Рік після війни. Друга карабаська війна дозволила Азербайджану повернути значну частину окупованих Вірменією територій. Однак чи загоїлися рани Нагірного Карабаху? І чи ця перемога така ж беззаперечна? Дві третини територій Нагірного Карабаху Баку таки взяв під контроль. І нині на ці землі поступово повертається мирне життя. Однак, слід російського чобота так просто не зникає. Вірменія сподівалася на допомогу Москви, але так її і не дочекалася. Натомість на тій території, яку Азербайджан не зміг повернути, – з'явилися так звані "російські миротворці".  Обіцяють, що нібито лише на 5 років. Але ми добре знаємо цих російських миротворців, які ніколи не "вимітаються", а залишаються там назавжди, створюючи російські бази. От пригадаємо Придністров'я, Абхазію та Південну Осетію. Чомусь російські БТРи і танки й досі на цих територіях.

Азербайджан і Вірменія згадують цими днями загиблих, як під час Першої, так і під час Другої карабаської війни. Бачення подій минулого року у кожного різне. Але для азербайджанських сімей, які можуть після 20 років вигнання повернутися додому – це неймовірні почуття. Біль, радість, страждання і сподівання побачила журналістка "5 каналу" Євгенія Китаєва. Ексклюзивний матеріал з Азербайджану для програми "Час за Гринвічем".

2895 азербайджанських військовослужбовців крокують вулицями Баку. У руках – портрети загиблих побратимів. Такі офіційні втрати Азербайджану після 44 днів війни за Нагірний Карабах. У першу річницю початку бойових дій у країні – День пам'яті і загальнонаціональна хвилина мовчання.

На вулицях столиці багато чоловіків у формі і з відзнаками. Це – ветерани Другої карабаської війни. Нині вони у військовому резерві, і за першої потреби знову готові повернутися у стрій. Ельнур і Мамед записалися добровольцями ще до початку оголошення війни. У липні 2020 року в Баку почалися масові мітинги на підтримку військовослужбовців. Тоді на лінії фронту загинув генерал-майор Полад Гашимов. Він став першим і єдиним генералом незалежного Азербайджану, якого вбили під час бойових дій. Тоді люди у столиці вийшли на мітинг, вимагаючи від політиків реакції. Потому президент Ільхам Алієв запропонував усім охочим записуватися добровольцями на фронт.

"Я записався добровольцем ще до початку бойових дій. Усю війну пройшов зі своїм піхотним підрозділом. Був поранений, але втік із госпіталю назад на фронт до хлопців. Для мене це велика честь бути учасником цих бойових дій. І якщо потрібно буде ще, я захищатиму свою землю", – наголосив учасник Другої карабаської війни Ельнур Агаджамов.

"У мене величезне відчуття радості, що ми повернули Карабах. Карабах – це Азербайджан", – сказав учасник Другої карабаської війни Мамед.

Вшановують загиблих не лише в столиці, а і у тих містах, де люди на собі відчули війну. Рік тому найближчим до лінії фронту був Тертерський район. Під час бойових дій наша знімальна група працювала саме у Тертері. Руйнування і втрати серед мирного населення ми бачили на власні очі, тому рухаємося зі столиці на захід країни.

Рік тому через вибухи, які лунали поряд, ми їхали містом на великій швидкості та з відчиненими дверима, аби була змога за потреби якнайшвидше вискочити. Вулиці – порожні. Все зачинено. Навіть аптеки і магазини. Лише час від часу ми зустрічали чоловіків біля кіосків із безплатним хлібом. 

"Жахливо бомблять. Без зупинки. Кожну хвилину по три штуки прилітає. Ось це ось бум-бум. – Багато поранених в місті? – Так дуже багато, і це мирні люди і навіть не військові. Звичайні мирні жителі гинуть", – розповів мешканець Тертера Ельчин Мамедов.

Тоді за день ми нараховували вибухи не десятками, сотнями. Найбільше потерпали від обстрілів багатоповерхівки, у яких мешкали азербайджанські біженці з Карабаху. У подвір'ях будинків постійно щось вибухало і ми переховувались у підвалі. Вогонь із важкого озброєння вівся з обох сторін. Бойові баталії вщухали лише на лічені хвилини.

"Найважчий удар отримав наш район. Вони сюди кинули 16 277 снарядів від важкої зброї", – зазначив житель Тертеру Ільгар Герасимов.

За 44 дні війни лише у Тертерському районі загинуло 16 мирних мешканців. Уламкові поранення – у понад 60 людей.

Житловий масив на околиці Тертеру. Рівно рік тому, під час Другої карабаської війни ці будинки і ці подвір'я перетворилися на арену бойових дій. Жінок і дітей евакуювали в перший день, чоловіки від розривів мін та снарядів переховувались у підвалах. Нині ж, всі будинки відбудовані.

"Відремонтували та відновили майже 80%. Електропостачання – повністю, газопроводи – повністю, водопроводи повністю відновлено. Житлові будинки теж 80%. Школи 100%", – наголосив представник виконавчого округу Тертерського району Ільгар Герасимов.

Будинки місцевих мешканців, які були пошкоджені під час бойових дій, ремонтує країна. Уряд на це виділив кошти. Понівечене господарство тертерця Бахруса Іскандерова рік тому ми бачили на власні очі. У його дворі розірвалася ракета з "Граду", російського виробництва. Тепер показує відремонтований дім. У будинку на стіні висить килим. На ньому витканий портрет загиблого у боях сина Бахруса.

"Дивимось скільки людей, скільки матерів і скільки маленьких дітей залишилось сиротами. Важко дуже", – розповів мешканець Тертеру Бахрус Іскандеров.

Бахрус показує гранатовий сад, який дивом вцілів під час війни, і частує вже стиглими плодами.

Після всього пережитого чоловік переконаний: війна була єдиним способом повернути землі Карабаху. Нині на лінії фронту між азербайджанським і вірменськими військами стоять армійці Росії. Нібито як наглядова миротворча місія. Утім, мирні мешканці прифронтових міст на собі знають, який він, "рускій мір".

"У Першій карабаській війні теж були миротворці російські. І зараз під час Другої карабаської війни є миротворці. Я чесно скажу, ми не довіряємо нікому, тому що я сам бачив у першій війні, як нас охороняли. Але ми довіряємо своїм збройним силам і своїм солдатам", – зазначив представник виконавчого округу Тертерського району Ільгар Герасимов.

І хоч Росія поставила свої БТР на лінії фронту, все ж перестрілки між військовими час від часу відбуваються. Вірменія наполягає на відновлені врегулювання конфлікту під егідою Мінської групи ОБСЄ. Та от халепа. Росія, яка має сприяти мирному врегулюванню ще з 90-х, на такі пропозиції не пристає. Натомість розквартирувала своїх псевдомиротворців у регіоні на 5 років із можливістю подовження на такий самий термін.

Фактично в регіоні з'явилася ще одна військова база федерації, яка триматиме в напружені і Вірменію, і Азербайджан. А за потреби Москва традиційно підкине трісок до багаття, щоб роздмухати новий воєнний конфлікт. Хіба не такими миротворцями вони були у Придністров'ї, Абхазії та Південній Осетії? А тепер найголовніше завдання для Баку – закріпити такий хиткий мир у регіоні та повернути у покинуті на 27 років, часом геть зруйновані, але такі рідні домівки корінних жителів Нагірного Карабаху. 

Читайте також: як Азербайджан розбудовує відвойовані території Карабаху. 

З Азербайджану, Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, "Час за Гринвічем"