Цього тижня світ побачив останню серію "Чорнобиль" про атомну катастрофу на території України. У травні відбулась прем’єра першої серії, яка одразу ж підняла стрічку в рейтингах найкращих за версією сайту IMDb. Тим часом туристичні компанії вже нині розроблюють нові екскурсії за мотивами серіалу. А ліквідатори аварії на ЧАЕС коментують зображені події та характер прототипів.
До нарадчої групи, що розмістилась у бункері ЧАЕС, входила уся керівна ланка станції. Сюди, за годину після аварії, приїхав Сергій Парашин, який тоді був заступником директора.
"Завдання було зрозуміти, що сталося в кожному підрозділі станції. Тому що загальної картини не було ні у кого", - пригадує Парашин.
Перші наради в бомбосховищі спробували відтворити автори серіалу американської компанії HBO "Чорнобиль". Художня історія про атомну катастрофу на теренах України стала найпопулярнішою у світі ще до повного виходу серіалу. В основу екранізованої розповіді лягла книжка лавреатки Нобелівської премії з літератури Світлани Алексієвич "Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього".
Сергій Парашин - учасник і свідок подій 86-го - ділиться думками після перегляду: "Фільм – це не документалістика, але тут, щоб зрозуміти суть питання - всі факти були викладені. Ці люди, з такими прізвищами реально існували. Ми говоримо про те, що не кожна людина відповідала характеру і поведінка інша була. Персонал діяв більш активно і сміливо ніж показано у фільмі таке коливання. Насправді, коли все сталося, люди кидалися вперед".
"Людські відносини були зовсім інші. Боягузів на АЕС не було практично зовсім, ліквідаторів першої ночі", - коментує відображені у серіалі події Сергій Мирний. Улітку 1986-го він був командиром екіпажу дозиметричної розвідки в зоні відчуження.
"Я вважаю цей фільм цінним. Чому? Тому що на даний момент це найпотужніше кінематографічне висловлювання на тему Чорнобиля", - зізнається командир.
Серіал "Чорнобиль" вкотре привернув увагу до ліквідаторів аварії. Прямого прототипу Олексія Бреуса у стрічці немає. Утім саме він натиснув останню кнопку на пульті управління 4-м енергоблоком. За один день тодішній інженер отримав 20 річних доз опромінення. Після чого йому заборонили працювати на атомних станціях. Нині чоловік спокійно оглядає околиці міста Прип'ять. Але в серпні 86-го він не стримував сліз.
"От коли дозволили сюди дещо забрати, я заїжджав автобусом. Я був не сам. Місто було вже обнесе колючим дротом і це єдиний раз, коли я заїздив у місто через колючий дріт, у мене були сльози. Далі я працював журналістом, приїздив сюди по роботі", - пригадує Олексій Бреус.
Туристичні компанії вже фіксують збільшений попит до зони відчуження серед іноземців та українців. А про локації, що зображені в фільмі, охоче розповідають гіди.
"Зараз ми стоїмо на зарослій вулиці, але складно уявити, що було дві смуги руху. Швидкі, які прибували щохвилини. Під'їжджали до будівлі трохи правіше від мене. Висаджували постраждалих, їхали назад на станцію", - розповідає гід Катерина Асламова.
"По-перше, питають ті туристи, що вже приїхали стосовно серіалу, по-друге, є дуже багато бронювання на майбутнє. Але тільки за місяці збільшиться цей потік", - коментує директор туроператора Ярослав Ємельяненко.
Самі ж ліквідатори побоюються, що після буму зацікавлення катастрофою, що завдала екологічної шкоди світу, може бути і спад.
"В мене є побоювання, що це буде такий збільшений інтерес, потік туристів, але потім буде провал і взагалі майже припиниться інтерес до Чорнобиля, бо всі скажуть "а ми подивилися ми вже все знаємо", - додав Олексій Бреус.
Евеліна Михайленко, Ігор Костюк, "5 канал"
