Бійці 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ перебувають під Вовчанськом. Вони розповіли, що нині населений пункт перетворився на місто-привид.
Виглядає трошки краще, ніж Бахмут
Місто, в якому нещодавно проживало 17,5 тис. людей, нині схоже на декорації до фільму про армагеддон. Фасади будинків зруйновано, дахів немає, вулиці порожні.
– Я був у центрі Вовчанська і бачив, що там практично все розтрощено. Як на мене, виглядає трохи краще, ніж Бахмут.
– А ландшафт Вовчанська за останні місяці міняється чи ні? Окупанти стирають місто з лиця землі?
– На жаль, там уже немає чому стиратися: живого немає нічого.
– Бачу, церква є.
– Капітальна церква. Її зруйнувати дуже важко. Залишилися рештки.
Українські оборонці розповіли, що за останній час на цьому напрямку відбувається дуже багато штурмів, але жодної позиції вони не втратили.
– Поїхали.
– Інструктуйте, що робити?
– Якщо почуєте сильний стук по даху – одразу з машини вискакуємо і біжимо що є сили.
– Тут багато літає, тож їдемо швидко, тримайтеся.
– Ну, вчепився двома руками, в кут забився. Тут автомат в руках, під ногами – каністри або балон. В принципі, нормально. Ще якби не мороз у мінус 18, то було б краще.
Симфонія війни: "Окупант біжить і падає, не встигаючи зрозуміти, що сталося"
– Кулемети працюють по "живій силі" окупантів. Є маршрути, які ми вже вивчили і знаємо, куди і як вони зазвичай ходять. Працюємо по "пристріляних маршрутах".
– Пішов. Патрон бронебійно-запалювальний. Калібр 12,7.
– Що він робить?
– О, що він тільки їм не робить… росіяни йому не раді – він просто їх "прошиває". Окупант навіть не розуміє, що сталося, біжить і просто падає.
– Ви дуже швидко висуваєтесь, коли кажуть, що треба йти до кулемета. Чому?
– Бувають моменти, коли ми можемо не встигнути добігти. Тому, якщо окупант, то треба терміново по ньому відпрацювати, а то він може різко заховатися. У нас не один кулемет. На кожну вогневу позицію є свій сектор стрільби.
– Давай коротку чергу!
– Пішла!
– Раніше ми не так використовували важкі кулемети, бо місцевість не дозволяла. А нині вони дуже гарно себе показують.
"Омеля", кулеметник 34-го мотопіхотного батальйону 57-ї ОМПБр, вихваляється, що окупанти побоюються зброї українців.
– О, що бояться вони нашого вогню, то бояться. Це станочок такий, наче м'ясорубка. Особливо тоді, коли вони скупчуються. Або біжать у лінію, перебігають з місця на місце. Має бути дуже швидка реакція, тому що "живі цілі" рухаються, і потрібно встигнути їх уразити.
– Найчастіше використовуємо бронебійно-запалювальні М-8, М2020. Оці, що зараз стоять, то вони теж непогані. Вдень стріляти ними – саме те, що треба. А от вночі – не дуже добре, бо вони сильно світяться. Трасер сильно видно на ближній відстані, а це не бажано.
Кулеметник "Ведмідь" зізнається, що стріляти по людях нелегко.
– Я знаю, що я уражаю. Та мені не хочеться на це дивитися. Розумію, що це наші вороги. Але нехай краще цього не бачити. Я не очікував, що в мене буде така робота. Уже звик. Звісно, до служби у мене була краща робота. Я був і водієм, і будівельником…
СПГ – це зброя, яку росіяни бояться до крику
– Зброя в готовності!
– СПГ – це протитанковий засіб. Там є осколкові боєприпаси. Інколи працюємо по живій силі – по піхоті. Цей гранатомет використовується, коли дуже потрібно розібрати будівлю, в якій заховався ворог.
– Ми були в Куп'янську. Там російська піхота верещала від цієї зброї. Вони бояться цього гранатомета аж до крику.
Навідник показує приціл для СПГ-9
– Це стандартний приціл для СПГ-9М, називається ПГОК. На нього встановлюється освітлювальний прилад. Це друк-армія нам допомогла з таким облаштуванням. Хоча повинно було йти прицільне освітлювальне обладнання заводського виробництва. Ось так його ставимо, вмикаємо – і у нас тепер видно всі показники шкали. Вони підсвічуються зеленим світлом, а маркер – червоним. Тобто я бачу перехрестя, коли наводжусь. Це такі нюанси роботи вночі.
– У темну пору небезпечно працювати, тому що вихід із СПГ-9 дуже добре видно: сильно видно спалах. Але що поробиш, коли є завдання нищити ворога? Тож потрібно його виконувати і вдень, і вночі.
До розрахунку СПГ входять командир відділення, навідник і два номери обслуги, каже військовослужбовець на псевдо "Фанера".
– Один приєднує порох до гранати, інший біжить до ствола, заряджає і повертається назад. Так по колу працюємо. Сьогодні я бігав один: у нас трохи не вистачає людей. Коли на позиції перебуває повний розрахунок, то набагато легше. Тоді ти не бігаєш туди-сюди, а один спокійно робить одне, другий – інше. І так працюємо.
– Міські бої, напевно, найважчі?
– Якщо правильно воювати, то воно не важко. Потрібні сили і засоби. А немає людей – до побачення, ти воювати у місті не будеш. Якби місто одразу віддали нормальним підрозділам...
Хлопці кажуть, що завжди раді приїзду журналістів.
– Хоч трохи людей побачили. Бо навкруги щодня один і той самий ракурс: дерева, обличчя побратимів, приблуди-коти.
Хлопці розповіли, що покинуті тварини – це велика проблема на прифронтових територіях. Цивільні виїжджають і залишають собак, котів напризволяще. Чотирилапі йдуть до людей. Військові не дають їм вмерти з голоду – підгодовують.
Зазвичай біля будь-якої позиції, у кожному бліндажі є щонайменше чотири-п'ять котів та собак.
"Щось дзижчить": однією з найбільших проблем на передовій є FPV
"Хетез", командир протитанкового взводу розповів, що дрони не дають українським оборонцям нормально працювати.
– Чую, щось дзижчить. Найбільша наша проблема зараз – це FPV.
"Мавіки" літають, а FPV все видивляються. Якщо знаходять ціль, то нас уражають. Сьогодні в нас не влучили: ми в них поцілили.
"Вел", командир роти, наголосив, що нині ворог почав використовувати нові хвилі FPV-дронів: з сотої по трьохсоту.
– Цей проміжок хвиль у нас був не закритий системами радіоелектронної боротьби. Зараз ми в терміновому порядку закуповуємо РЕБи на автівки, і завдяки зборам людей, які нам допомагають, і своїми силами. Якби це не звучало смішно, робимо "мангали" на авто, придумали для наших пікапів. Якщо є хоча б один відсоток шансів, щоб зберегти особовий склад – то ним треба скористатися.
Заїжджаючи на зміну, бійці мають з собою рушниці.
– Нас забезпечили рушницями, які ми використовуємо на автомобілях. В кузові пікапа є два військовослужбовці з рушницями, які діють як прикриття. Ця зброя має дуже гарну кучність стрільби, і вона уражає дрони. На цю зміну заїжджав, то я був у кузові з рушницею. Так набагато спокійніше, ніж коли їдеш у авто й нічого не чуєш.
– Це напівавтоматичний дробовик. Його призначено як для полювання, так і для знищення ворожих FPV-дронів. Нам їх видали, і ми зараз з ними працюємо. Штука дуже ефективна. Вже дрони ними збивали.
Кулеметник "Марк" до війни був збирачем металопластикових конструкцій. Нині, користуючись тишею, почав чистити свій кулемет і розповів навіщо це робить.
– Спочатку треба від'єднати ствол. Знімаємо тильник, а далі пружинку. Потім є тут такий "пиптик" – ступор, а за ним патрончик. Після цього вже витягуємо все інше. Все, кулемет повністю розібрано.
– А як часто потрібно чистити кулемет?
– Усе залежить від інтенсивності його роботи. Зараз мороз, тож будь-яке масло все одно потроху густіє, відтак кулемет починає працювати гірше. Його треба просто розібрати та обробити мастилом… Ось, тепер він чистий.
Люди, яких не зламала війна
Кулеметник "Ведмідь" – з Херсона. Був там під час російської окупації.
– Як тільки ЗСУ звільнили місто, я відразу пішов у військкомат. Там ще нічого не працювало. Мені сказали: "Як тільки відкриється ТЦК, тоді можеш приходити". Я прийшов, але мене не хотіли брати, бо на той момент мені було 52 роки. Взяли номер телефону і лише за два тижні запросили на ВЛК.
Медики з'ясували, що херсонець не дуже "придатний" для війська, але чоловік наполягав, тому його взяли.
– На фронті вже змінив десять позицій. На Вовчанському напрямку – з травня, незабаром буде рік. Щоб ви розуміли, ми літо бачили через двері з погреба. Так, на війні тяжко. Що ж поробиш... Якщо не я, то хто? Я навіть не уявляю, що було б, якби я тоді не пішов у військкомат. Я б собі дорікав, усе життя почувався б винним. І, мабуть, після війни... Дай Бог, щоб вона закінчилася швидше.
Бійці 34-ї бригади зізналися, що на передовій дійсно моторошно.
– На війні лячно. Усі побоюються. Тут щодня відчуваєш занепокоєння. Особливо боязно, коли ти відпрацював, а над тобою дзижчить FPV-дрон: кружляє і вираховує тебе.
"Блін" розповів, що був навідником й до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
– На цій війні я трохи більше двох років. А до того ще рік був в АТО.
Через те, що технології не стоять на місці, війна стає все більш смертельною і небезпечною. Наприклад, рік тому ми ще доволі спокійно їздили автівкою на позицію, а зараз уже так спокійно не поїздиш – може дуже погано закінчитися.
– А що у вас вдома?
– Дитина росте без батька. З цим важко змиритися. Наприклад, у мене маленький син – йому два роки. Саме зараз він вчиться розмовляти, а батько десь далеко від нього. Він бачить мене тільки через відеозв'язок. Росте без мене.
"Насипати" окупантам – це класно, але вже набридло. Скоріше б закінчити
– Двадцять п'ять місяців ми "насипаємо" ворогу. Ми, всі троє, з одного призову. І на кулеметі працюємо з першого дня.
– Скільки ви максимально довго були на позиціях?
– Останній вихід у мене був 52 дні. Про душ чи ванну й не мрієш. Миску взяв, тихенько помився. А якщо не виходить, то серветками витерся – ось і весь душ.
– Працюємо інтенсивно: "насипаємо" окупантам по повній програмі. Це класно, але вже набридло. Скоріше б закінчити.
У перемир'я з росіянами хлопці не вірять.
– Тут домовленості, мабуть, не допоможуть. А якщо й допоможуть, то ненадовго.
– Як показувала практика АТО, всі перемир'я закінчувалися знову боями. Або їх сильно притиснуть Сполучені Штати, або якщо якась із сторін повністю не виснажиться й не капітулює. Тільки так закінчиться війна.
– Дуже сподіваюся, що це будемо не ми, бо прикладаємо для боротьби з росіянами величезні зусилля. Нам потрібна перемога. Справжня перемога!
Ольга Калиновська, "5 канал"
Як раніше повідомляв 5.UA, у Держдепі США закликали до продовження "великоднього перемир'я": що відповіли в Києві та москві
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.