїв, зокрема в Києві, у ритуальному вбивстві християнських немовлят".

За кілька днів, на похоронах Андрія Ющинського почали розкидати антисемітські листівки. Часопис "Русское знамя" запитував: "Що ж наше духовенство мовчить? Що ж воно не реагує на звіряче вбивство жидами хлопчика Андрія Ющинського?". Утім духовенство реагувало уже давно. У специфічний спосіб.

Прихильники самодержавства організовують так звані "чорні сотні", які виступають за тверду владу монарха, "єдіну" і "нєдєліму", та заперечують існування, скажімо, українців, як окремої нації. У всіх бідах Російської імперії винна не її культурна та економічна відсталість, а… звісно, євреї.  

Історик Андрій Руккас розповідає: "Наприклад, у Подільській і Волинській губернії членами чорносотенних організацій перед Першою світовою було від 1,5 до 2 мільйонів осіб, а активні члени, які здійснювали напади з метою вбивства й пограбування під час 1905-1907 року, то таких "бойових тітушок" було десь 450 тисяч. Це все наслідки, які відбувалися через виховання в семінаріях".

У жовтні 1905 року за участю військ, поліції і чорносотенців відбуваються масові погроми у багатьох містах України. Найбільший в Одесі, де вбито понад пів тисячі євреїв. 19 жовтня 1905 єврейською кров'ю залито Хрещатик.

Єврейські погроми
Єврейські погроми5 канал / Машина часу

Бруківка на Хрещатику і на Майдані (тоді Думській площі), за спогадами очевидців, була всіяна шматками матерії, уламками меблів і посуду, покрита пухом. Щоб не потрапити під гарячу руку, християни у своїх крамницях мусили вішати російський триколор і виставляти портрет царя.

Серед формальних і неформальних учасників чорносотенного руху перебували впливові священнослужителі. Серед них: митрополит Тихон Бєлавін (майбутній патріарх Росії), митрополит Київський Володимир, архієпископ Андронік, митрополит Київський і Галицький Антоній Храповицький, протоієрей Іоанн Восторгов. Їхній шовінізм був спрямований не лише проти євреїв, а й українців. Чорносотенне духовенство забороняло панахиди за Тарасом Шевченком. Уся діяльність чорносотенного "Союза Архангела Михаіла" інспірувалася і фінансувалася з Петербурга.

Історик Ігор Гирич каже: "Не секрет, що російська царственна влада була дуже антисемітськи налаштована. На відміну від монархів Європи, антисемітизм був головною рисою всеросійської політики".

Антисемітська істерія продовжувалася і після того, як пристрасті вщухли. Історія 1911 року з вбивством гімназиста Ющинського лягла на підживлений імперськими російськими владою і церквою ґрунт. У злочині звинуватили єврея Менделя Менахема Бейліса. Жодних переконливих доказів, крім національної приналежності, слідство так і не знайшло. За їх браком прокурори вдаються до пропагандивних прийомів. Наприклад, запрошують у ролі свідка пастора-авантюриста Пранайтіса, який розповідає про криваві єврейські обряди. Інший експерт – батько відомого київського авіаконструктора Сікорського Іван – теж чорносотенець, проводить психіатричну експертизу. 

Історик Ігор Гирич говорить: "Ось всі знають Ігоря Сікорського, а його батько був видатним психологом, видатним медиком, можна сказати, засновником російської психології як науки. І через те, що він підтримав царат і був на стороні тих, що казали, мовляв, були такі ритуальні убивства, і що міг убити Бейліс, то після того про нього практично забули".

Чорносотенна преса без суду визнавало винним і Бейліса, і всіх євреїв. Проте масованій антисемітській істерії у пресі піддалися не всі. Прогресивна громадськість піднялася на захист Бейліса.

Преса
Преса5 канал / Машина часу

Серед тих, хто відкрито виступив проти "махрового" антисемітизму – письменник Володимир Короленко, який у 1905 році практично самотужки зумів зупинити єврейські погроми у Полтаві.  Михайло Грушевський назвав ініціаторів "справи Бейліса" "прислужниками племінної та расової ненависті", "фахівцями ритуальної легенди". Так само висловився й відомий громадський діяч, літературознавець Сергій Єфремов, який під час погромів 1905-го брав активну участь у захисті єврейської сторони.

Історик Ігор Гирич говорить: "Багато українців брало участь у таких оборонних акціях. І тоді вийшла цікава стаття Сергія Єфремова "Чи буде суд?". Це була перша україномовна стаття в російськомовній газеті ліберальній "Кієвскіє отклікі", в якій половина журналістів була єврейського походження. Російськомовними, які втратили коріння іудаїзму. Єфремов написав таку велику обурену статтю, в якій казав, що українці на стороні євреїв, як нації".

Під час справи Бейліса поляризація суспільства на тих, хто з антисемітським царатом, і хто проти, пришвидшилась. Одним з адвокатів Бейліса був українець Григорович-Барський, інший – єврей Арнольд Марголін, який стане політичним діячем українських соціалістів-федералістів, а згодом послом УНР в Англії.

Суд над Бейлісом відбувався ось у цьому приміщенні. Присяжні його виправдали. Однак при цьому ствердили, що мало місце ритуальне вбивство.

У цей час Микола ІІ та його дружина опинилися під цілковитим впливом дуже дивного фаворита – Григорія Распутіна.

Цар-батюшка був людиною специфічною – вірив у духів і сам відвідував спіритичні сеанси. Сибірський селянин, який говорив малозрозумілим діалектом, з юності фанатично захоплювався релігією і був таким собі простонародним богословом-єретиком. Офіційною церквою звинувачувався у приналежності до сект та розпутної поведінки. 

Потрапивши до Петербурга, став свого роду зіркою аристократичних салонів. Багато хто вважав його екстрасенсом та цілителем. Врешті Распутін був представлений царській сім’ї та дуже швидко зумів завоювати абсолютну довіру імператриці та її чоловіка.

Вплив Распутіна на царську сім'ю – імовірно перебільшений – дуже бентежив придворні кола. Врешті за участю царевого зятя – великого князя, відбувся замах.

Григорій Распутін та родина Миколи ІІ
Григорій Распутін та родина Миколи ІІ5 канал / Машина часу

Спочатку Распутіна отруїли пирогом з ціанідом, проте він не помер. Тоді йому вистрелили у спину – той знову ожив. Після цього змовники били Распутіна і стріляли ще і ще, але марно. Тоді вони зв’язали невмирущого сибіряка та кинули в Неву – аж тоді замах вдався. 

За свого життя Распутін видав кілька книжок лжепророцтв. У них він передрікає наближення кінця світу та описує жахливих мутантів. З усієї цієї маячні збулося лише одне передбачення. Поки живий я, писав Распутін, буде жити і династія.

Распутіна було вбито у грудні 1916 року. Уже за кілька місяців у Росії вибухне нова революція. Вона коштуватиме всій царській сім’ї життя.

Але поки Микола ІІ ще живий. Триває Перша світова війна, яка вартуватиме мільйони життів його підданим.

17 серпня 1914 року. Росія іде в активний наступ. У Східну Прусію вриваються війська Північно-Західного фронту. Проте там їх чекає повний розгром. Втрати Росії – 245 тисяч осіб, з них 135 тисяч полоненими. Командувач однієї з армій генерал кавалерії Самсонов накладає на себе руки.

Основні зусилля російської армії сконцентровані південніше – у Галичині, наступ на яку імперія вважає пріоритетом.

"В Галичині готується небезпечний "антирусский" осередок, полум'я якого може перекинутись по всій Малоросії. Український рух є для Росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом... Мазепинське питання б'є Росію в саму основу її великодержавності", – йшлося в публікації російського шовіністичного видання "Газета Кієвлянін".

21 серпня російські війська вступають у Львів. Починаються масові арешти серед української інтелігенції.

Радянські війська у Львові в 1914 році
Радянські війська у Львові в 1914 році5 канал / Машина часу

Зокрема, затримано і відправлено далеко на схід митрополита греко-католицької церкви Андрея Шептицького.   

У стінах цього будинку багато років окупаційна влада СРСР ховала від світу вірші Франка, написані ним протягом 1914-1916 – про російську окупацію Львова. Надруковані вони лише нещодавно, та й то невеликим накладом. Багаторічна заборона стає зрозумілою хоч з таких рядків – "ми, все слов’янське плем'я, наострились істинно-руськими хоч силою зробить. І понесуть мої війська оту любов до поневолених братушок і братов. Росія мусить стать одна велика, рай чиновних і шпіонів".

Франко арешту уникнув – чи то був надто хворий, чи його просто не знайшли – у цей час він переїхав з дому до знайомих. Будинок Франків між тим від окупації постраждав.

Роман Горак, директор музею Івана Франка, каже: "Будинок і обійстя Франка було просто сплюгавлено. Бібліотека Франка пішла на туалетний папір у багатьох випадках".

Перша світова війна зруйнувала чимало імперій, зокрема і Російську. На її уламках утворилися десятки національних держав. Деяких з них ви сьогодні не знайдете на картах – вони досі окуповані Росією.

Подробиці – у наступному випуску "Машини часу". Незнання історії не звільняє від відповідальності.

"Машина часу", "5 канал"

Попередній матеріал
Розслідування Bellingcat: хто злив спецоперацію стосовно "вагнерівців"
Наступний матеріал
Депутати-антивакцинатори: чому народні обранці не поспішають робити щеплення
Loading...