"Почніть допомагати нам і трошечки менше КРАСТИ": відверте інтерв'ю з комбатом Сергієм Варакіним у "Хто з Мірошниченко?"

Сергій Варакін 5.ua
Військові зазвичай уникають цієї теми. Але настав час говорити! Про те, що відбувається в армії, про те, що відбувається в тилу, зокрема про підвищення податків, про зашквари з корупціонерами, про демобілізацію

Командир батальйону безпілотних систем 58-ї окремої мотопіхотної бригади Сергій Варакін розповів про всі проблеми, що існують у суспільстві. Анна Мірошниченко та комбат обговорили, чому корупціонери продовжують красти під час війни, як слід карати хабарників, чому ми не зможемо виграти цю війну, а також чому держава не забезпечує підрозділи безпілотними літальними апаратами.

Вітаю, друзі. Мене звати Анна Мірошниченко. Дякую, що дивитесь наші інтерв'ю. Не забудьте підписатись на наш канал. Ставте вподобайки нашим розмовам і, звісно, коментуйте все, що ви чуєте, тоді наші продукти побачать якомога більше українців. Сьогодні мене в гостях командир батальйону безпілотних систем 58-ї окремої мотопіхотної бригади Сергій Варакін. На даний час він перебуває на Харківщині. Я в Києві, тому в нас буде такий дистанційний з ним зв'язок, але нам є про що поговорити. Ця розмова буде більше не про військову стратегію, а про внутрішню кухню. Про те, що відбувається всередині країни. І як це, власне, впливає на події на фронті. Дуже хочу, щоб ви дослухали цю важливу розмову до кінця.

Сергію, вітаю. Слава Україні!

Героям слава, вітаю вас, вітаю всіх, хто нас дивиться.

Хто такий Сергій Варакін

Дуже дякую, що ви погодились на розмову з нами. Знаю, що не так багато часу й можливостей у вас, щоб спілкуватись з журналістами, тому дуже-дуже вдячна. Чому я захотіла поговорити з вами, Сергію? Бо я бачу у Фейсбуку, знаєте, є військові, які таки дотримуються певних стандартів і не готові говорити про теми, які не на часі, про ці "внутряки", знаєте, армійські. Ці теми, зазвичай, ми назагал не виносимо. Але, судячи з вашого Фейсбуку, ви говорите речі, вони такі неприємні, думаю, і незручні для наших високопосадовців. Я завжди хотіла запитати: вам не страшно озвучувати якісь такі речі скандальні і реагувати на них?  Усе ж таки, ви людина військова?

– Дивіться, по-перше, я – людина не військова, тому що 2014 року, коли я прийшов допомагати армії, я був волонтером, а потім уже став військовим. І в мене немає цього, як у багатьох, на жаль, військових, кар'єрного росту, що мені треба дослужитися до генерала, піти на пенсію в чині полковника чи генерала – мене це взагалі ніколи не цікавило. Так сталося, що я став зростати у посадах, у званнях. Найкращий час, напевно, був, коли я служив молодшим сержантом і командиром взводу снайперів. Це був найкращий час, поки не довелося стати офіцером і тоді вже пішли ці звання, вже доріс до майора, вже доріс до командира батальйону, але в мене немає цієї мети. Тобто для мене завжди було важливо: бійці мої, максимальна ефективність мого підрозділу, максимальне нищення ворога, справедливість і чіткі правила гри. Це для мене важливо. Все інше – не висловлюватись чи ще щось, мене це менше всього хвилює.

– А не перепадає вам, Сергію, за те, що ви там щоразу пишете незручні, як я сказала, пости у соцмережах?

– Дивіться, я ж не пишу, що там щось брехливе. Я говорю так, як воно є. Я – насамперед громадянин України, потім вже я військовий. І хай не плутають люди, от військові мають мовчати, військові мають те, військові мають те... У нас щось дуже багато обов'язків, але мало хто прислухається, чи виконують наші права. Тому в мене є права, право – це говорити.

Сергій Варакін
Сергій Варакін5.ua

Як підрозділ Варакіна зустріли на Харківщині?

– Зрозуміло, тоді говорімо. Ви зараз перебуваєте на Харківщині. Це не секрет, що працюєте там, але ви коли перебазувалися на Харківщину, ви були здивовані, я так зрозуміла, самим містом чи тим, як там зустрічають військових? Чи як з вами там контактували? Що не так із харків'янами?

– Із Харковом я ніколи не стикався, тому що 10 років війни я його просто проїжджав, мені завжди подобався Харків, він неймовірний. Це, напевно, найкраще місто в Україні, яке я бачив, з шикарними дорогами. Оскільки нас сюди перекинули, то ми почали шукати, де базуватися, де розміщати там тил, де розміщати стройову, кадри і тому подібне. І отут ми зрозуміли, що тут максимально погано налаштовані. Тобто Донбас дійсно відпочиває відносно Харкова. На Донбасі ми знімали будинки по 15–20 тисяч. Тут – 30–35, а якщо військові – 70. Багато просто казали: "Ні, не здамо воєнним, бо ви – воєнні, буде прилітати сюди". І вони навіть не приховують свою агресію, свою ненависть. Я не розумію чому.

– Ви для себе, між собою, з хлопцями обговорювали цю тему? Чому так? І чи були у вас, можливо, там скандали з місцевими, коли ви пояснювали?

– Ще не було, поки ми намагаємось максимально толерантно з ними спілкуватись. Але мій колишній командир Кащенко Дмитро каже: "Серий, з 14-го року Харків був максимально проросійський. Люди з Донбасу казали: ну чого ви нас обвіняєте? Там нормальні адекватні люди. Он на свій Харків подивіться, у вас там просто трешак". І, мабуть, що так, ми воювали на Херсонщині, ми воювали на Донбасі, ми воювали на Луганщині – такого ми не бачили, на жаль.

– Тобто ви стверджуєте зараз, що Харків – це проросійське місто? Чи правильно я зрозуміла? Тут я трішки не погоджуся.

– Не будемо політизувати. Харків – це не проросійське місто. Харків – це прекрасне українське місто. Люди тут – які є. Дві людини зі всіх, до кого ми звернулися, а нам потрібно було дуже багато будівель по лінії фронту, погодились просто безкоштовно віддати свої будинки і сказати: "Чуваки, живіть". Це люди, які з 2014 року нам допомагають, які з 14-го року є громадянами України. Ні, українським народом, бо це різні трохи речі. А здебільшого люди були проти, щоб ми тут базувались. 

  Якщо хтось нас дивиться з Харкова, то дуже хотілося б почути й іншу сторону. Друзі, якщо ви харків'яни, напишіть нам, будь ласка, яке у вас ставлення до військових. Якщо ви з інших міст, можливо, теж стикалися з подібним, то теж хотілося б почути ваші коментарі. Або підтримуйте наших військових і теж ми вам за це подякуємо.

Які зарплати у військових?

Сергію, а що з приводу матеріального забезпечення зараз військових? Раз у раз зустрічаю те, як військові жаліються, що їм доводиться і те самим купувати, і щось іще, і частину зарплати, добру частину, думаю, що відсотків 70 ви витрачаєте на власні потреби. Ви командир, чи забезпечений ваш підрозділ матеріально зараз усім, що вам потрібно?

– Дивись, мене дуже дивує, коли я дивлюся там якісь доповіді на верхах, і там доповіді, що все добре, все є, всім забезпечені.

Пишуть все є, і говорять все є.  

– І ти потім такий дивишся на це все, що там біля тебе, а це 90% ти сам знайшов, достав, купив. І такий – ну в принципі так, ми всім забезпечені, але не завдяки вам, а завдяки самому собі й людям, які тобі вірять і допомагають постійно на війні. Дивись, мене дуже бісить оця тенденція, коли там бійці не заробляють цих нещасних 100 тисяч. Тому що я недавно дивився Кліва з К-2, він також про це говорив, що 100 тисяч, от боєць вийшов там за два кілометри чи за три – він уже 100 тисяч не отримує. Це неправильно, тому що всі підрозділи, дійсно 60–70% зараз зарплатні, вкидують в підрозділ, щоб воювати, щоб було купити весь тюнінг для того, щоб FPV полетіли, чи для того, щоб обладнати бліндажі, чи для того, щоб купити боєприпаси, міни, у когось виміняти на щось, чи відремонтувати автівки, це дуже багато. От мені за минулий тиждень спалили п'ять автівок. Три автівки треба ремонтувати дуже серйозно, це в районі 300 тисяч. І це ми весь час, анти-FPVшники мої кажуть: "Командире, треба купити обладнання". 150 тисяч, 40 тисяч. І так кожен день ти витрачаєш величезну купу бабла. Я повністю погоджусь, якщо боєць не постійно в окопі, то для цього є от цих 70 додаткових тисяч. Тому 120 тисяч це має бути отакий у бійця, який в зоні бойових дій, це мінімум. Є максимум, це 120 і плюс цих 70, 190 буде отримувати, це окей. От сьогодні у Верховній Раді, я поки їхав, слухав, голосували за якісь там підняття ще якихось... 

Сергій Варакін з побратимами
Сергій Варакін з побратимами5.ua

Про підвищення податків та хто краде гроші

Так, підвищили податки.

– Податки підвищили. Тобто це дійсно наш український народ сьогодні Верховна Рада зробила ще біднішим. Бо вони ж не підняли зарплату, вони просто підняли податки. Це означає, що нам будуть ще менше допомагати. Бізнес буде менше нам допомагати, люди нам будуть менше донатити. Я не розумію, як у країні, що воює, взагалі може таке відбуватись? Як взагалі в Україні можуть відбуватись такі речі: крадіжки, масові крадіжки? Я спілкуюсь з бізнесом, з тими, хто нам допомагає, люди "при баблі" і вони кажуть: "Серий, ми самі в шоці, навіть при Янику так не крали і не займалися безпредєлом, як це роблять зараз".

Так, а хто краде, Сергію?

– Хто краде? Ну нащо ти зараз провокуєш мене?

Ми ж говорили про те, що це відверта розмова, про теми "не на часі".

– Голів МСЕК, РТЦКашники, податківці, всілякі силовики, які обкрадають все, що тільки можна. Міністерство оборони кожен день зашкварить з якимось баблом, мільярдами, де кудись просто дівається бабло. Людина просто потім... Це сама "дічь", яка мене найбільше вкурвлює, це коли чувак накрався, накрався, накрався мільярдів і найбільше для нього покарання – це зняття з посади. Ну в сенсі – зняття з посади?  Все, тобто я собі накрався, поділився – мене не посадили, я собі поїхав. Наступний... Це знаєш, як десь в спортзалі ти купуєш абонемент, там на рік, оце отак. Так, купую посаду в міністерстві – накрався, накрався, накрався, все – заробив, наступний купляє собі абонемент. От у мене таке враження, що 2019 року в Трускавці відбувався дійсно тренінг з заробляння і грабування країни. Ну от ми дивимося зараз на це все, що відбувається, щодня якийсь зашквар, щодня журналісти показують нам, бійцям, які тут воюють, які гинуть, які залишаються без ніг, без рук, втрачають здоров'я, життя, сім'ї, тому що сім'ї розпадаються. І от ми з максимальним відчуттям справедливості, тут оце спостерігаємо.

Про зашквари

Думаю, що дуже б'є фотографія оця, славнозвісна, з родини Крупи, там, де долари просто лежать на ліжку, і чолов'яга так щось перебирає.

– Проговорімо оцю ситуацію. Тобто ти розумієш, що це Хмельницький, це просто знайшли вдома шість "лямів", це знайшли те, що не встигли там вивести в крипту, купити якусь нерухомість за кордоном, все, що вивелося, оце нещасних, шість лямів знайшли баксів. Я рахував – мені, щоб повністю забезпечити свій підрозділ максимально круто, мені треба там 10 мільйонів доларів. От щоб я круто себе почував, літаки і все-все-все. А тут ти просто бачиш, як ці гроші валяються по всій хаті у цих бідолах, які просто не змогли їх кудись діти. Це вкурвлює, це злить, це бісить. Зараз в армії дві проблеми: це постачання всього необхідного, а найголовніше – це люди. І ти розумієш, що цих шість мільйонів, а ти прибавляєш ще всім, з ким поділилися, це хай там 20 мільйонів, розділити там хоча б на 10 тисяч доларів, скільки людей не прийшло в армію. Скільки людей не стало з тобою поруч в окопі, скільки людей не воює. І ти дійсно розумієш, що війна дійсно для бідних?

Тобто ті люди, які змогли відкупитись, от мене підвозили дуже багато самодостатніх людей, які мотивовані люди, які прийшли з бізнесу, прийшли з гарних зарплат, прийшли з гарного життя. І вони воюють, вони знають, для чого вони воюють. А багато людей в армії, на жаль, тих, хто кого спіймали і хто не зміг занести цих 10, 20, 30 тисяч доларів і відкупитись. Ну так не має бути. Так дійсно не має бути.

Як діяти із корупціонерами?

 Що робити, Сергію, з корупціонером? Чи це невиліковна хвороба українців за будь-якої влади?

– Це виліковна хвороба. Має бути воля. Має бути воля згори не красти. Має бути воля нагорі припиняти жорстко, карати жорстко. Напишеш заяву на звільнення або буде суд. Я навіть це записав. Є там скільки-то там кількість сотень справ оцих корупційних. Дві якісь там знайшли, дійсно по обох є вироки, і то там апеляції йдуть. Дві. Серед цих сотень справ на мільйони доларів – дві справи. Тобто ти уявляєш, наскільки корупція всюди? Судді, прокурори, верхи. Бо всі пов'язані одне з одним. Ніхто ж там скаже, чуваки, давайте мене витягуйте, бо я зі всіма з вами ділився. Я зараз почну тоді говорити. І, звісно, йому кажуть: давай посидь трошечки. Зараз 60 днів там решту, ми зараз щось придумаємо. І ми бачимо, що воно все придумується. Людей відпускають, люди собі ... оця зараз Крупа, вона відкупиться, вона вийде. І вона буквально, я думаю, що через декілька днів вона якось пропаде з країни. Як можна пропасти? От я хочу втекти. От як мені взяти втекти з країни? А вони якось виїжджають, оці всі дмитруки-колаборанти й інші, вони просто якось виїжджають. Тобто всюди "башляють бабки".  Має бути воля на самому верху, щоб цього не було.

Якщо вони це не можуть зробити, то вони дійсно дограються до того, що бійці почнуть займатись поганими речами і самі вирішувати, що погане, а що добре.

Чи займатимуться військові політичною діяльністю?

– Бійці, з якими я контактую, військові, я постійно запитую, чи хочете ви піти в політику, щось змінювати в державі. Ну це в разі перемоги дійдемо якогось фіналу. То ви знаєте, що небагато людей готові піти в політику і щось вирішувати, і стати на місце тих, хто керує зараз. Вони кажуть, що у них дуже загострене відчуття справедливості. І вони просто не впевнені, як вони себе поводитимуть.

Дивись, я знаю дуже багато політиків. Із 2014 року мені пропонували декілька разів приєднатися до тієї чи іншої політичної партії. Я відмовлявся, тому що я казав: чуваки, свій авторитет я завоював на війні. Мене люди поважають, мене люди цінують. Коли ти йдеш в політику, яким би ти не був класним, з гарними намірами, ти через пів року або ламаєшся і йдеш за течією, або тебе виганяють, або тебе судять, садять і так далі. Її всю повністю змінювати треба всю повністю систему. Має бути менталітет у людини, отак як зараз у багатьох вже є менталітет сміття не кидати з автівки, й окурки, багато вже людей це не роблять. Оце от має бути такий же менталітет не треба красти. От лежить на лавочці гаманець не треба його брати. Це лежить чийсь гаманець. У нас, на жаль, такого немає. У нас все гребуть, гребуть, гребуть. От ми прийшли на п'ять років. Все. Ми маємо по максимуму вижити з цієї країни. Але фіг з ним, щоб ви витягували це до війни, але під час війни красти у нас, бо це ми не доотримуємо боєприпасів, ми не доотримуємо броньовану техніку, ми не доотримуємо літаки нормальні. Я от командир батальйону безпілотних систем, я не отримав ще жодного, жодного засобу. Я знаходжу можливість купувати самому це все.

Тобто від держави нічого не отримуєш?

Немає. Ти подаєш заявки, тобі пишуть: ой, ми там дали от на все там ОТУ або ОСУВ. І ти такий, а мені? Ну, коротше, там десь там необхідніше, там напрямок гарячіший. Я кажу: чуваки, то я кожний день виконую завдання. Точно так же, може, менше, якщо в мене завтра буде загострення більше, ніж там, то що будемо говорити тоді? А немає нічого. Ну, просто немає нічого.

 Ну, а причина Сергію, дійсно, можливо, немає чи це якісь бюрократичні моменти? Все ж таки.

– Я телефоную виробникам, вони кажуть: "Чувак, у нас все добре, ми постачаємо. Ми постачаємо, воно кудись уходить, багато засобів забрала собі Мінцифра". Куди ця Мінцифри діває це все – я сам не знаю. Дуже багато в мене питань, а відповідей я знаходжу дуже мало.

Валерій Залужний
Валерій Залужний5.ua

Чому Україна призупинила процес бронювання?

Зараз, до речі, призупинили бронювання і робитимуть аудит, я так розумію, перевіряти хто, як там, довідки і всілякі таке. Як ви ставитесь до цього? Ну, як ви загалом ставитеся до економічного бронювання?

Просто буде повторно "облічування" та й все. Ну, "облетять" ще раз тих чуваків, бо підставляти самих себе ніхто ж не буде. Зараз єдине, що добре зробили, і то треба над цим ще попрацювати, це дійсно, що зараз частини, ми зараз можемо займатися рекрутингом без ТЦК, без цих навчальних центрів. Це дуже важливо, тому що я сьогодні вранці тільки стикнувся з тим, що в моєму навчальному центрі чотири людини мені телефонують, кажуть, приїхала така-то бригада і забирає твоїх людей. Я говорю: "В сенсі забирає моїх людей? В них є відношення від мене. А вже з суботи не працює відношення, все, вже по-іншому". І ти сидиш і думаєш, який нафіг рекрутинг, якщо в тебе забирають людей по розподілу того-то, того-то органу. Це зараз буде єдине класне, круто, коли я сам буду через свою частину набирати людей. Я сам буду їх навчати. Тому що ні один навчальний центр не навчить так якісно бійця, як це навчить твій командир взводу, командир роти. Однозначно, тільки в бригаді цей боєць зможе отримати дійсно якісне навчання.

Які зараз бійці до вас потрапляють і звідки вони? Хто вони? Цей портрет бійця осінньої кампанії, скажімо так.

– Дивись, так не можна казати, тому що у мій підрозділ ще з 16-го року просто так ти не потрапиш, у нас дуже чіткий відбір завжди був по трьох критеріях. Це, перше, у нас ніхто не бухає, тому що не п'ю я ніколи в житті. Б – будеш чи ти воювати, якщо тобі не будуть платити зарплатню? Прибираємо мотивацію заробляння грошей. І третє, у нас ідеальна дисципліна, але повна відсутність військового статуту, тому що ми люди всі, майже всі в мене, люди не військові, але при цьому у нас ідеальна завжди дисципліна. У нас не було ні разу "зальотів" ніяких. Люди чітко розуміли, чому вони тут, для чого вони тут. Якщо ти –  нормальний чувак, то ми тобі дамо все, для того, щоб ти комфортно, якісно... 

 Я ще хочу повернутися теж до одного бійця, точніше, і бійця, можна зараз так говорити, це режисер Олег Сенцов. Мабуть, ви теж підписані на нього в фейсбуці, от він активно теж.

 

 – Ми дружимо, ми стикалися часто на фронті.

Про демобілізацію

 Я звернула увагу на його допис – там, де він написав про те, що промовляти слово "демобілізація" скоро стане взагалі протизаконно. Хочу почути, Сергію, ваше ставлення до демобілізації. Як це має відбуватися? Чи може бути справедлива демобілізація в нашій країні?

– Це дуже складне запитання, яке мені постійно ставлять, і я його сам собі постійно ставлю. Ми вже пройшли те, що війна для бідних. І тут ще саме головне. Мало того, що війна для бідних, то цей боєць, який йде воювати, захищати, ні, не так, у громадянина України є обов'язок захищати свою країну. Все, свідомий громадянин йде захищати свою країну, він входить, а от виходу в нього немає. У нього, на жаль, перший – це 200, вбитий, другий – це 300, це поранений, третій варіант – це СЗЧ. Оце три варіанти є, або дуже швидко зробити так, щоб твоя дружина народила трьох дітей. Пощастить, якщо з першого разу трійняшки будуть. Тому, які є варіанти? Дуже багато я чув різних пропозицій давати бійцям відпустки. Знаєш, відпустки – це круто. Але я дивлюся по собі, я з 16-го року не був ні разу у відпустці.

 Жодного разу?

– Так, у мене є такі бійці, які теж не були. Цього року я мав піти у відпустку вперше за весь час. Я взяв відпустку, я купив білети в готель в Греції, купив квиток на літак. Думав, от, по-людськи з 16-го року я заслуговую нормально відпочити. Але на нас пішли накати, ворог почав нас штурмувати активно. Там було в день по сім накатів, по 11–14 одиниць техніки. І я собі як завжди моральне право не знайшов для того, щоб піти в цю відпустку. Я скасував її, згоріли всі квитки і решта. Відпустка? Я дивлюся на тих хлопців, які ходять відпустку на два тижні,вони розслабляються там і вони перелаштовуються, їм тяжко потім перших пару днів, коли вони повертаються. От я можу у справах якихось виїхати на день, на два. У мене немає цього переналаштовування на гражданку. Я постійно у війні, я постійно у цьому стресі. Мені так вже простіше сприймати це все. Як робити бійцям, які 24 на 7 в окопах беруть на себе КАБи, ракети, снаряди, гранати, FPV, ланцети і так далі? Їх треба дійсно ротувати. Дійсно це потрібно. Потрібний штат, бригада, щоб був великий. Тому що в нас пороздували-пороздували там ці бригади, наробили кучу цих бригад. А людей немає особливо там, як раніше було, тому що там бригада, стільки-то там тисяч народу. Зараз мало людей.

– Думка від голови Міністерства внутрішніх справ наступна. Він каже, якщо ми демобілізуємо тих, хто відслужив два роки, каже, просяде фронт. Це я його цитую. Дійсно він просяде?

Так, однозначно. Однозначно, тому що дійсно зараз весь фронт, ну чесно тобі скажу, весь фронт тримається от на тих наших "стариках", хто вже давно на війні. На тих командирах взводів рот, які вже давно на війні, тому що вони знають, як це робити. Ті, що зараз із кожним місяцем приходять, ти бачиш, якість їхню. Ну так, "печалька", здебільшого "печалька". Але і то, тут все залежить від командирів. Над нами торік нависла загроза, після того, як було у нас невдале командування, у нас була загроза розформування бригади повністю. Бо прийшов там... Зараз у нас дуже крутий командир Шевчук Руслан, це неймовірна людина, це неймовірний воїн, це людина з розумом, це людина, яка пройшла всю війну і вона знає, як зберегти особовий склад, а не просто про це лялякати, і виконувати завдання. Над нами якось нависла загроза розформування бригади, нас мали розірвати, роздати в інші бригади. І не було б 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Ми тоді вмовили головнокомандувача, і нас вивели на повноцінне відновлення. Ми віддали всіх нафіг СЗЧшників, алкашів, наркоманів, ми від них позбулися і набрали абсолютно нових людей. І нам дали чотири місяці: два місяці ми набирали людей і два місяці нам дали повноцінного якісного злагодження бригадного. Ми цілий рік показували неймовірні результати. Ми йшли вперед, ми проводили нічні штурми. Такого мало хто проводив. І це показали результати, але це все залежало виключно від командирів: командира відділення, командира взводу, командира роти, командира батальйону, командира бригади. От потрібні такі речі впроваджувати. Треба давати людям повноцінне відновлення. Не вивезти там на тиждень, напакувати людьми і сказати: все, давайте, вперед, в бій. Такого не буде. Швидко закінчаться ці люди. 

– Мені здається, що цей план прекрасний, але він навряд чи буде реалізований в нашій країні. Думаю, що ви самі як ніхто розумієте, що цього не буде.

На жаль, так. Я завжди кажу, що от командування це мають бути бойові офіцери. Це мають бути офіцери, які пройшли 2014 рік від майора й от як зараз наш всіма шанований Дропатий Михайло Васильович, який нещодавно отримав звання генерал-майор. Це людина, це з великої букви. Немає ні однієї людини, яка б не поважала цього генерала. Він був завжди з бійцями, він завжди ставив першу чергу бійця, а потім все інше. Він знає, як воювати, він знає, ким-чим воювати, він знає, як керувати. От таку людину ти слухаєш і виконуєш все, що він тобі говорить, тому що ти прекрасно знаєш, що він не скаже дурні. А коли до тебе приїжджають чуваки, які там, знаєш, весь час там просиділи після академії в цих генеральних штабах, вони поначиталися цих книжечок 60-х років, і от вони намагаються там керувати тобою отак. Як зазвичай показує практика, це не працює. І, на жаль, від цього гинуть бійці.

Сергій Варакін
Сергій Варакін5.ua

Як здобути перемогу у війні і вийти на кордони 1991 року?

Ми програємо цю війну, Сергію?

Ми не виграємо цю війну. Я так скажу, я не скажу, що ми її програємо. Ми воюємо, ми гідно воюємо, ми робимо все, що ми можемо зробити, ми нищимо набагато більше ворога, ніж вони нас, але цього недостатньо. Ті втрати, які є, от я недавно був на Ялтинській конференції. Мене запрошували. Я там казав, що з моменту повномасштабного вторгнення мій підрозділ знищив понад 1400 ворогів. У мене загинув один, але вважаю, що це дуже багато. У цьому співвідношенні, що ми воюємо з росією, це навіть один мій загиблий  це дуже багато. Тому ми поки не виграємо.

Тоді як нам цю війну виграти?

 Я не думаю, як виграти цю війну. Я думаю, як не втратити території, як не втратити людей. Я думаю тільки про це. Оці міфічні фрази, там, виграти війну, "ми победим россию..." там, ще щось. Ну, для мене, для багатьох хлопців, ну, ми так слухаємо, це оці лозунги, ну, таке собі. От ми думаємо дійсно, як нам нищити ворога, як нам не втратити території, як нам бажано вижити в цій війні.

Скажу, що дуже багато українців, ну, не дуже багато, а певна частина, і досі живе в надії, що ми зможемо вийти на кордон 91-го року, а нам про це говорили на початках. Кордони 91-го, взагалі, актуальна зараз тема?

 Ні. Дивлячись, які будуть домовленості, на скільки, на які поступки піде путін, що йому запропонує за це світова спільнота, наскільки його задавить світова спільнота, щоб він пішов на це. У цього карлика дуже багато амбіцій, тому що у нього все в житті добре. Він прожив життя, він вийде в історію як саме кончене створіння 21 століття, бабла в нього хватає. Він поводиться так. Йому по-барабану, що він бомбить українські міста, що він бомбить будівлі, бомбить дитячі садки, школи, що його орки вбивають наших цивільних. Це мене найбільше вкурвлює, тому що до повномасштабного вторгнення ми були впевнені, що ми тут воюємо, для того, щоб ви там всі жили спокійно, спали спокійно, гуляли спокійно, танцювали спокійно, співали спокійно. А зараз, на жаль, ми на це не можемо впливати, і нас це дуже сильно бісить.

Які ризики пов'язані з замороженням конфлікту?

 Чим небезпечне замороження конфлікту?

Замороження конфлікту просто дасть рашці зробити ще більше танків, літаків, боєприпасів, тому що дивишся, на них вони дуже сильно розвиваються, вони дуже сильно бабла вкидують в армію. Так, вони теж крадуть на цьому, але вони роблять. Якщо у нас там якийсь цех по виробництву чогось, то у них одразу на п'ять тисяч кілометрів завод з'являється.

 Сергій, погодьтесь, і ми так можемо, теоретично, ми так само можемо виробляти?

Ми можемо. Якби ми не так сильно крали, то, може, і ми б так могли б. Необов'язково в цій країні, ми могли б в сусідніх, дружніх країнах відкривати виробництво.  Бізнесмени б вкладали в це гроші, якби це все було прозоро, якби всіх допускали до цього, якби до тендерів допускали б. Купа є зараз виробників, які роблять круті речі, але чомусь ці речі ніхто не купляє.

Про чинних депутатів

З приводу наших міжнародних партнерів, як вважаєте, Сергію, чи дійсно вони хочуть, щоб Україна виграла?

Це політика. Я в цьому не "шарю", тому я ніколи не коментую того, в чому...

У мене ще бісять багато депутатів, які зараз є, що це не політики. У них нема там не політичної, не фінансової, не юридичної освіти. Вони були фотографами, майстрам манікюру, фітнес-тренерами. І вони просто стали депутатами Верховної Ради. На це треба вчитися, щоб керувати країною, треба вчитися. І щоб отак давати тобі відповіді на отакі запитання, треба розуміти. Я в цьому не розумію.

Тут інша теорія, Сергію, ці люди прийшли з народу, як би так? От прості люди, якщо ви говорите, там фотограф, то...

Ти от подивися зараз на цих всіх простих людей, через... Скільки вже років пройшло? Дев'ятнадцятий. Зараз п'ять років вже пройшло. Ти подивись на цих всіх зараз простих людей. У них у всіх... звідкілясь з'явилися круті тачки, ділянки, рахунки, офшори, бізнеси, заміські будинки. Боже, це ж все прості люди. Звідки в них все це з'явилось?

Якою стане осіння кампанія

Якщо говорити суто про війну і про військову справу, як ви бачите осінь? Є інформація про те, що вороги активізуватимуться на певних напрямках, зокрема, ми дуже часто говоримо і про південь в наших ефірах. Які напрямки можуть бути найгарячішими? І чи дійсно є у росіян зараз потужності для того, щоб наступати, можливо, одночасно на кількох напрямках?

Що, серйозно? То нам же казали, що восени буде деескалація. Тобто, що нам не треба було закладати гроші на армію, нам не треба було закупати, контрактувати "Мавіки", нам не треба було закупати там то, то, то, то. Бо війна закінчиться вересні чи коли там ? А тут, що, ти зараз серйозно про це говориш? 

Ну серйозно?

Ну, от і ми серйозно про це говоримо, але десь там на верхах собі щось надумали, не закласти гроші для військових, тому що от у вересні хтось там сказав, що буде деескалація. А ворог зараз максимально з кожним місяцем все потужніше і потужніше штурмує наші позиції. Ворог розуміє прекрасно вже, як треба працювати, як треба захоплювати, не йти там у лоб, обходити, нищити КАБами, цього в них добра вистачає. Плюс там допомагають ці всі, хто там, Корея допомагає чиї ми там ще знаходили боєприпаси? Яких ще країн, Індії чи кого там? Допомагають їм, тому в них є шлях, у них є мета до якогось періоду повністю забрати Донецьку, Луганську області, вони йдуть до цього, до цієї мети.

Така в нас з вами вийшла дуже песимістична розмова, Сергію, ну я так і сподівалася, що вона такою буде, бо відчувала оцей вайб принаймні у вас в соцмережах і розуміла, що вас тригерить. У цих умовах, читаючи новини, які ви читаєте, обговорюючи з побратимами своїми ситуацію в країні, як вам вдається триматися, скажімо так, на плаву і продовжувати робити те, що ви робите?

Знаєш, ми з командиром позавчора про це говорили. Якби не люди, які за тобою стоять, за командиром стоїть вся бригада, за мною стоїть мій батальйон. Якби мені було б не по*ер на цих людей, якби я їх не любив як свою сім'ю, я б давно вже, напевне, був би десь за кордоном.Тому наша сім'я, наш батальйон підрозділ мій, оця синергія, ми постійно одного підтримуємо, ми постійно розв'язуємо проблемні питання один одного або в нього, або в його сім'ї. І оця відповідальність один за одного допомагає тобі бути на війні, воювати якісно. Ти розумієш прекрасно, що щоб не було, у тебе є твій побратим, який все зробить для того, щоб у тебе було все добре. Це допомагає.

Поза війною якось бачите своє життя?

Поки ні. Усі ці десять років у мене була війна. Я відвик від цивільного життя. Я ж тобі казав, я в відпустки не ходив, тому я не знаю, як це там інше життя. Ти дивуєшся і вертаєшся назад, і розумієш, коли ти вертаєшся, о, все, ти вдома. Усе добре.

Сергій Варакін
Сергій Варакін5.ua

Варакін зробив звернення до політиків

Ну, шкода. Але мені не шкода, що я з вами поговорила і почула цю інформацію від вас.  Думаю, що і наші глядачі якось відреагують на те, що вони почули. Ми підняли дуже багато тем, які не на часі, але які дійсно тригерять суспільство, і тригерять так само військових. Я вам дякую за те, що не боїтеся озвучувати такі речі в прямому ефірі, виходити на загал. Дякую вам за те, що робите. Передавайте вітання вашим побратимам.

 Я хочу останню тезу. Хочу подякувати усьому українському народу, який вірить в нас, який допомагає нам, який розуміє, що без них нам було б дуже важко. Я хочу звернутись до наших політиків: "Ми вас дуже просимо, ми ваше військо, яке вас захищає, захищає Україну. Почніть, будь ласка, трошечки менше красти і допомагати нам, тому що нам дійсно важко. І наших зарплат не вистачає на все те, щоб закривати всі ці питання. Дякую".

Дуже сподіваюся, що вас почують, але вже буде – як буде. Ви знаєте наших політиків. Ми у вас віримо, це важливо, і дякую, що ви з нами. Звісно, Сергію, я вам бажаю якнайшвидше все ж таки поїхати до Греції, відпочити там, подивитися світ і повернутися вже, набравшись сил...

Я, знаєш, я візуалізував навіть цей відпочинок, я відчував смак цього там моря, цього піску білосніжного, цього повітря. От я лежав вже й уявляв це все. Але, на жаль, сталося, як сталося.

А їжа, яка смачна в Греції, м... Усе, я чекаю тоді, я чекаю від вас фотозвітів, дай Боже у вас це вийде, ви найближчим часом все ж таки зможете відпочити і трішки налаштуватися на іншу хвилю і повернутися із новими силами. Дуже дякую вам, Сергію, за розмову. Дякую.

 

Попередній матеріал
Інженера з КНДР, наближеного до Кім Чен Ина, помітили на окупованій Донеччині – хроніка 970-го дня Великої війни
Наступний матеріал
Sting – наш антишахед, КНДР уже на Донеччині, прапор Кім Чен Ина в Україні – хроніка 971-го дня Великої війни
Loading...